Рішення

від 11.02.2014 по справі 918/19/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" лютого 2014 р. Справа № 918/19/14

Суддя Торчинюк В.Г. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПК - Україна" (далі - ТОВ "ВПК-Україна", постачальник)

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдана" (далі - ТОВ "Богдана", дистрибутор)

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" (далі - ТОВ "Рівненська продуктова компанія")

про стягнення в сумі 20 856 грн. 26 коп.

Представники сторін:

від позивача: Сагат Б.Р. за довіреністю б/н від 02 січня 2014 року;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВПК - Україна" звернувся до господарського суду з позовом до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдана" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" про стягнення в сумі 20 856 грн. 26 коп., з яких 20 152 грн. 17 коп. основний борг, 437 грн. 71 коп. пеня, 121 грн. 07 коп. інфляційні, 109 грн. 31 коп. 3 процента річних.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 09 січня 2014 року порушено провадження у справі № 918/19/14, розгляд якої призначено на 28 січня 2014 року.

Ухвалою суду від 28 січня 2014 року розгляд справи відкладено на 11 лютого 2014 року, також ухвалою зобов'язано позивача надати суду докази отримання відповідачем товару, докази виникнення заборгованості зазначеної у позовній заяві (з урахуванням часткової проплати).

11 лютого 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи в додатках до якого, надав частину документів які витребовувалися ухвалою суду від 28 січня 2014 року.

В судовому засіданні 11 лютого 2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідачі явки повноважних представників у судові засідання 28 січня 2014 року та 11 лютого 2014 року не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, місце та час судового засідання були належним чином повідомлені, про що свідчать матеріали справи, зокрема повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 25 - 29, а.с. 34 - 38).

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачам за адресами, вказаними у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме: відповідач 1 - 02091, місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 63, квартира 41; відповідач 2 - 33009, місто Рівне, вулиця Кн. Володимира, будинок 112 А.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідачі завчасно та належним чином були повідомлені про місце, дату та час судових засідань, крім того, останнім надавалося достатньо часу для подання відзивів на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників відповідачів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2011 року між ТОВ "Богдана" (далі - диcтрибутор) та ТОВ "ВПК-Україна (далі - постачальник, в подальшому разом позивач і відповідач іменуються "сторони", а кожна окремо "сторона") було укладено договір дистрибуції № 12712 (далі - договір) відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати на умовах цього договору продовольчу продукцію (надалі - товар) у власність дистрибутора, а дистрибутор зобов'язується прийняти товар у власність та сплатити за нього обумовлену цим договором грошову суму.

Вищезазначений договір підписаний повноважними особами дистрибутора та постачальника та скріплений відтисками печаток цих суб'єктів господарювання.

Відповідно до пунктом 3.1. договору асортиментом товару, який може придбати дистрибутор, є будь-який наявний у постачальника товар. Асортимент конкретної партії товару може визначатися в письмовому замовленні дистрибутора згідно п. 5.3 цього договору та/або у відповідній видатковій накладній.

Ціна товару по кожній окремій партії погоджується сторонами та зазначається у видаткових накладних. Сторони погодили, що вважається, що дистрибутор погодився із ціною товару у випадку підписання ним відповідної видаткової накладної, за якою такий товар був поставлений (придбаний). Загальна вартість товару за цим договором дорівнює сумі всіх видаткових накладних, на підставі яких передається товар в межах договору (пункти 4.1., 4.2. договору).

За змістом пунктів 5.1. - 5.3. договору сторони застосовують до цього договору такі умови поставки - поставка товару зі складу постачальника в пункт доставки транспортом та за рахунок постачальника. Поставка товару здійснюється окремими партіями. Дистрибутор може здійснювати замовлення поставки товару як в усній, так і в письмовій формі. Письмове замовлення складається дистрибутором на бланку (зразок якого затверджений постачальником) і передається по факсу, поштою, електронною поштою або через представника постачальника.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що з урахуванням пункту 3.10 цього договору, сторони погодили, що дистрибутор своїм підписом та печаткою на видатковій накладній стверджує відсутність претензій до постачальника по кількості та якості поставленого товару.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору постачальник передав а дистрибутор отримав товар на суму 23 784 грн. 77 коп., що стверджується видатковими накладними зокрема:

видаткова накладна № АТ - 0014253 від 11 червня 2013 року на суму 648 грн. 00 коп.;

видаткова накладна № АТ - 0014254 від 11 червня 2013 року на суму 534 грн. 24 коп.;

видаткова накладна № № АТ-0014255 від 11 червня 2013 року на суму 508 грн. 32 коп.;

видаткова накладна № АТ-0014256 від 11 червня 2013 року на суму 724 грн. 56 коп.;

видаткова накладна № АТ-0014258 від 11 червня 2013 року на суму 2 005 грн. 10 коп.;

видаткова накладна № АТ-0014819 від 17 червня 2013 року на суму 90 грн. 72 коп.;

видаткова накладна № АТ-0014820 від 17 червня 2013 року на суму 717 грн. 48 коп.;

видаткова накладна № АТ-0014821 від 17 червня 2013 року на суму 1 244 грн. 86 коп.;

видаткова накладна № АТ-0014822 від 17 червня 2013 року на суму 996 грн. 48 коп.;

видаткова накладна № АТ-0014823 від 17 червня 2013 року на суму 1 832 грн. 00 коп.;

видаткова накладна № АТ-0017433 від 19 липня 2013 року на суму 1 078 грн. 80 коп.;

видаткова накладна № АТ-0017434 від 19 липня 2013 року на суму 2 030 грн. 40 коп.;

видаткова накладна № АТ-0018486 від 06 серпня 2013 року на суму 1 425 грн. 60 коп.;

видаткова накладна № АТ-0018487 від 06 серпня 2013 року на суму 1 340 грн. 88 коп.;

видаткова накладна № АТ-0018488 від 06 серпня 2013 року на суму 1 618 грн. 25 коп.;

видаткова накладна № АТ-0019531 від 16 серпня 2013 року на суму 997 грн. 92 коп.;

видаткова накладна № АТ-0019532 від 16 серпня 2013 року на суму 456 грн. 48 коп.;

видаткова накладна № АТ-0019533 від 16 серпня 2013 року на суму 827 грн. 80 коп.;

видаткова накладна № АТ-0019534 від 16 серпня 2013 року на суму 708 грн. 48 коп.;

видаткова накладна № АТ-0019944 від 23 серпня 2013 року на суму 915 грн. 84 коп.;

видаткова накладна № АТ-0019945 від 23 серпня 2013 року на суму 212 грн. 40 коп.;

видаткова накладна № АТ-0019946 від 23 серпня 2013 року на суму 132 грн. 00 коп.;

видаткова накладна № АТ-0019947 від 23 серпня 2013 року на суму 2 738 грн. 16 коп.

Усі вищезазначені видаткові накладні містять підписи повноважних представників постачальника та дистрибутора і скріплені відтисками печаток зазначених суб'єктів господарювання, що у відповідності до пункту 7.2. договору свідчить про те, що в останнього відсутні будь які претензії до постачальника по кількості та якості поставленого товару, а відтак матеріали справи свідчать про те, що відповідач 1 прийняв товар на суму 23 784 грн. 77 коп. за період з 11 червня 2013 року по 23 серпня 2013 року.

Відповідно до п. 9.1. та 9.2. договору плата за поставлений товар за цим договором здійснюється в національній валюті України - гривні. Розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку дистрибутора на рахунок постачальника, які вказані в цьому договорі.

Згідно з пунктом 9.4. договору дистрибутор зобов'язується оплачувати конкретну партію товару не пізніше 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту отримання товару, зокрема, але не виключно, в одному з пунктів, вказаних в п. 5.6. договору, що підтверджується видатковими накладними.

Відтак, судом встановлено факт отримання дистрибутором товару. В свою чергу, дистрибутор в порушення умов договору, не розрахувався з постачальником за поставлений товар в повному обсязі, таким чином, у ТОВ "Богдана" перед ТОВ "ВПК-Україна", рахується, підтверджена матеріалами справи, заборгованість в сумі 18 784 грн. 77 коп.

25 листопада 2013 року позивач направив відповідачу 1 вимогу № 1810 про сплату заборгованості в розмірі 20 152 грн. 17 коп. в якій вимагає негайно сплатити заборгованість за поставлений товар згідно із договором дистрибуції № 12712 від 10 жовтня 2013 року.

Вищезазначена вимога була отримана ТОВ "Богдана" - 02 грудня 2013 року про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 42), проте матеріали справи не містять відповіді на вимогу, яка відповідно, залишена без відповіді та без задоволення.

Отже, за відповідачем 1 рахується борг перед позивачем в сумі 18 784 грн. 77 коп., що стверджується матеріалами справи, а саме актом звіряння взаєморозрахунків за період серпня 2013 року який містить відтиски печаток сторін та підписаний повноважними представниками останніх (а.с. 58), видатковими накладними, які зазначалися вище по тексту, виписками з банку та випискою з журналу-ордеру і відомістю по рахунку 361.

Статтею 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За умовами частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що позивача ухвалою суду від 28 січня 2014 року було зобов'язано надати докази отримання відповідачем товару, докази виникнення заборгованості зазначеної у позовній заяві (з урахуванням часткової проплати), з наданих позивачем документів вбачається що відповідач 1 отримав товар на загальну суму 23 784 грн. 77 коп., проте банківськими виписками, наданими позивачем, стверджується те, що відповідач 1 здійснив часткову проплату 04 вересня 2013 року на суму 3 000 грн. 00 коп. та 05 вересня 2013 року на суму 2 000 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що сума основного боргу відповідача 1 перед позивачем становить 18 784 грн. 77 коп.

Водночас, суд зазначає, 01 жовтня 2011 року між ТОВ "Рівненська продуктова компанія" (надалі - поручитель) з одного боку та ТОВ "ВПК-Україна" (надалі - кредитор) було укладено договір поруки в порядку та на умовах якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання ТОВ "Богдана" (надалі - боржник), своїх майнових зобов'язань, що виникли (виникнуть) між ним (боржником) та кредитором у відповідності до договору дистрибуції № 12712 від 01 жовтня 2011 року.

Пунктом 2.1. договору поруки передбачено, що підставою зобов'язання, забезпеченого порукою за цим договором, є майнові зобов'язання боржника по оплаті товарів, що поставляються кредитором боржнику згідно усної домовленості та видаткових накладних.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми в розмірі 1 000 грн. 00 коп. Поручитель не відповідає за відшкодування боржником збитків та за сплату ним неустойки, штрафу, пені.

Згідно з пунктом 4.1. договору поруки поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього перед кредитором на умовах, в порядку та в терміни, визначені в цьому договорі.

Договір поруки набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 року.

Зазначений договір поруки підписаний повноважними представниками позивача та відповідача 2 і скріплений відтисками печаток цих суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 559 ЦК України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відтак, з урахуванням усього вищенаведеного, оцінивши усі докази які містяться в матеріалах справи в сукупності, давши їм оцінку, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу з відповідача 1, підлягає частковому задоволенню, а саме стягнення боргу в сумі 17 784 грн. 77 коп., а в частині стягнення з відповідача 2, відповідно до умов договору поруки, підлягає стягненню 1 000 грн. 00 коп.

Окрім того, позивач покликаючись на пункт 10.1 договору нарахував відповідачу 1 пеню в розмірі 473 грн. 71 коп. за період з 26 жовтня 2013 року по 30 грудня 2013 року.

Відповідно до пункту 10.1. договору у випадку несвоєчасної оплати за реалізований товар дистрибутор на вимогу постачальника платить пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховувалась пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Відповідно до статтей 1, 3 цього закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с. 18) суд дійшов висновку, що він не є арифметично вірним, відповідно до розрахунку зробленим судом, до стягнення підлягає пеня за вказаний період в розмірі 441 грн. 57 коп.

Також, позивач покликаючись на ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу 1 три відсотки річних в розмірі 109 грн. 31 коп. за період з 26 жовтня 2013 року по 30 грудня 2013 року та інфляційні втрати в розмірі 121 грн. 07 коп. за період з 26 жовтня 2013 року по 30 грудня 2013 року

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором

Зробивши перерахунок 3 процентів річних суд зазначає, що до стягнення підлягає сума в розмірі 101 грн. 90 коп., а інфляційні втрати при перерахунку склали 131 грн. 49 коп., а оскільки позивачем до стягнення було заявлено 121 грн. 07 коп., суд не вправі вийти за межі позовних вимог, а відтак до стягнення підлягають інфляційні втрати в розмірі 121 грн. 07 коп.

Згідно з ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В силу вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд вважає, що позивачем надано господарському суду докази, які достовірно підтверджують факт неналежного виконання відповідачем 1 обов'язку по оплаті отриманого товару, що суперечить умовам договору та чинного законодавства України, однак позивачем надані документи які підтверджують лише частково заявлений борг, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням зазначеного вище суд покладає на відповідача 1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 604 грн. 43 коп.

Керуючись ст. ст. 49,78, 81 - 1, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдана" (02091, місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 63, квартира 41, ідентифікаційний код 31923050) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПК-України" (33009, місто Рівне, провулок Робітничий, будинок 5, ідентифікаційний код 37023086) 17 784 (сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 77 коп. основного боргу, 441 (чотириста сорок одна) грн. 57 коп. пені, 121 (сто двадцять одна) грн. 07 коп. інфляційних втрат, 101 (сто одна) грн. 90 коп. три процента річних та 1 604 (одна тисяча шістсот чотири) грн. 43 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" (33009, місто Рівне, вулиця Кн. Володимира, будинок 112 А, ідентифікаційний код 31383171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПК-України" (33009, місто Рівне, провулок Робітничий, будинок 5, ідентифікаційний код 37023086) 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. основного боргу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "17" лютого 2014 року

Суддя Торчинюк В.Г.