Суддя: ОСОБА_1
18.02.2014
Справа № 253/10716/13-к
В И Р О К
І м е н е м У к р а ї н и
18 лютого 2014 року Центрально-Міський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Горлівка кримінальне провадження за № 12012051030003351 від 09 серпня 2013 року відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноярськ РФ, без громадянства, не одруженого, який не працює, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше судимого 07 червня 1995 року Центрально-Міським районним судом м. Горлівки Донецької області за ч. 3 ст. 140 КК України в редакції 1960 року до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 02 вересня 1997 року з ВТК-2 Донецької області на підставі Указу Президента про амністію від 26 червня 1997 року; 16 січня 1998 року Центрально-Міським районним судом м. Горлівки Донецької області за ч. 1 ст. 141 КК України в редакції 1960 року до 1 року позбавлення волі з конфіскацією майна, 17 лютого 1998 року вирок змінений ухвалою Апеляційного суду Донецької області в частині режиму, 17 березня 1998 року постановою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області направлений до ВТК строгого режиму, 21 липня 1998 року звільнений на підставі постанови Селідовського міського суду Донецької області від 17 липня 1998 року умовно-достроково, не відбуте покарання 3 місяця 3 дні; 21 жовтня 1999 року Центрально-Міським районним судом м. Горлівки Донецької області за ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 222 КК України в редакції 1960 року із застосуванням ст. 42 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, 30 листопада 1999 року вирок змінений ухвалою Апеляційного суду Донецької області, 12 жовтня 2000 року засуджений за ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 222 КК України в редакції 1960 року із застосуванням ст. 42 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 09 серпня 2002 року на підставі постанови Кіровського районного суду міста Донецька від 01 серпня 2002 року умовно-достроково, не відбуте покарання 11 місяців 11 днів; 08 липня 2004 року Центрально-Міським районним судом м. Горлівки Донецької області за ч. 1 ст. 121, 185 ч. 1, 194 ч. 1, із застосуванням ст. ст. 70, 71 КК України до 6 років 3 місяців позбавлення волі; 16 грудня 2003 року Апеляційним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, 22 квітня 2004 року вирок змінений постановою Верховного суду України від 16 грудня 2003 року, 10 березня 2009 року засуджений Апеляційним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі, 10 березня 2009 року звільнений з ВК-27 на підставі постанови Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 27 лютого 2009 року умовно-достроково, не відбуте покарання 1 рік 8 місяців 2 дні; 27 липня 2012 року Центрально-Міським районним судом м. Горлівки Донецької області за ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 121, ч. 2, 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч.1, 2 ст. 70, ст. 71 КК України до 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, 28 травня 2013 року ухвалою Апеляційного суду Донецької області вирок у частині засудження за ч. 1 ст. 121 КК України скасований, справа в цій частині виділена в окреме провадження, направлена на додаткове розслідування, в іншій частині вирок залишений без змін,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, близько 06:00 години 01.08.2010 року, знаходячись в під`їзді будинку АДРЕСА_2 , на сходовому марші між 4 та 5 поверхами під`їзду на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин зі своєю співмешканкою ОСОБА_7 , умисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, штовхнув її, в результаті чого ОСОБА_7 , не втримавши рівноваги, вдарилася лівою областю голови і тулуба о металевий сміттєпровід, що знаходиться на сходовому марші між 4 та 5 поверхами і впала на підлогу. Проте ОСОБА_5 , продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, знаходячись щодо ОСОБА_7 ліворуч, своєю лівою рукою взяв її за волосся і став тягти у бік маршу 5-го поверху. ОСОБА_7 спробувала чинити опір ОСОБА_5 , проте він, пригнічуючи її волю до опору, став наносити їй удари правою ногою, взутою у взуття в область тулуба. ОСОБА_5 було нанесено не менше 10 ударів, чим заподіяно ОСОБА_7 тупу травму грудної клітини і живота, що супроводжувалася переламами 6-10 ребер зліва, 8-12 ребер справа, розривом селезінки з крововиливом під капсулу, ускладнену внутрішньочеревною кровотечею в кількості 700 мл., забиту рану лівої надбрівної області, пароорбітальний синець ліворуч, садно лівого ліктьового згину, синці лівого стегна, лівого колінного суглобу, перелам коронки другого зуба верхньої шелепи зліва, тобто, тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент заподіяння.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 не визнав себе винним та пояснив наступне. Потерпіла ОСОБА_8 була його сусідкою. Вона іноді жила у нього в квартирі АДРЕСА_3 , оскільки була жінкою легкої поведінки. 01 серпня 2010 року, коли він прийшов додому, двері в його квартиру АДРЕСА_4 , були вибиті, Полуніна лежала без свідомості, побита і повністю роздягнена. Вона за життя казала, що її побив ОСОБА_9 і ще два хлопця. Він, ОСОБА_5 , теж іноді бив її, але не сильно. Перед цим у нього був конфлікт з ОСОБА_10 , який наразі відбуває покарання в місцях позбавлення волі, який обіцяв його підрізати. Дубров з хлопцями, коли були п`яні, зґвалтували ОСОБА_11 . Ті, хто побив ОСОБА_11 , мабуть, шукали його, ОСОБА_5 , оскільки він працював позаштатно у міліції. Дев`ять днів після побиття Полуніна пролежала у нього. Він викликав «швидку», але її ніхто не хотів забирати, оскільки не було грошей на лікування, радили також викликати дільничного лікаря. На дев`ятий день приїхала сестра ОСОБА_12 , яка відвезла її до лікарні, де вона й померла. Після того, як він знайшов ОСОБА_11 побитою, міліцію не викликав, оскільки боявся через свої судимості. До них приходив дільничний інспектор міліції, якому ОСОБА_11 теж сказала, що її побив ОСОБА_13 . Позов не визнає.
Незважаючи на не визнання своєї вина, вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів:
показаннями потерпілої ОСОБА_4 , яка в судовому засіданні пояснила наступне. ОСОБА_7 являється її рідною сестрою. Оскільки вони проживали у різних містах бачились не часто. Зі слів сестри, їй було відомо, що вона після розлучення з чоловіком співмешкала з ОСОБА_5 . Десь за добу до смерті сестри їй зателефонувала мати колишнього чоловіка ОСОБА_7 ОСОБА_14 , яка сказала, що ОСОБА_7 знаходиться в край важкому стані. Вона терміново приїхала в м. Горлівку до сестри, яка лежала в край важкому стані в квартирі АДРЕСА_3 , де проживав ОСОБА_5 . Від сестри йшов гнильний запах. Вона викликала швидку медичну допомогу і поїхала разом з нею до лікарні. Дорогою сестра розповіла їй, що її побив ОСОБА_5 десь днів десять тому. Він почав бити її ще на вулиці, потім у під`їзді їх будинку схопив її за волосся і вдарив о бак сміттєпроводу. Після цього продовжував бити її ногами по тулубу, доки не вийшли сусіди. Їй, потерпілій, було відомо, що ОСОБА_5 бив сестру раніше, заставляв вступати до полового контакту з іншими чоловіками за гроші. Коли сестра приїздила до них, вона, ОСОБА_4 , та їх мати пропонували їй виїхати з Горлівки до них. Але сестра не погоджувалась і казала, що ОСОБА_5 їй погрожував. Після смерті сестри невдовзі померла і їх мати.
показаннями свідка ОСОБА_14 , яка в судовому засіданні пояснила наступне. ОСОБА_7 являється її колишньою невісткою. Останній час вона співмешкала з ОСОБА_5 . Їй зі слів сина відомо, що ОСОБА_5 її сильно бив. 08 серпня 2010 року їй зателефонував син і сказав, що з ОСОБА_7 зовсім погано. Тоді вона зателефонувала її родичам. Приїхала сестра і відвезла її до лікарні. Зі слів сина та інших сусідів їх будинку АДРЕСА_2 їй відомо, що ОСОБА_5 її в черговий раз побив.
показаннями свідка ОСОБА_15 , яка в судовому засіданні пояснила наступне. Її квартира знаходиться через стінку з квартирою, де проживав ОСОБА_5 разом з батьком. Після смерті батька там почала проживати ОСОБА_7 в якості співмешканки ОСОБА_5 . В їх квартирі часто відбувались гулянки. По ночах вона добре чула, як ОСОБА_5 бив ОСОБА_7 , яка сильно кричала, навіть убігала, потім ходила із синцями, її обличчя було опухле. Їй відомо, що ОСОБА_7 померла в лікарні від того, що ОСОБА_5 перебив їй селезінку. Десь за два дні до смерті він її вже не бив. Окрім ОСОБА_5 ніхто інший її не бив.
показаннями свідка ОСОБА_16 , яка в судовому засіданні пояснила наступне. Знає ОСОБА_5 як сусіда. Він співмешкав разом з ОСОБА_7 01 серпня 2010 року, близько 6.00 години вона вийшла з квартири і почула сильний крик. Коли піднялась наверх, між 4 та 5 поверхами побачила, як ОСОБА_5 штовхнув ОСОБА_7 і вдарив о металевий сміттєпровід, від чого вона впала. Потім ОСОБА_5 взяв її за волосся лівою рукою і почав наносити правою ногою удари по тулубу в районі живота зліва. Вона намагалась зупинити ОСОБА_5 , але він її не слухав. Через декілька днів приїхала сестра ОСОБА_7 , якій зателефонувала її свекруха. Коли ОСОБА_7 забирала машина швидкої медичної допомоги, вона, ОСОБА_7 , у неї, свідка, попросила вибачення, що була змушена вказати на її сина, що він її начебто побив.
показаннями свідка ОСОБА_17 , який в судовому засіданні пояснив наступне. До райвідділу міліції, де він на той час працював, поступила інформація від станції швидкої допомоги або від сусідів і він оперативним черговим був направлений на адресу АДРЕСА_1 , де проживав ОСОБА_5 . Там лежала жінка, як йому стало відомо ОСОБА_7 . Вона була перемотана ганчірками. Від неї йшов гнильний запах. Коли він брав від неї пояснення у присутності ОСОБА_5 , вона казала, що її побив ОСОБА_9 . Після того, як ОСОБА_5 від них відійшов, ОСОБА_7 тихо йому сказала, що насправді її побив ОСОБА_5 і що він примусив її усім казати, що це зробив ОСОБА_13 . Потім йому, свідку, від сильного гнильного запаху стало зле, він вийшов на вулицю подихати свіжим повітрям, але коли хотів повернутися і продовжити опитування, - двері йому не відчинили. Потім йому подзвонив оперативний черговий і сказав, що йому терміново необхідно виїхати на іншу адресу.
показаннями свідка ОСОБА_18 , який в судовому засіданні пояснив наступне. Знає ОСОБА_5 як сусіда. На початку серпня 2010 року він разом з дітьми виїхав на море відпочивати. Коли приїхав, зустрів п`яного ОСОБА_5 , який сказав йому, що він начебто зламав двері в його квартиру та побив його співмешканку ОСОБА_7 , але він цього не робив, з ОСОБА_7 ніяких стосунків не мав. Того дня, коли побили ОСОБА_7 , він виїхав з дітьми на море. Всі сусіди їх будинку знають, що ОСОБА_5 постійно бив ОСОБА_7 . Про те, коли і як ОСОБА_5 останній раз побив ОСОБА_7 , йому розповіла його мати ОСОБА_16 .
Окрім показань потерпілої, свідків, вина ОСОБА_5 підтверджується сукупністю інших доказів, досліджених у судовому засіданні : двома картками первинної інформації, яка надійшла по телефону 08 серпня 2010 року до райвідділу міліції, в яких мешканці будинку повідомляли, що сусід на ім`я ОСОБА_19 побив сусідку ОСОБА_20 . Живуть на п`ятому поверсі; висновком судово-медичного експерта № 52/860 від 23 вересня 2010 року, яким встановлено, що виявлений під час дослідження трупа ОСОБА_7 розрив селезінки міг утворитися від дії тупого предмету і відноситься до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечний для життя. Причиною смерті ОСОБА_7 явилась наростаюча інтоксикація, обумовлена сепсисом, септимецією, септикоміємією з переважним ураженням нирок, що розвилась внаслідок гнойно некротичної флегмони правої нижньої кінцівки, м`яких тканей голови в області забитої рани. Виявлений під час дослідження трупа ОСОБА_7 розрив селезінки міг утворитися при обставинах, на які вказує ОСОБА_16 в ході додаткового допиту від 20 вересня 2010 року : « ОСОБА_21 штовхнув її і вдарив о бак для сміття, від чого ОСОБА_11 впала, а потім встала на четвереньки обличчям до ОСОБА_21 ... він взяв її за волосся лівою рукою і став трохи лівіше по відношенню до Полуніної, почав наносити їй своєю правою ногою удари по корпусу тіла, а вірніше по лівій частині ребер в районі живота. Всього наніс ногою 5 чи 6 ударів…».
Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає доведеним обвинувачення ОСОБА_5 у тому, що він своїми діями, що виразилися в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння ОСОБА_7 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 про недоведеність його вини спростовуються сукупністю зібраних під час судового розгляду та досудового слідства доказів : показаннями потерпілої ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , висновком судово-медичної експертизи. Даних про неправдивість їх показань судом не встановлено, підстав не довіряти цим показанням немає.
Заяву ОСОБА_5 не враховувати слова ОСОБА_7 стосовно того, що її побив він, а не ОСОБА_13 , оскільки стан потерпілої був вкрай тяжким, вона марила, була неадекватною, - суд не приймає, оскільки надана свідками інформація свідчить про те, що ОСОБА_7 проживала в квартирі ОСОБА_5 , який неодноразово бив її і погрожував їй, у тому числі, змусив оговорити іншу людину - Дуброва в тому, що він начебто побив її.
Потерпіла ОСОБА_4 і свідок ОСОБА_17 незалежно один від одного в різний час почули від ОСОБА_7 , що на початку серпня 2010 року її побив саме ОСОБА_5 , а не ОСОБА_13 або будь-хто інший. Свідчень стосовно того, що ОСОБА_7 в цей момент була не в собі або марила і казала нісенітниці від них не поступило.
Слова ОСОБА_7 про причетність ОСОБА_5 повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_16 , яка бачила як ОСОБА_5 наносив удари потерпілій, які судово-медичним експертом розцінені як такі, від яких могли утворитися виявлені тілесні ушкодження.
Показання ОСОБА_5 , який вказує, що побив ОСОБА_11 не він, а ОСОБА_13 , потім вказує, що її били декілька осіб, оскільки не змогли знайти його, ОСОБА_5 , є неправдивими, наданими з метою уникнути відповідальності, тому судом не враховуються.
При призначенні ОСОБА_5 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, всі обставини по справі, особу обвинуваченого, який раніше судимий, характеризується негативно; в якості обставин, що обтяжують покарання, суд визнає вчинення особою злочину у стані алкогольного сп`яніння, рецидив злочинів; і вважає можливим призначити ОСОБА_5 покарання в розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки даний злочин був вчинений до попереднього вироку, призначивши загальне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Пред`явлений прокурором Центрально-Міського району міста Горлівки в інтересах держави в особі Державної комунальної установи Міської лікарні № 2 міста Горлівка Донецької області позов про стягнення з ОСОБА_5 у відшкодування витрат, витрачених на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_7 , у розмірі 1600.65 грн., як законний та обґрунтований задовольнити.
Керуючись ст.ст. 369-374 КПК України,
З А С У Д И В :
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і призначити йому покарання у виді шести років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначеним вироком Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 27 липня 2012 року, яким ОСОБА_5 був засуджений за ч. 2 ст. 187, ч. 2, 3 ст. 185 КК України із застосуванням ч.1, 2 ст. 70, ст. 71 КК України до 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності, - остаточно призначити ОСОБА_5 загальне покарання у виді дев`яти років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 вираховувати з моменту взяття його під варту - з 17 серпня 2010 року.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Міської лікарні № 2 міста Горлівка Донецької області у відшкодування витрат, витрачених на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_7 у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 65 коп., перелічивши їх на рахунок установи № 35425004002034 ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 01990281.
Апеляційну скаргу мають право подати учасники судового провадження. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки протягом тридцяти днів з моменту проголошення вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1
Суд | Центрально-Міський районний суд м.Горлівки |
Дата ухвалення рішення | 18.02.2014 |
Оприлюднено | 10.01.2023 |
Номер документу | 37200552 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Центрально-Міський районний суд м.Горлівки
Федько С. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні