Ухвала

від 17.02.2014 по справі 2-737-2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/436/14Головуючий по 1 інстанції Категорія : 19, 27 Олійник М.Ф. Доповідач в апеляційній інстанції Пономаренко В. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Пономаренко В. В. суддів Гончар Н. І. , Вишня Н. В. при секретаріБурдуковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 07 грудня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

21 вересня 2011 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 06.09.2006 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, згідно умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 2178 грн. на придбання певного майна/послуг на умовах визначених договором із остаточним терміном повернення кредиту та сплати процентів і комісійних по ньому не пізніше ніж 05.09.2007 року.

В порушення умов договору відповідачка взяті на себе зобов'язання належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 08.08.2011 року в сумі 2700,35 грн.

Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідачки вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 07 грудня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, з чим погоджується і колегія суддів, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності

Так, судом встановлено, що 06.09.2006 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 003-23022-060906, за умовами якого позивач надав відповідачці кредит в розмірі 2178 грн. на придбання останньою телефону Nokia 3250, вартістю 1980 грн. та оплати кредитору плати за надання кредиту в розмірі 198 грн. із остаточним терміном повернення кредиту та сплати процентів і комісійних не пізніше ніж 05 вересня 2007 року (а.с. 11-16).

П. п. 2.3, 2.5 кредитного договору встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти, виходячи зі ставки 10 % в рік та плату в розмірі 2,99 % в місяць за ведення кредитної справи (а.с. 11).

Відповідно до п. 2.8 Договору починаючи з місяця, що слідує за місяцем, в якому наданий кредит, позичальник щомісячно не пізніше 5 числа кожного місяця, сплачує кредитору рівними частинами суму грошових коштів, яка включає заборгованість за кредитом, заборгованість по сплаті процентів та плати за ведення кредитної справи у розмірі 258 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку, останній платіж відповідачки ОСОБА_6 на погашення тіла кредиту та відсотків за користування грошима відбувся 19.03.2007 року (а.с. 9-10).

Відповідних доказів спростування даної інформації відповідачкою надано не було.

П. 10.1 Договору передбачено, що строк дії договору встановлюється з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором (а.с. 12).

Згідно ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.4 ст.631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачка ОСОБА_6 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, останній платіж нею було здійснено 19.03.2007 року (а.с. 9-10), у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором, що станом на 08.08.2011 року складає 2 700,35 грн., в тому числі: 2 059,57 грн. - заборгованість за кредитом; 54,70 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 586,08 грн. - комісія (а.с. 9-10).

Враховуючи наведене, у зв'язку з невиконанням відповідачкою зобов'язань за кредитним договором, у неї утворилась заборгованість за вказаним договором, яка по рішенню суду першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, становить 2700,35 грн. і яка підлягає до стягнення.

Проте, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення із даною вимогою.

Так, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч.1 ст. 256 ЦК України).

Ст. 260 ЦК України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Відповідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ч.1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599-601, 604- 09 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Колегія суддів приходить до переконання, що належного виконання договору відповідачка не здійснила, а відтак зобов'язання не припинилося.

Відповідно ч.1 ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Договір про збільшення позовної давності між сторонами не укладався.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеному у Постанові від 06 листопада 2013 року, у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Враховуючи наведене, оскільки останній платіж на погашення тіла кредиту та відсотків за його користування відповідачкою було здійснено 19.03.2007 року, а строк сплати чергового платежу за кредитом встановлено до 5 числа кожного місяця, то перебіг строку позовної давності за кредитом та відсотками починається з 06.04.2007 року, а не з 05.09.2007 року(термін повернення кредиту), як помилково зазначив суд першої інстанції, та закінчується 06.04.2010 року. Позивач же звернувся до суду із вказаним позовом лише 21.09.2011 року (а.с.20), тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

На зазначене звернуто увагу і в п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, в якому зазначено, що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачкою в судовому засіданні 07.12.2011 року (а.с.24) було заявлено вимогу про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно встановив, що оскільки позивачем пропущено строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором, в задоволенні позову слід відмовити.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанцій ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» відхиляє, а рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 07 грудня 2011 року по даній справі залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» - відхилити.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 07 грудня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :