Рішення

від 12.02.2014 по справі 908/4198/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 32/112/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2014 Справа № 908/4198/13

за позовом Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137) в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району (69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Матріца" (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 40)

про стягнення 15263,16 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

від позивача: Пустова А.Л., довіреність № 9125/27 від 30.12.2013 р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

23.12.2013 р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району м. Запоріжжя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Матріца" про стягнення 15263,16 грн. основного боргу за договором постачання теплової енергії в гарячій воді № 976 від 01.03.2003 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.12.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4198/13 з призначенням судового засідання на 22.01.2014 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку. Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином повідомлені і про дату, час і місце проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 22.01.2014 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 12.02.2014 р.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги та обґрунтовує їх ст., ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст., ст. 1, 2, 193, 232, 276 Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією " № 1198 від 03.10.2007 р. Законом України "Про відповідальність про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умовами договору постачання теплової енергії в гарячій воді № 976 від 01.03.2003 р.

Відповідач в судове засідання 12.02.2014 р. повторно не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Позивач в судовому засіданні надав витяг з Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, юридичною адресою ТОВ "Матріца" є: 69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 40 що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/4198/13.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Справа розглянута, в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 12.02.2014 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2003 р. між Концерном "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Жовтневого району (позивачем) та ТОВ "Матріца" (відповідачем) був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 976 (далі за текстом -договір).

Згідно з п. 1.2 договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно з п. 1.3., а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

У пункті 1.3 договору визначено, що енергопостачальна організація постачає споживачу в період з 01.03.2003 р. по 29.02.2004 р. теплову енергію в гарячій воді в межах 39,69 Гкал з максимальним тепловим навантаженням 0,013902 Гкал/год.

В договір вносилися зміни додатковою угодою від 01.10.2004 р.

Зокрема, додатковою угодою від 01.10.2004 р. змінено уповноваженого представника Концерну "Міські теплові мережі" на філію Концерну "МТМ" Ленінського району.

За період з лютого 2012 року по квітень 2012 року та з жовтня 2012 року по квітень 2013 року нарахування теплової енергії за договором становить 15263,16 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії, копії яких містяться в матеріалах справи.

Акти приймання-передачі теплової енергії за період з лютого 2012 року по квітень 2012 року та з жовтня 2012 року по квітень 2013 року складені позивачем на підставі договору.

Акти та рахунки направлялись на адресу відповідача поштою, про що свідчать реєстри відправки рекомендованих листів за вказаний період.

Відповідач згідно п. 3.2.2. договору зобов'язався виконувати умови та порядок оплати в терміни, які передбачені розділом IV договору.

Відповідно до п. 6.2 договору , розрахунковим періодом є календарний місяць.

За п. 6.3 договору, енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його Енергопостачальній організації.

Відповідно до п. 6.4 договору підставою для розрахунків відповідача з позивачем є Акт надання послуг, підписаний обома сторонами.

Відповідно до п. 6.5 договору розрахунок кількості теплової енергії, яка відпущена споживачу, проводиться на підставі показань розрахункових приладів обліку з урахуванням втрат, або розрахунковим способом -при відсутності приладів обліку.

Споживач зобов'язаний згідно з п. 6.6 договору до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплати.

В абзаці другому п. 10.1 договору, вказано, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

За вказаний період відповідач оплат не здійснював. Таким чином, заборгованість за договором складає 15263,16 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правовідносини сторін є господарськими, які виникли на підставі договору енергопостачання .

Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що проводиться за фактично відпущену енергію.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити спожиту протягом спірного період теплову енергію не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нарахування підтверджуються помісячними актами приймання-передачі теплової енергії, які додані до позовної заяви. Позивач направляв на адресу споживача рахунки та акти, що підтверджено відповідними реєстрами.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 15263,16 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 15263,16 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

Вирішив:

1. Позов Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Матріца" про стягнення 15263,16 грн. задовольнити .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Матріца" (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 40, код ЄДРПОУ 32260959) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 в у філії - Запорізьке обласне правління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957) 15263 (п'ятнадцять тисяч двісті шістдесят три) грн. 16 коп. основного боргу та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "17" лютого 2014 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.