Рішення

від 10.02.2014 по справі 905/8509/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.02.2014 Справа № 905/8509/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Чистюхіній Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Спільного Українсько-Британського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВО-МОТОРС», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстроймеханізація», м. Донецьк

про: стягнення суми основного боргу у розмірі 12070,47грн., 3 % річних - 397,81грн., інфляційних нарахувань - 24,14грн.

За участю уповноважених представників :

від позивача: Кудрявцев М.Ю. (за свідоцтвом № 1726 від 15.08.2006р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Спільне Українсько-Британське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВО-МОТОРС», м. Донецьк звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстроймеханізація», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 12070,47грн., 3 % річних - 397,81грн., інфляційних нарахувань - 24,14грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов'язань за договором на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів № 636 від 01.08.2011р. з оплати наданих послуг, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: договір на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів № 636 від 01.08.2011р.; рахунки-фактури № 3075 від 19.10.2012р., № 3127 від 24.10.2012р.; наряди-замовлення № 1639 від 19.10.2012р., № 1667 від 24.10.2012р.; довіреність № 314 від 18.10.2012р.; акт приймання-передачі № 012134; договір про надання правових послуг № 05-ГП/11/13 від 20.11.2013р.; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 03-28/11/2013 від 28.11.2013р.; свідоцтво № 1726 від 15.08.2006р.; правовстановлюючі документи.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: розрахунок 3% річних; довідка № 19 від 13.01.2014р. про наявність заборгованості; акт звірки взаємних розрахунків; лист № 188 від 17.12.2013р. про відсутність відомостей про банкрутство відповідача; довідка № 186 від 17.12.2013р. про відсутність розглядуваної справи на розгляді іншого судді; податкові накладні № 262 від 24.10.2012р., № 212 від 19.10.2012р.; розрахунок адвокатських витрат № 01-13/01/2014 від 13.01.2014р.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 10.01.2014р., у якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що: наряди-замовлення № 1639 від 19.10.2012р., № 1667 від 24.10.2012р. не підписані уповноваженими особами з боку відповідача; позивач не надав відповідачу та суду додаткових рахунків; рахунки-фактури № 3075 від 19.10.2012р., № 3127 від 24.10.2012р. та наряди-замовлення № 1639 від 19.10.2012р., № 1667 від 24.10.2012р. не мають посилань на конкретний договір № 636 від 01.08.2011р.; позивачем не доведено факт виконаних робіт. Також надав: правоустановчі документи підприємства; письмові пояснення б/н від 27.01.2014р., у яких підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву; клопотання б/н від 06.02.2014р., у якому просив відкласти розгляд справи.

07.02.2014р. від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 27.01.2014р., у яких зазначено що: він не має довіреності на представника замовника; додаткового рахунку не існує; доказом отримання відповідачем наявних у справі наряд-замовлень є їх підписання та скріплення їх печаткою; іншого договору між сторонами не існує. В обґрунтування своєї позиції також надав: замовлення № 7658 від 12.09.2012р., № 7765 від 17.09.2012р.; банківські виписки від 24.09.2012р., від 25.09.2012р.; акт приймання-передачі №012134 від 08.10.2012р.; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 059467 на відповідача; прибутковий касовий ордер № 03-28/11/2013 від 28.11.2013р.

Суд не приймає до уваги клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка представника належним чином повідомленого (а.с. 63), а також - ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не перешкоджає вирішенню спору у цьому судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01.08.2013р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладений договір на технічне обслуговування № 636 (а.с. 8-9) (далі договір), згідно п. 1.1. якого виконавець взяв на себе обов'язок виконати роботи по ремонту та/або сервісному обслуговуванню автомобілів замовника, а замовник прийняти та сплатити їх вартість, у строки та на умовах, визначених цим договором.

Сервісне та технічне обслуговування включає у себе виконання планових профілактичних робіт у відповідності з сервісною книгою, а також ремонту із заміною деталей та вузлів. На проведення запланованих робіт складається попередній рахунок-фактура, у якому визначаються роботи та ремонти, запасні частини, видаткові матеріали, які необхідні при проведенні робіт з автотранспортом замовника. Замовник видає уповноваженій особі довіреність на оформлення наряд-замовлення з правом визначення кількості, виду робіт та запасних частин (п.п. 2.1., 2.3., 2.4. договору).

Згідно з п. 3.2.1. договору замовник зобов'язаний своєчасно сплатити виконавцю виконані роботи та вартість запасних частин.

Виконавець по закінченні проведення робіт видає наряд-замовлення, що є актом прийому-передачі виконаних робіт та робить відмітку у сервісній книжці про виконану роботу (п. 5.2. договору).

Замовник виконує розрахунки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в такому порядку та строки:

- після узгодження з виконавцем кількості та вартості робіт замовник протягом 3-х банківських днів сплачує виконавцю вартість зазначених робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів на підставі виставленого рахунку. Виконавець зобов'язаний видати замовнику податкову накладну після вручення передплати (п. 5.3.1. договору);

- після виконання робіт виконавець зобов'язаний передати ці роботи замовнику. У випадку перевищення вартості фактично виконаних робіт над попередньою оплатою виконавець виписує додатковий рахунок-фактуру для проведення остаточного розрахунку ( п. 5.3.2. договору);

- кінцевий розрахунок за виконання робіт замовник здійснює протягом трьох банківських днів з моменту отримання наряду-замовлення та додаткового рахунку (п. 5.3.3. договору).

Пунктом 6.1. договору, встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по дійсному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з дійсним законодавством.

Відповідно до п. 4.1. даний договір набирає сили з моменту підписання та діє до 31.12.2011р. Після закінчення строку, вказаного у п. 4.1. цього договору, строк дії договору продовжується на кожен наступний один рік за умови, якщо не пізніше, ніж за 14 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не направить іншій стороні повідомлення про розірвання договору.

На виконання умов п. 2.3. договору на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів № 636 від 01.08.2011р., позивачем були складені рахунки фактури №3075 від 19.10.2012р., № 3127 від 24.10.2012р.

Після закінчення робіт на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу наряди-замовлення № 1639 від 19.10.2012р. на суму 21315,34грн., № 1667 від 24.10.2012р. на суму 7294,47грн.

Як зазначив позивач, відповідач здійснив попередню оплату у сумі 16539,34грн., на підтвердження чого надав банківську виписку від 25.09.2012р. (а.с. 74).

Посилаючись на начебто неналежне виконанням відповідачем своїх обов'язків з оплати наданих послуг, у останнього виникла заборгованість в сумі 12070,47грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

Суд вважає доводи позивача не заснованими на законі та умовах договору за наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів № 636 від 01.08.2011р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів № 636 від 01.08.2011р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до норм до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 2.3. договору сторони встановили, що на проведення запланованих робіт складається попередній рахунок-фактура, у якому визначаються роботи та ремонти, запасні частини, видаткові матеріали, які необхідні при проведенні робіт з автотранспортом замовника.

На виконання умов п. 2.3. договору позивачем було складено рахунок-фактура № 3075 від 19.10.2012р. на суму 4766,00грн., рахунок-фактура № 3127 від 24.10.2012р. на суму 7294,47грн.

Пунктом 5.3.1. договору встановлено - після узгодження з виконавцем кількості та вартості робіт замовник протягом 3-х банківських днів сплачує виконавцю вартість зазначених робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів на підставі виставленого рахунку. Виконавець зобов'язаний видати замовнику податкову накладну після вручення передплати.

На підтвердження виконання відповідачем зазначеного вище пункту договору, позивач надав банківські виписки від 25.09.2012р. на суму 16539,34грн., від 24.02.2012р. на суму 672,14грн.

Проте банківські виписки від 24.09.2012р., від 25.09.2012р. не можуть бути прийняті судом як доказ сплати за рахунками № 3075 від 19.10.2012р., № 3127 від 24.10.2012р. відповідачем, оскільки вказані інші рахунки-фактури, на які в матеріалах справи та у поясненнях позивача взагалі немає ніяких посилань, у призначенні платежу визначено: «за технічне обслуговування відповідно до рахунку-фактури № 2731 від 17.09.2012р.»; «сплата за запчастини відповідно до рахунку № 507 від 23.02.2012р.» (а.с. 75, 76), в той час як до позовної заяви додані рахунки № 3075 від 19.10.2012р., № 3127 від 24.12.2012р.

Також позивачем до матеріалів справи були надані заявки на ремонт № 7658 від 12.09.2012р. на суму 21461,81грн. та № 7765 від 17.09.2012р. на суму 5692,49грн.

Суд звертає увагу, що у наряд-замовленні № 1639 від 19.10.2012р. на суму 21315,34грн. у графі «підстава» визначена заявка на ремонт № 7658 від 12.09.2012р.; а у наряд-замовленні № 1667 від 24.10.2012р. на суму 7294,47грн. у графі «підстава» визначена заявка на ремонт № 7765 від 17.09.2012р. на суму 5692,49грн . (тобто ці два документи не відповідають один одному).

Крім того, пунктом 5.3.2. договору встановлено, що після виконання робіт виконавець зобов'язаний передати ці роботи замовнику. У випадку перевищення вартості фактично виконаних робіт над попередньою оплатою виконавець виписує додатковий рахунок-фактуру для проведення остаточного розрахунку.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивачем було виставлено рахунок-фактуру № 3075 від 19.10.2012р. на суму 4766,00грн., рахунок-фактуру № 3127 від 24.10.2012р. на суму 7294,47грн., тоді як роботи були виконані на більшу суму, що вбачається з наданих до матеріалів справи наряд замовлень, а саме: наряд-замовлення № 1639 від 19.10.2012р. на суму 21315,34грн., № 1667 від 24.10.2012р. на суму 7294,47грн.

Тобто у даному випадку було перевищення вартості фактично виконаних робіт над попередньою оплатою, проте позивачем в порядку п. 5.3.2. договору не було надано ані відповідачу, ані суду додаткового рахунку-фактури для проведення остаточного розрахунку.

Таким чином, враховуючи що позивачем не був виставлений та направлений відповідачу додатковий рахунок-фактура у останнього не виникло грошового зобов'язання з його оплати.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказів наявності у відповідача заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 12070,47грн. не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 397,81грн. та інфляції в розмірі 24,14грн. необхідно зазначити наступне.

У зв'язку з тим, що позивачем не доведений факт виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем, правові підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні.

Відповідно до вимог ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відмова у задоволені позовних вимог щодо заборгованості зумовлює і відмову у задоволені вимог про відшкодування витрат на послуги адвоката в розмірі 1000грн., які за своєю сутністю є судовими витратами, пов'язаними із розглядом справи, що не можуть підлягати компенсації в порядку ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України через результати вирішення спору.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 48, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Спільного Українсько-Британського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «РІВО-МОТОРС», м. Донецьк (ЄДРПОУ 25578929) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстроймеханізація», м. Донецьк (ЄДРПОУ 31552084) про стягнення суми основного боргу у розмірі 12070,47грн., 3 % річних - 397,81грн., інфляційних нарахувань - 24,14грн. відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 10.02.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.02.2014р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 39834/13

387-59-08

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу