Ухвала

від 13.02.2014 по справі 826/17022/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17022/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Плазма Люкс Лімітед" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги №252-15 від 09.10.2013 року та рішення про опис майна у податкову заставу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги №252-15 від 09.10.2013 року та рішення про опис майна у податкову заставу. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем порушено норми Податкового кодексу України, відсутність в останнього підстав для висновку про виникнення у позивача податкового боргу та надіслання на його адресу податкової вимоги, а також відсутні підстав для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 листопада 2013 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві №252-15 від 09.10.2013 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення про опис майна у податкову заставу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві №/15/16.1-28 від 09.10.2013 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Плазма Люкс Лімітед» (код ЄДРПОУ 38464314) зареєстроване Шевченківською районною у м.Києві державною адміністрацією 29.10.2012 року. Крім того, позивач перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Шевченківському р-н ГУ Міндоходів у м.Києві.

Позивачем, 26.11.2012 року було укладено із Приватним акціонерним товариством «Комерційний банк «Даніель» (надалі - ПАТ КБ «Даніель»/Банк) договір банківського рахунку №РКО-33462Т від 26.11.2012р., на підставі якого Позивачу було відкрито поточний рахунок №2690013346201. Відповідно, до даного договору Банк мав виконувати розпорядження Позивача про перерахування відповідних сум з рахунку на сплату податкових зобов'язань.

Крім того, 22.04.2013 року позивачем було надано до ПАТ КБ «Даніель» платіжне доручення №19 на суму 32 898,00 грн. щодо проведення перерахування на рахунок 31119029700011 в ГУ ДКСУ у м.Києві (одержувач УДКСУ у Шевченківському р-н м. Києва) податку на додану вартість за березень 2013р. Згідно відмітки ПАТ «Комерційний банк «Даніель» платіжне доручення прийняте до виконання 22.04.2013 року.

Позивачем 07.05.2013 року було надіслано на адресу Відповідача лист №21 від 07.05.2013р., в якому Позивач повідомив про те, що 22.04.2013р. ним було надано до обслуговуючого банку - ПАТ КБ «Даніель» для виконання платіжне доручення №19 на суму 32 898,00 грн. Однак станом на 25.04.2013р. Банк не здійснив виконання платіжного доручення №19 від 22.04.2013р. з власної вини, незважаючи на достатній залишок коштів на поточному рахунку у розмірі 34 015,69 грн., таким чином, Позивач просив звільнити його від відповідальності за несвоєчасне перерахування авансового платежу з податку на додану вартість на прибуток підприємств за березень 2013р.

Аналогічно, 27.05.2013 року позивачем було надано до ПАТ КБ «Даніель» платіжне доручення №20 на суму 27 290,00 грн. спрямоване на рахунок 31119029700011 в ГУ ДКСУ у м. Києві, одержувач УДКСУ у Шевченківському р-н м. Києва з вимогою сплати податку на додану вартість за квітень 2013р. Згідно відмітки ПАТ «Комерційний банк «Даніель» платіжне доручення прийняте до виконання 27.05.2013р.

31.05.2013 року позивачем було надіслано на адресу Відповідача листа №27 від 31.05.2013р. в якому, повідомлялося про надання до ПАТ «Комерційний банк «Даніель» платіжного доручення №20 на суму 27 290,00 грн. на сплату податку на додану вартість за квітень 2013р. А також зазначалось про те, що станом на 30.05.2013р. Банком не було виконано сплати за платіжним дорученням №20 від 27.05.2013р. з власної вини, незважаючи на достатній залишок коштів на рахунку в сумі 61 515,69 грн. та знову просив звільнити Позивача від відповідальності за несвоєчасне перерахування податку на додану вартість за квітень 2013р.

21.10.2013 року на адресу Позивача надійшли податкова вимога від 09.10.2013р. №252-15 (надалі - Податкова вимога 252-15) та рішення про опис майна у податкову заставу /15/19.1-28 від 09.10.2013р. (надалі - Рішення /15/19.1-28).

В податковій вимозі зазначалося про те, що станом на 08.10.2013 року сума податкового боргу Позивача за узгодженим податковим зобов'язанням з податку на додану вартість становить 60 188,00 грн. Разом із Податковою вимогою 252-15 Позивачу було надіслано Рішення /15/19.1-28 про опис майна у податкову заставу, в якому відповідачем було повідомлено про здійснення опису майна.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Відповідно до пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК України, податкові декларації за звітний період подаються протягом 20 календарних днів, що наступають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, платником податків (Позивачем) було самостійно визначено суму податкових зобов'язань в деклараціях з податку на додану вартість, а саме за березень 2013р. (у сумі 32 898,00 грн.) та квітень 2013р. (у сумі 27 290,00 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Плазма Люкс Лімітед» ініціювало переказ грошових коштів на р/р 31119029700011 в ГУ ДКСУ у м.Києві, одержувач УДКСУ у Шевченківському р-н м. Києва, на сплату податку на додану вартість платіжними дорученнями №19 від 22.04.2013р. на суму 32 898,00 грн. та №20 від 27.05.2013р. на суму 27 290,00 грн., а ПАТ «Комерційний банк «Даніель» забезпечив фіксування дати прийняття розрахункових документів на виконання 22.04.2013 р. та безпосередньо 27.05.2013р.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу коштів закріплені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року №2346-III (надалі - Закон №2346-III)

Відповідно до п.1.24 ст.1 Закону №2346-III, переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

Ініціатором переказу (у розумінні п.1.15 ст.1 Закону №2346-III) вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Згідно з пп.1 п.22.1. ст.22 Закону №2346-III, ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за платіжним дорученням; при цьому банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідно із п.22.4 цієї ж статті Закону №2346-III, ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Крім того, відповідно до п.8.2 ст.8 Закону №2346-III, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Операційний час - частина операційного дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах (п. 1.22 ст. 1 Закону №2346-III).

В п.8.1. ст.8 Закону №2346-III встановлено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

При цьому, відповідно до ст.32 Закону №2346-III встановлена відповідальність банка, що обслуговує платника, та банка, що обслуговує отримувача, перед платником та отримувачем.

В той же час, відповідно до положень п.129.6 ст. 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або дер жавних цільових фондів, установлених Законом №2346-III, з вини банку, такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своє часного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бю джету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звіль няється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, з моменту прийняття ПАТ КБ «Даніель» платіжних доручень від 22.04.2013р. №19 та від 27.05.2013р. №20, Позивач завершив ініціювання переказу, тобто здійснив сплату податку.

На виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва №826/17022/13-а від 11.11.2013 р. про витребування додаткової інформації, ПАТ КБ «Даніель» надіслав на адресу суду лист в якому зазначає про те що, на момент прийняття платіжних доручень №19 від 22.04.2013р. на суму 32 898,00 грн. та №20 від 27.05.2013р. на суму 27 290,00 грн. залишок грошових коштів на рахунку Позивача станом на 22.04.2013р. становив 34 015 (тридцять чотири тисячі п'ятнадцять) грн. 69 коп., станом на 27.05.2013р. залишок становив 61 515 (шістдесят одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять) грн. 69 коп. Отже, можна зробити висновок, що у Банка була можливість перерахувати суми податку на додану вартість протягом операційного дня з моменту отримання платіжних вимог Позивача.

Необхідно прийняти до уваги, що також не заперечується сторонами по справі, що у разі якщо банк з будь-яких причин не виконав доручення платника податків щодо переказу грошових коштів, то у відповідності до п.129.6 ст.129 ПК України платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів.

При цьому, має місце зазначити про те, що хоча законодавством України не покладено на платника податків обов'язку щодо письмового повідомлення органів податкової служби про невиконання банком своїх зобов'язань щодо перерахування коштів до Державного бюджету України, Позивачем листами від 07.05.2013р. №21 та від 31.05.2013р. №27 завчасно було повідомлено Відповідача, про вчасну та в повному обсязі сплату грошових зобов'язань з податку на додану вартість за березень-квітень 2013р.

Відповідно до пп. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, має місце критичне ставлення до дій відповідача в частині нарахування Позивачу суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на додану вартість у розмірі 60 188,00 грн. При цьому, суд вважає, що позивач виконав всі вимоги чинного законодавства щодо сплати податку на додану вартість в розмірі 32 898,00 грн. за березень 2013р. та 27 290,00 грн. за квітень 2013р. і не може бути притягнений до відповідальності за невиконання банком своїх обов'язків щодо перерахунку грошових коштів до бюджету України.

Відповідно до п.59.1, 59.3, 59.4 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, орган державної податкової служби надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пп. 60.1.4. п. 60.1. ст. 60 ПК України, податкове повідомлення рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Відповідно до норм п.60.5 ст.60 ПК України, у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

При цьому, відповідно до п.89.1.1 ПК України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Згідно до п.89.3 ПК України, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Враховуючи вищезазначене, оскільки неперерахування податку не є наслідком винних дій позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 09.10.2013 року №252-15, а також визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу №/15/19.1-28 від 09.10.2013 року ДПІ у Шевченківському р-н ГУ Міндоходів у м.Києві підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 листопада 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 18 лютого 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 13 лютого 2014 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.