Рішення

від 13.02.2014 по справі 915/1/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року Справа № 915/1/14

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

За участю представників:

позивача - П'ятковського П.М дов. № 04 від 02.01.14

відповідача - Луук А.В. дов. б/н від 14.10.2013

Панченка С.В. дов. б/н від 14.10.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Державного підприємства "Спеціалізований морський порт "Октябрьск", 54052, м. Миколаїв, Корабельний район, а/я 170

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТС", 54028, м.Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/12, а/я 84

про: стягнення з відповідача 21705,40 грн.

встановив:

Державне підприємство "Спеціалізований морський порт "Октябрьск" звернулось до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТС" пені за несвоєчасну оплату рахунків в сумі 18087,83 грн., 3% річних за несвоєчасну оплату рахунків в розмірі 3617,57 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує та вказує, що відповідно до умов Договору позивачем надавались послуги, для оплати вартості яких виставлялись рахунки, які були отримані та оплачені ТОВ «ІТС» в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, таким чином зобов'язання за Договором було виконано відповідачем в повному обсязі, однак позивач вважає, що зобов'язання було виконано відповідачем з простроченням. Відповідач зазначає, що за результатами розгляду розрахунку пені наданого позивачем, відповідачем було з'ясовано, що розрахована сума пені завищена внаслідок здійснення невірних розрахунків, оскільки визначальною датою для відрахування останнього дня сплати рахунку, і відповідно, дня, з якого починається нарахування штрафних санкцій (пені) позивачем було обрано дату складання (формування) рахунку. Відповідач вважає, що позивачем не враховано, що відповідно до п. 3.2. Договору, початок відліку 15-денного строку на оплату рахунку визначається 2 подіями: закінченням обробки судна та виставленням рахунку, відповідач зазначає, що датою виставлення рахунку є дата фактичного отримання оригіналу рахунку, що підтверджується відповідними записами в журналі Порту, а не дата складання (формування) рахунку позивачем. Також відповідач вказує, що господарським судом Миколаївської області від 12.12.2013 року по справі № 915/1789/13 прийнято рішення згідно якого позовні вимоги ДП «СМП «Октябрськ» задоволені частково, стягнуто з Відповідача (ТОВ «ІТС») на користь Позивача (ДП «СМП «Октябрськ») 22 114, 90 грн. пені, 17 915,21 грн. - трьох відсотків річних, 1243, 02 грн. судового збору, в решті позовних вимог було відмовлено, у вказаному рішенні суд дійшов висновку, що порушення зобов'язання щодо оплати виконаних робіт мало місце починаючи саме з 16 дня (після спливу 15 банківських днів) після фактичного виставлення відповідачу рахунків на оплату, а не з 16 дня з дати оформлення рахунків, як вважає позивач. Відповідач зазначає, що чинним законодавством не закріплено визначення поняття «виставлення рахунку», однак аналіз практики Вищого господарського суду України (постанова по справі №31/351-47/277 від 16 червня 2010 року та постанова ВГСУ від 23.01.2012року по справі № 5019/1080/11) показує, що однією з обставин, якій надає оцінку суд при розгляді аналогічних справ є надання кредитором доказів отримання рахунків боржником, такими доказами можуть слугувати повідомлення про вручення поштового відправлення, докази вручення рахунку уповноваженому представнику боржника. Відповідач вважає, що невірний розрахунок строків нарахування пені призвів до неточностей, які суттєво вплинули на розмір суми пені та 3% річних, що заявляється позивачем до стягнення. Відповідачем здійснено та надано до суду контр-розрахунки (а.с. 158) згідно яких розмір пені становить 13590,58 грн., а розмір 3% річних становить 2718,11грн.

06.02.2014 року позивачем до відділу документального забезпечення суду наданий супровідний лист в якому він зазначає, що на виконання ухвали суду від 27.01.2014 року позивач надає до суду належним чином засвідчені копії листів з журналу обліку отримання рахунків контрагентами, з відмітками про дату отримання рахунків ТОВ «ІТС» за договором № 50 від 31.12.1998 року, які були зазначені у позові. У зв'язку з тим, що деякі рахунки ТОВ «ІТС», як вбачається з журналу, отримувало ТОВ МА «ІСМА», позивач надає довіреність б/н від 27.12.2012 року виданої ТОВ «ІТС» для ТОВ МА «ІСМА» на отримання цих рахунків.

10.02.2014 року відповідачем до відділу документального забезпечення суду подано клопотання в якому він з урахуванням вимог ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України просить суд застосувати до вимог позивача про стягнення пені положення п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з ТОВ «ІТС» до 2000,00 грн. оскільки основне зобов'язання, а саме - оплата вартості виконаних робіт за договором № 50 від 31.12.1998 року, виконане відповідачем в повному обсязі ще до звернення позивача до суду та не заперечується самим позивачем. Відповідач вказує, що перевалювання металопродукції ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в ДП «СМП «Октябрьск» здійснюється на підставі договору між ТОВ «ІТС» та ПАТ «АрселорМіттал: Кривий Ріг» № 2021 від 06.06.2011 року та відповідно до умов даного договору, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є вантажовласником, а ТОВ «ІТС» - експедитором. ТОВ «ІТС» зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про транспортне експедирування» № 1955-ІV від 01.07.2004р., експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Відповідач вважає, що оплата послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування (в т.ч. ДП «СМП «Октябрьск») здійснювалась відповідачем одразу після отримання коштів від вантажовласника, на підтвердження чого ТОВ «ІТС» надав банківські виписки. Відповідач вказує, що товариство умисно не затримувало оплату рахунків за договором № 50 від 31.12.1998 року та оплачувало їх одразу після отримання коштів від ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», а тому він вважає, що в його діях відсутня вина. Відповідач вважає, що внаслідок несвоєчасної оплати рахунків ним не було завдано збитків іншим учасникам господарських відносин, а позивачем не понесені жодні додаткові витрати. Зазначеному факту було надано значення при прийнятті судом рішення в аналогічних справах № 5004/63/12 від 27.09.2012 року, постанові ВГСУ по справі № 5023/3165/12 від 19.12.2012, постанові ВГСУ по справі № 22/625 від 13.01.2011 року. Відповідач вказує, що з огляду на відсутність негативних наслідків для позивача внаслідок прострочення відповідачем оплати рахунків, ТОВ «ІТС» вважає розмір пені надмірним та таким, що не відповідає наслідкам порушення зобов'язання. Також відповідач вказує, що прибуток підприємства в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року зменшився з 56,9 тис. до 37,5 тис. грн., що підтверджується фінансовим звітом підприємства за період з грудня 2012року по березень 2013 року (4 місяці). Також відповідач зазначає, що господарські відносини між сторонами є довготривалими та існують з 1998 року.

В судовому засіданні позивач проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені заперечує, оскільки вважає його необґрунтованим.

У відповідності до вимог ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 10.02.2014 року оголошувалась перерва.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

31.12.1998 між Державним підприємством "Спеціалізований морський порт "Октябрьск" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТС" було укладено Договір № 50-2П про транспортно-експедиційне обслуговування та перевалку зовнішньоторговельних та інших вантажів (далі - Договір) та Додаткову угоду до нього № 1 від 21.08.2012 року. Пунктом 1 Договору визначений його предмет, а саме організація та здійснення операцій з транспортно-експедиційного обслуговування та по перевалці експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів і майна, а також інших, не передбачених даним договором послуг, які надаються сторонами за взаємною згодою.

Згідно вимог п. 3.1 Договору, - ставки вантажних робіт, строки зберігання, номенклатура вантажу, об'єм вантажопереробки, порядок надання документів, а також форма розрахунків погоджується в Додаткових угодах та Доповненнях до даного Договору, які після підписання їх обома сторонами є невід'ємною частиною Договору. Розрахунки за виконані позивачем роботи відповідач проводить по рахункам порту, для вантажів ПАТ «АрселорМиттал Кривой Рог», - на протязі 15 банківських днів після закінчення обробки судна та виставлення рахунку, для інших вантажовідправників відповідач здійснює остаточний розрахунок на протязі 10 банківських днів після обробки судна та виставлення рахунку (п. 3.2 Договору).

У відповідності до п. 3.3 Договору, - датою виконання робіт (надання послуг) позивача є дата підписання коносаменту (штурманської розписки). Рахунки відповідач зобов'язаний отримати в бухгалтерії порту на протязі 3-х банківських днів після закінчення обробки судна.

В період з грудня 2012 року по січень 2013 року позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, що підтверджується актами про надання послуг.

Відповідно до умов Договору, за надані послуги позивач виставив відповідачу рахунки, які були отримані та сплачені останнім повністю, що не заперечується позивачем в судовому засіданні.

Згідно положень ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору і кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи свої зобов'язання за Договором в частині оплати виконаних позивачем робіт, відповідач виконував з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, а саме позивач здійснював оплату виставлених позивачем рахунків з порушенням строків їх оплати встановлених п. 3.2 Договору.

Пунктом 4.3 Договору сторони встановили, що у випадку несвоєчасної оплати рахунків , позивач також має право вимагати від відповідача сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на день виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Так, позивач внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати рахунків за отримані від позивача в грудні 2012 року - січні 2013 року послуги на підставі п. 4.3 Договору згідно наданого розрахунку (а.с. 10) нарахував та просить суд стягнути з відповідача 18087,83 грн. пені, та на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за несвоєчасну оплату рахунків в розмірі 3617,57 грн.

Відповідач у відзиві не погоджується з наданими позивачем розрахунками та зазначив, що розрахована суму пені та 3% річних завищена позивачем внаслідок здійснення невірних розрахунків оскільки визначальною датою для відрахування останнього дня сплати рахунку, і відповідно, дня, з якого починається нарахування штрафних санкцій (пені) позивачем було обрано дату складання (формування) рахунку. Відповідач вважає, що позивачем не враховано що відповідно до п. 3.2. Договору початок відліку 15-денного строку на оплату рахунку визначається 2 подіями: закінченням обробки судна та виставленням рахунку, та вказує що датою виставлення рахунку є дата фактичного отримання оригіналу рахунку відповідачем, що підтверджується відповідними записами в журналі Порту, а не дата складання (формування) рахунку позивачем. Відповідачем здійснено та надано до суду контр-розрахунки (а.с. 158) згідно яких розмір пені становить 13590,58 грн., а розмір 3% річних становить 2718,11грн.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 18087,83 грн. пені та 3% річних в розмірі 3617,57 грн. підлягають частковому задоволенню.

Так, факт одержання відповідачем та уповноваженою ним особою рахунків підтверджується поданими позивачем до справи копіями з книги вихідних документів, в якій зафіксовані дати та номери отримання рахунків відповідачем (а.с. 178-182), оригінал вказаної книги досліджувався судом в судовому засіданні 10.02.2014 року .

Дослідивши розрахунок пені та 3% річних позивача суд прийшов до висновку, що позивачем невірно визначений граничний строк оплати рахунків позивача, оскільки позивачем не враховано вимоги пунктів 3.2 та 3.3 Договору, а саме позивачем не врахована дата фактичного отримання відповідачем рахунків.

При цьому, суд виходить з положень п. 3.2 Договору, яким сторони встановили, що розрахунки за виконані позивачем роботи відповідач здійснює по рахункам позивача, для вантажів ПАТ "АрселорМиттал Кривой Рог", - протягом 15 банківських днів після закінчення обробки судната виставлення рахунку , для інших вантажовідправників - протягом 10 банківських днів після закінчення обробки судна та виставлення рахунку. Отже, суд вважає що порушення зобов'язання щодо оплати виконаних робіт мало місце починаючи саме з 16 (11) дня (після спливу 15(10) банківських днів) після фактичного виставлення відповідачу рахунків на оплату, а не з 16(11) дня з дати оформлення рахунків, як вважає позивач.

Дослідивши контр-розрахунок відповідача суд прийшов до висновку, що відповідач в цілому вірно вирахував граничний строк оплати рахунків позивача та розмір санкцій, але по рахункам № 959 та № 968 відповідачем невірно визначений граничний строк оплати вказаних рахунків, оскільки по вказаним рахункам відповідач повинен здійснити остаточний розрахунок на протязі 10 банківських днів після обробки судна та виставлення рахунку (п. 3.2 Договору) та відповідно невірно визначена кількість днів прострочення зобов'язання щодо оплати рахунків № 959 та № 968.

Так, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 18087,83 грн., та 3% річних в розмірі 3617,57 грн. підлягають частковому задоволенню з урахуванням вірного визначення їх розміру та вірного визначення граничного строку оплати виставлених позивачем рахунків. Судом був перевірений розмір заявленої позивачем пені та 3% річних за допомогою програми «Законодавство» та за підрахунком суду розмір пені який підлягає задоволенню становить 13607,44 грн. та розмір 3% річних який підлягає задоволенню становить 2721,47 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 4480,39 грн. (18087,83 грн. - 13607,44 грн.) та позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 896,10 грн. (3617,57 грн. - 2721,47 грн.) задоволенню не підлягають.

Щодо поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені до 20000,00 грн. в порядку ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України, то слід зазначити наступне.

Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. За приписами статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.

Враховуючи, що основне зобов'язання щодо оплати вартості наданих позивачем по Договору послуг у грудні 2012 року - січні 2013 року виконане відповідачем в повному обсязі, що не заперечується сторонами, прострочення оплати отриманих від позивача послуг по рахункам становило від 4 до 67 днів, що свідчить про незначність прострочення виконання зобов'язання та що відповідачем не було завдано збитків іншим учасникам господарських відносин, в тому числі і позивачу, що не спростовано учасниками процессу, а також те що доказів понесення позивачем додаткових витрат тощо суду не подано та оскільки оплата послуг по Договору здійснювалась ТОВ «ІТС» одразу після отримання коштів від вантажовласника - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на підставі договору між ТОВ «ІТС» та ПАТ «АрселорМіттал: Кривий Ріг» № 2021 від 06.06.2011 року що підтверджено наданими відповідачем банківськими виписками, - суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та можливості зменшення розміру пені до 7000,00 грн.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України визначено, що - суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача;при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то судові витрати підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат, судом враховано, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (п. 3.17.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.11 року № 18 (зі змінами та доповненнями)).

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС» (54028, м.Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/12, а/я 84, р/р № 2600100106576 в ВАТ «Укрексімбанк» у м.Миколаєві, МФО 326739, ЄДРПОУ 23397431) на користь Державного підприємства «Спеціалізований морський порт «Октябрьск» (54052, м.Миколаїв, Корабельний район, а/я 170, р/р № 26004010430001, в ПАТ «ЮНЕКС БАНК» у м.Миколаєві, МФО 322539, ЄДРПОУ 19290012) 7000,00 грн. - пені, 2721,47 грн. - 3% річних та 1290,38 грн. судового збору.

3. В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 18.02.2014 року.

Суддя Н.О. Семенчук