Рішення

від 14.02.2014 по справі 910/23269/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23269/13 14.02.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техно-Консалт» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Пеквуд» Простягнення 22 384,50 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачаЗаярна І.В., Сегедій І.П. Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техно-Консалт» (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пеквуд» (надалі -Відповідач) про стягнення 22 384,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору про організацію міжнародних перевезень вантажів №08/02 від 08.02.2013 р. позивач надав послуги з перевезення, а відповідач належним чином своє грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 20 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 963,70 грн. та 3% річних у розмірі 420,80 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.12.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.13.2013 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.12.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 17.01.2014 р.

15.01.2014 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі. Крім того, до письмових пояснень позивачем додано оригінали міжнародних товарно-транспортних накладних CMR №013803 та №013802, копію платіжного доручення №77 від 20.06.2013 р. на підтвердження часткової оплати відповідачем послуг із перевезення, а також поштове повідомлення №5002702336865 на підтвердження направлення відповідачу розрахункового пакету документів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.01.2014 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 31.01.2014 р.

29.01.2014 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення акту звіряння взаєморозрахунків за період з січня 2013 р. по травень 2013 р., який підписано представниками сторін та скріплено відтисками печаток їх підприємств.

За розпорядженням заступника Голови Господарського суду м. Києва від 31.01.2014 р. у зв'язку із перебуванням судді Куркотової Є.Б. на лікарняному, справу №910/23269/13 передано для розгляду судді Прокопенко Л.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.01.2014 р. суддею Прокопенко Л.В. справу №910/23269/13 прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 31.01.2014 р.

За розпорядженням заступника Голови Господарського суду м. Києва від 11.02.2014 р. справу №910/23269/13 передано для розгляду судді Куркотовій Є.Б., у зв'язку з її поверненням з лікарняного.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.02.2014 р. суддею Куркотовою Є.Б. справу №910/23269/13 прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 14.02.2014р.

В судове засідання представники позивача з'явилися, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04053, м. Київ, провулок Бехтеревський, буд. 4Б на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №040134 від 29.11.2013 р., та вказана в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

08.02.2013 р. між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено Договір про організацію міжнародних перевезень вантажів №08/02 (надалі -«Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору дійсний договір регулює взаємовідносини сторін, що виникають при плануванні, організації, здійсненні та оплаті перевезень автомобільним транспортом, а також по сплаті наданих транспортних послуг.

Положеннями п. 2.2 Договору визначено, що на кожне перевезення оформлюється транспортне замовлення (заявка), яке складається у письмовій формі, підписується повноважними особами замовника та передається перевізнику факсимільним зв'язком.

Згідно із п. 2.4 Договору замовлення (заявка) є невід'ємною частиною дійсного договору. У випадку виникнення розходжень тлумачення умов по дійсному договору, пріоритетними залишаються умови, які вказані у заявці.

Пунктом 3.1.6 Договору замовник зобов'язаний сплатити послуги перевізника на умовах, вказаних у дійсному договорі.

Із змісту п. 4.12 Договору у випадку несвоєчасної оплати замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, но не більше розміру плати за перевезення.

Із змісту п. 8.1 Договору дійсний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2013 р.

08.02.2013 р. між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено 2 (дві) заявки на перевезення автомобільним транспортом.

Згідно із Заявкою №1 позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом м. Дніпропетровськ - м. Київ - м. Франкфурт - Одер - 21-29-кв.

Заявкою №1 сторонами узгоджено, що вартість послуг становить 1 100,00 Євро, а оплата здійснюється після розвантаження на розрахунковий рахунок перевізника відповідно виставленого рахунку на протязі 10 робочих днів.

Відповідно до Заявки №2 позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом м. Київ - м. Франкфурт - Одер - 21-24-кв.

Згідно Заявки №2 вартість послуг становить 900,00 Євро, а оплата здійснюється після розвантаження та надання закритого лифершайна на протязі 10 робочих днів.

Факт надання позивачем послуг на виконання умов Заявок №1 та №2 підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №013802 та №013803, відповідно до яких вантаж доставлено позивачем вантажоодержувачам, про що свідчать відтиски печаток вантажоодержувачів в графі «Вантаж одержав».

З матеріалів справи вбачається, що за наслідком виконання послуг позивачем виставлено відповідачу до сплати рахунки на оплату №131 від 15.02.2013 р. на суму 9 560,44 грн. за послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом м. Київ - м. Франкфурт - Одер - 21-24-кв. та рахунок №130 від 15.02.2013 р. на суму 13 055,74 грн. за послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом за маршрутом м. Дніпропетровськ - м. Київ - м. Франкфурт - Одер - 21-29-кв.

В свою чергу, відповідач частково виконав грошове зобов'язання по сплаті наданих послуг у розмірі 2 616,18 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №77 від 20.06.2013 р.

02.08.2013 р. р. позивач звернувся до відповідача із претензією №624, за змістом якої просив відповідача погасити заборгованість у розмірі 20 000,00 грн. за надані послуги із перевезення вантажів та за прострочення грошового зобов'язання пеню у розмірі 1 050,87 грн., 3% річних 225,17 грн. та інфляційні збитки у розмірі 22,62 грн.

Відповідач відповіді не направив, грошові кошти на вимогу претензії не сплатив.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг з перевезення вантажів, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 20 000,00 грн.

За своєю правовою природою Договір є договором перевезення, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Надання позивачем послуг відповідачу на підставі заявок по перевезенню вантажу підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №013802 та №013803 (в т.ч. відмітками вантажоодержувачів в графі 24).

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Положеннями п. 2.2 Договору визначено, що на кожне перевезення оформлюється транспортне замовлення (заявка), яке складається у письмовій формі, підписується повноважними особами замовника та передається перевізнику факсимільним зв'язком.

Згідно із п. 2.4 Договору замовлення (заявка) є невід'ємною частиною дійсного договору.

Відповідно до умов Заявки 1 вартість послуг становить 1 100,00 Євро, а оплата здійснюється після розвантаження на розрахунковий рахунок перевізника відповідно виставленого рахунку на протязі 10 робочих днів.

Умовами заявки №2 визначено, що вартість послуг становить 900,00 Євро, а оплата здійснюється після розвантаження та надання закритого лифершайна на протязі 10 робочих днів.

Отже, загальна вартість послуг за Заявками становить 2 000,00 Євро.

З матеріалів справи вбачається, що грошове зобов'язання по сплаті вартості наданих послуг за заявками відповідач виконав частково, перерахувавши на рахунок позивача 2 616,18 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №77 від 20.06.2013 р.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та враховуючи, що розвантаження вантажу та направлення рахунків на оплату здійснено 15.02.2013 р. строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг з перевезення за заявками настав 25.02.2013 р.

Положеннями п. 5.3 Договору визначено, що вартість перевезення обумовлюється в заявці, яка є невід'ємною частиною договору.

В свою чергу, позивач зазначає, що вартість наданих на підставі спірних Заявок становить 22 616,18 грн., на підтвердження чого останнім надано акт звіряння взаєморозрахунків за період з січня 2013 р. по травень 2013 р.

Згідно спірних заявок загальна вартість послуг становить 2 000,00 Євро.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом .

Пунктом 5.2 Договору визначено, що валюта платежу національна валюта України.

Умовами Договору, сторонами не передбачено порядку визначення еквіваленту валюти по відношенню до національної валюти України, а відтак грошове зобов'язання по оплаті перевезення, яке визначено сторонами у заявках в грошовій валюті Євро, підлягає сплаті у національній валюті за офіційним курсом Національного банку України в порядку ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України.

Згідно Інформаційно-аналітичної системи Ліга: Закон, станом на 25.02.2013 р. курс Євро по відношенню до гривні складав 1053,9570 грн.

За таких обставин, станом на 25.02.2013 р. 2000,00 Євро еквівалентно 21 079,14 грн., а відтак вартість наданих послуг також становить 21 079,14 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково виконав грошове зобов'язання у розмірі 2 616,18 грн.

За таких обставин, заборгованість по оплаті наданих позивачем послуг з перевезення вантажів складає 18 462,96 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 18 462,96 грн. на підставі Договору за надані послуги по перевезенню вантажів. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 963,70 грн. та 3% річних у розмірі 420,80 грн. нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 29.03.2013 р. по 29.11.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Із змісту п. 4.12 Договору у випадку несвоєчасної оплати замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, но не більше розміру плати за перевезення.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) нараховується за перші шість місяців прострочення орендного платежу.

Судом встановлено, що вартість наданих послуг становить 21 079,14 грн., а зобов'язання з оплати послуг настало 25.02.2013 р., а відтак прострочення починається з 26.02.2013 р.

Таким чином, правомірним періодом нарахування пені є з 26.02.2013 р. по 26.08.2013 р., з урахуванням здійснення відповідачем 20.06.2013 р. часткової оплати у розмірі 2 616,18 грн.

За перерахунком суду, з урахуванням встановленого судом розміру боргу, а також періоду нарахування пені, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання становить 1 464,32 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені у розмірі 499,38 грн. необхідно відмовити, оскільки вона обрахована не вірно.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, з урахуванням встановленого судом розміру боргу та початку періоду нарахування 3 % річних, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті вартості послуг з перевезення нарахованих за період з 26.02.2013 р. по 29.11.2013 р. (дата закінчення нарахування згідно розрахунку відповідача), з урахуванням часткової оплати 20.06.2013 р. у розмірі 2 616,18 грн. становить 446,59 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті послуг із перевезення у розмірі, який є меншим, ніж визначено судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 18 462,96 грн., пені у розмірі 1 464,32 грн. та 3% річних у розмірі 420,80 грн.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пеквуд» (05053, м. Київ, вул. Бехтерєвський, буд. 4-Б; ідентифікаційний номер 37817611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техно-Консалт» (02094, м. Київ, вул. М. Лебедєва, буд. 6А; ідентифікаційний код 33542963) борг у розмірі 18 462 (вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 96 коп., 3% річних у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 80 коп., пеню у розмірі 1 464 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят чотири) грн. 32 коп. та судовий збір у розмірі 1 563 (одна тисяча п'ятсот шістдесят три) грн. 98 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2014 р.