Ухвала

від 18.02.2014 по справі 347/1901/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/1901/13-ц

Провадження № 22-ц/779/512/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Гордій В.І. В. І.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Пнівчук О.В., Горблянського Я.Д.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю: апелянта ОСОБА_2, представника позивача Бабренко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСД Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 11 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Косівського районного суду від 11 грудня 2013 року частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АСД Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСД Україна» заборгованість по кредитному договору №GP 63483 від 12.07.2007 року в розмірі 43305 грн. 14 коп. Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСД Україна» 433 грн. 05 коп. судових витрат.

На дане рішення суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом неповно з'ясовано обставини справи, тому постановлено невірне рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що суд не взяв до уваги поданого нею 11.12.2013 року клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з хворобою та ухвалив рішення при заочному розгляді справи у відсутності ОСОБА_2 та її представника. Також без участі відповідача і її представника постановлена 10.01.2014 року ухвала про залишення заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення без задоволення.

Крім того апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки факту передачі (продажу) права вимоги до ОСОБА_2 від ТОВ «Банк Ренесанс Капітал» до приватної компанії «Буквель інвестмент лімітед» 31.10.2008 року, а від останньої до ТзОВ «АСД Україна» 19.11.2008 року. Фактично фінансова установа (банк) передала (продала) право вимоги не фінансовій установі, а приватній компанії, яка, в свою чергу, передала його агентству зі збору боргів. Станом на 31.10.2008 року сума заборгованості по кредиту ОСОБА_2 складала 33711 грн. 21 коп. Починаючи з 31.10.2008 року, нарахування основного боргу та процентів по кредиту проводили не фінансові установи, які ні за статутом, ні за законом не мають права збільшувати суму переданого їм боргу, а тим більше нараховувати додатково основний борг та відсотки по кредиту.

Також апелянт звертає увагу на те, що з моменту отримання ТзОВ «АСД Україна» права вимоги до ОСОБА_2 19.11.2008 року до моменту звернення цієї організації до суду за захистом права вимоги і стягнення боргу 13.03.2013 року минуло 4 роки і 4 місяці. Однак, суд, розглянувши справу без участі відповідача та її представника, позбавив ОСОБА_2 можливості заявити клопотання про застосування строку позовної давності. В зв'язку з цим апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТзОВ «АСД Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю у зв'язку з пропуском строку позовної даності.

В судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала з наведених у ній мотивів та просила її задовольнити.

Представник позивача Бабренко О.С. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, оскільки рішення суду є законним та обґрунтованим.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта і заперечення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не виконала умов Кредитного договору № GP 63483 від 12.07.2007 року, внаслідок чого в неї виникла заборгованість у сумі 43305 грн. 14 коп., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Так, судом встановлено, що 12.07.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № GP 63483, згідно якого ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 25000 грн. строком на 36 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 26% річних, який зобов'язувалася сплачувати згідно з графіком платежів (а.с.13).

Відповідно до укладеного 31.10.2008 року Договору Факторингу №1008/1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Банк Ренесанс Капітал» передало право вимоги боргу за кредитами, в тому числі за кредитом ОСОБА_2, приватній компанії «Буквелю Інсвестсментс Лімітед» (а.с.4 - 5).

19.11.2008 року приватна компанія «Буквелю Інсвестсментс Лімітед», уклавши з Товариством з обмеженою відповідальністю «АСД Україна» договір цесії №1108/1, уступила їй право вимоги заборгованості за кредитами.

Згідно копії витягу з Реєстру боржників, доданого до Договору уступки прав вимоги №1108/1 від 19.11.2008 року, до ТОВ «АСД Україна» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 по кредитному договору № GP 63483 від 12.07.2007 року (а.с.8 - 10).

За змістом ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст.1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

22.12.2012 року ТОВ «АСД Україна» звернулося до ОСОБА_2 з вимогою про виконання зобов'язання за кредитним договором (а.с.19).

Проте, незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, ОСОБА_2 належним чином їх не виконувала, у зв'язку з чим станом на 08.07.2013 року у неї виникла заборгованість в сумі 57674 грн.

В процесі розгляду справи, 26.11.2013 року представник ТОВ «АСД Україна» подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог до 43305 грн. 14 коп. (а.с.87).

Статтями 526, 1049, 1054, 1050 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, а також проценти та неустойку.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов кредитного договору № GP 63483 від 12.07.2007 року, строком виконання основного зобов'язання ОСОБА_2 є 12.07.2010 року.

Частиною 1 ст.261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Виходячи з наведеного, перебіг позовної давності для позивача почався 12.07.2010 року, а не 19.11.2008 року, як стверджує апелянт. ТОВ «АСД Україна» звернулося до суду з позовом 09.07.2013 року, про що свідчить відбиток штемпеля на поштовому конверті, тобто в межах трьохрічного строку позовної давності (а.с.28).

Відповідно до ч.6 ст.70 ЦПК України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Тому колегія суддів не знаходить обґрунтованими твердження апелянта щодо наявності підстав для відмови в позові з підстав пропуску строку звернення до суду.

Згідно наданого представником позивача розрахунку, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № GP 63483 від 12.07.2007 року становить 43305 грн. 14 коп., з яких: 25000 грн. - заборгованість за кредитом; 6913,77 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 6290,97 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 5100,40 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (а.с.11). Відповідачем не надано жодних доказів на спростування вказаної суми заборгованості.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АСД Україна», стягнувши з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № GP 63483 від 12.07.2007 року в розмірі 43305 грн. 14 коп.

Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції, що давало б підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Доводи апелянта про те, що з 31.10.2008 року нарахування основного боргу та процентів по кредиту проводили не фінансові установи, які ні за статутом, ні за законом не мають права збільшувати суму переданого їм боргу, а тим більше нараховувати додатково основний борг та відсотки по кредиту, не заслуговують на увагу та повністю спростовані матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Косівського районного суду від 11 грудня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.В. Пнівчук

Я.Д. Горблянський