Постанова

від 11.02.2014 по справі 810/186/14-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2014 року м. Київ 810/186/14-а

11:17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,

представників сторін:

від позивача - Денисенко В.О.,

від відповідача - Феніок А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання недійсним і скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання недійсним і скасування податкового повідомлення-рішення від 22.10.2013 № 0007312204.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі Акта перевірки, в ході якої встановлено заниження позивачем податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з ТОВ «Ферко», оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, правочин між ТОВ «Дельта-2010» і ТОВ «Ферко» має ознаки нікчемності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними, оскільки відносини з ТОВ «Ферко» мали реальний характер - товар поставлений у повному обсязі і оплачений позивачем. Як стверджує позивач, реальність господарських операцій з даним контрагентом підтверджується первинними бухгалтерськими та іншими документами.

Представник позивача підтримав позовні вимоги і просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. Його представник у судовому засіданні проти позову заперечував і зазначив, що під час перевірки використано дані Акта ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 16.09.2013 № 962/22.8-15/31681342 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ферко» (код ЄДРПОУ 31681342) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Квентін» (код ЄДРПОУ 38390138) та подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Квентін» (код ЄДРПОУ 38390138) товарно-матеріальних цінностей за період з 01.04.2013 по 30.04.2013», згідно з яким встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Квентін» здійснюється без мети досягнення економічних і соціальних результатів і одержання прибутку. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачем не було надано, ані під час перевірки, ані під час розгляду справи документів, які підтверджують факт транспортування товару і характеристик товару.

Таким чином, на думку відповідача, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, між ТОВ «Дельта-2010» і ТОВ «Ферко» укладено договір поставки від 08.04.2013 № 06/1 предметом якого була поставка олії соняшникової нерафінованої, українського походження, врожаю 2012 у кількості 200,000 т.

За результатами виконання даних договорів складено видаткові і податкові накладні, Акти прийому-передачі товару.

Суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Дельта-2010» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2013 по 30.04.2013 по взаємовідносинах з ТОВ «Ферко» за результатами якої складено Акт від 04.10.2013 № 185/10-06-22-4/36998136 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- п.8 статті 3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.12.2011р. за №1490/20228 (із змінами та доповненнями), дані, наведені в податковій звітності ТОВ «Дельта-2010» не відповідають даним бухгалтерського та податкового обліку платника;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України ТОВ «Дельта-2010» неправомірно віднесено до податкового кредиту суму по податковим накладним виписаним ТОВ «Ферко» та, відповідно, завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 325590,00 грн.;

- ч. 1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного Кодексу України, має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу припису закону, договір від 08.04.2013 № 06/1 укладений між ТОВ «Дельта- 2010» та ТОВ «Ферко» на загальну суму - 1953535,50 грн. (в т.ч.: ПДВ - 325 589,25 грн.), в т.ч.: за квітень 2013 - 1 953 535,50 грн. (в т.ч.: ПДВ - 325 589,25 грн.). Правочин укладений між ТОВ Дельта-2010» та ТОВ «Ферко» не спричиняє реального настання правових наслідків і є нікчемним.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що Броварською ОДПІ отримано Акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва № 962/22.8-15/31681342 від 16.09.2013 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ферко» (код ЄДРПОУ 31681342) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Квентін» (код ЄДРПОУ 38390138) та подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Квентін» (код ЄДРПОУ 38390138) товарно-матеріальних цінностей за період з 01.04.2013 по 30.04.2013».

Згідно з Актом від 16.09.2013 № 962/22.8-15/31681342 встановлено, що у провадженні ВОМ УОСА ПДВ УПМ ДПС у м. Києві знаходиться оперативно - розшукова справа щодо злочинної діяльності осіб, які ухиляються від сплати до бюджету податків в особливо великих розмірах шляхом перерахування грошових коштів на рахунки підприємств ризикових категорій.

За результатами оперативно-розшукових заходів отримано інформацію та зібрано матеріали стосовно підприємницької діяльності ТОВ «Ферко» (код ЄДРПОУ 31681342), пов'язаної з проведенням даним підприємством фінансово-господарських операцій протягом 2012-2013 років.

Виявлено, що ТОВ «Ферко» (код ЄДРПОУ 31681342) перерахувало грошові кошти на рахунки «транзитних» підприємств, серед яких ТОВ «Квентін» (код ЄДРПОУ 38390138), протягом січня-квітня 2013 на суму близько 90 млн. грн. (в т.ч. ПДВ -15 млн. грн.).

У свою чергу ТОВ «Квентін» (код ЄДРПОУ 38390138) перерахувало отримані від ТОВ «Ферко» (код ЄДРПОУ 31681342) грошові кошти на рахунки «фіктивних» підприємств ТОВ «Афродіта фінанс» (код ЄДРПОУ 38387811) та ПП «Атрія стар» (код ЄДРПОУ 38388752). Згідно наявної інформації слідує, що працівниками податкової міліції отримано свідчення керівників ТОВ «Афродіта фінанс» (код ЄДРПОУ 38387811) та ПП «Атрія стар» (код ЄДРПОУ 38388752) про непричетність до діяльності вказаних підприємств, а матеріали допитів залучено до кримінальної справи СУ ФР МГУ Міндоходів ЦООВП.

Виходячи з наведеного ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві дійшла висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Квентін» (код ЄДРПОУ 38390138) здійснювалась поза межами правового поля без мети досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Крім того, в Акті від 16.09.2013 № 962/22.8-15/31681342 ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві зазначено, що згідно з Актом ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів м. Києва №1670/22.8/38390138 від 15.05.2013 року щодо перевірки по контрагенту-постачальнику ТОВ «Ферко» (код ЄДРПОУ 31681342) вбачається проведення ТОВ «Квентін» (код ЄДРПОУ 38390138) транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

За результатами аналізу інтегрованої автоматизованої системи ДПС «Податковий Блок» встановлено, що ТОВ «Ферко» (код ЄДРПОУ 31681342) сформувало податкові зобов'язання за рахунок придбаного товару у ТОВ «Квентін» (код ЄДРПОУ 38390138), який був реалізований покупцям, одним з яких являється ТОВ «Дельта-2010» (код ЄДРПОУ 36998136) на загальну суму 1 953 534,00грн. (в т.ч. ПДВ 325 589,00грн.).

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Ферко» і контрагентами є фіктивними правочинами і такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.10.2013 № 0007312204, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість 325590,00 грн.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення неправомірним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною першою статі 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно зі статтею 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Згідно зі статтею 11 і статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін і свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач зменшив позивачу розмір від'ємного значення податку на додану вартість виходячи з висновку про нікчемність укладеного між ТОВ «Дельта-2010» і ТОВ «Ферко» правочину судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Як було зазначено судом, предметом договору поставки від 08.04.2013 № 06/1 між ТОВ «Дельта-2010» і ТОВ «Ферко» була олія соняшникова нерафінована, українського походження, врожаю 2012.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив суду, що вказану олію підприємство купувало з метою виконання зобов'язань по контракту від 10.04.2013 № 45-04-13U, укладеного з Компанією Sodrugestvo Trading SA (Швейцарія). Предметом даного контракту була поставка олії нерафінованої.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «Дельта-2010» і ТОВ «Ферко» позивачем надано суду належним чином засвідчені копії:

- видаткових накладних від 18.04.2013 № 3272, від 23.04.2013 № 3363;

- податкових накладних від 18.04.2013 № 161, від 23.04.2013 № 248;

- Актів прийму-передачі товару від 18.04.2013 № 1, від 23.04.2013 № 2;

- платіжних доручень від 26.04.2013 № 2432, від 29.04.2013 № 2433.

Тобто, позивачем надано суду як первинні бухгалтерські, так і інші документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товару у контрагента.

При цьому, податковий орган ані в ході проведення перевірки, ані під час судового розгляду не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Крім того, під час розгляду справи позивач на підтвердження подальшої реалізації товару надав суду копію контракту від 10.04.2013 № 45-04-13U, укладеного з Компанією Sodrugestvo Trading SA (Швейцарія), копії Актів приймання-передачі товару від 18.04.2013 і від 25.04.2013, копії меморіальних валютних ордерів від 24.04.2013 № 481268427 і від 481932586.

Позивачем надано суду копію вантажної митної декларації від 10.06.2013 № 504010000/2013/001272, згідно з якою ТОВ «Дельта-2010» задекларувало в режимі «експорт» олію соняшникову нерафіновану для харчової промисловості наливом у кількості 189400.

Також позивачем як доказ зберігання придбаної олії у ТОВ «Ферко» надано суду копію Акта звірки поставок і відвантажень олії соняшникової станом на 30.094.2013, складеним між ТОВ «Дельта-2010» і ООО НП «Терминал-Укрпищесбытсырье», відповідно до якого ООО НП «Терминал-Укрпищесбытсырье» було прийнято на зберігання олію рафіновану у кількості 189,590 тон у період з 12.04.2013 по 20.04.2013.

Відносно тверджень відповідача щодо відсутності у підприємства документів, які підтверджують якість і характеристику придбаного у ТОВ «Ферко» товару, слід зазначити наступне.

Позивачем на підтвердження якості придбаного товару надано суду копію Сертифікату на систему управління якістю від 25.05.2009 № UA 2.043.03600 - 2009, відповідно до якого система виробництва олії соняшникової, яка виготовляється ЗАТ Міловський завод рафінованої олії «Стрілецький степ» відповідає вимогам ДСТУ ISO 9001-2001 (ISO 9001:2000); копію експлуатаційного дозволу від 05.06.2008 № 92500/06/1; копію протоколу сертифікаційних випробувань від 11.06.2013 № 1826.

Відносно твердження відповідача про відсутність у підприємства доказів транспортування придбаного у ТОВ «Ферко» товару, суд не приймає їх до уваги, оскільки під час розгляду справи представник позивача пояснив суду, що ТОВ «Дельта-2010» не здійснювало перевезення самостійно, а вантаж був доставлений до місця призначення ТОВ «Ферко».

На підтвердження даної обставини представник позивача надав суду копії товарно-транспортних накладних від 20.04.2013, від 16.04.2013 № 725461, від 16.04.2013 № 731335, від 16.04.2013 № 456322, від 12.04.2013 № ААК 731249, від 12.04.2013 № АК 731248.

Крім того, суд звертає увагу, що як податковий кредит так і витрати формуються саме на підставі первинних бухгалтерських документів, у свою чергу, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання товару (послуги). Зокрема, вказана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 № К-27230/10.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ТОВ «Ферко» нікчемного правочину або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Дельта-2010» і ТОВ «Ферко».

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Ферко» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагента позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаного товару.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність факту здійснення господарських відносин між позивачем і ТОВ «Ферко» на підставі розгляду Акта ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 16.09.2013 № 962/22.8-15/31681342 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ферко» (код ЄДРПОУ 31681342) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Квентін» (код ЄДРПОУ 38390138) та подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Квентін» (код ЄДРПОУ 38390138) товарно-матеріальних цінностей за період з 01.04.2013 по 30.04.2013». Вказаний Акт є носієм певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою податкового органу і висновки викладені у ньому не мають доказової сили у даному спорі за відсутності доведення факту нікчемності господарської операції.

Крім того, слід зазначити, що згідно з висновками частини першої статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Висновки акта є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № К/9991/50772/12.

Факт придбання позивачем товарів підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача і його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаного товару, посвідчується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, у тому числі видатковими накладними і податковими накладними.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із Акта перевірки посадовими особами податкового органу були досліджені первинні бухгалтерські документи позивача, складені за наслідком проведення господарських операцій із ТОВ «Ферко». Разом з цим, як встановлено судом, висновки відповідача про відсутність здійснення господарських операцій зроблені лише на підставі Акта іншої перевірки, в яких податковий орган встановив безтоварність господарських відносин.

При цьому, суд, розглядаючи вказану справу враховує положення листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 відповідно до якого у разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити. Водночас відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Водночас, наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку містять усі дані стосовно змісту господарських відносин між ТОВ «Дельта-2010» і ТОВ «Ферко». Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав податкові накладні, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені фактично і є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 22.10.2013 № 0007312204 є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 22.10.2013 № 0007312204.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-2010» судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 лютого 2014 р.