Рішення

від 15.02.2014 по справі 631/1544/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22-ц/790/872/14 Головуючий 1-ї інстанції - Покальчук Ю.М.

Справа №631/1544/13-ц Доповідач - Довгаль А.П.

Категорія: право власності

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів - Коровіна С.Г., Коваленко І.П.

при секретарі - Щегельському Д.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 05 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив визнати за ним право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6324284700:01:000:0411, площею 5,9991га, розташованої на території Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, яка належала останньому на підставі державного акту на право власність на земельну ділянку серії ЯА №627346, виданого 27 жовтня 2005 року.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що родинні відносини між померлим ОСОБА_3 та ним - ОСОБА_1, як батька та сина, були встановлені рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 01.08.2011року. Рішенням цього ж суду від 22 серпня 2012 року позивачу було поновлено строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 В установлений рішенням суду строк позивач звернувся до Нововодолазької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3, але у подальшому отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на те, що оригінал державного акта на право власності на земельну ділянку знаходиться у відповідача ОСОБА_2, яка є спадкоємцем на вищевказану земельну ділянку за заповітом. З приводу цього заповіту позивач зазначає, що 23 березня 2005 року ОСОБА_3 склав заповіт, який було посвідчено секретарем Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області. Згідно цього заповіту його батько ОСОБА_3 заповідав ОСОБА_2 сертифікат на земельну частку /пай/, серії PH № 995468, розміром 7,47 в умовних кадастрових гектарах землі, яка перебувала у колективній власності СБК «Росія». Йому також відомо, що ОСОБА_2 зверталася до Нововодолазького районного суду Харківської області з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу заповіту. Рішенням вищеназваного суду від 30 листопада 2012 року встановлено факт належності правовстановлюючого документу, а саме заповіту, посвідченого секретарем Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області 23 березня 2005 року від імені ОСОБА_3, який належить - ОСОБА_3, тобто одній і тій самій особі, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 лютого 2013 року рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 30.11.2012року було скасовано і заява ОСОБА_2 залишена без розгляду. Також позивач зазначає, що відповідачем ОСОБА_2 до нотаріальної контори надавався дублікат заповіту, а не його оригінал, який внесено в єдиний реєстр заповітів, та в якому заповідача вказано вже як «Ярошенко Андрій Каністратович», що, на його думку, може свідчити про невідповідність дубліката заповіту його фактичному оригіналу. Позивач також вважає, що ще за життя, а саме 27 жовтня 2005 року ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №627346, який зареєстровано в Книзі реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку фізичних осіб за №-010570000487, виданого на підставі розпорядження голови Нововодолазької районної державної адміністрації №-369 від 29 вересня 2005 року, тобто батько використав своє право на земельну частку /пай/ без визначення меж в натурі шляхом виділення земельної ділянки в межах території згідно з планом. З урахуванням цих обставин, позивач вважає, що у відповідача ОСОБА_2 немає жодних правових підстав на спадкування за заповітом спірної земельної ділянки, оскільки її індивідуальні ознаки не визначені у заповіті.

У судовому засіданні суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 позовні вимоги не визнали, вказуючи на їх необґрунтованість. При цьому представник відповідача посилався на те, що згідно ст.1223 ЦК України першочергове право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують особи, які визначені законом як спадкоємці, що мають право на спадкове майно. На даний час заповіт, відповідно до якого ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 сертифікат на земельну частку /пай/, серії PH №-995468, розміром 7,47 в умовних кадастрових гектарах у землі, що перебувала в колективній власності СБК «Росія», є чинним, ніким не змінений, не відмінений, а також відсутнє рішення суду про визнання заповіту недійсним. За таких обставин вимоги позивача про визнання за ним права власності на спірну земельну ділянку, яка входить до складу заповіту, не ґрунтуються на вимогах закону. Вважає, що твердження позивача про те, що ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 лише право на земельну ділянку у вигляді сертифікату на земельну ділянку серії PH №-95468, в той час як спадщину становить земельна ділянка згідно державного акту є невірними, оскільки відповідно до вимог ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 05 грудня 2013 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неналежну оцінку наданим доказам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час мається заповіт, згідно якого ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 сертифікат на земельну частку (пай), серії РН №995468, розміром 7,47 в умовних кадастрових гектарах у землі, яка перебувала у колективній власності СБК «Росія», який є чинним, ніким не змінений, не відмінений, недійсним не визнаний, а тому відповідач має першочергове право на спадкування спірної земельної ділянки на підставі заповіту.

Про те, погодитися з таким висновком колегія суддів не може, оскільки суд дійшов його без повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з неправильним тлумаченням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, без з'ясування прав та обов'язків сторін у даних правовідносинах, без надання належної правової оцінки наданим доказам.

Так, відповідно до ст.ст. 10, 60, 212, 213, 215 ЦПК України умовами обґрунтованості рішення є повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, та відповідність висновків суду, викладеним у рішенні, обставинам справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд повинен встановити всі юридичні факти, які згідно з нормами права мають значення для розкриття існуючих між сторонами правових відносин чи певних дій.

Оскаржуване рішення вищеназваним нормам закону не відповідає.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 23 березня 2005 року ОСОБА_3 було складено заповіт, посвідчений секретарем Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області. Згідно цього заповіту ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 сертифікат на земельну частку (пай) серії РН №995468, розміром 7,47 в умовних кадастрових гектарах у землях, які перебували в колективній власності СБК «Росія» (надалі - сертифікат).

У подальшому ОСОБА_3, взамін вищевказаного сертифікату, отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №627346, який зареєстровано в Книзі реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку фізичних осіб за №-010570000487, та який йому було видано на підставі розпорядження голови Нововодолазької районної державної адміністрації №-369 від 29 вересня 2005 року.

Після отримання ОСОБА_3 державного акту на право власності на конкретну земельну ділянку з визначенням її площі та меж на місцевості, раніше виданий йому сертифікат на земельну частку (пай), що перебувала у колективній власності СБК, втратив свою чинність.

Розглядаючи спір, судом не взято до уваги роз'яснення, які містяться у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008року про те, що згідно з п.17 Перехідних Положень Земельного кодексу України від 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

За життя ОСОБА_3 нового заповіту, тобто вже після отримання ним державного акту на право власності на конкретну належну йому земельну ділянку, не складав, в тому числі на ім'я ОСОБА_2

ОСОБА_3 помер - ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті відкрилася спадщина. Із заявами про прийняття спадщини до Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області звернулися: ОСОБА_1, як син та єдиний спадкоємець першої черги за законом, та ОСОБА_2, як спадкоємець за вищевказаним заповітом.

Відповідно до положень ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Родинні відносини між померлим ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1, як між рідними батьком та сином встановлені рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 01.08.2011року.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 22.08.2012року ОСОБА_1 поновлено строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3

За змістом ст.ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч.1 ст.1220 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Постановою державного нотаріуса Нововодолазької державної нотаріальної контори від 25 квітня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 5,9991га, що розташована на території Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯА №627346, виданого 27 жовтня 2005 року на підставі розпорядження Нововодолазької райдержадміністрації від 29 вересня 2005 року №369, у зв'язку з ненаданням оригіналу державного акту, який знаходиться у ОСОБА_2 та яка відмовилася його надати (а.с.25).

Отже, з урахуванням вищевказаних обставин, у суду не було законних підстав для відмови ОСОБА_1 в позові.

Згідно п.п.3),4) ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.2), 309ч.1п.п.3),4), 313, 314ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 05 грудня 2013 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6324284700:01:000:0411, площею 5,9991га, що розташована на території Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, яка йому належала на підставі державного акту на право власність на земельну ділянку серія ЯА №627346, виданого 27 жовтня 2005 року.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -