Рішення

від 18.02.2014 по справі 927/99/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

м. Чернігів, пр. Миру, 20 Тел. 69-81-66

18 лютого 2014 року № 927/99/14

Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави

в особі Чернігівської обласної ради 14000 м. Чернігів, пр. Миру, 43

в особі Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства

14000 м. Чернігів, вул. П"ятницька, 8

Відповідач 1: Миливсько-рибальське підприємство Чернігівської обласної організації

Українського товариства мисливців і рибалок

14013 м. Чернігів, вул. Шевченко, 36/1

Відповідач 2: Фермерське господарство "Бутенко"

15670 Менський р-н с. Дягова, вул. Гагаріна, 7

Предмет спору: про визнання договору недійсним

Суддя Фетисова І.А.

Представники сторін:

Представник позивача: Кравченко Д.В. д. 01-05/29 від 11.01.2011

Представник позивача: Колесникова В.М. д. 03/2065 від 17.12.2013

Представник відповідача 1: Сачок О.М. директор

Представник відповідача 2: Минець О.В. д.№35 від 18.02.2014 року

Представник прокуратури: Кравченко А.А.

Позивачем подано позов про визнання недійсним інвестиційного договору, укладеного 21.10.2008 р. між мисливсько - рибальським підприємством Чернігівської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок та Фермерським господарством "Бутенко"; припинення зобов'язання за договором на майбутнє.

Позивачами надано письмові пояснення.

Відповідачем 1 відзив на позов не надано.

Відповідачем 2 відзив на позов не надано.

Відповідачем 1 в судове засідання 04.02.2014 року надано клопотання про припинення провадження по справі на підставі ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки укладено додаткову угоду до договору про припинення зобов'язань по договору. Просить судове засідання проводити без участі представника.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши прокурора та повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (в редакції станом на момент укладення договору) мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (в редакції станом на момент укладення договору) мисливські тварини, що перебувають у стані природної волі в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника мисливських тварин здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Органи державної влади здійснюють права власника щодо всіх мисливських тварин, за винятком тих, які в порядку, установленому цим Законом та іншими актами законодавства, передані до комунальної власності чи приватної власності юридичних і фізичних осіб.

Рішенням Чернігівської обласної ради від 11.01.2002 р. "Про внесення змін до рішення обласної ради від 31.07.1997 р. "Про надання у користування мисливських угідь" визнано, що рішення Чернігівської обласної ради від 31.07.1997 р. "Про надання у користування мисливських угідь" в частині закріплення мисливських угідь за районними організаціями УТМР втратило чинність; вирішено надати мисливські угіддя, які були закріплені за районними організаціями УТМР, у користування мисливсько-рибальським підприємствам обласної організації УТМР та мисливсько-рибальському підприємству Корюківської районної організації УТМР згідно додатку № 1.

Так, згідно додатку 1 до цього рішення відповідач 1 (МРП Чернігівської обласної організації УТМР ) визначений користувачем мисливських угідь в Менському районі на площі 127,7 тис. га.

25.10.2007 р. між Чернігівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Мисливсько-рибальським підприємством Чернігівської обласної організації УТМР укладено договір про умови ведення мисливського господарства.

Відповідно до умов договору згідно рішень Чернігівської обласної ради від 11.01.2002 р. та від 29.11.2006 р. "Про внесення змін до рішення обласної ради від 31.07.1997 р. "Про надання у користування мисливських угідь" надано МРП Чернігівської обласної організації УТМР терміном на 25 років до 11.01.2027 р. мисливські угіддя для ведення мисливського господарства. Внаслідок послідуючих рішень обласної ради площа мисливських угідь на момент укладення договору становить 851,4 га.

Відповідно до умов договору МРП Чернігівської обласної організації УТМР зобов'язується використовувати мисливські угіддя відповідно до умов їх надання у користування та за призначенням, виконувати рішення Чернігівської обласної ради щодо надання в користування мисливських угідь, не допускаючи при цьому передачу їх будь-якому іншому користувачу, вести мисливське господарство на закріплених за ним мисливських угіддях з дотриманням вимог Закону України "Про тваринний світ", "Про мисливське господарство та полювання", інших нормативно-правових актів у галузі охорони та використання тваринного світу.

Таким чином, відповідач 1 (МРП Чернігівської обласної організації УТМР ) є користувачем на закріплених мисливських угіддях на території Менського району Чернігівської області площею 127,7 тис. га.

21.10.2008 р. між Фермерським господарством «Бутенко» (відповідач 2) та Мисливсько-рибальським підприємством Чернігівської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок (відповідач 1) укладено інвестиційний договір.

Відповідно до умов договору даний договір укладається з метою найбільш ефективного вирішення завдань по збереженню, відтворенню та раціональному використанню мисливських тварин в угіддях Менського відділення Мисливсько-рибальського підприємства Чернігівської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок загальною площею 89 тис. га та створення належних умов для полювання, рибальства та відпочинку членів УТМР.

Таким чином, сторонами інвестиційного договору площа мисливських угідь визначена 89 тис. га, що є меншою площею ніж закріплена та надана в користування відповідачу 1 - 127,7 тис. га на умовах договору від 25.10.2007 року.

Відповідно до п. 1.2 договору предметом даного договору є вкладення інвестицій у грошовій формі в Менське відділення Мисливсько-рибальського підприємства Чернігівської обласної організації УТМР.

Відповідно до п. 3.1 договору відповідач 2 зобов'язаний надати, а відповідач 1 отримати до 15 січня кожного року інвестиції в сумі 100000 грн., яка підлягає щорічному збільшенню на коефіцієнт інфляції.

Відповідно до п. 3.5 договору відповідач 2 має першочергове право на проведення полювання в угіддях - об'єкту інвестицій, має першочергове право на пере закріплення мисливських угідь в разі дострокового закріплення угідь за іншим користувачем згідно чинного законодавства, проведення поліпшення облаштування мисливського господарства, включаючи благоустрій та будівництво тимчасових і капітальних споруд, здійснення закупівлі, завезення, розведення, підгодівлі диких звірів з облаштуванням відповідних вольєрів та місць підгодівлі.

Відповідно до п. 3.8.5 договору відповідач 1 зобов'язаний надавати 2-му відповідачу 50 % ліміту на відстріл парнокопитних звірів з розрахунку їх чисельності в межах господарства.

Відповідно до п. 8.1 договору договір вступає в силу з моменту його підписання та діє строком до 01.01.2027 р.

З матеріалів справи вбачається здійснення відповідачем 2 оплат за умовами інвестиційного договору протягом 2008-2012 років на суму 43 450 грн..

В письмових поясненнях Чернігівська обласна рада зазначила що відповідно до п. 1.1, 3.1, 3.5, 3.8.5 договору відповідач 1 надав відповідачу 2 права на ведення мисливського господарства в угіддях площею 89 тис. га, а саме: першочергове право на проведення полювання в переданих угіддях, першочергове право на перезакріплення угідь в разі дострокового закріплення угідь за іншим користувачем; 50 % ліміту на відстріл парнокопитних звірів в межах господарства; закупівлю, завезення, розведення, підгодівлю диких звірів з облаштуванням вольєрів та місць підгодівлі; проведення поліпшення облаштування мисливського господарства, включаючи благоустрій, будівництво тимчасових і капітальних споруд; організація найму персоналу для виконання зазначених робіт. Також посилається, що, згідно п. 1.1 та пунктів 3.1, 3.5, 3.8.5 інвестиційного договору фактично відбулась передача відповідачем 1 мисливських угідь площею 89 тис. га відповідачу 2 на платній основі.

Таким чином, без прийняття Чернігівською обласною радою рішення у порядку, визначеному ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" відповідач 1 фактично привласнив функції Чернігівської обласної ради та передав мисливські угіддя в користування третій особі. Чернігівська обласна рада такі функції відповідачу 1 не делегувала, повноважень на укладення цивільно-правових угод щодо мисливських угідь не надавала.

Згідно ст. 12 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку, іноземці, які одержали в установленому порядку дозвіл на добування мисливських тварин та інші документи, що засвідчують право на полювання.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про тваринний світ" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку і одержали відповідні документи, що засвідчують право на полювання.

Таким чином мисливцями за законодавством України є фізичні, а не юридичні, особи, в зв'язку з чим відповідач 2 не може бути мисливцем.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про тваринний світ" (в редакції на момент укладення інвестиційного договору) до спеціального використання об'єктів тваринного світу належать усі види використання тваринного світу (за винятком передбачених законодавством випадків безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування), що здійснюються з їх вилученням (добуванням, збиранням тощо) із природного середовища. Спеціальне використання об'єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об'єктами. Спеціальне використання об'єктів тваринного світу здійснюється лише за відповідними дозволами чи іншими документами, що видаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Ця вимога поширюється також на власників чи користувачів земельними ділянками, на яких перебувають (знаходяться) об'єкти тваринного світу.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про тваринний світ" (в редакції на момент укладення інвестиційного договору) організація і ведення мисливського господарства, полювання та надання у користування мисливських угідь здійснюються у порядку, встановленому Законом України "Про мисливське господарство та полювання", іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (в редакції закону станом на момент укладення інвестиційного договору) до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства; вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (в редакції закону станом на момент укладення інвестиційного договору) ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання і користувачами мисливських угідь. Форма договору встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок. Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (в редакції закону станом на момент укладення інвестиційного договору) з метою охорони та відтворення мисливських тварин користувачі в межах своїх мисливських угідь виділяють не менш як 20 відсотків площі угідь, на яких полювання забороняється. Порядок визначення територій для цієї мети встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання. Користувачі мисливських угідь здійснюють комплекс біотехнічних та інших заходів, спрямованих на охорону та відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування. Користувачі мисливських угідь встановлюють за погодженням з територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання і територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища пропускну спроможність мисливських угідь.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (в редакції закону станом на момент укладення інвестиційного договору) користувачі мисливських угідь мають право: користуватися державним мисливським фондом у межах мисливських угідь; використовувати мисливських тварин та користуватися мисливськими угіддями в установленому порядку; розпоряджатися мисливськими тваринами, добутими або набутими в інший спосіб у законному порядку, і доходами від їх реалізації; організовувати полювання для мисливців, у тому числі шляхом укладання відповідних договорів з ними або з юридичними особами, що представляють їхні інтереси, зокрема іноземними, надавати повний комплекс послуг, пов'язаних із здійсненням полювання, включаючи проживання, харчування, пересування мисливців та осіб, які їх супроводжують; отримувати відшкодування вартості будівель, споруд та іншого нерухомого майна, яке належить їм на праві власності, у разі переходу права користування мисливськими угіддями від них до інших користувачів; на відшкодування збитків від порушників правил полювання за добуті незаконним шляхом тварини; регулювати чисельність диких тварин, проводити відстріл та відлов бродячих котів і собак, вживати невідкладних заходів для вилучення та ізоляції тварин, що мають ознаки хвороб, небезпечних для життя та здоров'я людей; утримувати та розводити мисливських тварин у неволі чи напіввільних умовах у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі лісового і мисливського господарства та полювання за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Користувачі мисливських угідь зобов'язані: додержуватися встановлених правил, норм, лімітів і строків добування мисливських тварин; виконувати біотехнічні заходи, виділяти мисливські угіддя для охорони і відтворення мисливських тварин, визначати пропускну спроможність мисливських угідь та забезпечувати їх упорядкування; раціонально використовувати державний мисливський фонд, не допускати погіршення екологічного стану мисливських угідь; проводити первинний облік чисельності і добування мисливських тварин, вивчати їх стан та характеристики угідь і в установленому порядку подавати цю інформацію органам, які здійснюють державний облік чисельності тварин та облік їх добування, ведення державного кадастру і моніторингу тваринного світу; негайно інформувати територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, ветеринарні, санітарно-епідеміологічні служби про виявлення випадків захворювань тварин, погіршення стану середовища їх перебування, виникнення загрози знищення та загибелі тварин, здійснювати комплексні заходи щодо профілактики і боротьби із захворюваннями; обладнати згідно з ветеринарно-санітарними вимогами майданчики для оброблення відстріляної на полюванні дичини та забезпечити проведення представниками органів державної ветеринарної медицини ветеринарно-санітарної експертизи дичини, призначеної для використання на харчові цілі; здійснювати охорону державного мисливського фонду, створювати єгерську службу; додержуватися режиму охорони тварин, занесених до Червоної книги України і включених до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території Автономної Республіки Крим та областей, у межах наданих у користування мисливських угідь; не допускати самовільного переселення або акліматизації тварин; не допускати до полювання мисливців у кількості, що перевищує пропускну спроможність мисливських угідь; проводити комплексні заходи, спрямовані на відтворення, у тому числі штучне, мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, щорічно вкладати кошти на їх охорону і відтворення з розрахунку на 1 тисячу гектарів лісових угідь не менше тридцяти, польових - двадцяти п'яти, водно-болотних - двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; здійснювати заходи щодо виконання загальнодержавних і місцевих екологічних програм з питань охорони тваринного світу; самостійно припиняти використання мисливських тварин у разі погіршення їх стану та умов існування, зниження відтворювальної здатності та виникнення загрози знищення тварин, негайно вживати заходів до усунення негативних факторів впливу на тварин і середовище їх перебування; безперешкодно допускати до перевірки стану мисливських угідь, усіх об'єктів, де утримуються, перероблюються та реалізуються мисливські тварини, представників органів, що здійснюють державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання, своєчасно виконувати їх законні вимоги. Користувачі мисливських угідь можуть мати й інші передбачені законом права та обов'язки щодо використання мисливських тварин та користування мисливськими угіддями.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції закону на момент укладення інвестиційного договору) забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Таким чином, відповідач 2 у порушення вищевказаного закону фактично створив собі сприятливі умови для проведення полювання, вклавши кошти в розведення тварин та їх зосередження на території, яка відведена йому інвестиційною угодою площею 89 тис. га. При цьому, отримавши від 1-го відповідача переважні права, визначені у п. 3.5, 3.8.5 інвестиційного договору, на першочергове право на проведення полювання в угіддях - об'єкті інвестицій, першочергове право на пере закріплення угідь за інвестором (відповідачем 2), надання 50 % ліміту на відстріл парнокопитних звірів саме з урахуванням меж територій за п.1.1 договору.

Окрім того, як зазначено вище, відповідач 2 за приписами чинного законодавства як юридична особа не може бути мисливцем, а зазначеними пунктами інвестиційного договору отримав саме права як мисливця.

Суд погоджується з твердженнями прокуратури та Чернігівської обласної ради щодо фактичної передачі в користування 2-му відповідачу мисливських угідь за умовами інвестиційного договору, оскільки з аналізу тексту оспорюваного договору вбачається як визначення площі угідь так й передача прав користувача цими угіддями, які є виключними правами та зобов'язаннями 1-го відповідача за законом та в тому числі за умовами п.2.2 договору про умови ведення мисливського господарства від 25.10.2007 року. При цьому до обов'язків відповідача 1 віднесено умовами договору від 25.10.2007 року саме недопущення передачі використання мисливських угідь, недопущення обмежень для місцевих жителів використання загальнопоширених природних ресурсів для власних потреб на території мисливських угідь. Окрім того, за умовами п.2.4 договору про умови ведення мисливського господарства від 25.10.2007 року на позивача (Чернігівське обласне управління лісового та мисливського господарства) покладено обов'язок щодо сприяння у виділенні земельних ділянок для будівництва в мисливських угіддях необхідних будівель, в той час як п.3.5.3 оспорюваного інвестиційного 2-им відповідачем (ФГ «Бутенко») отримано право на проведення будівництва тимчасових та капітальних споруд.

Таким чином, у 1-го відповідача за умовами ст. 3 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" відсутні повноваження на передачу в користування іншим користувачам мисливських угідь, однак зі змісту інвестиційного договору 1-им відповідачем передано 89 тис. га мисливських угідь 2-му відповідачу при умові інвестування коштів.

Однак, співпадіння прав наданих відповідачем 1 відповідачу 2 у договорі з правами та обов'язками користувача мисливського господарства встановленими у ст. 30 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", дає висновок, що відповідач 2 фактично набув статусу користувача мисливських угідь площею 89 тис. гектарів.

Такі умови договору є порушенням прав та інтересів інших членів УТМР (мисливців) та уповноважених органів держави за приписами ст.3 , 21, 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", ст.21 Закону України "Про тваринний світ".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції закону на момент укладення інвестиційного договору) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Наведений вище висновок щодо невідповідності вимогам законодавства умов договору свідчить та порушення прав та інтересів інших мисливців та держави, свідчить про відсутність досягнення соціального ефекту, а навпаки його звуження шляхом надання певних переваг інвестору, що не відповідає ст.1 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином при укладенні оспорюваного договору порушено вимоги ст. 13 Конституції України, ст.ст. 1,9,21-22,27,30 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", ст.ст. 17,24 Закону України "Про тваринний світ", та ст.1, ч. 2 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", а тому є підстави для визнання його недійсним у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України.

За таких обставин позовні вимоги прокуратури є доведеними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оскільки умови оскаржуваного інвестиційного договору за період 2008-2013 роки є виконаними сторонами, відсутня необхідність у застосуванні наслідків недійсності правочину - двосторонньої реституції.

Відповідно до приписів ч.3 ст. 207 ГК України у разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Таким чином, з огляду на вчинені сторонами дії на виконання умов інвестиційного договору, в т.ч. щодо здійснення 2-им відповідачем оплат, неможливість повернення одержаного по вчинених сторонами інвестиційного договору дій на його виконання, враховуючи висновок суду про недійсність інвестиційного договору, судом має бути застосовано приписи ст. 207 ГК України щодо припинення зобов'язань на майбутнє.

Надана суду Відповідачем 1 додаткова угода до договору від 21.10.2008 р. згідно якої сторони (відповідач 1 та відповідач 2) дійшли згоди та уклали цю додаткову угоду про розірвання інвестиційного договору від 21.10.2008 р. відповідно до п. 7.4 договору за взаємною згодою сторін, суд до уваги не приймає з огляду на висновок про недійсність укладеного інвестиційного договору саме станом на момент його укладення 21.10.2008 року.

Недійсний правочин не породжує прав та обов'язків для сторін, а тому подане 1 відповідачем клопотання про припинення провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору не підлягає задоволенню, оскільки укладення додаткової угоди 30.01.2014 року до недійсного інвестиційного договору від 21.10.2008 року не породжує цивільних прав та обов'язків у сторін договору на його розірвання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Сторонами інвестиційного договору обґрунтованих, мотивованих заперечень заявленого позову суду не надано.

З урахуванням висновку про задоволення вимог про визнання недійсним інвестиційного договору, з огляду на те, що припинення зобов'язань на майбутнє є встановленням судом моменту відсутності у сторін договору обов'язків та прав не на момент його укладення за приписами ч.3 ст.207 ГК України, а на момент набрання рішенням законної сили, що не є позовною вимогою, судові витрати в розмірі 1218 грн. мають бути покладені на відповідачів порівну в рівних частках по 609 грн. та сплачені в дохід державного бюджету, з урахуванням того, що при подання позову прокуратурою оплата судового збору не учинялась.

Керуючись ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.207 ГК України, ст.ст.22,33,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю

Визнати недійсним інвестиційний договір, укладений 21.10.2008 року між мисливсько-рибальським підприємством Чернігівської організації Українського товариства мисливців і рибалок та Фермерським господарством «Бутенко» припинивши на майбутнє зобов'язання мисливсько-рибальського підприємства Чернігівської організації Українського товариства мисливців і рибалок та Фермерським господарством «Бутенко» за недійсним інвестиційним договором від 21.10.2008 року.

2. Стягнути з Мисливсько-рибальського підприємства Чернігівської організації Українського товариства мисливців і рибалок (14013 м. Чернігів, вул. Шевченко, 36/1 код 30449592 відомості про банківські рахунки відсутні) в доход державного бюджету (р/р 31217206783002 отримувач УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030001 код ЄДРПОУ 38054398 банк ГУДКСУ в Чернігівській області МФО 853592 код бюджетної класифікації 22030001)

609 грн. судового збору.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Бутенко» (15670 Менський р-н с. Дягова, вул. Гагаріна, 7 код 14249482) в доход державного бюджету (р/р 31217206783002 отримувач УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030001 код ЄДРПОУ 38054398 банк ГУДКСУ в Чернігівській області МФО 853592 код бюджетної класифікації 22030001) 609 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 18.02.2014 року

Суддя І.А.Фетисова