Постанова

від 13.02.2014 по справі 801/874/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2014 року Справа №801/874/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в АР Крим

до Сільського комунального підприємства "Адоніс"

про стягнення заборгованості у розмірі 17375,00 грн.

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів в АР Крим (далі - позивач) до Сільського комунального підприємства "Адоніс" (далі - відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача податковий борг у сумі 17375,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплачує самостійно визначені у податковій декларації грошові зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2013 року у розмірі 17375,00 грн.

У судове засідання, яке відбулося 13.02.2014, позивач явку свого представника не забезпечив, про час, день та місце його проведення повідомлений належним чином, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та витребувані судом документи.

У судове засідання, яке відбулося 13.02.2014, відповідач явку свого представника не забезпечив, повідомлений належним чином про час, дату та місце судового розгляду за адресою реєстрації юридичної особи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, яки беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта .

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, та приймаючи до уваги те, що учасники судового процесу були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. №1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Сільське комунальне підприємство "Адоніс" є юридичною особою (ідентифікаційний номер 31116468), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстровано платником податків у податковому органі, в тому числі є платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Таким чином, судом встановлено, що Сільське комунальне підприємство "Адоніс" є суб'єктом господарювання, юридичною особою, платником податків, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Пунктом 4.1.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цім Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація, згідно зі ст. 49 цього Кодексу подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2 ст. 203 ПК України).

Судом встановлено, що відповідачем в порядку податкової звітності до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість № 9081531173 від 18.12.2013 за листопад 2013 року, відповідно до якої відповідачем самостійно визначені грошові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 17375,00 грн.

Вказана сума самостійно узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 17375,00 грн. станом на день розгляду справи відповідачем не сплачена, що підтверджується обліковою карткою платника податку на додану вартість.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, відповідач на час розгляду справи має податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 17375,00 грн.

Вказана сума самостійно узгодженого грошового зобов'язання станом на день розгляду справи відповідачем не сплачена.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд також зазначає, що Податковим кодексом України встановлено право податкового органу здійснювати стягнення боргу після обов'язкового надіслання податкової вимоги.

Так, відповідно до п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Судом встановлено, що позивачем з метою стягнення податкового боргу СКП "Адоніс" були сформовані податкові вимоги:

- № 1/75 від 15.02.2002 на суму 11624,00 грн., яка направлена відповідачу рекомендованим листом та отримана представником відповідача 14.03.2002;

- № 2/196 від 16.04.2002 на суму 29493,42 грн., яка направлена відповідачу рекомендованим листом та отримана представником відповідача 20.04.2002.

Щодо необхідності повторного направлення податкових вимог платнику податків у разі збільшення розміру податкового боргу, суд зазначає наступне.

У підпункті 59.5 статті 59 Кодексу визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ні Кодекс, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року N 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

У разі якщо сума податкового боргу, зазначеного у позові про стягнення коштів за податковим боргом, більша, ніж сума податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, яка була надіслана платнику податків, орган державної податкової служби повинен надати суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

Суд зазначає, що моментом виникнення обставин, які зумовили звернення до суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом, у разі збільшення суми податкового боргу після надсилання (вручення) податкової вимоги, є момент збільшення суми податкового боргу, але за умови, що таку податкову вимогу було надіслано платнику податків не менше ніж за 60 календарних днів з дня утворення первинної суми податкового боргу.

При цьому моментом збільшення суми податкового боргу є день, що настає за останнім днем строку, протягом якого підлягає сплаті сума податкового зобов'язання платника податку. Строк сплати податкового зобов'язання визначається статтею 57 Кодексу.

Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому заявник (позивач) не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.

Водночас підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Кодексу визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. Тому разом із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу.

Аналогічна позиція викладена в Листі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 № 1044/11/13-12 "Щодо строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин у сфері погашення податкового боргу".

Судом встановлено, що згідно даних особового рахунку, що досліджувався судом, відповідачем сума податкового боргу, що складає предмет позову, в розмірі 17375,00 гривень, не погашена та виникла після надіслання відповідачу вимог № 1/75 від 15.02.2002 на суму 11624,00 грн. та № 2/196 від 16.04.2002 на суму 29493,42 грн.

Крім того, матеріали справи свідчать, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.10.2013 у справі № 801/9159/13-а за позовом Джанкойської Об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим до Сільського комунального підприємства «Адоніс» адміністративний позов задоволений, а саме стягнено з рахунків у банках, обслуговуючих Сільське комунальне підприємство «Адоніс» заборгованість перед бюджетом у сумі 228763,53 грн.

Під час розгляду справи № 801/9159/13-а судом встановлено, що податковий борг СКП «Адоніс» з моменту виставлення позивачу вимог № 1/75 від 15.02.2002 на суму 11624,00 грн. та № 2/196 від 16.04.2002 на суму 29493,42 грн. відповідачем в повному обсязі не сплачувався, тобто підстави для направлення відповідачу нової податкової вимоги відсутні.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановленні судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарський справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, які беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що згідно даних особового рахунку, що досліджувався судом, відповідачем сума податкового боргу, яка заявлена в позові, у розмірі 17375,00 гривень не погашена.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги, що податковий борг у розмірі 17375,00 гривень відповідачем станом на день розгляду справи не сплачений, позивачем дотриманий порядок стягнення такого боргу, визначений Податковим кодексом України, суд відповідно до п.20.1.18 п.20.1 ст.20, ст. 95 Податкового кодексу України вважає необхідним задовольнити адміністративний позов шляхом стягнення з рахунків у банках, що обслуговують Сільське комунальне підприємство «Адоніс», податкового боргу у сумі 17375,00 гривень.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Сільське комунальне підприємство «Адоніс» (вул. Леніна, 7, с. Завіт-Ленінський, Джанкойський район, Автономна Республіка Крим, 96126, код ЄДРПОУ 31116468), податковий борг в сумі 17375,00 гривень (сімнадцять тисяч триста сімдесят п'ять гривень).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Л.Тоскіна