Рішення

від 12.02.2014 по справі 910/21553/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21553/13 12.02.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Приватного акціонерного товариства "Магістральполіс"

про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 14 301,21 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Магістральполіс" (далі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 14 301,21 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/21553/13, розгляд справи призначено на 11.12.2013 р.

05.12.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані документи для долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 11.12.2013 р. представник позивача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 11.11.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/21553/13 позивач виконав частково.

У судове засідання 11.12.2013 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 11.11.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/21553/13 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представники сторін у судове засідання 11.12.2013 р. не з'явились, а також у зв'язку із частковим виконанням позивачем, невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 11.11.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/21553/13 та необхідністю витребування нових доказів розгляд справи було відкладено на 25.12.2013 р.

25.12.2013 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

25.12.2013 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 25.12.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/21553/13 було передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2013 р. справа № 910/21553/13 була прийнята до провадження суддею Гавриловською І.О. та призначена до розгляду на 22.01.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 13.01.2014р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/21553/13 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2014 р. справа № 910/21553/13 була прийнята до провадження суддею Нечаєм О.В. та призначена до розгляду на 22.01.2014 р.

У судове засідання 22.01.2014 р. представники сторін не з'явились.

Враховуючи те, що представники сторін у судове засідання 22.01.2014 р. не з'явились, а також у зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвали господарського суду міста Києва від 11.12.2013 р. розгляд справи було відкладено на 12.02.2014 р.

У судове засідання 12.02.2014 р. представники сторін не з'явились.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2009 року між Надточий Тетяною Євгенівною (далі - страхувальник) та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (в подальшому перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», далі - позивач) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами № 28-1702-1405 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Део», державний номерний знак АК 4300 ВА.

Кузьмін М.П. 07.04.2010 р. об 11 год. 30 хв., керуючи транспортним засобом трактором марки «ЮМЗ-6А17», державний номерний знак т32-67КМ, на перехресті нерівнозначних доріг по вул. Гоголя - вул. Дзюбанова в м. Сімферополь, рухаючись по другорядній дорозі, не поступився дорогою транспортному засобу марки «Део», державний номерний знак АК 4300 ВА, в результаті чого допустив зіткнення.

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 26.04.2010 р. Кузьміна М.П. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та звільнено його від адміністративної відповідальності шляхом оголошення усного попередження.

Відповідно до Звіту про оцінку колісного транспортного засобу «ЗАЗ DAEWOO», державний номерний знак АК 4300 ВА, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику зазначеного автомобіля в результаті даної ДТП складає 17 088,80 грн.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт № АРК0133 від 07.05.2010 р., згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки «Део», державний номерний знак АК 4300 ВА, внаслідок вищезазначеної ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 14 301,21 грн.

На підставі сформованого страхового акту № АРК0133 від 07.05.2010 р. позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 14 301,21 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 1193 від 07.05.2010 р.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника трактора марки «ЮМЗ-6А17», державний номерний знак т32-67КМ, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Закритому акціонерному товаристві «Магістральполіс» (в подальшому перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Магістральполіс», далі - відповідач), згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8653079.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № ВС/8653079 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації трактора марки «ЮМЗ-6А17», державний номерний знак т32-67КМ.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність винної у скоєнні ДТП особи на момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № ВС/8653079, відповідач згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

Судом встановлено, що позивачем було подано позов передчасно, оскільки з матеріалів справи вбачається, що до господарського суду міста Києва позовна заява надійшла 06.11.2013 р., про що свідчить відбиток штампу поштового відділення. В свою чергу, вимогу б/н від 04.04.2012 р. було направлено відповідачу 16.01.2014 р., тобто після порушення провадження у справі, про що свідчить відбиток штампу поштового відділення про дату відправлення на описі вкладення до цінного листа та дата відправлення такого листа на фіскальному чеку.

Відповідно до п. п. 35.1. та 35.2. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:

а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;

б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;

в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;

г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;

ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

До заяви додаються:

а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;

б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;

в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;

г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;

ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого;

д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;

є) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника;

є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

У постанові Верховного Суду України від 28 серпня 2012 року в справі № 23/279 зазначено про те, що позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 14 301,21 грн. підлягають задоволенню.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Частиною першою статті 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом встановлено, що станом на дату подання позовної заяви до господарського суду м. Києва права позивача не були порушені відповідачем, тобто спір виник внаслідок неправильних дій позивача. А тому, з урахуванням вищезазначених положень ГПК України, судовий збір повинно бути покладено на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Магістральполіс" ( 03150, м. Київ, вул. Горького, 51; ідентифікаційний код: 31240251 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, будинок 32 літ. А; ідентифікаційний код: 30859524) страхове відшкодування в розмірі 14 301 (чотирнадцять тисяч триста одна) грн. 21 коп.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Повне рішення складено 17.02.2014 р.

Суддя О.В. Нечай