Постанова

від 04.02.2014 по справі 2а-3550/12/0170/7

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

04 лютого 2014 року (11:48) Справа №2а-3550/12/0170/7

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Ходус Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дом"Фаворит"

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

від позивача - представники Казакова О.В., Комарова Н.О.

від відповідача - представник Усеїнова О.Ш.

Обставини справи: ТОВ «Торговий дом «Фаворит» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим та, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить скасувати податкове повідомлення - рішення №0000042300 від 11.01.2012р. в частині стягнення податку на прибуток на суму 393306,59грн. та штрафних санкцій в розмірі 14205грн., а також податкове повідомлення - рішення №0000022300 від 11.01.2012р. в частині стягнення ПДВ на суму 537967,67грн. та штрафних санкцій в сумі 472800грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість висновків відповідача про порушення податкового законодавства, зроблених в акті перевірки проведеної відносно ТОВ «Торговий дом «Фаворит», на підставі яких відповідачем прийняті протиправні податкові повідомлення - рішення. На думку позивача, висновки зроблені відповідачем з формальних підстав, без фактичного з'ясування обставин, що мали місце при веденні господарської діяльності позивача.

Відповідач заперечує щодо позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов, які ґрунтуються на даних акту перевірки №6/23-2/31859504 від 23.12.2011р.

Вивчивши обставини справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 14.11.2011р. по 09.12.2011р. була проведена планова перевірка ТОВ «Торговий Дом «Фаворит» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р., за результатом якої ДПА в АР Крим складений акт 23.12.2011р. №6/23-2/31859504 (т.1 а.с.33-150) (далі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- від 11.01.2012р. №0000042300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 402526грн. за основним платежем та 14205грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.31);

- від 11.01.2012р. №0000022300, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 551304грн. за основним платежем та 472800грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.32).

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З акту висновків акту перевірки вбачається, що перевіркою були встановлені порушення п.5.1 п.п.5.2.1. п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п. 8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 138.8 ст.138 п.п.139.1.12 п.139.1 ст.139, п.144.3 ст.144 Податкового кодексу України в результаті чого по результатам перевірки зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток по періодам: 3 квартали 2010р. на 2365059грн., 1 кв.2011р. на 7494013грн., 2 кв.2011р. на 3007368грн., 2-3 кв. 2011р. на 1935494грн. В результаті порушень вказаних норм актом також встановлено заниження податку на прибуток в сумі 402526грн.

Також у висновках акту перевірки вказано на встановлення порушень п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 14.1.202 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 477638грн. та донараховано податку на додану вартість в сумі 551304грн.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено завищення позивачем валових витрат по безтоварним операціям позивача з контрагентами.

Так по контрагенту ТОВ "Морефрост 2004" встановлено завищення валових витрат у період: 4 кв. 2010р. на суму 159987,50грн., 1 кв. 2011р. на суму 651051,18грн. (разом на суму 811038,68грн.), а також у період: 2кв. 2011р. на суму 35832грн., 3 кв. 2011р. на суму 239041грн. (разом на суму 274873грн.).

По контрагенту ТОВ "Фортуна Крим Трейд" встановлено завищення валових витрат за період: 4 кв.2010р. на суму 746178,40грн., 1 кв.2010р. на суму 590159,83грн. (разом на суму 1336338,23грн.), а також у період: 2 кв. 2011р. на суму 1897597грн. та 3 квартал 2011р. на суму 376534грн. (разом 2274131грн.).

Завишення валових витрат в акті перевірки обґрунтовано відсутністю підтвердження постачання товарів в зв'язку з відсутністю документів, які б свідчили про фактичне постачання товарів, відсутністю транспорту для перевезення товару, складських приміщень у контрагента для зберігання товару.

При обґрунтуванні завищення податкового кредиту з ПДВ в акті перевірки відповідач лише вказав на те, що таке завищення мало місце в результаті порушень зазначених у п. 3.1.2 акту по взаємовідносинам з ТОВ «Авіа - Інвест», як не пов'язані з господарською діяльністю, ТОВ «Морефрост 2004» та ТОВ «Фортуна Крим Трейд», операції з якими не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України (далі ПК України).

У період, що перевірявся були також чинними Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР та Закон України "Про податок на додану вартість"3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. пункту 5.3. ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно до п.п. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України - до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений у ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" .

Так, відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Статтею 185 ПК України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Так, відповідно до п.п. "а", "б", п.п. 185.1. встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Відповідно до п. 3.7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Згідно до положень частин 1,2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Матеріали справи свідчать, що у період, який перевірявся між ТОВ "ТД "Фаворит" і ТОВ "Морефрост 2004" був укладений договір постачання №13/12-1 від 13.12.2010р. за умовами якого ТОВ "Морефрост 2004" зобов'язується поставити ТОВ "ТД "Фаворит" рибу морожену та морожені морепродукти.

Також матеріали справи свідчать, що ТОВ «Фортуна Крим Трейд» постачало позивачу товар - заморожену рибу.

Матеріали справи свідчать, що операції позивача з ТОВ «Фортуна Крим Трейд» та ТОВ "Морефрост 2004" зафіксовані в первинних бухгалтерських документах (податкових накладних та видаткових накладних). Позивачем з ТОВ «Фортуна Крим Трейд» та ТОВ "Морефрост 2004" були проведені розрахунки за поставлений товар.

З урахуванням положень вказаних вище норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податкового кодексу України, суд зазначає, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад матеріальних витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку. Бухгалтерський облік є єдиним видом обліку, на підставі відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій визначається склад витрат віднесених до валових, оскільки усі види звітності заповнюються на підставі даних бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що вказані норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до витрат, витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

Документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, які вказані вище, в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

З урахуванням того факту, що законодавцем прямо не визначено конкретні документи, а також їх кількість або індивідуальні ознаки, для виникнення у платника податку права на віднесення таких сум до витрат, суд, встановивши наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентом документів, які вказані вище, робить висновок про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів матеріальних витрат.

Слід вказати, що ні Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податковий кодекс України, ні правила ведення податкового обліку, ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Викладене вказує, що для віднесення сум до витрати, таки витрати мають бути підтверджені розрахунковими та іншими документами. Документи, що залучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку.

Під час розгляду справи встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що ані Закон України "Про податок на додану вартість", ані Податковий кодекс України не ставлять право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

З матеріалів справи вбачається, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а також про те, що придбані ТМЦ використовувалися у господарській діяльності позивача.

Таким чином, надані суду первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами та є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування матеріальних витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Щодо доводів викладених в акті перевірки суд зазначає, що в акті перевірки відсутність фактичного постачання ТМЦ контрагентами позивача документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання позивачу товарів.

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування матеріальних витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані таки обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції, постановка на облік, експлуатація, використання товарів в господарський діяльності позивача та інше. Тобто такі фактичні дані які підтверджують господарські операції.

В акті перевірки вказано, що на наданих до перевірки витратних накладних на отримання продукції від ТОВ «Морефрост 2004» відсутні відмітки про отримання товару покупцем, поряд з цим п. 2.2. договору, укладеного з ТОВ «Морефрост 2004» передбачає, що приймання - передача товару оформляється шляхом відмітки про отримання товару на видатковій накладній уповноваженим представником Покупця, або здаванням товару перевізнику.

З наданих позивачем видаткових накладних вбачається, що на них від отримувача проставлені підпис та печатка, що на думку суду є належним доказом засвідчення факту отримання товарів від постачальника.

У договорі між позивачем та ТОВ «Морефрост 2004» не вказаний будь - який особливий спосіб здійснення відмітки про отримання товару на видатковій накладній.

Поряд з цим акт перевірки свідчить, що відповідачем досліджувалися видаткові накладні надані позивачем. Поряд з цим екземплярі видаткових накладних постачальника ТОВ «Морефрост 2004», на яких згідно договору проставляється відмітка про отримання товару, відповідачем не досліджувався.

Пунктом 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, визначає, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

В той же час, вказані Правила, як і Постанова Кабінету Міністрів України №207 від 25.02.2009р. «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», а також Закон України «Про автомобільний транспорт», визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

З цього слідує, що вказані нормативно-правові акти не мають відношення до бухгалтерського та податкового обліку підприємств, які є вантажовідправниками та вантажоотримувачами, та не можуть встановлювати правила ведення вказаних видів обліку, а тому, враховуючи наявність вказаних вище первинних документів, факт відсутності товарно - транспортних накладних не може вказувати на відсутність постачання товару та на відсутність підстав для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Документи створені сторонами є в силу норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ПК України достатніми для підтвердження постачання товарів та для формування валових витрат, отже посилання відповідача на відсутність товарно - транспортних накладних, сертифікатів якості отриманої продукції, матеріальних звітів не вказує на відсутність постачання товарів та про відсутність підстав для формування валових витрат.

Посилання в акті на відсутність спеціальних рефрижераторів у ТОВ "ТД Фаворит" для перевезення сировини та на відсутність інформації про наявність складських приміщень для зберігання риби у ТОВ "Фортуна Крим Трейд" також не вказує на відсутність постачання товару, оскільки сторони не обмежені в праві залучення до перевезень та зберігання товарів послуг інших суб'єктів господарювання, у тому числі орендувати транспорт та складські приміщення, здійснювати вивозити товар самостійно та інше.

Так, між ТОВ "Фортуна Крим Трейд" та ТОВ "ТД Фаворит" 01.07.2010р. укладений договір №18/06 про співпрацю, за умовами якого ТОВ "ТД Фаворит" надає ТОВ "Фортуна Крим Трейд" холодильні установки на риболовецькому судні "Корчев-Юг" для зберігання і заморожування риби, а ТОВ "Фортуна Крим Трейд" надає маркетингові послуги з вивчення ринку у сфері продажу рибних консервів, просування на ринку продукції ТОВ "ТД Фаворит", забезпечує ТОВ "ТД Фаворит" клієнтською базою. Отже, місце зберігання риби у ТОВ "Фортуна Крим Трейд" було орендовано.

Договори укладені між позивачем та контрагентами, виходячи з їх змісту, спрямовані на передачу товарів покупцю і отримання за це коштів продавцем.

Таким чином, зміст правочинів з контрагентами позивача не суперечить законодавству, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання правочинів.

Слід відзначити, що при дослідженні питання формування податкового кредиту з ПДВ, в акті не вказані первинні документи, на підставі яких він зробив висновок про їх завишення, а також документи, на підставі яких він встановив числові показники сум завищеного податкового кредиту.

На час проведення перевірки та складання акту перевірки діяв Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984.

Згідно до положень п.3 вказаного Порядку, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктами 4,5,6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства встановлено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Факт відсутності в акті перевірки посилання на первинні документи при визначенні сум завищення податкового кредиту з ПДВ а також обґрунтування завищення податкового кредиту з ПДВ вказує на порушення відповідачем встановленого порядку оформлення результатів перевірок, що в свою чергу вказує на відсутність підтвердження відповідними документами встановлених перевіркою фактів.

Для встановлення правомірності або протиправності оскаржуваного рішення відповідача суду необхідно надати оцінку тим фактам, з яких відповідач виходив на час прийняття такого рішення, тобто з даних встановлених актом перевірки.

Відсутність посилання в акті перевірки на первинні документи, при дослідженні питання оподаткування податком на додану вартість робить неможливим оцінити прийняття рішення відповідачем на підставі конкретних документів.

У ході розгляду справи відповідачем не було надано обґрунтування сум податкового кредиту з ПДВ, завищення яких встановлено актом.

З урахуванням таких обставин, розмір сум, на які встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ є необґрунтованим та не може бути підставою для збільшення грошового зобов'язання.

Перевіркою також було встановлено, що позивач не мав підстав для включення у валові витрати витрат на придбання послуг по стоянці судна «Корчев-Юг», яке належить ТОВ "ТД Фаворит", в сумі 86298,01 грн., з тих підстав, що судно не використовується в господарській діяльності ТОВ "ТД Фаворит".

У період, за який відповідачем було встановлено завишення валових витрат на придбання послуг по стоянці судна "Корчев-Юг" діяв Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Частиною 1 ст. 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як було вказано вище, відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином визначальним аспектом валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю, в межах якої здійснюється компенсація вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно до свідоцтва про право власності на судно, судно «Корчев-Юг» належить ТОВ «ТД «Фаворит».

З матеріалів справи вбачається, що наказом директора ТОВ «ТД «Фаворит» №83 від 11.05.2010р., керівником визначено використовувати холодильні установки, які знаходяться на судні «Корчев-Юг», для зберігання та заморозки риби.

Між ТОВ "Фортуна Крим Трейд" та ТОВ "ТД Фаворит" 01.07.2010р. укладений договір №18/06 про співпрацю, за умовами якого ТОВ "ТД Фаворит" надає ТОВ "Фортуна Крим Трейд" холодильні установки на риболовецькому судні "Корчев-Юг" для зберігання і заморожування риби, а ТОВ "Фортуна Крим Трейд" надає маркетингові послуги з вивчення ринку у сфері продажу рибних консервів, просування на ринку продукції ТОВ "ТД Фаворит", забезпечує ТОВ "ТД Фаворит" клієнтською базою.

З викладеного вбачається, що судно "Корчев-Юг" фактично використовувалося позивачем для розрахунку за надання послуг з маркетингових послуг ТОВ "Фортуна Крим Трейд", які в свою чергу направлені на просування на ринку продукції ТОВ "ТД Фаворит", що обумовлює отримання прибутку позивачем.

Таким чином, судно "Корчев-Юг" використовується для ведення господарської діяльності позивача і витрати на придбання послуг по його стоянці обґрунтовано віднесені позивачем до складу валових витрат.

З рахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача про завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Також слід вказати, що в відповідно до п.58.1 ст.58 ПК України, до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Норма п.58.1 ст.58 ПК України є імперативною за змістом, тобто містить категоричні приписи, виконання яких є безумовним та обов'язковим.

За змістом, положення вказаної норми направлені на забезпечення прийняття контролюючим органом обґрунтованого рішення.

Матеріали справи свідчать, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідач не виконав приписи вказаної норми та не додав до податкових повідомлень - рішень розрахунки податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Такі розрахунки не були надані відповідачем в обґрунтування своїх заперечень на адміністративний позов.

Крім того, судом витребувалися у відповідача в якості доказів розрахунок нарахованих податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, які донараховані податковими повідомленнями-рішеннями №0000022300 від 11.01.2012 року та №0000042300 від 11.01.2012 року з зазначенням епізодів, сум та періоду, за якими донараховані відповідні суми, про що було постановлено ухвалу від 20.01.2014р., однак ухвала суду відповідачем не була виконана.

Відсутність розрахунків сум нарахованих грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також ненадання відповідачем таких розрахунків на виконання ухвали суду, позбавляє можливості достовірно встановити дані, на підставі яких відповідачем була розрахована сума грошових зобов'язань.

Вказане свідчить про недотримання відповідачем норм податкового законодавства та формальний підхід до виконання покладених на нього функцій, що призвело до прийняття необґрунтованих податкових повідомлень - рішень, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, суд вважає неспроможними доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Для з'ясування обставин, що мають значення для справи ухвалою суду від 24.05.2012р. по справі була призначена судова економічна експертиза. Однак, позивачем не була сплачена вартість експертизи в зв'язку з відсутністю коштів. Повідомленням від 20.11.2013р. №97/12 експерт повідомив суд про неможливість надання висновку судової економічної експертизи по справі.

За таких обставин, є підстави для задоволення позову.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 10.02.2014р.

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі:

- від 11.01.2012р. №0000042300, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 393306,59грн. за основним платежем та 14205грн. штрафних санкцій;

- від 11.01.2012р. №0000022300, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 537967,67грн. за основним платежем та 472800грн. за штрафними санкціями.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Фаворит» (Україна, АР Крим, м.Сімферополь, вул. Субхі,1, ЄДРПОУ 31859504) судові витрати у розмірі 2113грн.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.