Ухвала

від 13.02.2014 по справі 2а-0870/2598/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 року м. Київ К/800/40375/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Розваляєвої Т.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012року

у справі №2а-0870/2598/11

за позовом Запорізького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів

до товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №228"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2011 року Запорізьке обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту Фонд) звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека №228" (далі по тексту ТОВ "Аптека №228") про стягнення з відповідача на користь позивача 12 518,75 грн. адміністративно-господарський санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року у справі №2а-0870/2598/11 позовні вимоги задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012року у справі №2а-0870/2598/11 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року у зазначеній справі скасовано, прийнято нове рішення, в задоволені позову відмовлено.

При скасуванні рішення окружного адміністративного суду Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду виходив з того, що ТОВ "Аптека №228" в межах діючого законодавства виконаний обов'язок по забезпеченню робочих місць для працевлаштування інвалідів та наданню державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, а отже підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Фонд звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати вказане вище судові рішення апеляційної інстанції, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 травня 2011 року у справі №2а-0870/2598/11 - залишити в силі.

ТОВ "Аптека №228" подало до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошувало на відповідність судового рішення апеляційної інстанції обставинам справи та вимогам законодавства України. Відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року у справі №2а-0870/2598/11 - без змін.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні з врахуванням повноважень суду, встановлених частиною 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1-2 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі по тексту - Закон №875-ХП), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Судами встановлено, що згідно даних звіту ТОВ "Аптека №228" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, середньооблікова кількість працюючих на підприємстві у 2010 році складала 9 осіб.

Наказом ТОВ "Аптека №228" №7 від 01.06.2010 року звільнена ОСОБА_4, інвалід III групи.

У відповідності до листів №23 від 02.06.2010 року та №25 від 03.08.2010 року відповідач звертався до Запорізького обласного центру зайнятості з проханням сприяти у працевлаштуванні особи з обмеженими фізичними можливостями за професією «провізор», однак останнім не було направлено на адресу підприємства жодної особи. Також ТОВ "Аптека №228" подавались об'яви про наявність вказаної вакансії до засобів масової інформації: газета «Карьера» (№44 від 29.11.2010 р., №45 від 08.12.2010 р., №46 від 15.12.2010 р.) и «Работа для всех» (№48 від 01.12.2010 р., №49 від 06.12.2010 р., №50 від 13.12.2010 р.).

Фактів відмови у працевлаштуванні інвалідів, які направлялися центром зайнятості чи зверталися безпосередньо до підприємства відповідача, не встановлено.

Частиною 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Посилаючись на зазначені положення статті 20 Закону № 875-ХІІ, позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції.

Згідно частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно частини 3 статті 19 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до частини 1-3 статті 18 Закону № 875-ХІІ, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обов'язок працевлаштування інвалідів для відповідача полягає у створенні належних робочих місць та відповідних умов роботи, а також у наданні необхідної інформації та здійсненні відповідної звітності. Він не зобов'язаний самостійно відшуковувати інвалідів для працевлаштування на своєму підприємстві. Працевлаштування інвалідів здійснюється за умов їх безпосереднього звернення до ТОВ "Аптека №228".

Апеляційним судом в постанові наголошено, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів, передбачених положеннями статті 18 Закону № 875-ХІІ.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла правильного висновку про безпідставність позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій на підставі статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Стосовно застосування до ТОВ "Аптека №228" пені, визначеної статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», колегія суддів наголошує що, оскільки стягнення пені є похідною вимогою по відношенню до застосування адміністративно-господарської санкції, а отже така вимога є передчасною.

Вищий адміністративний суд України вважає, що судом другої інстанції правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 02.02.2010 року у справі №21-1982во09.

Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, воно ґрунтується на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Запорізького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів - відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012року у справі №2а-0870/2598/11 - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: