Рішення

від 13.02.2014 по справі 914/127/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2014 р. Справа № 914/127/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ТРИАДА» (м. Рівне)

до відповідача: Приватного підприємства «ПАЛЬМІРА-ЗАХІД» (м. Львів)

про: стягнення боргу в сумі 34971,46 грн.

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі: В.С. Пшеничній

Представники:

від позивача: Наулік О.І. - довіреність б/н від 20.09.2013 року.

від відповідача: Бочуляк Ю.І. - представник по Договору від 12.02.2014 року .

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ТРИАДА» (м. Рівне) до Приватного підприємства «ПАЛЬМІРА-ЗАХІД» (м. Львів) про стягнення боргу в сумі 34971,46 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.01.2014 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 22.01.2014 року. Ухвалою суду від 22.01.2014 року розгляд справи відкладено до 28.01.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 28.01.2014 року розгляд справи відкладено до 07.02.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 07.02.2014 року розгляд справи відкладено до 13.02.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.01.2014 року, про відкладення від 22.01.2014 року, від 28.01.2014 року, від 07.02.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

30.01.2014 року за вх.№3915/14 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

04.02.2014 року за вх.№518/14 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, а саме: у зв'язку з частковим погашенням відповідачем 4000,00 грн. основного боргу, сума заборгованості складає 30971,46 грн.

04.02.2014 року за вх.№4732/14 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

13.02.2014 року за вх.№6406/14 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, згідно якого просив долучити Акт звірки взаємних розрахунків станом на 12.02.2014 року (копія) та Товарно-транспортну накладну №59000045794321 від 11.02.2014 року (копія).

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.01.2014 року, про відкладення від 22.01.2014 року, від 28.01.2014 року, від 07.02.2014 року не виконав, явку повноважного представника забезпечив.

13.02.2014 року за вх.№6434/14 відповідач подав заяву про визнання позову частково, а саме про визнання суми основного боргу в розмірі 30971,46 грн.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 13.02.2014 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 22 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ТРИАДА» (надалі - позивач, Постачальник) та Приватним підприємством «ПАЛЬМІРА-ЗАХІД» (надалі - відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № ДГ-0000017 (надалі - Договір).

Позивач зазначає, що відповідно до п. 1.1. вищевказаного Договору - Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця щебеневу продукцію, в подальшому Товар, в кількості, асортименті та за ціною продажу, визначених у накладних на кожну партію Товару, - а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар за ціною, вказаною у накладних та на умовах даного Договору. Згідно п.1.12 Договору, підставою для розрахунків є рахунок-фактура та/або видаткова накладна.

Позивач наголошує, що п. 2.1. Договору передбачено, що розрахунки за чинним Договором здійснюються у безготівковому порядку шляхом перерахування Покупцем грошових коштів у розмірі 100% вартості Товару на поточний рахунок Постачальника на протязі 10 календарних днів з моменту отримання Покупцем рахунка-фактури та /або видаткової накладної.

Позивач звертає увагу на те, що, відповідно до п.4.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання умов данного Договору, сторонни несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Згідно до п.7.1 Договору, всі спори, що виникають при виконанні умов цього Договору або в зв'язку із тлумаченням його положень, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Пунктом 7.2. Договору передбачено, що, при неможливості врегулювання спору у досудовому порядку, він предається на розгляд судових органів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Позивач зазначає, що свої зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ТРИАДА» виконало повністю і належним чином, що підтверджується залізничною накладною №38184065 від 14.06.2013 року, видатковою накладною № РН-0000225 від 14 червня 2013 року на суму 43819 (сорок три тисячі вісімсот дев'ятнадцять) грн. 60 коп.

За твердженням позивача, на час звернення з позовом у Приватного підприємства «Пальміра-Захід» існує заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ТРИАДА» у сумі 34 971 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот сімдесят одна) гривня 46 коп.

Позивач зазначає, що 21 жовтня 2013 року Приватному Підприємству «ПАЛЬМІРА-ЗАХІД» було надіслано Претензію, проте, відповідачем відповіді надано не було.

Позивач звертає увагу на те, що, відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2013 року, заборгованість Приватного підприємства «Пальміра-Захід» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «ТРИАДА» становить 34 971 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот сімдесят одна) гривня 46 коп., що становить ціну позову та практично визнається Приватним підприємством «Пальміра-Захід».

Позивач у заяві про зменшення позовних вимог від 04.02.2014 року за вх.№518/14 зазначає, що 31.01.2014 року на рахунок позивача відповідачем було переведено 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. за щебінь, згідно наклалної №РН-0000151 від 22.05.2013 року. У зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, а саме, 4000 тисяч (чотири тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, ТзОВ ФІРМА «ТРЙАДА» зменшує суму позовних вимог та просить суд стягнути з ПП «Пальміра-Захід» 30971,46 грн. основного боргу та судовий збір у сумі 1720 (тисяча сімсот двадцять) гривень 50 коп.

13.02.2014 року за вх.№6434/14 відповідач подав заяву про визнання позову частково, а саме про визнання суми основного боргу в розмірі 30971,46 грн.

На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 22 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «ТРИАДА» та Приватним підприємством «ПАЛЬМІРА-ЗАХІД» було укладено Договір поставки № ДГ-0000017 (надалі - Договір).

На виконання умов Договору, позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується залізничною накладною №38184065 від 14.06.2013 року, видатковою накладною № РН-0000225 від 14 червня 2013 року на суму 43819 (сорок три тисячі вісімсот дев'ятнадцять) грн. 60 коп. та оригіналом Акту звірки взаємних розрахунків станом на 12.02.2014 року, що підписаний уповноваженими представниками сторін, про що свідчать оригінали відтисків належних печаток сторін, та заявою відповідача, в яких він визнає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, а саме, щодо стягнення основного боргу на суму 30971,46 грн.

Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних інтересів інших осіб.

13.02.2014 року за вх.№6434/14 відповідач подав заяву про визнання позову частково, а саме про визнання суми основного боргу в розмірі 30971,46 грн.

Отже, судом встановлено, що сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 30971,46 грн., що підтверджується, крім поданих позивачем первинних бухгалтерських документів, оригіналом Акту звірки взаємних розрахунків станом на 12.02.2014 року, що підписаний уповноваженими представниками сторін, про що свідчать оригінали відтисків належних печаток сторін, та заявою відповідача, в яких він визнає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, а саме, щодо стягнення основного боргу на суму 30971,46 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

13.02.2014 року за вх.№6434/14 відповідач подав заяву про визнання позову частково, а саме про визнання суми основного боргу в розмірі 30971,46 грн., а в частині стягнення з нього 1720,50 грн. судового збору просить суд відмовити. Незважаючи на вимоги суду, відповідачем не надано належних та допустимих доказів чи обґрунтування нормами чинного законодавства України, що доводили б необхідність покладення судових витрат по даній справі саме на позивача. Представник відповідача в судовому засіданні визнав, що право вимоги виникло у позивача до звернення його з позовом до господарського суду, часткова оплата була здійснена відповідачем після подання даного позову, а решта частина зобов'язань відповідача за Договором на час прийняття судового рішення залишається невиконаною.

Згідно абз. 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 4.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача .

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а також уточнено (зменшено) позовні вимоги, а відповідач позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнав, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ТРИАДА» (м. Рівне) до Приватного підприємства «ПАЛЬМІРА-ЗАХІД» (м. Львів) про стягнення боргу в сумі 30971,46 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №100127 від 25.12.2013 року на суму 1720,50 грн. про сплату судового збору.

Отже, господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ПАЛЬМІРА-ЗАХІД» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 212 б, оф. 306, код ЄДРПОУ38008527, п/р 26001000000949 в ПАТ «ВБР», МФО 380719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ТРИАДА» (33028, м. Рівне, вул. Тиха, 7. оф. 3, код ЄДРПОУ 23310051, р/р 26000249332051 в РФ ПАТ КБ «Приват Банк», МФО 333391) заборгованість в розмірі 30971 (тридцять тисяч дев'ятсот сімдесят одна) грн. 46 коп. основного боргу, та судовий збір в сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.02.2013 року