Постанова

від 11.02.2014 по справі 801/11152/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2014 року (о 15:18) Справа №801/11152/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Марчевської К.В., представників сторін:

від позивача - Смоляков І.В.;

від відповідачів - Шилін В.С. ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Підприємства «Дора»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим, Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними дій та скасування акта,

Обставини справи: Підприємство «Дора» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить визнати протиправними дії відповідача щодо організації та проведення перевірки; визнати протиправним та скасувати акт перевірки №0523/01/01/22/25144881 від 14.11.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача щодо організації та проведення фактичної перевірки господарської одиниці позивача здійснені з порушенням вимог податкового законодавства, а саме: перевірка проведена за відсутністю підстав для її проведення; під час перевірки не надані наказ та направлення на проведення перевірки; пред'явлені службові посвідчення, видані ДПА в АР Крим; особи, які проводили перевірку, відмовилися від реєстрації перевірки в журналі реєстрації перевірок; не надана відповідь на лист від 02.12.2013; не наданий додаток до акта перевірки; акт перевірки написаний нерозбірливо.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 04.02.2013 до участі у справі залучено Головне управління Міндоходів в АР Крим.

Представник позивача під час розгляду справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідачів проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що дії відповідача щодо проведення та оформлення результатів перевірки вчинені з дотриманням вимог податкового законодавства, перевірка була проведена на підставі наказу про проведення фактичної перевірки, представник позивача під час проведення перевірки відмовився від отримання копії наказу та розписатися в направленнях на проведення перевірки, а також від підпису матеріалів перевірки, про що були складені відповідні акти.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Підприємство «Дора» є юридичною особою (ЄДРПОУ 25144881), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №613908.

Судом встановлено, що Підприємство «Дора» взято на облік в органах податкової служби, є платником податків та зборів, передбачених податковим законодавством.

Таким чином, Підприємство «Дора» є суб'єктом господарювання, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Матеріали справи свідчать, що Головним управлінням Міндоходів в АР Крим на підставі пп.80.2.3 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України був виданий наказ від 07.11.2013 №831 «Про призначення та проведення фактичної перевірки Підприємства «Дора» (ЄДРПОУ 25144881), відповідно до якого у зв'язку з отриманням письмового звернення покупця (споживача) про порушення Підприємством «Дора» встановленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій призначено провести з 07.11.2013 тривалістю не більше 10 діб фактичну перевірку щодо дотримання Підприємством «Дора» норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

На підставі вказаного наказу податковим органом були оформлені направлення на проведення перевірки №2155, №2156 від 13.11.2013.

За наслідком перевірки податковим органом складений акт фактичної перевірки від 13.11.2013 № 276/01/09/22.

Не погодившись з діями відповідача щодо організації та проведення перевірки, а також з актом перевірки, позивач звернувся до суду з зазначеними позовними вимогами.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, суд зобов'язаний перевірити, чи прийнятий наказ на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачені Конституцією та законами України, та чи прийнятий спірний наказ з дотриманням основних принципів адміністративної процедури.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 75 Податкового Кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) та може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки (пп.80.1- 80.2 ст.80 Кодексу).

Однією із підстав проведення фактичної перевірки є отримання письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп. 80.2.3. п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України).

Отже, виходячи з наведених правових норм податкового законодавства, пп. 80.2.3. п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України встановлені умови законності призначення перевірки, до яких, зокрема, віднесено отримання письмового звернення покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій та інш.

Матеріали справи свідчать, що на адресу Головного управління Міндоходів в АР Крим надійшов лист вх. №к-322 від 29.10.2013 ОСОБА_3, в якому останній ставив питання про порушення Підприємством «Дора» за адресою: м. Сімферополь, вул. Тарабухіна, 32 порядку проведення розрахункових операцій.

Судом встановлено, що саме на підставі отриманого звернення, відповідно до вимог пп. 80.2.3. п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України, Головним управлінням Міндоходів в АР Крим був виданий наказ від 07.11.2013 №831 «Про призначення та проведення фактичної перевірки Підприємства «Дора» (ЄДРПОУ 25144881), відповідно до якого призначено провести з 07.11.2013 тривалістю не більше 10 діб фактичну перевірку щодо дотримання Підприємством «Дора» норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Отже, виходячи з наведених правових норм та встановлених судом обставин, податковим органом дотриманий порядок призначення фактичної перевірки, у зв'язку з чим твердження представника позивача щодо порушення з боку податкового органу порядку призначення перевірки суд вважає безпідставними.

Судом встановлено, що на підставі вказаного наказу податковим органом були оформлені направлення на проведення перевірки №2155, №2156 від 13.11.2013.

За наслідком перевірки податковим органом складений акт фактичної перевірки від 13.11.2013 № 276/01/09/22.

Відповідно до вказаного акта перевірки фактична перевірка проведена у присутності продавця ОСОБА_4, яка відмовилася від отримання копії наказу та від здійснення відмітки у направленнях на проведення перевірки, про що працівниками податкового органу складений відповідний акт. Окрім того, ОСОБА_4 також відмовилася від підпису матеріалів перевірки, про що був складений акт та зроблена відмітка в акті фактичної перевірки від 13.11.2013 № 276/01/09/22.

Варто зазначити, що пунктом 81.1 ст.81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівникаторгану державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відповідно до акта фактичної перевірки від 13.11.2013 № 276/01/09/22 судом встановлено, що перевірка господарської одиниці за адресою: м. Сімферополь, вул. Тарабухіна, 32, де здійснює діяльність позивач, була проведена.

Так, згідно з актом перевірки посадовими особами податкового органу було встановлено відсутність реєстратора розрахункових операцій, книги обліку розрахункових операцій, розрахункової книжки. В акті перевірки зафіксовано наявність відповідного торгового патенту та ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. Посадовими особами податкового органу проведена контрольна закупка та складана відомість запасів товарно-матеріальних цінностей (алкогольної продукції).

Зазначені обставини свідчать про те, що посадові особи податкового органу були допущені до проведення перевірки. У зв'язку з чим твердження представника позивача, що перевірка проведена не була та в порушення вимог податкового законодавства позивач не отримав наказ та не був ознайомлений з направленнями на проведення перевірки спростовується матеріалами справи.

Отже, судом встановлено, що фактична перевірка об'єкта, де здійснює господарську діяльність позивач, була проведена, посадові особи податкового органу були допущені до проведення перевірки, про що свідчить складений за результатом перевірки акт.

Тобто, у разі порушення, на думку позивача, приписів Податкового кодексу України (зокрема, відсутність підстав для призначення та проведення перевірки), суб'єкт господарювання мав право не допустити посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, чим позивач не скористався, визнавши проведення перевірки правомірним.

Суд вважає безпідставними доводи представника позивача, що службові посвідчення були видані ДПА в АРК, а працівники податкового органу відмовилися від реєстрації перевірки у відповідному журналі, адже особа, уповноважена здійснювати розрахункові операції від імені позивача, допустила працівників податкового органу до проведення перевірки.

Щодо посилання представника позивача на ту обставину, що податковим органом не надана відповідь на лист підприємства від 02.12.2013, то вказані правовідносини не стосуються предмету спору та можуть бути предметом розгляду в окремому провадженні.

З тих же міркувань суд не бере до уваги аргументи представника позивача, що отриманий акт перевірки написаний нерозбірливо та позивачу не наданий додаток до акта перевірки.

Окрім того, варто зазначити, що за результатом перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення та рішення про застосування фінансових санкцій. Отже, дії відповідача щодо проведення перевірки, як і акт перевірки самі по собі не порушують права позивача, а останній не позбавлений права оскаржити, в тому числі у судовому порядку, прийняті за результатом перевірки податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій.

Слід наголосити, що обов'язковою ознакою нормативно - правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

У зв'язку з чим, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки є результатом дослідження документів, які містять інформацію про обставини справи, висновки зазначеного акта є думкою окремої посадової особи відповідача та не створюють правових наслідків для позивача.

Тому у цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС.

Отже, виходячи з правової природи, акт перевірки є доказом у справі щодо оскарження рішень прийнятих на його підставі, у зв'язку з чим, акт перевірки не може бути предметом оскарження в окремому провадженні, та підлягає оцінці, зокрема, під час судового розгляду справи щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, які прийняти за результатом порушень, встановлених та зафіксованих в акті перевірки.

Зазначена позиція викладена у постанові Верховного суду України від 10 вересня 2013 року. При цьому Верховний суд України погодився з постановою Вищого адміністративного суду України, відповідно до якої в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Зокрема, у вказаній постанові Верховний суду України зазначив, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Вказана позиція також викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02.10.2013 у справі К/9991/16741/12. Зокрема, Вищий адміністративний суд зазначив, що зі змісту п. 86.1 п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України вбачається, що акт за своєю суттю є службовим документом і носієм доказової інформації, та, разом з тим, не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, оскаржений позивачем акт не є рішенням, що породжує, змінює або припиняє права та обов'язки юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, а відтак не підпадає під дію ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною другою статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З аналізу викладених норм вбачається, що особа має право звертатися до суду, зокрема, у випадку прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, вчинення ним дій або бездіяльності, які на думку особи порушують її права та інтереси. Якщо ж судом буде встановлено, що такі рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень не порушують права особи, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову, а не закривати провадження.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та наведені правові норми, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.

Під час судового засідання, яке відбулось 11.02.2014, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 14.02.2014.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Л.Тоскіна