Ухвала

від 15.11.2012 по справі 1-613/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-613/11

Провадження №11/0290/1101/2012 Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Ковбаса Ю.П.

Доповідач : Мішеніна С. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В АЛ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого-судді: Мішеніної С.В.

суддів: Зайцева В.А., Сілакова С.М.

за участю прокурора Миколайчука Д.Г.

захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника потерпілих ОСОБА_4

засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянула 15.11.2012 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією з доповненнями прокурора, який приймав участь під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_7, апеляціями захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 01.08.2012 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Юхимівка

Шаргородського району Вінницької області,

українця, громадянина України, директора ПП «ТІС»,

жителя АДРЕСА_1,

раніше несудимого,

засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 222 (в редакції статті, що діяла на момент вчинення злочину), ч. 2 ст. 222 (в редакції статті, що діяла на момент вчинення злочину), ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 358 (в редакції статті, що діяла на момент вчинення злочину), ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання:

- за ч. 1 ст. 172 КК України у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень, на підставі п. 5 ст. 74, 49 КК України звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності;

- за ч. 1 ст. 222 КК України (в редакції статті, що діяла на момент вчинення злочину) у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень, з позбавленням права займати керівні посади на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності строком на 3 (три) роки, на підставі п. 5 ст. 74, 49 КК України звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності;

- за ч. 1 ст. 366 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності строком на 1 (один) рік, на підставі п. 5 ст. 74, ст.49 КК України звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності;

- за ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції статті, що діяла на момент вчинення злочину) у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень, на підставі п. 5 ст. 74, ст.49 КК України звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності;

- за ч. 2 ст. 222 КК України (в редакції статті, що діяла на момент вчинення злочину) у вигляді штрафу у розмірі 51 000 гривень з позбавленням права займати керівні посади на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності строком на 3 (три) роки;

- за ч. 4 ст. 190 КК України у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого виду покарання більш суворим остаточно визначено покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, з позбавленням права займати керівні посади на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності строком на 3 (три) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженку с. Кислицьке

Томашпільського району Вінницької

області, українку, громадянку України,

непрацюючу, жительку АДРЕСА_1, раніше несудиму,

засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 358 (в редакції статті, що діяла на момент вчинення злочину), ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 190 КК України та призначено покарання:

- за ч. 1 ст. 366 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності строком на 1 (один) рік, на підставі п. 5 ст. 74, ст.49 КК України звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності;

- за ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції статті, що діяла на момент вчинення злочину) у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень, на підставі п. 5 ст. 74, ст.49 КК України звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності;

- за ч. 2 ст. 191 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності строком на 1 (один) рік;

- за ч. 3 ст. 191 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності строком на 2 (два) роки;

- за ч. 4 ст. 190 КК України у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності строком на 2 (два) роки.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 10 000 гривень у відшкодуванні моральної шкоди.

В задоволенні матеріальних вимог потерпілого ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 матеріальної шкоди в розмірі

1 410769,37 гривень відмовлено.

Стягнуто з засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з кожного по 1500 грн. на користь ОСОБА_9 в рахунок оплати праці адвоката ОСОБА_4

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 - 298620,67 гривень у відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з кожного по 1500 грн. на користь ОСОБА_8 в рахунок оплати праці адвоката ОСОБА_4

Цивільний позов ОСОБА_11 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_11 - 75 000 гривень у відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_5 судові витрати по справі на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області - 525,84 гривень, на користь ВД КНДІСЕ -3 910,40 гривень за проведення судових експертиз.

Стягнуто з ОСОБА_6 судові витрати по справі на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області - 2392,80 гривень, на користь ВД КНДІСЕ -703,20 гривень за проведення судових експертиз.

Долю речових доказів вирішено.

Згідно вироку Ленінського районного суду м. Вінниці від 01.08.2012 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнані винними та засуджені за вчинення ряду злочинів.

Так, 31 травня 2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за попередньою змовою шляхом обману та зловживання довірою заволоділи чужим майном, а саме транспортними засобами: сідловим тягачем-Е марки Reno Premium, сідловим тягачем-Е марки SKANIA 114L380, напівпричепами марки METACO та VAN HOOL, належними ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 на загальну суму 684 106, 93 грн., спричинивши останнім матеріальну шкоду на зазначену суму, що перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (257,5 грн.), що є особливо великим розміром, за наступних обставин.

Згідно Статуту (зі змінами та доповненнями) ПП «ТІС» (код ЄДРПОУ 24903468), зареєстрованого за адресою: село Юхимівка Шаргородського району Вінницької області, затвердженого 11 листопада 2004 року засновником підприємства ОСОБА_5 управління підприємством здійснює його засновник, всі рішення засновника є обов'язковими для виконання працівниками підприємства (п.6.1. Статуту). Одним з предметів діяльності ПП «ТІС» (п.п. 2.2.19 Статуту) є міжнародні та внутрішні перевезення пасажирів та вантажів у тому числі автомобільним транспортним. З метою здійснення даного виду підприємницької діяльності, у січні 2008 року ПП «ТІС» отримало в Територіальному управлінні Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області (Головавтотрансінспекція) ліцензію серії АВ № 400910 на право надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

В середині весни 2008 року ОСОБА_5 став відомий спосіб щодо можливості придбання у ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 у власність вантажних автомобілів без наявного стартового капіталу з умовою, що у подальшому необхідно отримати кредит в одній з банківських установ під заставу даних автомобілів, а кредитні кошти передати продавцям автомобілів як оплату за отримані автомобілі.

За попередньою змовою з ОСОБА_6, яка працювала на посаді заступника директора Вінницького Центрального регіонального відділення ВАТ «Мегабанк» з метою незаконно, шляхом обману заволодіти чужим майном, у травні 2008 року ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 через ОСОБА_12 звернулися до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 з пропозицією оформлення на ПП «ТІС» двох вантажних автомобілів, маючи на меті отримати кредит у банківській установі під заставу вказаних автомобілів та в подальшому передачі отриманих коштів продавцям, як оплату за отримані автомобілі.

При цьому, ОСОБА_12, який раніше придбав у такий спосіб автотранспорт у ОСОБА_8, представив ОСОБА_5, як надійного платоспроможного покупця, а ОСОБА_6, як заступника директора ВЦРВ ВАТ «Мегабанк», особу, яка забезпечить отримання кредиту під заставу автотранспорту, що вони підтвердили. Тим самим, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 створили умови довіри та вигідності переоформлення на них вантажних автомобілів, чим завірили ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 про свої нібито дійсні наміри на правомірне придбання автотранспорту.

У тому ж місяці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на території АТП, розташованого в м. Вінниці по вул. Пирогова, 109, вибрали два автомобіля з напівпричепами: сідловий тягач-Е марки Reno Premium номер шасі НОМЕР_2, сідловий тягач-Е марки SKANIA 114L380 шасі № НОМЕР_3, напівпричеп бортовим-Е марки VAN HOOL, модель 3В2010, номер шасі НОМЕР_4 та напівпричеп марки METACO, модель SD 3.34, номер шасі НОМЕР_5, після чого домовились з ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 про вартість транспортних засобів. Зокрема, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 погодились придбати сідловий тягач-Е марки Reno Premium за 27000 євро (208005, 49 грн.), напівпричеп марки METACO за 12000 євро (92446, 88 грн.), сідловий тягач-Е марки SKANIA 114L380 за 36000 євро (277340, 65 грн.), напівпричеп марки VAN HOOL за 13800 євро (106313, 91 грн.), хоча кошти віддавати не збирались.

Далі, 19.05.08 р. ОСОБА_6 оформила кредит у відділенні АБ «Укргазпромбанк» у місті Вінниця, де отримала готівкою грошові кошти в сумі 300 000 грн.

Проте, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 приховали факт наявності готівки на оплату транспортних засобів, повідомлення про який мало б суттєве значення для поведінки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8

Після цього, 31.05.08 р. зазначені транспортні засоби за домовленістю між ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 добровільно перереєстровані на ПП «ТІС», в результаті чого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заволоділи майном ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 на загальну суму 684 106, 93 грн., чим спричинили збиток останнім на зазначену суму.

Крім того, у липні-серпні 2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за попередньою змовою шляхом обману та зловживання довірою, повторно, заволоділи майном ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8, а саме: сідловим тягачем-Е марки SKANIA 124L420, сідловим тягачем-Е марки SKANIA 114L380, сідловим тягачем-Е марки SKANIA 124L420 шасі № НОМЕР_6, напівпричепом бортовим-Е, марки ПР, модель KOEGEL, напівпричепом бортовим-Е, марки VAN HOOL, які належали ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 на загальну суму 1 157 126, 84 грн., з яких виплатили кошти в сумі 805 875, 28 грн., чим спричинили збиток останнім на суму 351 251, 56 грн., що більш ніж у 1364 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (257, 5 грн), що є особливо великим розміром.

З цією метою ОСОБА_5, як директор ПП «ТІС» та ОСОБА_6, як заступник директора ВЦРВ ВАТ «Мегабанк» повторно звернулись до ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 з проханням переоформити ще три вантажних автомобіля та три напівпричепів до них, створивши умови довіри та вигідності переоформлення вантажних автомобілів та напівпричепів на ПП «ТІС» та їх підставних осіб. ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8, будучи введеними в оману, дали згоду на оформлення ще трьох вантажних автомобілів та напівпричепів до них на ПП «ТІС» та на необхідних осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Тоді, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 домовились про марки транспортних засобів, характеристики та їх вартість. Зокрема, сідловий тягач-Е марки SKANIA 124L420, 2002 року випуску вартістю 40700 євро (313549, 01 грн.), сідловий тягач-Е марки SKANIA 114L380, 2000 року випуску вартістю 35000 євро (269636, 74 грн.), сідловий тягач-Е марки SKANIA 124L420, 2000 року випуску вартістю 36000 євро (277340, 65 грн.), напівпричеп бортовий-Е, марки ПР, модель KOEGEL вартістю 15000 євро (115558, 6 грн.), напівпричеп бортовий-Е, марки VAN HOOL, модель 3В2010 вартістю 13500 євро (104002, 74 грн.), напівпричеп марки FLOOR, модель FL0 12 вартістю 10000 євро (77039, 07 грн.), на загальну суму 1 157 126, 84 грн.

При цьому, 04.07.08 р. ОСОБА_5 для створення обставин довіри написав розписку на загальну суму 239 000 євро (1841233, 77 грн.), відповідно до якої зобов'язався повернути кошти за отримані транспортні засоби до 30.08.08 р., хоча ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кошти платити не збирались.

23.07.08 р. за сприянням ОСОБА_6, ОСОБА_5, як директор ПП «ТІС» уклав з ВЦРВ ВАТ «Мегабанк» кредитний договір № 17-01/2008-МК-USD, на підставі якого отримав грошові кошти готівкою в сумі 130 000 доларів США (629 200 грн.).

На забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором № 17-01/2008-МК-USD, ОСОБА_5 у тому числі надав банку, як предмет застави рухоме майно: сідловий тягач-Е марки Reno Premium номер шасі НОМЕР_2, сідловий тягач-Е марки SKANIA 114L380 шасі № НОМЕР_3, напівпричеп бортовим-Е марки VAN HOOL, модель 3В2010, номер шасі НОМЕР_4 та напівпричеп марки METACO, модель SD 3.34, номер шасі НОМЕР_5, у зв'язку з чим уклав договір № 17-01/2008-МК-USD- з застави рухомого майна, про що достовірно знала ОСОБА_6

Проте, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 приховали факт отримання кредиту під заставу транспортних засобів, отриманих від ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 та не розрахувались з останніми, чим приховали відомості, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілих.

Після цього, у липні-серпні 2008 року ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8, будучи введеними в оману щодо істинних намірів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, добровільно переєстрували наступні транспортні засоби: сідловий тягач-Е марки SKANIA 124L420 шасі № НОМЕР_7 та напівпричеп бортовий-Е, марки ПР, модель KOEGEL шасі № НОМЕР_8 за ПП «ТІС», сідловий тягач-Е марки SKANIA 114L380 шасі № НОМЕР_9, сідловий тягач-Е марки SKANIA 124L420 шасі № НОМЕР_6, напівпричеп бортовий-Е, марки VAN HOOL, модель 3В2010 шасі № НОМЕР_10, напівпричеп марки FLOOR, модель FL0 12 шасі № НОМЕР_11 за ОСОБА_13

У подальшому, 02.09.08 р. за сприянням ОСОБА_6, яке виразилося у тому числі у виступі останньої поручителем, ОСОБА_5, як директор ПП «ТІС» уклав з ВЦРВ ВАТ «Мегабанк» кредитний договір № 29-01/2008-МК-UАН, на підставі якого отримав грошові кошти в сумі 528 700 грн.

На забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором № 29-01/2008-МК-UАН, ОСОБА_5 у тому числі надав банку, як предмет застави рухоме майно: сідловий тягач-Е марки SKANIA 124L420 шасі № НОМЕР_7, сідловий тягач-Е марки SKANIA 114L380 шасі № НОМЕР_9, сідловий тягач-Е марки SKANIA 124L420 шасі № НОМЕР_6, напівпричеп бортовий-Е, марки ПР, модель KOEGEL, номер шасі НОМЕР_8 напівпричеп бортовий-Е, марки VAN HOOL, модель 3В2010, номер шасі НОМЕР_10, напівпричеп марки FLOOR, модель FL0 12, номер шасі НОМЕР_11, у зв'язку з чим уклав з даним відділенням банку договір № 29-01/2008-МК-UАН-з застави рухомого майна.

У той ж день за сприянням ОСОБА_6, ОСОБА_5, як фізична особа уклав з ВЦРВ ВАТ «Мегабанк» кредитний договір № 30-01/2008-МК-UАН, на підставі якого отримав грошові кошти в сумі 382 000 грн.

На забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором № 30-01/2008-МК-UАН, ОСОБА_5 у тому числі, надав банку, як предмет застави те саме рухоме майно, що по договору № 29-01/2008-МК-UАН, а саме: сідловий тягач-Е марки SKANIA 124L420 шасі № НОМЕР_7, сідловий тягач-Е марки SKANIA 114L380 шасі № НОМЕР_9, сідловий тягач-Е марки SKANIA 124L420 шасі № НОМЕР_6, напівпричеп бортовий-Е, марки ПР, модель KOEGEL, номер шасі НОМЕР_8 напівпричеп бортовий-Е, марки VAN HOOL, модель 3В2010, номер шасі НОМЕР_10, напівпричеп марки FLOOR, модель FL0 12, номер шасі НОМЕР_11, у зв'язку з чим уклав з даним відділенням банку договір № 30-01/2008-МК-UАН-з застави рухомого майна.

В подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 частково розрахувалися з ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8

Так, 02.09.08 р. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передали ОСОБА_8 кошти в сумі 10000 євро (70867, 99 грн.), 73000 євро (517336, 33 грн.), 70000 грн.; 03 вересня ОСОБА_6 передала 16000 євро (112646, 48 грн.), 04 вересня ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передали 5000 євро (35024, 48 грн.). Більше ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розрахунків умисно не проводили.

10.11.08 р. ОСОБА_5 у присутності ОСОБА_6, а також у присутності ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 написав розписку на загальну суму 132 280 євро, як заборгованість перед ОСОБА_9, яку не виплатив у зв'язку з нібито неотриманням кредитів відповідно до усної домовленості, укладеної між ними.

Проте, ОСОБА_5, як директор ПП «ТІС» та, як фізична особа у ВЦРВ ВАТ «Мегабанк» за кредитними договорами № 17-01/2008-МК-USD від 23.07.2008 р., № № 29-01/2008-МК-UАН та 30-01/2008-МК-UАН від 02.09.2008 р. отримав кредитні кошти під заставу всіх перереєстрованих . ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 транспортних засобів.

Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, сховали факт отримання кредитів під заставу всіх п'яти вантажних автомобілів та напівпричепів до них, чим ввели в оману ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 та написанням розписки від 10.11.08 р. склали умови довіри щодо нібито істиних намірів щодо повернення коштів.

Продовжучи свою злочинну діяльність ОСОБА_5 та ОСОБА_6.з метою повторно, шляхом обману та зловживання довірою заволодіти майном ОСОБА_8 в грудні 2008 року звернулись до нього з проханням позичити кошти в сумі 30 000 євро.

При цьому, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, пояснивши ОСОБА_8, що дану суму необхідно для погашення заборгованості, що залишалась за кредитними договорами №№ 29-01/2008-МК-UАН та 30-01/2008-МК-UАН. завірили його, що після погашення заборгованості оформлять кредит у ВЦРВ ВАТ «Мегабанк», коштами якого повністю розрахуються з ним, а також із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ОСОБА_8, будучи введеним в оману, погодився та, немаючи коштів, позичив 30 000 євро у ОСОБА_14 та ОСОБА_15

ОСОБА_8 домовився з ОСОБА_5 та ОСОБА_14, що останній передасть ОСОБА_5 кошти в сумі 30000 євро навпроти головного входу ринку «Урожай» в м. Вінниці.

В середині грудня 2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під'їхали до головного входу ринку «Урожай» на автомобілі «Мітсубісі Л 200», де зустрілися із ОСОБА_14, який, впевневшись у особі ОСОБА_5, добровільно передав ОСОБА_5 кошти в сумі 30 000 євро (299073, 45 грн.), якими останній разом з ОСОБА_6 заволодів.

17.03.09 р. ОСОБА_6 повернула ОСОБА_8 кошти в сумі 2000 євро (20008, 47 грн.)., після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розрахунків із ОСОБА_8 умисно не проводили.

Таким чином, у середині грудня 2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6, знаходячись навпроти входу до ринку «Урожай» Ленінського району міста Вінниця, за попередньою змовою між собою, шляхом обману та зловживання довірою, повторно, заволоділи майном ОСОБА_8 в сумі 299 073, 45 грн., з яких частково виплатили кошти в сумі 2008, 47 грн., чим спричинили збиток останньому на суму 279 064, 98 грн., що більш ніж у 1153 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (257, 5 грн), що є особливо великим розміром.

Крім того, ОСОБА_5, будучи згідно рішення власника № 1 від 27 лютого 2007 року призначений на посаду директора Приватного підприємства «ТІС» (код ЄДРПОУ 24903468), зареєстрованого за адресою: село Юхимівка Шаргородського району Вінницької області (далі ПП «ТІС»), діючи відповідно до Статуту, затвердженого 11 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями), згідно якого управління підприємством здійснює його засновник, всі рішення засновника є обов'язковими для виконання працівниками підприємства (п.6.1. Статуту), засновник підприємства здійснює свої права і повноваження самостійно або через уповноважених ним осіб (п.6.4. Статуту), займав посаду, пов'язану з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов'язків, через що, згідно примітки 1 до ст. 364 КК України був службовою особою. 27 лютого 2007 року відповідно до рішення засновника № 5 підприємства ОСОБА_5 право на ПП «ТІС» формально перейшло на ім'я ОСОБА_16

За ініціативою ОСОБА_16 19.10.07року рішенням № 6 засновника ПП «ТІС» ОСОБА_16 передані майнові права на ПП «ТІС» ОСОБА_17, проте не внесені зміни до Статуту підприємства, у зв'язку з чим не зареєстровані державним реєстратором, через що рішення не носить юридичного характеру.

ОСОБА_6, будучи службовою особою, призначеною наказом № 94 від 20.05.08 р. на посаду заступника директора Вінницького ЦРВ ПАТ «Мегабанк», розташованого за адресою: місто Вінниця, вулиця 50-річчя Перемоги, 33, діяла на підставі службової інструкції від 20.05.08 р. та виконувала адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі обов'язки.

Так, директор ПП «ТІС» ОСОБА_5, будучи службовою особою, з особистих та корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_6, з метою отримання у Вінницькому центральному регіональному відділенні Відкритого акціонерного товариства «Мегабанк», розташованого за адресою: місто Вінниця, вулиця 50-річчя Перемоги, 33 (далі ВЦРВ ВАТ «Мегабанк»), кредиту, шляхом надання до данного відділення банку завідомо неправдивої інформації у вигляді неправдивих документів. 18 червня 2008 року звернувся до ВЦРВ ВАТ «Мегабанк» із заявою на отримання кредиту юридичною особою в сумі 130 000 доларів США, у якій власноручно підписався про ознайомлення зі ст. 222 КК України (шахрайство з фінансовими ресурсами).

ОСОБА_6, будучи службовою особою, за попередньою змовою із ОСОБА_5, умисно з корисливих мотивів, склала завідомо неправдиве рішення власника № 5 від 23.06.08 р., від імені ОСОБА_16 про звернення до ВЦРВ ВАТ «Мегабанк» з клопотанням про надання кредиту в сумі 130 000 доларів США, хоча фактично ОСОБА_16 такого рішення не приймав, про факт отримання такого кредиту не знав, яке підписала від імені останнього, підробила його підпис та зробила копію для надання до ВЦРВ ВАТ «Мегабанк», яку передала ОСОБА_5, в результаті чого останній отримав кредитні кошти в сумі 130 000 доларів США.

ОСОБА_5 надав до даного банку всі необхідні документи для отримання такого кредиту, у тому числі заповнив документи щодо забезпечення кредиту, надав документи фінансової діяльності ПП «ТІС», документи господарської діяльності даного підприємства, а також установчі документи ПП «ТІС», зокрема: копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, копію довідки № 32 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій, копію довідки про взяття на облік платника податків, копію повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків, копію ліцензії серії АВ № 400910, копію статуту ПП «ТІС», затвердженого засновників 11 листопада 2004 року, копію змін до Статуту ПП «ТІС», копію змін до Статуту ПП «ТІС», копію рішення № 1 від 27 лютого 2007 року, копію змін до Статуту ПП «ТІС», копію рішення № 1 від 11 листопада 2004 року, копію довідки директора ПП «ТІС», а також завідомо неправдиву інформацію у вигляді копії рішення власника № 5 від 23 червня 2008 року, підробленого ОСОБА_6, від імені ОСОБА_16 про звернення до ВЦРВ ВАТ «Мегабанк» з клопотанням про надання кредиту в сумі 130 000 доларів США, хоча фактично ОСОБА_16 такого рішення не приймав, про факт отримання такого кредиту не знав. На підставі поданих документів 23 липня 2008 року, директор ПП «ТІС» ОСОБА_5 уклав з ВЦРВ ВАТ «Мегабанк» кредитний договір № 17-01/2008-МК-USD, відповідно до якого отримав як керівник підприємства кредитні грошові кошти в сумі 130 000 доларів США (629200 грн.).

Разом з тим, в червні -липні 2008 року директор ПП «ТІС» ОСОБА_5, знаходячись у приміщенні ВЦРВ ВАТ «Мегабанк», розташованого за адресою: місто Вінниця, вулиця 50-річчя Перемоги, 33 , з метою отримання кредиту, умисно з особистих та корисливих мотивів видав шляхом надання до відділення банку завідомо неправдивої інформації у вигляді копії рішення власника № 5 від імені власника ПП «ТІС» ОСОБА_16 про звернення до ВЦРВ ВАТ «Мегабанк» з клопотанням про надання кредиту в сумі 130 000 доларів США, хоча фактично ОСОБА_16 такого рішення не приймав, про факт отримання такого кредиту не знав, в результаті чого по кредитному договору № 17-01/2008-МК-USD від 23 липня 2008 року, як керівник підприємства отримав кредитні кошти в сумі 130 000 доларів США.

Крім того, в серпні 2008 року ОСОБА_5, будучи службовою особою, з метою отримання у ВЦРВ ВАТ «Мегабанк» кредиту, умисно з особистих та корисливих мотивів повторно надав до данного відділення банку завідомо неправдиву інформацію. 15 серпня 2008 року звернувся до ВЦРВ ВАТ «Мегабанк», розташованого за адресою: м. Вінниця, вулиця 50-річчя Перемоги, 33, із заявою на отримання кредиту юридичною особою в сумі 528 700 грн., у якій власноручно підписався про ознайомлення зі ст. 222 КК України (шахрайство з фінансовими ресурсами).

При цьому, заступник директора ВЦРВ ВАТ «Мегабанк» ОСОБА_6, будучи службовою особою, за попередньою змовою із ОСОБА_5 умисно з корисливих мотивів, склала завідомо неправдиве рішення № 11 від 19.08.08 р. від імені ОСОБА_16 про звернення до ВЦРВ ВАТ «Мегабанк», відповідно до якого нібито ОСОБА_16, як власник ПП «ТІС» вирішив виступити майновим поручителем за кредитним зобов'язанням фізичної особи ОСОБА_5, проте фактично ОСОБА_16 такого рішення не приймав, про факт отримання такого кредиту не знав, яке підписала від імені останнього, підробив його підпис та зробила копію для надання до ВЦРВ ВАТ «Мегабанк», яку передала ОСОБА_5, в результаті чого останній отримав кредитні кошти в сумі 528 700 грн.

ОСОБА_5 надав всі необхідні документи для отримання такого кредиту, у тому числі заповнив документи щодо забезпечення кредиту, надав документи фінансової діяльності ПП «ТІС», документи господарської діяльності даного підприємства, а також установчі документи ПП «ТІС», зокрема: копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, копію довідки № 32 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій, копію довідки про взяття на облік платника податків, копію повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків, копію ліцензії серії АВ № 400910, копію статуту ПП «ТІС», затвердженого засновників 11 листопада 2004 року, копію змін до Статуту ПП «ТІС», копію змін до Статуту ПП «ТІС», копію рішення № 1 від 27 лютого 2007 року, копію змін до Статуту ПП «ТІС», копію рішення № 1 від 11 листопада 2004 року, копію довідки директора ПП «ТІС», а також завідомо неправдиву інформацію у вигляді копії рішення власника № 10 від 19 серпня 2008 року, підробленого ОСОБА_6, від імені ОСОБА_16 про звернення до ВЦРВ ВАТ «Мегабанк» з клопотанням про надання кредиту в сумі 528 700 грн., хоча фактично ОСОБА_16 такого рішення не приймав, про факт отримання такого кредиту не знав.

На підставі поданих документів, 02 вересня 2008 року директор ПП «ТІС» ОСОБА_5 уклав з ВЦРВ ВАТ «Мегабанк» кредитний договір № 29-01/2008-МК-UАН, відповідно до якого отримав повторно, як керівник підприємства кредитні грошові кошти в сумі 528 700 грн.

В серпні-вересні 2008 року директор ПП «ТІС» ОСОБА_5, знаходячись у приміщенні ВЦРВ ВАТ «Мегабанк», розташованого за адресою: м. Вінниця, вулиця 50-річчя Перемоги, 33, з метою отримання кредиту, умисно з особистих та корисливих мотивів, повторно, видав шляхом надання до відділення банку завідомо неправдивої інформації у вигляді копії рішення № 10 від 19 серпня 2008 року від імені власника ПП «ТІС» ОСОБА_16 про звернення до ВЦРВ ВАТ «Мегабанк» з клопотанням про надання кредиту в сумі 528 700 грн., хоча фактично ОСОБА_16 такого рішення не приймав, про факт отримання такого кредиту не знав, в результаті чого по кредитному договору № 29-01/2008-МК-UАН від 02 вересня 2008 року, як керівник підприємства отримав кредитні кошти в сумі 528 700 грн.

Крім того, в серпні 2008 року ОСОБА_5 вирішив отримати у ВЦРВ ВАТ «Мегабанк» кредит, як фізична особа. При цьому, ОСОБА_5 умисно з особистих та корисливих мотивів вирішив використати завідомо неправдивий документ.

З цією метою, 15 серпня 2008 року директор ПП «ТІС» ОСОБА_5 звернувся до ВЦРВ ВАТ «Мегабанк», розташованого за адресою: м. Вінниця, вулиця 50-річчя Перемоги, 33, із заявою на отримання кредиту юридичною особою в сумі 382 000 грн.

Заступник директора ВЦРВ ВАТ «Мегабанк» ОСОБА_6, будучи службовою особою, за попередньою змовою із ОСОБА_5, умисно з корисливих мотивів, склала завідомо неправдиве рішення № 11 від 19.08.08 р. від імені ОСОБА_16 про звернення до ВЦРВ ВАТ «Мегабанк», відповідно до якого нібито ОСОБА_16 як власник ПП «ТІС» вирішив виступити майновим поручителем за кредитним зобов'язанням фізичної особи ОСОБА_5, проте фактично ОСОБА_16 такого рішення не приймав, про факт отримання такого кредиту не знав, яке підписала від імені останнього, підробила його підпис та зробила копію для надання до ВЦРВ ВАТ «Мегабанк», яку передала ОСОБА_5, в результаті чого останній отримав грошові кошти в сумі 382 000 грн. по кредитному договору № 30-01/2008-МК-UАН.

ОСОБА_5, як фізична особа надав до даного банку всі необхідні документи для отримання кредиту в сумі 382 000 грн., у тому числі, заповнив документи щодо забезпечення кредиту, установчі документи ПП «ТІС», зокрема: копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, копію довідки № 32 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій, копію довідки про взяття на облік платника податків, копію повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків, копію ліцензії серії АВ № 400910, копію статуту ПП «ТІС», затвердженого засновників 11 листопада 2004 року, копію змін до Статуту ПП «ТІС», копію змін до Статуту ПП «ТІС», копію рішення № 1 від 27 лютого 2007 року, копію змін до Статуту ПП «ТІС», копію рішення № 1 від 11 листопада 2004 року, копію довідки директора ПП «ТІС», а також копію завідомо неправдивого рішення власника № 11 від 19 серпня 2008 року від імені ОСОБА_16, підробленого ОСОБА_6, про звернення до ВЦРВ ВАТ «Мегабанк», відповідно до якого нібито ОСОБА_16, як власник ПП «ТІС» вирішив виступити майновим поручителем за кредитним зобов'язанням фізичної особи ОСОБА_5, хоча фактично ОСОБА_16 такого рішення не приймав, про факт отримання такого кредиту не знав.

На підставі поданих документів 02 вересня 2008 року, ОСОБА_5 як фізична особа уклав з ВЦРВ ВАТ «Мегабанк» кредитний договір № 30-01/2008-МК-UАН, відповідно до якого отримав грошові кошти в сумі 382 000 грн., використовуючи завідомо неправдиве рішення № 11 від 19.08.2008 року.

Крім того, у 2008-2009 рр. директор ПП «ТІС» ОСОБА_5, прийнявши на роботу ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 на посаду водіїв вантажних автомобілів та інших, а також ОСОБА_24 на посаду диспетчера та ОСОБА_25 на посаду заступника директора підприємства, діючи з метою використання найманої праці та ухилення від відрахування платежів до Пенсійного фонду України, фонду соціального страхування від тимчасової непрацездатності, податку з доходів фізичних осіб та інших загальнодержавних податків і зборів, в порушення ст.ст. 43, 46 Конституції України, ст.ст. 3, 12, 21, 23, 24 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 2, 24, 48, 82, 94, 95, 115, 253, 256 Кодексу законів України про працю, ст. 11 Закону України «Про зайнятість населення», положень інструкції «Про порядок ведення трудових книжок робітників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, умисно припустив грубе порушення трудових прав зазначених працівників, не зробивши відповідних записів до їх трудових книжок, не провів загальнообов'язкових відрахувань з нарахованої та виплаченої їм заробітної плати, чим грубо порушив вищезазначені норми трудового законодавства та спричинив шкоду охоронюваним законом правам, свободам і інтересам вказаних громадян у вигляді порушення, передбаченого ст. 46 Конституції України, права на соціальний захист.

04 квітня 2008 року близько 22.00 год. ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Субару Легасі», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Келецькій у м. Вінниці в напрямку просп. Юності, в порушення вимог п.п. 8.7.3-а та п 12.3 Правил дорожнього руху на перехресті вул. Келецької та просп. Космонавтів проїхав світлофор на червоний забороняючий колір світлофору та допустив зіткнення з автомобілем марки «Мерседес Бенц», державний реєстраційний номер НОМЕР_12 під керуванням водія ОСОБА_11, в результаті якого ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, забитої рани потиличної ділянки, різаних ран ділянки правої вушної раковини, садно лівої гомілки, закритої хребетно-спинномозкової травми - перелому дужки та суглобового відростку С5 хребця зліва, вивиху С5 хребця, травматичних кил міжхребцевих дисків С5-С6, С6-С7 зліва із стисненням корінців спинного мозку, верхнього лівостороннього монопарезу.

Крім того, ОСОБА_6 23.09.05 р., як фізична особа уклала із ВАТ «Мегабанк» в особі директора ВФ ВАТ «Мегабанк» ОСОБА_26 кредитний договір № 173/П/2005, відповідно до якого отримала кредит на споживчі цілі у розмірі 4 200 доларів США.

У той же день, на забезпечення зобов'язань за даним кредитом, ОСОБА_6 надала банку, як предмет застави нерухоме майно - належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1, у зв'язку з чим, у той же день уклала іпотечний договір б/н з Вінницьким ЦРВ ВАТ «Мегабанк», засвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_27

На підставі повідомлення про реєстрацію іпотеки за вих. № 01-11/254 від 23.09.05р., квартиру АДРЕСА_1, внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та до Державного реєстру іпотек. Восени 2006 року збільшено розмір кредитування ОСОБА_6 із 4 200 доларів США до 30 000 доларів США.

Так, ОСОБА_6 у травні 2008 року вирішила отримати кредит у відділенні АБ «Укргазпромбанк» у місті Вінниці, розташованого за адресою: місто Вінниця, вулиця Київська, 17.

З цією метою, у травні 2008 року ОСОБА_6, як фізична особа звернулась до зазначеного відділення банку з проханням оформити кредит в сумі 300 000 грн. 19.05.08 р. ОСОБА_6, з метою отримання кредиту, будучи службовою особою, достовірно знаючи про наявність заборгованості за кредитним договором № 173П/2005 від 23.09.05 р. у сумі понад 27 000 доларів США перед ВАТ «Мегабанк», в порушення п. 8.1 «Положення про здійснення заставних операцій у ВАТ «Мегабанк»», затвердженого 08.06.07 р. головою правління ВАТ «Мегабанк», умисно з корисливих мотивів, склала завідомо неправдивий лист на ім'я приватного нотаріуса ВМНО ОСОБА_28 за вих. № 02-11/700 від 19.05.08 р., в якому зазначила повне виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором № 173П/2005 та проханням зняти заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1, належну їй на праві приватної власності, проте фактично, станом на 19.05.08 р. заборгованість ОСОБА_6 перед ВАТ «Мегабанк» складала 27 986 доларів США (141 329, 3 грн.) та повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек за вих. № 02-11/699 від 19.04.08 р., які власноручно підписала від імені директора ВЦРВ ВАТ «Мегабанк» ОСОБА_26, підробивши її підпис, та скріпила печаткою відділення банку, чим придала даним документам вид офіційних. Вказані завідомо неправдиві документи, зокрема: лист за вих. № 02-11/700 від 19.05.08 р. та повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек за вих. № 02-11/699 від 19.04.08 р., ОСОБА_6 надала приватному нотаріусу ВНМО ОСОБА_28, на підставі яких останній вилучив записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек щодо заборони на відчуження нерухомого майна ОСОБА_6 - квартири АДРЕСА_1.

19.05.08 р. ОСОБА_6, як фізична особа уклала із відділенням АБ «Укргазбанк» міста Вінниці в особі начальника ОСОБА_29 кредитний договір № 260-Ф-К/08, відповідно до якого отримала споживчий кредит в сумі 300 000 грн., а на виконання зобов'язань за даним кредитним договором ОСОБА_6 уклала іпотечний договір б/н, засвідченого приватним нотаріусом ВМНО ОСОБА_28, відповідно до якого передала в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1.

Крім того, у травні 2008 року ОСОБА_6 з метою отримання кредиту в сумі 300 000 грн. у відділенні АБ «Укргазпромбанк» м. Вінниці,, працюючи заступником директора ВЦРВ ВАТ «Мегабанк», будучи службовою особою, умисно з корисливих мотивів, склала завідомо неправдиві документи, зокрема: довідку ФГ «Струмок» за вих. № 04/4 від 25.04.08 р. про нібито отримані нею дивіденди члена ФГ «Струмок» за період з жовтня 2007 року по березень 2008 року в сумі 10 800 грн., довідку ФГ «Струмок» за вих. № 14/2 від 23.04.09 р. про нібито отриманий нею дохід члена ФГ «Струмок» за період з жовтня 2008 року по березень 2009 року в сумі 10200 грн., які скріпила печаткою ФГ «Струмок», чим придала даним документам вид офіційних, хоча фактично ОСОБА_6 відповідно до зданої до УПФУ у Томашпільському районі та Томашпільського відділення Крижопільської МДПІ звітності дивіденди та дохід у ФГ «Струмок» не отримувала.

Таким чином, ОСОБА_6, як фізична особа, знаходячись в приміщенні АБ «Укргазпромбанк» у місті Вінниці, розташованому за адресою: місто Вінниця, вулиця Київська, 17 , з метою отримання кредиту, умисно, з корисливих мотивів, використала завідомо неправдиві документи, зокрема: довідку ФГ «Струмок» за вих. № 04/4 від 25.04.08 р. про нібито отримані нею дивіденди члена ФГ «Струмок» за період з жовтня 2007 року по березень 2008 року в сумі 10800 грн. та довідку ФГ «Струмок» за вих. № 14/2 від 23.04.09 р. про нібито отриманий нею дохід члена ФГ «Струмок» за період з жовтня 2008 року по березень 2009 року в сумі 10200 грн., в результаті чого відділенням банку з нею укладений кредитний договір № 260-Ф-К/08.

19.05.08 р. ОСОБА_6, як фізична особа уклала з відділенням АБ «Укргазбанк» міста Вінниці в особі начальника ОСОБА_29 кредитний договір № 260-Ф-К/08, відповідно до якого отримала споживчий кредит в сумі 300 000 грн.

Працюючи заступника директора ВЦРВ ВАТ «Мегабанк» ОСОБА_6, будучи службовою особою, шляхом зловживання своїм службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів, привласнила належні ФГ «Ганзій» грошові кошти в сумі 15 000 грн. та повторно привласнила в сумі 9 800 грн., заподіявши фермерському господарству матеріальну шкоду.

Так, ОСОБА_6, як заступник директора Вінницького ЦРВ ПАТ «Мегабанк», діючи на підставі службової інструкції від 20.05.08 р. та будучи службовою особою, уклала з ВАТ "Мегабанк" договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 20.05.08 р., згідно якого зобов'язана обережно поводитися з переданими їй на зберігання або на інші цілі матеріальними цінностями і вживати заходів щодо запобігання шкоди, своєчасно повідомляти Банк про усі обставини, що загрожують безпеці зберігання довірених їй цінностей.

06.08.08 р. ВАТ «Мегабанк», в особі заступника директора ВЦРВ ВАТ «Мегабанк» ОСОБА_6 уклало із фермерським господарством «Ганзій» в особі голови ОСОБА_30 кредитний договір № 15г/2008, відповідно до якого останній отримав грошові кошти в сумі 374 000 грн. на придбання сільськогосподарської техніки.

На протязі 2008 -початку 2009 року ФГ «Ганзій» не виконувало умови кредиту щодо погашення тіла кредиту та відсотків по ньому, у зв'язку з чим, неодноразово ОСОБА_6 та начальник служби безпеки ВЦРВ ВАТ «Мегабанк» ОСОБА_31 телефонували ОСОБА_30 з проханням погасити заборгованість за наявним кредитом.

У березні 2009 року ОСОБА_6, зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення вимог постанови Правління НБУ «Про затвердження положення про проведення касових операцій в національній валюті України» від 15.12.04 р., умисно, з корисливих мотивів, не внесла грошові кошти в сумі 15 000 грн., отримані від ОСОБА_30 як оплату за кредитним договором № 15г/2008 від 06.08.08 р. в касу відділення банку, а привласнила і використала їх надалі за власним розсудом.

У червні 2009 року ОСОБА_6, зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення вимог постанови Правління НБУ «Про затвердження положення про проведення касових операцій в національній валюті України» від 15.12.04 р., умисно, з корисливих мотивів, повторно привласнила грошові кошти в сумі 9 800 грн., отримані від ОСОБА_30 як оплату за кредитним договором № 15г/2008 від 06.08.08 р., які не внесла в касу відділення банку.

Крім того, ОСОБА_6 12.09.2008 року, з метою отримання кредиту ОСОБА_5, неставлячи до відома про свої наміри власників будинку по АДРЕСА_2 ОСОБА_32 та ОСОБА_33, отримала довідку - характеристику № 140 від 11.09.2008 року, видану КП «Вінницьким обласним об'єднанням бюро технічної інвентаризації» на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2. Після цього, ОСОБА_6, з метою отримання кредиту ОСОБА_5 та укладення договору іпотеки, як забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 9-01/2008-МК-ІІАН, неставлячи до відому ОСОБА_32 та ОСОБА_33, надала довідку - характеристику № 140 від 11.09.2008 року приватному нотаріусу та в послідуючому приєднала її до матеріалів кредитної справи у ВАТ «Мегабанк», чим використала завідомо підроблений документ. В результаті цього, 28.09.2008 року, без відома власників, з використання підроблених документів, було укладено договір іпотеки № 29-01/2008-МК-ІІАН-з/3 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, як забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 9-01/2008-МК-ІІАН.

Не погодившись з вироком суду першої інстанції, прокурор, який приймав участь під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_7 подав апеляцію з доповненнями, просив вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 01.08.2012 року скасувати через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, справу направити на новий судовий розгляд.

Вимоги мотивовані тим, що судом першої інстанції допущено порушення вимог ст.ст. 332-335 КПК України, що може бути підставою для скасування вироку.

Всупереч вимог ст. 334 КПК України вирок суду першої інстанції не містить належної мотивації прийнятого рішення на предмет належної оцінки доказів, досліджених в ході судового слідства. Крім того, призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості злочинів та особам засуджених, поскільки при призначенні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання суд не врахував те, що вони вчинили ряд умисних злочинів серед яких є тяжкі злочини, свою вину у вчиненому визнали частково, завданої злочинами шкоди не відшкодували, що протиріче вимогам ст.65 КК України.

Потерпілі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 подали апеляцію в якій просили вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначення засудженим покарання за ч. 4 ст. 190 КК України, в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених, внаслідок м'якості, постановити новий вирок, в частині призначення покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6за ч.4 ст.190 КК України, призначити покарання ОСОБА_5 за ч.4 ст.190 КК України у вигляді 10 ( десяти) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна, ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 190 КК України покарання у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.

Вимоги мотивовані тим, що судом першої інстанції, при призначенні покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не взято до уваги, що злочини, які кваліфіковані досудовим слідством, і дана кваліфікація знайшла своє повне підтвердження в суді, за ч. 4 ст. 190 КК України по двом епізодам, вчинені засудженими за попередньою змовою, зазначені злочини відповідно до положень ч. 5 ст. 12 КК України є особливо тяжкими, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до дванадцяти років, є корисливими злочинами, що суттєво підвищує ступінь суспільної небезпечності осіб, які їх вчинили, також, на думку потерпілих, на міру покарання повинні вплинути ті обставини, що як ОСОБА_5, так і ОСОБА_6 не визнали себе винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, не сприяли розкриттю злочину,окрім того, судом не виявлено жодної обставини, яка б пом'якшувала призначене їм покарання, що свідчить про те, що судом першої інстанції за вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 призначено менш суворе покарання, ніж те, яке б відповідало тяжкості вчинених ними особливо тяжких злочинів та їх особам.

Захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_2 подав апеляцію, просив вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 01.08.2012 року в частині засудження ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 222 , ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 286 КК України, стягнення з останнього сум матеріальної та моральної шкоди скасувати. За ч. 1 ст. 172 , ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 366, ч.3 ст. 358 КК України скасувати та у відповідності до ст. 11-1 KПK України, ст.49 КК України закрити кримінальні справи; за ч. 2 ст. 286 КК України скасувати та у відповідності до ст.1 Закону України "Про амністію у 2011 році», ст.6-1 КПК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання; виключити з мотивувальної частини вироку наступні висновки: « крім того, той факт, що ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 2 cт. 286 КК України, підтверджується також... копією протоколу явки з повинною ОСОБА_36 від 20.11.2009 p., згідно якого останній повідомляв, що на прохання ОСОБА_36 він дав неправдиві свідчення стосовно обставин ДТП, вказавши, що на час ДТП він присутній не був (т. 1, а. с. 218); копією протоколу явки з повинною ОСОБА_37 від 20.11.2009 p., згідно якого останній повідомляв, що на прохання ОСОБА_36 він дав неправдиві свідчення стосовно обставин ДТП, вказавши, що на час ДТП він присутній не був (т. 1. а. с. 219); копією протоколу явки з повинною ОСОБА_38 від 20.11.2009 p., згідно якого останній повідомляв, що на прохання ОСОБА_36 він дав неправдиві свідчення стосовно обставин ДТП, вказавши, що на час ДТП він присутній не був (т. 1, а. с.220)»; за ч. 4 ст. 190 КК України (привласнення транспортних засобів та грошових коштів) скасувати та закрити кримінальні справи у відповідності за ст.6 п.2 КК України за відсутністю в діяннях складу злочину; за ч. 2 ст. 222 КК України змінити та у відповідності до ч.5 ст.72 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання; в частині стягнення з ОСОБА_5 сум матеріальної та моральної шкоди вирок скасувати та відмовити в позовах ОСОБА_9, ОСОБА_8, а позов ОСОБА_11 залишити без розгляду.

Свої вимоги мотивував тим, що вирок підлягає скасуванню з підстав істотного порушення кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи.

Так на думку захисника, суд повинен був закрити кримінальну справу відносно ОСОБА_5 за епізодами обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 358 КК України, поскільки вчинені злочини є невеликої тяжкості, з дня вчинення яких минуло більше трьох років, тому на підставі статті 49 КК України останній підлягає звільненню від відповідальності за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, чого суд не зробив всупереч заявленому ним клопотанню.

Щодо обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, зауважив на тому, що суд допустив помилку, вказавши у вироку, що « крім того, той факт, що ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується також:... копією протоколу явки з повинною ОСОБА_36 від 20.11.2009 р., згідно якого останній повідомляв, що на прохання ОСОБА_36 він дав неправдиві свідчення стосовно обставин ДТП, вказавши, що на час ДТП він присутній не був (т. 1, а. с. 218); копією протоколу явки з повинною ОСОБА_37 від 20.11.2009 р., згідно якого останній повідомляв, що на прохання ОСОБА_36 він дав неправдиві свідчення стосовно обставин ДТП, вказавши, що на час ДТП він присутній не був (т. 1, а. с. 219); копією протоколу явки з повинною ОСОБА_38 від 20.11.2009 р., згідно якого останній повідомляв, що на прохання ОСОБА_36 він дав неправдиві свідчення стосовно обставин ДТП, вказавши, що на час ДТП він присутній не був (т. 1, а. с. 220)» ( аркуш вироку 38).

Викладене не відповідає дійсності, поскільки доказом по справі є протокол слідчих дій, а не його копія, а також встановлено, що явки з повиною не відповідіють дійсності, так як свідки ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38 у судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_5 не просив їх давати неправдиві свідчення стосовно обставин ДТП, що частково відображено у вироку і на що неодноразово зверталась увага суду під час розгляду справи, що досудове слідство вдавалося до незаконних дій - у спосіб отримання неправдивих явок з повинною було штучно створено підставу для арешту ОСОБА_5, як особи, що впливає на слідство.

Крім того, захисник вказав, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що 28 липня 2011 року набрав чинності Закон України "Про амністію у 2011 році", в свою чергу ОСОБА_5 дав в судовому засіданні згоду на застосування амністії, з приводу цього було заявлено клопотання захисту, поскільки останній підпадає під дію ст.1 Закону України "Про амністію у 2011 році» і суд повинен був у відповідності до вимог ст.6-1 КПК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання за злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, чого зроблено не було. Та обставина, що останній обвинувачується ще в ряді злочинів, вчинених пізніше - не є підставою для відмови в застосуванні амністії.

Щодо обвинувачення ОСОБА_5 за ч.4 ст.190 КК України, то захисник ОСОБА_2 вказав, що вирок у цій частині грунтується на припущеннях, вважає, що вина його підзахисного в інкримінованому нічим не підтверджується.

Також захисник в апеляції вказав на суперечливість викладеного в тексті вироку твердження щодо матеріалів виїмки в УДАІ ГУМВС України у Вінницькій області, які викладені на 21 аркуші вироку, так як не відповідає кількості перелічене вилучене майно, поскільки лише два автомобілі та два напівпричіпи перереєстровані за ОСОБА_13 Посилаючись на матеріали виїмки у приміщенні ВЦРВ ПАТ «Мегабанк» зазначених на 22 аркуші вироку, суд робить висновок, що з кредитних коштів ОСОБА_5 виплатив кошти в сумі 805 875, 28 грн., але такий висновок суду на думку захисту не грунтується на фактичних обставинах справи, так як документи щодо отримання кредиту під заставу транспортних засобів не містять жодних даних щодо розпорядження кредитними коштами. Вказуючи про матеріали виїмки у приміщенні відділення АБ «Укргазпромбанк» на аркуші вироку 22, суд зазначив неіснуючий кредитний договір № від 02 вересня 2008 року відповідно до якого ОСОБА_6 отримала кошти в сумі 300 000 грн., поскільки існує договір банківського кредиту № 260-Ф-К708 від 19 травня 2008 року про надання ОСОБА_6 кредитних коштів в сумі 300 000 грн., про що йдеться на аркуші 9 вироку, отже не може йти мова про приховування зазначеного факту від потерпілих.

Крім того, суд безпідставно не взяв до уваги, що транспортні засоби належали ОСОБА_40, ОСОБА_41 та приватному підприємству «Бріанна», які не заявили жодних майнових претензій з приводу купівлі-продажу транспортних засобів, збитків їм не завдано. Суд помилково залишив поза увагою те, що в дійсності ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 не належать транспортні засоби та вони, не можуть вважатися потерпілими особами, їхні вимоги до ОСОБА_5 не грунтуються на правових засадах, поскільки ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні не здобуто жодного доказу на підтвердження цього, також в судовому засіданні ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 не зазначили, які конкретно кошти кожним із них, або загалом, затрачено на придбання транспортних засобів та не надали на підтвердження цього жодного доказу. Захисник зауважив, що при відсутності належних реєстраційних документів на транспортні засоби або документів, які підтверджують витрати на придбання транспортних засобів, висновок досудового слідства, а потім і суду про приналежність транспортних засобів ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 - є таким, який не відповідає обставинам справи та зазначив про те, що виниклі спірні правовідносини між ОСОБА_5 та останніми стосуються не передачі транспортних засобів, а розрахунків за них, що виключає обвинувачення за ст.190 КК України.

Поза увагою, безпідставно, на думку захисника судом залишено його клопотання та ОСОБА_5 про призначення почеркознавчої експертизи щодо розписки на 132 280 євро від 10.11.2008 року, проте зауважив, що, оскільки законодавчо встановлено, що сумніви тлумачаться на користь обвинуваченої особи, тому дана розписка підтверджує показання ОСОБА_5 про те, що станом на листопад 2008 року заборгованість становила 32 280 євро та наявність факту підробки в даній розписці - доказ того, що штучно створювалися докази наявності боргу.

Також, зазначив, що судом визначено розмір майна (транспортних засобів), заволодіння яким інкримінується ОСОБА_5, не відповідно до справжньої (реальної) вартості майна, чим не дотримано вимоги кримінального закону, крім цього, вартості окремих транспортних засобів, які вказані в постанові про притягнення як обвинуваченого - не ґрунтуються на домовленості між останнім і ОСОБА_40.

Вартість автомобілів, з огляду на ціни їх придбання, які зазначені при ввезенні в Україну та розмитненні становлять -38 200 євро, але в постанові про пред'явлення обвинувачення ціни цих автомобілів уже значаться - 174 700 євро, тобто в п'ять раз більше, саме на обставинах ймовірного доходу ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8, на думку захисника сформована кримінальна справа стосовно ОСОБА_5 за ст. 190 КК України, що вважає незаконним, але суд і на це не звернув увагу.

Захисник ОСОБА_2.в апеляції також звертає увагу на те, що твердження у вироку суду про те, що свідки ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_43 впевнено вказали на підсудних, як на тих осіб, яким були передані на прохання ОСОБА_8 30 000 євро, а також в своїх показаннях в судовому засіданні вказали, за якими ознаками впізнали підсудних на досудовому слідстві, не відповідає дійсності, поскільки, як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_14 та ОСОБА_15 не працюють, не підприємці, сума в 30 тис.євро для них є значною, отже, на думку захисника ОСОБА_2 в дійсності у них не могла бути така сума коштів, щоб вони могли її могли позичати. Також вважає хибним посилання суду на впізнання цими особами в судовому засіданні підсудних, так як в судовому засіданні їм були задані питання з приводу цього і вони не могли сказати, за якими ознаками впізнали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на досудовому слідстві, крім цього свідок ОСОБА_43 взагалі в судове засідання не з'явивився по невідомим причинам та його показання не оголошувалися, що підтверджується технічним записом судового засідання та протоколом судового засідання, однак у вироку суд посилається на показання вищезазначеного, начебто допитаного свідка.Також у вироку відсутні посилання суду як на доказ вини - впізнання на досудовому слідстві.

Крім того зауважив, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_8, починаючи з листопада 2008 року виникли неприязні відносини щодо розрахунків за автомобілі, про що обоє стверджували як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні , отже обставини неприязних відносин, відсутності спілкування між собою, уникнення зустрічі, втрата один до одного довір'я виключають можливість сприяння ОСОБА_8 у позиці ОСОБА_5 30 тис. євро, вважає, що відсутні докази вини ОСОБА_5 в обвинуваченні за ч.4 ст.190 КК України, і тому, виходячи з вищевикладених фактів, на його думку, суд безпідставно стягнув з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 10 000 гривень у відшкодуванні моральної шкоди та оплату правової допомоги та на користь ОСОБА_8 298 620,67 грн. у відшкодуванні матеріальної шкоди, 10 000 гривень у відшкодуванні моральної шкоди та оплату правої допомоги

Щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_11 75 000 гривень у відшкодуванні матеріальної шкоди та 50 000 гривень у відшкодуванні моральної шкоди, також вважає , що судом ці кошти стягнуто помилково, поскільки експертиза, на яку у вироку посилається суд відсутня, а наявний лише висновок спеціаліста № 522Е-06 від 27.06.2008 року, який не с доказом у справі відповідно до ч.2 ст.57 ЦПК України. Крім цього, згідно даного Висновку - вартість матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу складає 28 850,96 грн., проте автомобіль Мерседес - Бенц, яким керував ОСОБА_11, не належить останньому, а належить ОСОБА_45.

Також, на думку захисника ОСОБА_2, при призначенні покарання за ч. 2 ст. 222 КК України у вигляді штрафу у розмірі 51 000 гривень (три тисячі неподаткових мінімумів доходів громадян) з позбавленням права займати керівні посади на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності строком на 3 (три) роки, суд відповідно до вимог ч.5 ст.73 КК України не вирішив питання про зарахування строку попереднього ув'язнення, поскільки ОСОБА_5 перебуває в ув'язненні з 26 листопада 2009 року, тобто станом на 1 серпня 2012 року - 975 діб, отже, з врахуванням призначеного покарання, зарахування строку тривалого попереднього ув'язнення та у відповідності до вимог ч.5 ст.73 КК України ОСОБА_5 підлягає звільненню від відбування покарання.

При цьому захисник вказав, що вирок суду не відповідає вимогам ст.ст.323, 324 КПК України.

Захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_3 подав апеляцію, просив вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 01.08.2012 року стосовно ОСОБА_6 змінити. Вирок суду першої інстанції в частині скоєння ОСОБА_6 шахрайства, тобто злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України відносно ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 скасувати, а порушені справи закрити на підставі п.1 ст.6 КПК України; в частині скоєння ОСОБА_6 злочинів, передбачених ч.1 ст.366 КК України, а саме щодо підроблення нею рішення власника №5 від 23.06.2008 р., №10 від 19.08.2008 р. та №11 від 19.08.2008 р. від імені ОСОБА_16 скасувати, порушені справи закрити на підставі п.2 ст.6 КПК України; змінити кваліфікацію злочину, а саме перекваліфікувати дії ОСОБА_6 щодо підроблення довідки від імені ФГ «Струмок з ч.1 ст.366 та ч.3 ст.358 КК України на ч.1 ст.358 КК України; змінити кваліфікацію злочину, а саме перекваліфікувати дії ОСОБА_6 за епізодами заволодіння грошима ФГ «Ганзій» у сумі 15 000 грн. та 9 800 грн. з ч.2 та ч.3 ст.191 КК України на ч.1 та ч.2 ст.190 КК України, з урахуванням попереднього ув'язнення та на підставі ч.5 ст.72 КК України звільнити засуджену ОСОБА_6 від відбуття покарання.

Вимоги мотивовані тим, що вирок суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним, підлягає скасуванню на підставі ст. 367 КПК України у зв'язку з однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

Так, захисник зауважив, що залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи, при оголошенні вироку 01.08.2012 року, головуючий у суді першої інстанції скопіював обвинувальний висновок, при цьому вирок було проголошено не весь, копію вироку, як того вимагає ст. 344 КПК України у триденний строк йому та його підзахисній вручено не було, вважає, що у вирок внесено зміни.

На думку захисника ОСОБА_3 твердження у вироку про наявність попередньої змови між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не підтверджується матеріалами справи, оскільки відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт попередньої змови між ними, спрямованої на вчинення спільної злочинної діяльності взагалі та спрямованої на заволодіння транспортними засобами. Зауважив, що з наявних у матеріалах справи документів, особи визнані у справі потерпілими, тобто ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8 не являються власниками транспортних засобів, якими нібито шахрайським шляхом заволоділи ОСОБА_6 та ОСОБА_5, тому вважає, що в даному випадку відсутні ознаки шахрайства, тобто ознаки складу злочину передбачено ст.190 КК України, оскільки не можна заволодіти майном, спричинивши при цьому майнову шкоду особі якій таке майно не належить, відповідно в цій частині вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, а порушені справи закриттю на підставі п.1 ст.6 КПК України, тобто за відсутністю події злочину.

Крім того захисник в апеляції вказує на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів того, що ОСОБА_6 підробляла документи як службова особа, у зв'язку з чим вирок суду першої інстанції в частині скоєння ОСОБА_6 злочинів, передбачених ст.366 КК України підлягає скасуванню, а порушені справи закриттю на підставі п.2 ст.6 КПК України, тобто за відсутністю у діях останньої складу злочину.

Крім того, ОСОБА_6 підробляла довідки від імені ФГ «Струмок» при отриманні кредиту у АБ «Укргазпромбанк» з метою використання, як фізична особа, поскільки службовою особою фермерського господарства не являлася, відтак, на думку захисника, її дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 358 КК України, а не за ч.1 ст.366 та ч.3 ст. 358 КК України.

Вважає, що дії засудженої щодо заволодіння коштів ОСОБА_30 слід кваліфікувати за ч.1 та ч.2 ст. 190 КК України, а не за ч.2 та ч.3 ст. 191 КК України, поскільки в службові обов'язки ОСОБА_6 не входило приймати гроші від боржників банку, доручення від банку на отримання коштів від ОСОБА_30 вона не мала, а його переконала, що гроші бере для внесення до каси банку для погашення заборгованості, при цьому вона не мала умислу на їх привласнення , а скоїла відносно останнього шахрайство.

Захисник просив зважити на те, що ОСОБА_6 раніше несудима, свою вину у злочинах, які вона дійсно скоювала, визнала повністю, свої дії переосмислила та засуджує їх, у скоєному щиро кається, має постійне місце проживання та реєстрації, з наявних у матеріалах справи характеристик характеризується виключно позитивно, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, більше двох років перебуває під

вартою, з урахуванням попереднього ув'язнення та на підставі ч.5 ст.72 КК України звільнити з ОСОБА_6 від відбуття покарання.

Засуджений ОСОБА_5 подав апеляцію, в якій просив вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 01.08.2012 року в частині обвинувачення за ст.286 ч.2 КК України пом'якшити, призначивши покарання без позбавлення волі та застосувати акт амністії, за ч.4 ст.190 КК України скасувати у зв'язку з відсутністю в діях складу злочину, за ч.2 ст.222 КК України звільнити від відбування покарання, враховуючи попереднє ув'язнення; в частині повернення транспортних засобів ОСОБА_9 скасувати і повернути транспортні засоби власнику - ПП «ТІС»; відмовити в задоволенні позовів ОСОБА_9, ОСОБА_8, а позов ОСОБА_11 залишити без розгляду.

Свої вимоги мотивував тим, що вирок суду першої інстанції є незаконний, необґрунтований у зв'язку із однобічністю, неповнотою дізнання, досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам, істотним порушення кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Зазначив, що він визнав вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, однак при призначенні покарання судом це не враховано, а також його спробу відшкодувати шкоду, те, що на утриманні він має неповнолітню дитину.

При цьому заперечував свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.190 КК України. Вважає, що обвинувачення базується на припущеннях та хибних висновках.

Вказав, що на його думку безпідставно визнані потерпілими ОСОБА_8, ОСОБА_9, та ОСОБА_10, заперечував написання розписки на суму 132 280 євро, також наполягав, що біля ринку «Урожай» ніяких коштів не брав.

В частині покарання за ч.2 ст.222 КК України суд відповідно ч.5 ст.72 КК України не вирішив питання про зарахування строку його перебування під вартою з 26.11.2009 року. Відповідно просив пом'якшити покарання, або повністю звільнити його.

Засуджена ОСОБА_6 подала апеляцію, просила вирок скасувати з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосуванням кримінального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів внаслідок суворості, а саме: в частині засудження її за злочин, передбачений ч.1 ст.366 та ч.3 ст.358 КК України скасувати та у відповідності до ст.11-1 КПК України, ст.49 КК України кримінальні справи закрити; за ч.2, ч.3 ст.191 КК України призначити покарання без позбавлення волі, з застосуванням ст.75 КК України; за ч.4 ст.190 КК України скасувати вирок, а порушенні справи закрити на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю в діяннях складу злочину; в частині стягнення з неї сум матеріальної та моральної шкоди скасувати та відмовити ОСОБА_9, ОСОБА_8

Вимоги мотивовані тим, що вважає даний вирок винесений незаконно та необґрунтовано, поскільки він є точною копією обвинувального висновку прокуратури, крім того не взято до уваги її показання та показання свідків, що доводять її непричетність до сфальсифікованої відносно неї справи.

Заперечувала свою причетність до вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Зазначила, що ні в яку злочинну змову з ОСОБА_5 не вступала, рішення про видачу кредитів для ПП «ТІС» на придбання транспортних засобів не приймала та не могла на це вплинути, поскільки не була членом кредитного комітету Головного банку ВАТ «Мегабанк». Крім того вказала на протиріччя у показаннях потерпілого ОСОБА_8, свідків ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_3, які викладені у вироку і які вони давали під час розгляду справи у суді, що підтверджується технічними записами судового засідання.

Судом порушено вимоги ст.ст. 323, 324 КПК України.

Також ОСОБА_6 звернула увагу на те, що суд не врахував, що вона раніше несудима, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має дитину, позитивно характеризується, визнає вину за ч.2, ч.3 ст.191 КК України, ч.1 ст.366 КК України, ч.3 ст.358 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Миколайчука Д.Г., який просив задоволити апеляцію з доповненнями прокурора, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_7, оскільки призначене засудженим покарання є необґрунтовано м'яким, так як ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні ряду умисних злочинів, вину не визнали, шкоду не відшкодували, вирок суду не відповідає вимогам ст.334 КПК України, представника потерпілих адвоката ОСОБА_4, яка заперечувала проти повернення справи на новий судовий розгляд, просила вирок скасувати в частині призначення покарання за ч.4 ст.190 КК України, призначивши більш суворе покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6, захисника ОСОБА_2, який заперечував проти апеляції прокурора з доповненнями, підтримав свою апеляцію, вказав, що під час судового розгляду не спростовані доводи ОСОБА_5, який не визнав вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що спір виник із-за розрахунків за автомобілі, не прийнято до уваги, що відсутні докази, які підтверджували б те, що транспортні засоби належать ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, не доведено вину ОСОБА_5 у заволодінні коштами в сумі 299 073, 45 грн., а також, незважаючи на згоду ОСОБА_5, судом першої інстанції не закрито справу у відповідності до ст.49 КК України за ч.1 ст.172, ч.1 ст.222, ч.1 ст.366, ч.3 ст.358 КК України, не застосовано Закон України «Про амністію у 2011 році», тому просив апеляцію задоволити в повному обсязі, захисника ОСОБА_3, який заперечив проти задоволення апеляції прокурора з доповненнями, апеляції потерпілих, просив задоволити свою апеляцію, вказавши, що фактично вирок суду переписаний з обвинувального висновку, звернув увагу, що фактично ОСОБА_6 у судовому засіданні частково визнала свою вину, засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтримали свої апеляції та апеляції захисників, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора з доповненнями підлягає задоволенню, а апеляції захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Відповідно ст. 367 КПК України підставами для скасування судових рішень при розгляді справи в апеляційному суді є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону.

Вирок суду у відповідності до ст.ст. 323, 334 КПК України має бути законним та обґрунтованим.

Згідно ст.334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази, на яких грунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необгрунтованою -підстави для цього.

Таким чином, у мотивувальній частині вироку суд, сформулювавши обвинувачення, яке визнав доведеним, повинен викласти докази, в яких міститься обґрунтування відповідних висновків.

Висновки суду щодо оцінки доказів мають бути викладені у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключають сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу.

Прийняття одних і відхилення інших доказів судом має бути мотивовано.

Вирок першої інстанції цим вимогам закону не відповідає, оскільки не містить належної мотивації прийнятого рішення на предмет належної оцінки доказів, досліджених в ході судового слідства.

Крім того, вирок містить викладення показань ОСОБА_8, ОСОБА_40, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_43, які не відповідають їхнім показам, зафіксованим у протоколі судового засідання.

Також, у вироку зазначено, що свідок ОСОБА_46 допитувався у судовому засіданні та викладено його покази, хоча останній у судовому засіданні не допитувався, що вбачається з протоколу судового засідання.

Як убачається з матеріалів справи судовий процес відповідно вимог ст.87-1 КПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, про що зазначено у потоколі судового засідання.

В порушення вимог ст.87 КПК України потокол судового засідання неповно відображає хід судового розгляду справи, що позбавило апеляційний суд можливості перевірити законність та обґрунтованість вироку.

При відтворенні технічного запису судового процесу встановлено, що головуючий в порушення вимог ст. 341 КПК України зачитав вирок не в повному обсязі, проголосивши лише його частини.

Так, головуючим не проголошено покази свідків ОСОБА_26, ОСОБА_49, ОСОБА_16 (аркуші вироку 15-19, 34-37, а.с. 62-66, 81-84 т.22), ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_50, ОСОБА_26, ОСОБА_51 (аркуші вироку 44-45, а.с. 91-92 т.22), ОСОБА_38, ОСОБА_52, ОСОБА_53 (аркуші вироку 47-48, а.с. 94-95 т.22), зачитано лише їхні прізвища, не проголошено частину показів свідка ОСОБА_46(аркуші вироку 26-27, а.с.73-74 т.22), частково проголошено покази свідка ОСОБА_12 (аркуші вироку 27-28, а.с.74-75 т.22), вибірково перераховано матеріали справи, які містять докази доведеності вини засуджених у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо наявності вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України головуючим не проголошувались, не було зачитано покази потерпілих ОСОБА_21, ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_19, ОСОБА_23.(аркуші вироку 52-53, а.с. 99-100 т.22).

Також головуючим не було проголошено мотивувальну частину вироку, в якій суд обґрунтовував обрання засудженим виду і міри покарання, вказував, які конкретні обставини, на його думку, свідчать про характер та ступінь суспільної небезпечності злочинів, які відомості щодо осіб засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 враховувались судом при обранні виду і міри покарання, підстави вирішення цивільних позовів, питання про речові докази, про судові витрати.

За таких обставин зміст вироку, який був проголошений не відповідає змісту вироку, який наявний у матеріалах справи.

Допущені судом порушення ст.ст.334, 341 КПК України є істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, які є підставою для скасування вироку щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та повернення справи на новий судовий розгляд.

Колегія суддів вважає, що внаслідок допущених судом першої інстанції істотних порушень кримінально-процесуального закону при апеляційному розгляді даної кримінальної справи неможливо належним чином перевірити законність і обгрунтованість вироку та наявність підстав для задоволення чи відхилення апеляцій захисників та засуджених, оскільки обставини наведені в них не можуть бути перевірені, підлягають перевірці під час нового судового розгляду.

Також, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено порушення вимог загальних засад призначення покарання, оскільки при вирішенні цього питання суд належно не дослідив та не оцінив всіх обставин, що мають значення при призначенні покарання, зокрема те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні ряду умисних злочинів, серед яких є тяжкі злочини, вину у скоєнні яких визнали частково, шкоду, завдану злочинами не відшкодували.

За таких обставин вирок підлягає також скасуванню через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості.

Під час нового судового розгляду слід усунути допущені судом першої інстанції істотні порушення кримінально-процесуального закону та за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, якщо під час нового розгляду буде встановлено необхідність кваліфікації дій засуджених за статтями кримінального кодексу, які охоплюють пред'явлене їм обвинувачення, то призначене їм постановленим вироком покарання слід вважати таким, що не відповідає тяжкості вчиненого внаслідок м'якості.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляцію з доповненнями прокурора, який приймав участь під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_7задоволити.

Апеляції потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 01.08.2012 року, яким засуджено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених внаслідок мякості та істотні порушення кримінально-процесуального закону.

Справу направити на новий судовий розгляд до Вінницького міського суду Вінницької області в іншому складі суду.

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити утримання під вартою.

Судді: