Рішення

від 06.02.2014 по справі 686/11563/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/11563/13-ц

Провадження № 22-ц/792/471/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

у складі: головуючого - судді Федорової Н.О.,

суддів - Карпусь С.А., Матковської Л.О.,

при секретарі - Терлич А.В.,

з участю: представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2013 року за позовом приватного підприємства «Астарта-Л» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Хмельницького сектора Державної міграційної служби управління ДМС в Хмельницькій області, третя особа Публічне акціонерне товариство «Мегабанк», про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим будинком, виселення та зняття з реєстраційного обліку.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги,

в с т а н о в и л а:

В червні 2013 року приватне підприємство «Астарта-Л» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Хмельницького сектора Державної міграційної служби управління ДМС в Хмельницькій області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим будинком, виселення та зняття з реєстраційного обліку. В обґрунтування позову зазначило, що 29 квітня 2010 року між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Астарта-Л» було укладено договір купівлі-продажу житлового АДРЕСА_1 Перед підписанням договору ПАТ «Мегабанк» надсилав відповідачам вимогу про добровільне виселення, однак вона виконана не була. 26.06.2010 року позивач зареєстрував за собою право власності на вказаний будинок. А тому, вважає, що з цього часу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 втратили право власності та право користування даним будинком. На підставі ст. 109 ЖК України, ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» просив суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком, виселити їх та всіх інших мешканців з будинку та зобов'язати третього відповідача зняти їх з реєстраційного обліку.

Доповідач у першій інстанції Продан Б.Г. Провадження № 22-ц/792/471/14

Суддя-доповідач Федорова Н.О. Категорія № 42, 44

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2013 року позов задоволено повністю. Визнано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 Виселено останніх та всіх інших мешканців із вказаного будинку. Зобов'язано Хмельницький сектор Державної міграційної служби управління ДМС в Хмельницькій області зняти їх з реєстраційного обліку за даною адресою. Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові витрати.

Непогоджуючись з таким рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у позові відмовити. Вважає дане рішення необґрунтованим та незаконним. Зазначає, що судом при винесенні рішення порушено вимоги ст. 109 ЖК України та ст.40 Закону України «Про іпотеку». Зокрема, не врахована та обставина, що ні позивач, ні третя особа, після прийняття рішення про звернення стягнення на будинок шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, не надіслали відповідачам вимогу про добровільне звільнення житлового будинку, чим порушили процедуру виселення. Окрім того, на його думку, суд першої інстанції всупереч ст.ст. 109-117 ЖК України, виселив з будинку, крім відповідачів, всіх інших мешканців будинку, не зазначивши кого конкретно. Вважає, що в рішенні взагалі необґрунтовано нормами чинного законодавства визнання відповідачів такими, що втратили право користування будинком. Натомість, такі підстави за вказаних обставин відсутні. Також, вважає безпідставним, всупереч Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття відповідачів з реєстраційного обліку.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з мотивів, які в ній зазначені.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважаючи рішення законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції встановив, та ці обставини оспорені не були, що 29.04.2010 року між ПАТ «Мегабанк» та ПП «Астарта-Л» було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 Право власності на зазначений будинок за ПП «Астарта-Л» було зареєстроване 21.06.2010 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в добровільному порядку виписатись з вказаного будинку не бажають, про що свідчить довідка Шаровечківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області від 25.10.2012 року про їх реєстрацію на території сільської ради.

З таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Однією з позовних вимог є визнання осіб такими, що втратили право користування житловим будинком.

Підстави визнання осіб, такими, що втратили право користування жилим приміщенням передбачені ст.ст. 71, 72 ЖК України, ст. 405 ЦК України.

Положення ст.ст. 71, 72 ЖК України можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли у зв'язку з користуванням жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду, а ст.405 ЦК України регулює відносини користування житлом між його власником та членами його сім'ї.

Як встановлено апеляційним судом, власником будинку АДРЕСА_1, є позивач. В ньому зареєстрована та постійно проживає ОСОБА_3 Вказане об'єктивно підтверджується даними довідки Шаровечківської сільської ради від 25.10.2012 року (а.с.9), поясненнями представників сторін. Окрім того, за вказаною адресою зареєстрований ОСОБА_2, що підтверджується цією ж довідкою.

Враховуючи вищевикладене, у суду першої інстанції не було підстав, передбачених чинним законодавством, для визнання відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, оскільки вищевказані норми не можуть бути застосовані до виниклих правовідносин. Зокрема: будинок не належить ні до державного, ні до громадського житлового фонду; ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не є членами сім'ї позивача. А тому, підстави для задоволення вказаної вимоги у суду першої інстанції були відсутні, отже в ній слід відмовити.

Що стосується позовної вимоги, заявленої до Хмельницького сектора Державної міграційної служби управління ДМС в Хмельницькій області про зобов'язання зняти ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з реєстраційного обліку, то апеляційний суд прийшов до висновку, що вона також задоволена судом першої інстанції безпідставно.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України від 11.12.2003, № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання.

Одночасно з цим, суду не було доведено неправомірність дій Хмельницького сектора Державної міграційної служби управління ДМС в Хмельницькій області щодо зняття з реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Зокрема, того, що позивач звертався до даного відповідача у порядку, передбаченому ст. 7 Закону України від 11.12.2003, № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" і йому було безпідставно відмовлено у знятті з реєстрації останніх.

Окрім того, слід зазначити, що у випадку неправомірності дій суб'єкта владних повноважень, його дії можуть бути оскаржені до адміністративного суду.

Що стосується позовної вимоги про виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_2, то дана позовна вимога також не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст. 35 Закону України від 05.06.2003, № 898-IV "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України від 05.06.2003, № 898-IV "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.

Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 у п.43 своєї постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

З вищевикладеного вбачається, що на момент звернення ПП «Астарта-Л» до суду із позовом про виселення, його права повинні бути порушенні відповідачами шляхом невиконання вимоги про звільнення житлового приміщення.

Як встановлено апеляційним судом, 10.08.2009 року третя особа ПАТ «Мегабанк» (ВАТ «Мегабанк») надсилав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вимогу про добровільне виселення (а.с.10,11), яку ОСОБА_3 отримала 28.08.2009 року (а.с13). В даній вимозі банк зазначив, що у зв'язку з невиконанням відповідачами умов кредитного договору він змушений звернутись до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнення заборгованості та дострокове розірвання кредитного договору. Тобто на момент направлення даного листа, банк не звернув стягнення на предмет іпотеки, а відтак, вказаний лист в розумінні ч.1 ст. 40 Закону України від 05.06.2003, № 898-IV "Про іпотеку" не може вважатися повідомленням про виселення з іпотечного майна.

Враховуючи наведене, зокрема недотримання позивачем процедури примусового виселення відповідачів, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

А тому, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. У зв'язку з цим, воно підлягає безумовному скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у позові.

У зв'язку з цим, на підставі ст. 88 ЦПК Україні судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2013 року скасувати.

У задоволенні позову приватного підприємства «Астарта-Л» відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді:/підпис/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.О.Федорова