Рішення

від 12.02.2014 по справі 910/659/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/659/14 12.02.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобинський елеватор»

До Аграрного фонду

Про стягнення 8 368,86 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача Мінець В.М. - по дов. №15/10 від 15.10.2013р.

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СпОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Голобинський елеватор" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення заборгованості з Аграрного фонду у розмірі 8 368,86 грн. основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2014р. порушено провадження у справі № 910/659/14, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 12.02. 2014 р. за участю представників сторін.

12.02.2014р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що Аграрний фонд не має можливості забезпечити явку повноважного представника у дане судове засідання.

Представник позивача при вирішенні даного клопотання покладається на розсуд суду.

Суд розглянувши дане клопотання та заслухавши думку представника позивача вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю.

В матеріалах справи відсутня довіреність на ім'я Деруги Н.О. на ведення справи.

З огляду на викладене, відповідач не позбавлений був права направити в судове засідання іншого представника.

Позивач в судовому засіданні 12.021.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем умов договору складського зберігання зерна №538/А від 30.09.2009р.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 12.02.2014р., відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

30.09.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобинський елеватор» (зберігач) та Аграрним фондом (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна №538/А (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач зобов'язується передати, а зберігач зобов'язується прийняти на зберігання зерно продовольчої пшениці, ячменю, якість якого відповідає ДСТУ -3768-2009.3769-98, за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцю або особі, зазначеній ними як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством України.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання зерна продовольчої пшениці, ячменю, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 8 368,86 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього

Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно п. 1.1. договору відповідач зобов'язується передати, а зберігач зобов'язується прийняти на зберігання зерно продовольчої пшениці, ячменю

Відповідно до матеріалів справи позивач зберігав продукцію відповідача, а саме:

пшеницю 3 кл. 468 974 кг за Простим складським свідоцтвом №3379 від 30.09.2009 року.

пшеницю 3 кл. 200 000 кг за Простим складським свідоцтвом №1359 від 30.09.2009 року .

Відповідно до матеріалів справи позивач зберігав продукцію відповідача в кількості та за найменуванням, вказаних у складських квитанціях.

Розмір відшкодування витрат визначено сторонами в п. 4.3 договору.

Відповідно до п.4.4 Договору, відповідач відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна відповідачем на зберігання позивачу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання в строк ------.

В матеріалах справи містяться акт наданих послуг та розрахунок розміру витрат на зберігання зерна за період з 01.04. 2010 року по 30.04.2010 року в сумі 8 368,86 грн.

Жодною із сторін не заперечується той факт, що передане відповідачем зерно у зазначений період зберігалось позивачем.

Враховуючи те, що умови договору не містять строк виконання зобов'язання по сплаті послуг зберігання, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 12.09.2013р. направив на адресу відповідача претензію за №24 про сплату заборгованості за послуги за договором складського зберігання зерна на суму 8 368,86 грн., що виникла за період з 01.04.2010 року по 30.04.2010року.

На дану претензію відповідач надав відповідь, що оплата послуг за зберігання зерна буде проведена після приведення показників борошна вищого ґатунку в норму.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення плати за період з 01.04.2010 року по 30.04.2010року в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно наданих позивачем документів складає 8 368,86 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 368,86 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті судового збору , відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Аграрного фонду (м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Товариства з обмеженою відповідальнісю «Глобинсткий елеватор» (39000, м. Глобино, вул. Карла Марк4са, 200А, код ЄДРПОУ 34235752) 8 368 грн. 86 коп. основного боргу, 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.02.2014 р.

Суддя Т. Ю. Трофименко