Рішення

від 11.02.2014 по справі 906/1754/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" лютого 2014 р. Справа № 906/1754/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Грішин Є.О., адвокат згідно договору про надання правової допомоги від 13.11.2012р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Літарбо" (Литва, Кяйшядорський район, с.Басоніс)

до Приватного підприємства "Лісопереробна компанія "Алексіс" (м.Олевськ, Житомирська область)

про стягнення 22675,21 грн.

Закрите акціонерне товариство "Літарбо" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства "Лісопереробна компанія "Алексіс" про стягнення 22675,21 грн., які були сплачені позивачем в якості часткової попередньої оплати за договором №2011_10/03/01 постачання пиломатеріалів, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з поставки товару та закінченням дії даного договору.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.11.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №906/1754/13. Розгляд справи призначено на 26 грудня 2013 р.

19.12.2013р. на адресу суду повернулася неврученою ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду на 26.12.2013р., яка направлялася на адресу відповідача, з довідкою поштового відділення щодо причини повернення "За закінченням терміну зберігання".

25.12.2013р. на адресу суду від представника позивача надійшла заява (вх.№21262) про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю виїзду представника позивача до іншого міста для участів в заходах в якості доповідача та представника від Житомирського обласного Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

В судове засідання 26.12.2013 р. представники сторін не з'явилися.

За таких обставин, ухвалою суду від 26.12.2013р. розгляд справи було відкладено на 27.01.2014 р.

08.01.2014р. на адресу суду знову повернулась неврученою ухвала суду, цього разу від 26.12.2013р., адресована відповідачу у справі, з відміткою на довідці поштового відділення "За закінченням терміну зберігання".

За таких обставин, зважаючи на неявку в засідання суду 27.01.2014р. представника відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду, враховуючи подане представником позивача мотивоване клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України (а.с.43), ухвалою суду від 27.01.2014р. продовжено строк вирішення спору до 11.02.2014р. та відкладено на вказану дату слухання справи.

10.02.2014р. до суду надійшла заява представника позивача (вх.№02-44/99/14, а.с.48), в якій представник зазначив про неможливість його явки в судове засідання 11.02.2014 р. та необхідність продовження строків розгляду справи, в т.ч. з огляду на неможливість подати в судове засідання 11.02.2014р. оригіналу платіжного доручення, переклад якого на даний час здійснюється.

Крім того, 10.02.2014р. до суду надійшли додаткові письмові пояснення представника позивача (вх.№2078, а.с.50-51) з додатками згідно переліку (а.с.52-56). У поясненнях представник позивача пояснив, зокрема, що відповідно до умов постачання згідно договору №2011_10/03/1, постачання пиломатеріалів ПП "Лісопереробна компанія "Алексіс" не лише у визначені сторонами у замовленнях-специфікаціях №1 та №3 строки, а й взагалі здійснені не були (по теперішній час). Щодо визначення суми передплати згідно замовлень-специфікацій представник позивача пояснив, що відповідно до умов п.4.1. договору, передплата мала складати до 30% вартості товару, що постачається, але враховуючи те, що згідно замовлень-специфікацій №1 та №3 постачальникові надавалась можливість широкого вибору виробництва та постачання пиломатеріалів за сортом та розмірами, визначити остаточну вартість товару (що мала бути відображеною у товарно-транспортній документації) було неможливо. У зв'язку з цим сторони домовились щодо передплати в розмірі 2000 Євро.

Разом з тим, в засідання суду представник позивача з'явився, надав в судовому засіданні пояснення, якими позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить позов задовольнити, крім того, стягнувши з відповідача витрати, пов'язані з розглядом даної справи, а саме, витрати на сплату судового збору, витрати на оплату послуг перекладача та витрати позивача на оплату послуг адвоката.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, вимоги ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Як уже зазначалося, судом вживались всі необхідні заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи, дату, час та місце судових слухань: ухвали суду надсилались Приватному підприємству "Лісопереробна компанія "Алексіс": 11002, Житомирська обл., Олевський р-н, м.Олевськ, вул.Чапаєва, буд.116. Вказана адреса є зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресою місцезнаходження Приватного підприємства "Лісопереробна компанія "Алексіс" станом на 24.01.2014р. згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АГ №296201 (а.с.38-39), долученого до справи за клопотанням представника позивача разом з іншими поданими документами (а.с.37). Проте, адресовані відповідачу рекомендовані з повідомленням про вручення та рекомендовані листи з ухвалами суду повернулись на адресу суду неврученими з довідкою поштового відділення щодо причин повернення "За закінченням терміну зберігання".

Про направлення відповідачу рекомендованим листом ухвали суду від 27.01.2014р. свідчить реєстр Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції господарським судом Житомирської області за 30.01.2014р. та список №325 згрупованих поштових відправлень вид рекомендованих листів (а.с.57, 57 на звороті).

Згідно роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п.3.9 Постанови Пленуму ВГС України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п.3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судових засіданнях до суду не надходило.

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався; зважаючи на те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалася, а також, з урахуванням приписів ст.75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, за наявними матеріалами справи, водночас, запобігаючи невиправданому затягуванню розгляду спору по справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2011 року між Закритим акціонерним товариство "Літарбо" (UAB "LITARBO", Литва) як покупцем та Приватним підприємством "Лісопереробна компанія "Алексіс" (як продавцем) укладено договір №2011_10/03/1 (а.с.9-12), згідно пункту 1.1. якого продавець продає, а покупець придбає на умовах поставки DDU Каунас (Інкотермс 2000) автомобільним транспортом 500 кубометрів дубових, ясеневих, соснових пиломатеріалів (далі - товар). Часткові поставки здійснюються на підставі нумерованих заказів, що передаються покупцем продавцю. Кожне замовлення, підписане обома сторонами, стає невід'ємною частиною даного контракту.

Згідно пункту 3.1. договору, ціна за товар на умовах поставки DDU Каунас, вказується у специфікаціях на кожну поставку, з врахуванням упаковки та маркування, в євро за один м.куб.

Пунктом 3.2. договору передбачалось, що загальна вартість контракту 300000 Євро.

В пункті 4.1. договору, покупець сплачує попередню оплату до 30% вартості товару, 50% вартості товару сплачується після отримання копій наступних документів - інвойсу на вартість фактично відвантаженого товару, копії товарно-транспортної накладної (СМR), специфікації та вантажної митної декларації). Решта 20% оплачуються після отримання та приймання товару протягом шести банківських днів.

У відповідності до пункту 5.8. договору, дата поставки товару вказується в замовленні - специфікації покупця. Згідно п.5.9. договору, у випадку перенесення часу поставки товару продавець зобов'язаний інформувати покупця про зміну часу поставки товару, зазначивши причини змін та погодити з покупцем нові умови поставки товару та ціни.

Згідно пункту 9.1. договору, даний контракт діє з моменту його підписання та до 31.12.2011р. включно, а в частині платежів - до повного їх завершення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору №2011_10/03/1 сторонами 22.06.2011р. були підписані замовлення-специфікації №1 та №3 (а.с.13,14).

На виконання умов вказаного договору та підписаних замовлень-специфікацій, 28.06.2011р. ЗАТ "Літарбо" на рахунок ПП "Лісопереробна компанія "Алексіс" було перераховано 2000 Євро (платіжне доручення з перекладом - а.с.15, в якості часткової попередньої оплати за товар, який відповідач повинен був відвантажити позивачеві відповідно до п.5.8. договору, до 05.07.2011р. (за замовленням-специфікацією №1) та 18.07.2011р. (за замовленням - специфікацією №3).

Проте, у визначені замовленнями-специфікаціями строки ПП "Лісопереробна компанія "Алексіс" товар позивачу не поставило. Дія договору №2011_10/03/1 (окрім дії в частині платежів) закінчилась 31.12.2011р.

Щодо належного виконання зобов'язань з поставки обумовленого договором товару позивач звертався до відповідача (а.с.53), вимагаючи у разі невиконання поставки до 19.08.2011р. - повернути суму сплаченого авансу (попередньої оплати) до 19.08.2011р.

ЗАТ "Літарбо" (повноважний представник позивача) 28.11.2012р. звертався до відповідача з вимогою (в порядку ст.530 Цивільного кодексу України) за №44 від 26.11.2012 р. (а.с.16, докази направлення - а.с.17), в якій позивач вказував про те, що на сплачену в якості попередньої оплати суму (2000 Євро) взагалі не було здійснено поставки товару, внаслідок чого були порушені істотні умови контракту та у ПП "Лісопереробна компанія "Алексіс" виникла заборгованість перед позивачем в сумі 2000 Євро. Посилаючись на викладене, позивач вимагав повернення у вказаний строк суми коштів, на яку не було поставлено товар.

Вимогу позивача про повернення грошових коштів як на момент пред'явлення даного позову до суду, так і на час розгляду справи судом, відповідач не виконав.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Також, згідно ч.ч.6 і 7 ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У даному випадку, з наявних у справі документів вбачається, що, не отримавши від відповідача на виконання зобов'язання останнього щодо поставки обумовленого договором товару, та зважаючи на закінчення дії укладеного між сторонами договору, позивач вимагає саме повернення суми сплаченої попередньої оплати, на яку не було поставлено пиломатеріали.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений договором строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тобто обов'язковою передумовою виникнення у покупця права вимагати повернення суми попередньої оплати є одержання продавцем суми попередньої оплати товару та відсутність подальшої передачі товару у встановлений договором строк.

Враховуючи, що вимоги позивача щодо перерахування йому відповідачем спірної суми, сплаченої в якості попередньої оплати, відповідачем залишені без задоволення, позовні вимоги, заявлені у даній справі щодо стягнення з відповідача 22675,21 грн. (що є еквівалентом 2000 Євро станом на 28.06.2011р. - дату перерахування коштів відповідачу) є обгрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, відповідно, такими, що підлягають задоволенню господарським судом.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Отже, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 2000,00грн. за послуги адвоката. До справи позивачем подано належним чином засвідчені копії договору про надання правової допомоги від 13.11.2012р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №572 від 31.03.2011р., довідки від 13.04.2011р. №111 про взяття на облік платника податків - адвоката Грішина Євгена Олексійовича, копію прибуткового касового ордеру №б/н від 25.11.2013 р. та квитанцію до прибуткового касового ордера №б/н від 25.11.2013р., якими підтверджується оплата адвокатських послуг в сумі 2000,00 грн. (а.с.19-21,22,23,24,59).

Таким чином, господарським судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивачем дійсно понесені витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2000,00 грн., претензій до якості роботи адвоката, який надавав послуги з підготовки матеріалів і представництва в суді згідно з договором про надання правової допомоги позивач не має, обсяг роботи адвоката з представництва інтересів позивача в суді відповідає розміру його гонорару, який є розумно обґрунтованим за розміром і не суперечить нормам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, судові витрати по справі та витрати на оплату послуг адвоката, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім того, документально підтвердженими, згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 11.02.2014р. (а.с.60) є витрати позивача, пов'язані з розглядом даної справи, на послуги перекладача, в сумі 316,00 грн., які, у відповідності до вимог ст.44, ч.5 ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Судові витрати по сплаті судового збору, згідно ст.49 ГПК України також покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Лісопереробна компанія "Алексіс" (11002, Житомирська обл., Олевський р-н, м.Олевськ, вул.Чапаєва, буд.116, ідентифікаційний код 37274019) на користь Закритого акціонерного товариства "Літарбо" (Литва, Кяйшядорський район, с.Басоніс, код 302425526):

- 22675,21 грн. заборгованості,

- 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору,

- 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката,

- 316,00 грн. витрат на послуги перекладача.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.02.14

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (наручно)

3 - відповідачу (реком.)