Рішення

від 13.02.2014 по справі 911/4585/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2014 р. Справа № 911/4585/13

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «Борівське» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук, Київська обл., смт. Борова до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВ», Київська обл., смт. Борова про стягнення 24 605,92 грн., за участю представників:

позивача:Сластін О.П., директор; відповідача:Горкуценко С.О., директор.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2013 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 13 169,53 грн. заборгованості з орендної плати, 525,98 грн. 3% річних, 10 252,64 грн. пені, 657,77 грн. боргу за електроенергію, а загалом 24 605,92 грн., у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за договорами оренди приміщення № 32 від 04.01.2005 року, № 58 від 02.01.2007 року, № 67 від 02.01.2007 року та договором № 61 від 02.01.2007 року про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.12.2013 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 16.01.2014 року.

У судовому засіданні 16.01.2014 року оголошувалася перерва на 23.01.2014 року.

23.01.2014 року через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3 429,75 грн., в іншій частині проти позову заперечував.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.01.2014 року розгляд справи було відкладено на 06.02.2014 року.

У судовому засіданні 06.02.2014 року представниками сторін було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.02.2014 року суд продовжив строк вирішення спору.

У судовому засіданні 06.02.2014 року оголошувалася перерва на 13.02.2014 року.

13.02.2014 року через канцелярію суду позивач подав заяву про зменшення позовних вимог в якій просив стягнути з відповідача 7 105,27 грн. заборгованості з орендної плати, 168,14 грн. 3% річних, 585,24 грн. пені, 657,77 грн. боргу за електроенергію, а загалом 8 516,42 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2005 року між Київською дослідною станцією Інституту овочівництва і баштанництва УААН (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКВ» (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна. що належить до державної власності № 32, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає бере в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - приміщення складу цеху переробки (далі - майно), яке знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, м. Борова, вул. Р.Люксембург, загальною площею 289,9 кв.м., що знаходиться на балансі позивача.

01 січня 2006 року Київську дослідну станцію Інституту овочівництва і баштанництва УААН перейменовано на Державне підприємство «Дослідне господарство Київської дослідної станції Інституту овочівництва і баштанництва УААН», а в подальшому на Державне підприємство «Дослідне господарство «Борівське» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук згідно довідки № 214 від 25.09.2013 року, наявну в матеріалах справи.

У зв'язку з реорганізацією Київської дослідної станції Інституту овочівництва і баштанництва УААН було укладено договори оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) № 58 від 02.01.2007 року та № 67 від 02.01.2007 року за умовами яких орендодавець передає, а орендар приймає бере в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - приміщення складу цеху переробки (далі - майно), яке знаходиться за адресою: Київська область, Фастівський район, м. Борова, вул. Р.Люксембург, загальною площею 457,4 кв.м., що знаходиться на балансі позивача.

Пунктом 2.1 договорів встановлено, що передача приміщення, яке орендується, здійснюється за актом здачі-приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу таких в строкове платне користування.

Відповідно до п. 3.1 договорів розмір орендної плати становить 876,95 грн. (без ПДВ) за перший місяць оренди - січень 2007 року (договір № 58) та 492,26 грн. (без ПДВ) за перший місяць оренди - січень 2007 року (договір № 67).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2. договорів).

Згідно п. 3.3 договорів орендна плата в повному обсязі перераховується орендодавцеві щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Договори укладено строком 1 рік, що діє з 02 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року включно (п. 10.1. договорів).

Відповідно до п. 10.6. договорів у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

02.01.2007 року між позивачем (балансоутримувач) та відповідачем (орендар) укладено договір № 61 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Згідно п. 2.2.3. орендар не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі, або організації, що утримує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договорами виконав належним чином.

На виконання умов договорів позивач передав відповідачеві об'єкти оренди, що підтверджується актами приймання-передачі приміщення № 58 від 02.01.2007 року та № 67 від 02.01.2007 року, наявними в матеріалах справи.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 7 105,27грн. заборгованості за договорами по сплаті орендної плати та 657,77 грн. боргу за електроенергію в період з січня 2008 року по серпень 2013 року.

01.08.2013 року позивачем та відповідачем складено акт звірки розрахунків, підписаний сторонами та скріплений печатками на загальну суму заборгованості 7 763,04 грн.

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідач не надав суду доказів сплати орендних платежів, вищенаведені обставини не заперечив та не спростував.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Пунктом 6 цієї статті визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Статтею 765 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з нормою ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач не сплатив орендну плату та витрати на комунальні послуги за період з 01.01.2008 року по 01.08.2013 року, зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 7 105,27 грн. заборгованості за договорами по сплаті орендної плати та 657,77 грн. боргу за комунальні послуги в період з 01.01.2008 року по 01.08.2013 року підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3.5. договорів оренди оренда плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю у визначений пунктом 3.3. договору, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5 % від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Початок нарахування пені проводиться з 16 числа поточного місяця після несплати платежів.

У зв'язку з простроченням відповідачем термінів сплати орендних платежів, позивачем річних (по кожному платежу окремо в залежності від суми та періоду прострочення) заявлено вимогу про стягнення 3% в розмірі 168,14 грн. та 585,24 грн. пені.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних та пені було проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, таким чином, вимоги позивача про стягнення 3% в розмірі 168,14 грн. та 585,24 грн. пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Судовий збір, у розмірі 1720,50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКВ» (08520, Київська область, Фастівський район, м. Борова, вул. Р. Люксембург, 36, кв. 6, код 32221340) на користь Державного підприємства «Дослідне господарство «Борівське» Інституту садівництва Національної академії аграрних наук ( 08520, Київська область, Фастівський район, м. Борова, вул. Р. Люксембург, 40, код 04372158 ) 7 105 (сім тисяч сто п'ять) грн. 27 коп. основного боргу, 657 (шістсот п'ятдесят сім) грн. 77 коп. боргу за комунальні послуги, 168 (сто шістдесят вісім) грн. 14 коп. трьох відсотків річних, 585 (п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 24 коп. пені, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 17.02.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак