Постанова

від 17.02.2014 по справі 2а-10030/12/0170/3

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

17 лютого 2014 року (11:37) Справа №2а-10030/12/0170/3

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючої суддіШкляр Т.О., при секретарі судового засідання Пономарьової Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі в АР Крим

до Приватного підприємства "ТДК Групп"

про стягнення заборгованості у сумі 6345,75 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

Суть справи:

Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до приватного підприємства "ТДК ГРУПП" про стягнення податкового боргу у сумі 6345,75 грн.

Ухвалою суду від 08.10.2012р. провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду АР Крим по справі № 2а-10988/12/0170/14.

Ухвалою суду від 25.03.2013р. провадження по адміністративній справі №801/10030/13-а було поновлено, у зв'язку з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду АР Крим по справі № 2а-10988/12/0170/14.

Ухвалою суду від 10.04.2013р. провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду АР Крим по справі № 3612/13-а.

Ухвалою суду від 31.01.2014р. провадження по адміністративній справі №801/10030/13-а було поновлено, у зв'язку з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду АР Крим по справі № 801/3612/13-а.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог податкового законодавства в частині порядку сплати податку на додану вартість та штрафних санкцій.

Відповідачем письмових заперечень проти позову не надано.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

З урахуванням вищевикладеного, положень ст.ст. 122, 128 КАС України, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.ст. 2, 3, 17 КАС України, згідно з якими визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Приватне підприємство "ТДК ГРУПП" (ЄДРПОУ 36583583) зареєстровано як юридична особа 28.07.2009р. за адресою місцезнаходження: 95048, АР Крим, м. Сімферополь, Центральний район, вулиця Трубаченка, будинок 18, квартира 29, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, копія якого наявна в матеріалах справи.

Приватне підприємство "ТДК ГРУПП" взято на облік платника податків 29.07.2009р. за № 55882 про що свідчить Довідка № 1566/55882/29-0 від 29.07.2009р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Таким чином, відповідач є суб'єктом господарювання, зобов'язаний виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

02.11.2010р. позивачем було проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності за 2010р. з питання своєчасності повернення свідоцтва платника податку на додану вартість, анульованого за ініціативою податкового органу, про що складено акт перевірки № 15796/15-2 від 02.11.2010 р.

Згідно з висновками вищевказаного акту перевірки, перевіркою встановлено порушення Приватним підприємством "ТДК ГРУПП" :

- п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі - Закон України № 168/97-ВР), п.п.17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000р. (далі - Закон України № 2181), а саме: станом на 03.11.2010р. не повернуто свідоцтво платника податку на додану вартість анульованого за ініціативою податкового органу 22.04.2010 року.

Відповідно до акту № 8768/1502 від 02.11.2010р. ознайомлення, узгодження та підписання акту про порушення податкового законодавства Приватним підприємством "ТДК ГРУПП" не можливо, у зв'язку з відсутністю останнього за адресою реєстрації.

На підставі акту перевірки №15796/15-2 від 02.11.2010р. позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0018571502/0 від 05.11.2010 р., відповідно до якого Приватному підприємству "ТДК ГРУПП" визначено суму податкових зобов'язань з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170 грн.

У зв'язку з неможливістю вручення податкового повідомлення-рішення №0018571502/0 від 05.11.2010 р. відповідачу, вказане податкове повідомлення - рішення було розміщено на дошці оголошень 04.11.2010р., про що свідчить акт № 8928/15-2 від 05.11.2010р.

З 05.12.2011р. по 09.12.2011р. позивачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку відповідача з питання нарахування ПДВ за квітень 2010 року з умовного продажу на товарні залишки або основні фонди на підставі абз. 10, п.9.8 ст. 9 Закону України № 168/97-ВР, про що складено акт перевірки № 19086/23-7/36583583 від 12.11.2011р.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, перевіркою встановлено порушення Приватним підприємством "ТДК ГРУПП"

- абз.10, п.9.8 ст.9 Закону України №168/97-ВР, а саме - з питань нарахування податку на додану вартість за квітень 2010р. з умовного продажу на товарні залишки та основні фонди, у результаті чого донараховано податку на додану вартість у сумі 4941,00грн.

З висновками вказаного акту перевірки відповідач був ознайомлений, про що свідчить особистий підпис директора Приватного підприємства "ТДК ГРУПП" із зауваженнями до висновків акту.

На підставі акту перевірки №19086/23-7/36583583 від 12.11.2011р. позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0012852301 від 20.12.2011р., відповідно до якого Приватному підприємству "ТДК ГРУПП" зазначена сума збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6176,25 грн., у тому числі за основним платежем - 4941,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1235,25 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення було отримане відповідачем 20.12.2011р., про що свідчить особистий підпис директора на корінці податкового повідомлення-рішення.

Приймаючи до уваги набрання чинності Податковим кодексом України № 2755 від 02.12.2010 р. (далі - ПК України) на момент розгляду справи, наявність порушень відповідачем податкового законодавства до набрання чинності ПК України, суд, з урахуванням положень розділу 20, підрозділу 10 п. 10 ПК України, Закону України від 02.12.2010 року № 2756 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового Кодексу України" в частині визначення права податкового органу звертатися до суду з вимогою про стягнення податкового боргу, встановив, що органи державної податкової служби є контролюючими органами (п.п.41.1.1 п. 41.1 ст. 41) та мають право стягувати з платників податків податковий борг; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції (п.п.20.1.18 п. 20.1 ст. 20).

Відповідно до частини першої ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп вбачається, що частину першу ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до платника податку, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

Закон України №168/97-ВР, що був чинний у момент виникнення спірних правовідносин, визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з абз.10 п. 9.8 ст. 9 Закону України №168/97-ВР у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

Відповідно до положень п. 9.8 ст. 9 Закону України №168/97-ВР платник податку зобов'язаний повернути податковому органу реєстраційне свідоцтво: якщо анулювання реєстрації здійснюється за ініціативою податкового органу, - протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання. У цьому випадку затримка у поверненні такого свідоцтва прирівнюється до затримки у наданні податкової звітності з цього податку.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Відповідно до п.п.4.2.1 п.4.2. ст.4 Закону Країни № 2181 якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до абз. "б" п.п.4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.п.17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України №2181 платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Законом № 2181 або іншими законами України (п.1.2. ст. 1), то його несвоєчасна сплата визнається як податковий борг (п.1.3. ст.1).

Згідно Закону № 2181 п.п.17.1.7. п.17.1 ст.17 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно ч. 1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, що встановлено ч. 1 п. 59.1 ст. 59 ПК України, тобто з урахуванням змісту поняття "податковий борг", встановленому п. 14.1.175 ст. 14 ПК України, податкова вимога надсилається органом державної податкової служби платнику податків на суму податкового боргу.

Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Доказів сплати у строк, встановлений ПК України, грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 6345,75 грн. відповідачем не надано.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості Приватного підприємства "ТДК ГРУПП" загальна сума податкового боргу відповідача зі сплати податку на додану вартість становить 6345,75 грн., у тому числі за основним платежем 4941,00 грн, штрафні санкції 1404,75 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Посадовою особою позивача було здійснено вихід за юридичною адресою відповідача з метою вручення останньому першої податкової вимоги № 1/3901 від 26.11.2010р. на суму 169,50 грн. Вказану вимогу вручено не було, у зв'язку із відсутністю відповідача за юридичною адресою, але вимогу № 1/3901 від 26.11.2010р. було розміщено на дошці оголошень 31.12.2010р., про що складено акт № 11873/24-1 від 31.10.2010р. про неможливість вручення податкової вимоги, копія якого наявна в матеріалах справи.

Матеріалами справи, зокрема, обліковою карткою Приватного підприємства "ТДК ГРУПП" підтверджується наявність податкового боргу відповідача зі сплати податку на додану вартість, яка, з урахуванням часткової сплати у сумі 0,50 коп., становить 6345,75 грн., у тому числі за основним платежем 4941,00 грн., штрафні санкції 1404,75 грн., який не погашався відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що предметом заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.

Податкові повідомлення-рішення, на підставі яких заявлені позовні вимоги, були оскаржені відповідачем в судовому порядку. Рішенням Окружного адміністративного суду АРК по справі № 801/3612/13-а від 10.07.2013р., яке набрало законної сили, в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Питання правомірності прийняття податкових повідомлень, за якими відповідні грошові зобов'язання нараховані, не охоплюються предметом даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень про донарахування відповідних зобов'язань не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

В силу вимог п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення, крім випадках, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п.41.5 ст. 41 ПК України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Згідно п. 20.1.18. ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п. 20.1.18. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1 ст.95 ПК України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п.95.4 ст.95 ПК України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд вирішуючи питання про погашення за рахунок платника податків податкового боргу, яке здійснюється шляхом стягнення коштів з рахунків банку або за рахунок готівки, приймає рішення про стягнення з боржника коштів в рахунок погашення податкового боргу.

Оскільки податковим органом дотримано процедуру стягнення податкового боргу, яка встановлена ст. 95 ПК України, має місце податковий борг, позовні вимоги позивача про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 6345,75 грн., засновані на законі, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ТДК ГРУПП" (95048, АР Крим, м. Сімферополь, вулиця Трубаченка, будинок 18, квартира 29, ЄДРПОУ 36583583) кошти в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість та штрафних санкцій у сумі 6345,75 (шість тисяч триста сорок п'ять гривень сімдесят п'ять копійок) грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання уразі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Шкляр Т.О.