cpg1251
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 лютого 2014 р. (11 год. 50 хв.) Справа №801/8241/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Лєбєдєвої О.М., представника позивача Батуріна А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "Строй Сервіс Плюс"
до Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Обставини справи: Приватне підприємство "Строй Сервіс Плюс" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.08.2013р. № 0001792200 про визначення грошового зобов'язання ПП "Строй Сервіс Плюс" з податку на додану вартість в загальній сумі 66193,00 грн. та № 0001782200 про визначення грошового зобов'язання ПП "Строй Сервіс Плюс" з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 76120,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків податкового органу про безтоварний характер господарських операцій позивача з контрагентом ПП «Ньютехнолоджи», оскільки господарські операції виконані реально, оформлені всі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, придбані товари використані в господарській діяльності позивача, тобто при проведенні перевірки, на підставі якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідач дійшов необґрунтованих висновків щодо нікчемності правочинів за угодами на поставку товарів, укладеними позивачем з вище вказаним контрагентом. У зв'язку з цим позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 15.08.2013р. № 0001792200 та № 0001782200 прийняті відповідачем з порушенням норм діючого законодавства та підлягають скасуванню.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові, та просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, обґрунтованість свої позиції виклав у письмових запереченнях на позов, в яких просив відмовити у задоволені позову (а.с. 140).
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши надані докази, суд -
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Строй Сервіс Плюс" зареєстровано виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим 05.05.2005р. та має статус юридичної особи: код ЄДРПОУ 33520426 (а.с 12-19, 20).
Позивач взятий на податковий облік з 16.05.2005 року за № 476 та являється платником податку на додану вартість (ІПН 335204201022), про що видане свідоцтво № 200033311 (а.с. 22).
Основними видами діяльності ПП «Строй Сервіс Плюс» за даними довідки з ЄДРПОУ є:
будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20), будівництво інших споруд (КВЕД 42.99), Знесення (КВЕД 43.11), підготовчі роботи на будівельному майданчику (КВЕД 43.12), діяльність у сфері архітектури (КВЕД 71.11), будівництво доріг і автострад (КВЕД 42.11) (а.с.21).
З матеріалів справи вбачаться, що в період з 26.07.2013р. по 31.07.2013р. Державною податковою інспекцією у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства "Строй Сервіс Плюс" (код за ЄДРПОУ 33520426) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з ПП «Ньютехнолоджи» (код за ЄДРПОУ 36951648) за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт перевірки № 30/01-02-22/33520426 від 31.07.2013р. (а.с. 31-59).
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
- ч.1 ст.203, ст.215, ст.216, ст.655, ст.656, ст.662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільного Кодексу України) по правочинах здійснених ПП «Строй Сервіс Плюс» з ПП « Ньютехнолоджи»,
- ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на 76120 грн., у т.ч. за 2 квартал 2011р. на 76120 грн.,
- ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 66192грн., в т.ч. за травень 2011р. на 66192 грн.
На наведений акт перевірки позивачем були надані заперечення вих. № 35 від 06.08.2013р., які не були взяти до уваги відповідачем, про що свідчить лист Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим від 13.08.2013р. № 221/10/22 (а.с. 60-62, 63).
На підставі акту № 30/01-02-22/33520426 від 31.07.2013р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.08.2013р. а саме:
- № 0001782200 про збільшена грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 76120,00 грн., з якої 76120,00 грн. - основний розмір (а.с. 64),
- № 0001792200 про збільшена грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 66193,00 грн., з якої 66193,00 грн. - основний розмір та 1,00 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с. 65).
Не погодившись із наведеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом щодо їх оскарження.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оцінюючи правомірність рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний встановити чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії обґрунтованими, безсторонніми, добросовісними та розсудливими.
З акту перевірки вбачається, що висновок Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим про заниження позивачем податку на прибуток на 76120грн. обґрунтований завищенням витрат, що враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на 330958грн. (76 120грн. = 330 958грн. х 23%). В свою чергу висновок про завищення витрат, що враховані при визначенні об'єктом оподаткування податком на прибуток обґрунтований неправомірним включенням до складу таких витрат вартості товарів, отриманих від ПП « Ньютехнолоджи».
Такий висновок ґрунтується на тому, що у ПП «Ньютехнолоджи» відсутні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Також відсутні достатні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів, робіт, послуг від ПП «Ньютехнолоджи», як підприємства-постачальника, що свідчить про те, що правочини між ним і ПП «Строй Сервіс Плюс» здійснені без мети настання реальних наслідків, отже зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 ЦКУ є нікчемними, і, в силу ст.216 ЦКУ не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
З матеріалів справи вбачається, що 05.05.2011р. між ПП «Ньютехнолоджи» (Постачальник) та ПП «Строй Сервіс Плюс» (Покупець) укладено договір №109 (а.с.67-69), за умовами якого постачальник зобов'язується надати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти такий Товар та сплатити Постачальнику його вартість (п.1.1). Попередня оплата за Товар здійснюється на підставі рахунка-фактури, виписаного Постачальником (п.2.3). На кожну відвантажену партію Товару Постачальником виписується видаткова накладна із зазначенням найменування, марки, кількості, ціни та загальної вартості Товару (п. 1.3). Ціни на Товар, узгоджені у Специфікації (що є додатком до договору) є остаточною та зазначається у видатковій накладній на постачання Товару (п.2.1).
Відповідно до специфікації № 1 до договору №109 від 05.05.2011р. перелік Товару, що постачається включає:
1. «Камень луганский» у кількості 600м2 вартістю 40,00 грн. за 1м2 на суму б/в ПДВ 24 000грн.,
2. «Деревянные детали ступеней» у кількості 10 куб.м. вартістю 23 077,00грн. за 1 куб.м. на суму б/в ПДВ 230 770,00грн.,
3. «Мебель корпусная» у кількості 260м2 вартістю 370,00грн. за 1м2 на суму б/в ПДВ 96 200,00грн.,
4. «Маркиза управлення ручная» у кількості 5шт вартістю 10 037,50грн. за 1 шт. на суму б/в ПДВ 50 187,50грн.
Згідно п.4 Специфікації №1 доставка Товару здійснюється за рахунок Покупця (самовивоз).
23.05.2011р. ПП «Ньютехнолоджи» надало ПП «Строй Сервіс Плюс» рахунок на оплату №204/05 на загальну суму 397 149,00грн. (без ПДВ 330 957,50грн., ПДВ 66 191,50грн.) (а.с.73).
Рахунок №204/05 від 23.05.2011р. оплачений ПП «Строй Сервіс Плюс» у повному обсязі, в сумі 397 149,00грн. що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 23.05.2011р. (а.с.74).
24.05.2011р. ПП «Строй Сервіс Плюс» отримало від ПП «Ньютехнолоджи» товар на загальну суму 397 149,00грн. (без ПДВ 330 957,50грн., ПДВ 66 191,50грн.) (а.с.76).
Доставка отриманого товару здійснена самовивозом за рахунок покупця, що підтверджується наступним.
03.01.2011р. між ПП «Строй Сервіс Плюс» (Замовник) та ПП «Автобетон» (Виконавець) укладено договір №11-У предметом якого є обов'язок Виконавця надавати Замовнику за плату послуги будівельних машин та механізмів, автотранспортні послуги.
Відповідно до п. 2.1 Виконавець зобов'язаний в межах зазначеного Договору надати послуги автосамосвала, екскаватора, автокрана та ін.
У травні 2011 року на виконання договору № 11-У Виконавцем надані послуги з перевезення товару на загальну суму 64262,00грн., що підтверджується актом надання послуг № 147 від 31.05.2011р., в тому числі послуги на загальну суму 19500,00 грн. з перевезення товару, отриманого від ПП «Ньютехнолоджи», що підтверджується талонами замовника (типова форма №1-Т3) за період з 10.05.2011р. до 23.05.2011р.
Придбання ПП «Строй Сервіс Плюс» у ПП «Ньютехнолоджи» товарів загальною вартістю 397 149,00 грн. з ПДВ підтверджено первинним документам (видатковою накладною №288/05 від 24.05.2011р.), на підставі якої на рахунках бухгалтерського обліку ПП «Строй Сервіс Плюс» здійснений подвійний запис:
- по кредиту пасивного субрахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» відображено збільшення кредиторської заборгованості в сумі 397 149,00 грн. за отриманий товар перед ПП «Ньютехнолоджи»
- по дебету бухгалтерських (суб-)рахунків:
- № 205 «Будівельні матеріали» (активний рахунок) відображено отримання товарів в сумі 330 957,50 грн.;
- № 6441 «Податковий кредит» (контрпасивний рахунок) відображено нарахування податкового кредиту в сумі 66191,50 грн.
За даними податкового обліку ПП «Строй Сервіс Плюс» вартість отриманих від ПП «Ньютехнолоджи» матеріалів в сумі 330957,50грн. б/в ПДВ була включена до складу витрат, що враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку за 2 квартал 2011р. за рядком 05.1. «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» податкової декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011р.
Витрати на придбання будівельних матеріалів у ПП «Ньютехнолоджи» в сумі 330957,50грн., здійснені у 2 кварталі 2011р., включені ПП «Строй Сервіс Плюс» до рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» Податкової декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011р.
Відповідно до форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2-4 квартали 2011р., затвердженої Наказом ДПА №114, у рядку 05.1 вказаної декларації враховується собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Про використання ПП «Строй Сервіс Плюс» отриманих від ПП «Ньютехнолоджи» матеріалів у власній господарській діяльності з метою отримання доходу від реалізації будівельних робіт свідчить наступні документи бухгалтерського та податкового обліку.
Відтак, 06.04.2010р. між ЗАТ «База відпочинку «Таврида-Азот» (Замовник) та ПП «Строй Сервіс Плюс» (Підрядник) укладено договір №6/04 (а.с.77-78), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати будівельно- монтажні роботи на об'єкті «Строительство коттеджей ЗАО «База отдыха «Таврида-Азов», по адресу. АР Крым, г. Алушта, п. Утес, ул. Гагарина 15».
Відповідно до п.1.2 Договору Підрядник виконує роботи зі своїх матеріалів, із залученням своїх інструментів, конструкцій і механізмів, своїми коштами та силами своїх працівників (або із залученням субпідрядників).
21.03.2011р. між ЗАТ «База відпочинку «Таврида-Азот» (Замовник) та ПП «Строй Сервіс Плюс» (Підрядник) укладено додаткову угоду №20 до договору №6/04 від 06.04.2010р., за умовами якої Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати додаткові будівельно-монтажні роботи на об'єкті «Строительство коттеджей ЗАО «База отдыха «Таврида-Азов», по адресу: АР Крым, г. Алушта, п. Утес, ул. Гагарина 15»: етап №11: чистове оздоблення котеджу № 1: пристрій маркізи (управління ручне); електрофурнітура; ламінат; шпатлювання стін і стель.
06.04.2010р. між ЗАТ «База відпочинку «Таврида-Азот» (Замовник) та ПП «Строй Сервіс Плюс» (Підрядник) укладено додаткову угоду №22 до договору №6/04 від 06.04.2010р., за умовами якої Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати додаткові будівельно-монтажні роботи на об'єкті «Строительство коттеджей ЗАО «База отдыха «Таврида-Азов», по адресу: АР Крым, г. Апушта, п. Утес, ул. Гагарина 15» чистове оздоблення котеджу № 1: устрій натяжних стель, устрій душових кабін; установка корпусних меблів; чистове оздоблення котеджу № 2: укладання плитки.
06.04.2010р. між ЗАТ «База відпочинку «Таврида-Азот» (Замовник) та ПП «Строй Сервіс Плюс» (Підрядник) укладено додаткову угоду № 23 до договору №6/04 від 06.04.2010р., за умовами якої Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати додаткові будівельно-монтажні роботи на об'єкті «Строительство коттеджей ЗАО «База отдыха «Таврида-Азов», по адресу: АР Крым, г. Алушта, п. Утес, ул. Гагарина 15» оздоблення луганським каменем додаткової підпорної стіни.
У травні 2011р. ПП «Строй Сервіс Плюс» виконані роботи, що передбачені додатковими угодами №20, №22, №23. Виконання вказаних робіт підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011р. (а.с. 82-84, 86-88, 90-92).
Під час виконання робіт на об'єкті «Строительство коттеджей ЗАО «База отдыха «Таврида-Азов», по адресу: АР Крым, г. Алушта, п. Утес, ул. Гагарина 15» Підрядником (ПП «Строй Сервіс Плюс») використані матеріали, отримані від ПП «Ньютехнолоджи», а саме:
- «Камень луганський» у кількості 600м2 вартістю 40,00грн. за 1м2 на суму б/в ПДВ 24000грн.,
- «Деревянные детали ступеней» у кількості 10 куб.м. вартістю 23077,00 грн. за 1 куб.м. на суму б/в ПДВ 230 770,00грн.,
- «Мебель корпусная» у кількості 260м2 вартістю 370,00грн. за 1м2 на суму б/в ПДВ 96200,00грн.,
- «Маркиза управлення ручная» у кількості 5 шт. вартістю 10 037,50грн. за 1 шт. на суму б/в ПДВ 50187,50грн.
В бухгалтерському обліку списання матеріалів вартістю 330957,50грн. б/в ПДВ у виробництво відображене в травні 2011р. по Кредиту бухгалтерського (суб) рахунку 205 «Будівельні матеріали» в кореспонденції з Дебетом бухгалтерського рахунку 23 «Виробництво».
Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).
Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:
- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);
- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;
- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);
- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно з ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Однак, наведені обставини взагалі не були предметом дослідження під час проведення відповідачем перевірки, у зв'язку з чим суд критично ставиться до висновків податкового органу щодо невідповідності первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку діючому на момент їх складення законодавству.
Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;
Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають:
собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Таким чином, виходячи з наведених норм податкового законодавства до валових витрат звітного податкового періоду законодавець відносить, зокрема, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, формування яких здійснюється в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їх здійснення.
Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відтак, приймаючи до уваги, що витрати позивача по взаємовідносинам з ПП «Ньютехнолоджи» підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача, вказані витрати є витратами у розумінні приписів 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, по взаємовідносинам з ПП «Ньютехнолоджи» було віднесено 330957,50 грн., у зв'язку з чим, висновок податкового органу про завищення ПП «Строй Сервіс Плюс» таких витрат є безпідставним, а отже й висновок про заниження позивачем податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з вказаним контрагентом за 2 квартал 2011р. в сумі 76120,00 грн. спростовується матеріалами справи.
Відтак, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі у розмірі 76120,00 грн., в тому числі за основним платежем - 76120,00 грн. є протиправним.
Усе вищевикладене в повній мірі стосується й донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Висновок відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість на 66192грн. обґрунтований неправомірним включенням до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 66192грн. (66192 = 330 958грн. х 20%) ПДВ, що сплачений у складі ціни товарів, отриманих від ПП «Ньютехнолоджи».
Податковий кредит в сумі 66192 грн. у травні 2011р. нарахований ПП «Строй Сервіс Плюс» на підставі податкової накладної №204 від 23.05.2011р. на загальну суму 397 149,00грн., в тому числі ПДВ 66 191,50грн., отриманої від ПП «Ньютехнолоджи. (а.с.75).
Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.
Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом Державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.
При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку, така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.
Оскільки на час здійснення позивачем господарських операцій з ПП «Ньютехнолоджи», останній був зареєстрований як платники ПДВ, позивачем під час формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом за травень 2011р. були дотримані положення Податкового Кодексу України.
Відтак, у травні 2011р. за датою поставки товару у постачальника (ПП «Ньютехнолоджи) відповідно до п.187.1. ст.187 та п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України виникли податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 66191,50грн.
У травні 2011р., за датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 66191,50грн. Постачальник (ПП «Ньютехнолоджи) відповідно до п.201.1., 201.4. та 201.7. ст.201 ПК України склав податкову накладну на суму ПДВ 66191,50грн.
Податкова накладна на суму ПДВ 66191,50 грн. складена відповідно до п.201.2. ст.201 ПКУ за формою, затвердженою Наказом ДПА № 969 та містить обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1. ст.201 ПК України.
У травні 2011 р. відповідно до п. 198.1., п. 198.2. ст.198. ПКУ за датою отримання поставлених товарів у ПП «Строй Сервіс Плюс» виникло право на віднесення ПДВ у сумі 66191,50 грн. до податкового кредиту.
ПДВ, включений ПП «Строй Сервіс Плюс» в податковий кредит в травні 2011р. в сумі 66191,50 грн., відповідає вимогам п.198.3. ст.198 ПКУ та нарахований (сплачений) у зв'язку з придбанням товарів та послуг, які були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПП «Строй Сервіс Плюс».
Отже, податковий кредит у сумі 66191,50 грн., що нарахований ПП «Строй Сервіс Плюс» за травень 2011р. по операціях придбання послуг у ПП «Ньютехнолоджи» у повному обсязі сформований на підставі належних документів податкового та бухгалтерського обліку та відповідає вимогам Податкового кодексу України.
Відтак, збільшення відповідачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 66193,00 грн., з якої 66193,00 грн. - основний розмір та 1,00 грн. штрафні (фінансові) санкції є протиправним.
Стосовно посилання відповідача у акті перевірки на те, що у ПП «Ньютехнолоджи» відсутні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Також відсутні достатні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, суд не бере до уваги, оскільки відсутність відомостей про основні фонди та трудові ресурси не є беззаперечним доказом неможливості ПП «Ньютехнолоджи» здійснювати господарські операції з надання обумовлених договором послуг, адже робочі ресурси та виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, могли залучатись, зокрема, на умовах підряду та оренди.
Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.
Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.
До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
При цьому, стосовно посилань відповідача на нікчемність правочину, укладеного позивачем з вищевказаним контрагентом, суд зазначає наступне.
Так, відповідачем не було враховано припис акта цивільного законодавства України, викладений в ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).
Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.
Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до ст.ст. 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".
Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.
За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання підприємством незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.
До того ж, під час розгляду справи судом була призначена судово-економічна експертиза, згідно із висновкам № 37/13 від 21.01.2014р. якої, встановлено, що документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ПП «Строй Сервіс Плюс» висновки до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим про заниження податку на прибуток на 76120 грн., заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 66192грн., викладені в акті перевірки №30*01-02-22/33520426 від 31.07.2013р. не підтверджуються в повному обсязі. Факт здійснення ним господарських операцій ПП «Строй Сервіс Плюс» з ПП «Ньютехнолоджи» за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Господарські операції з поставки та оплати товарів (робіт, послуг) по господарським операціям ПП «Строй Сервіс Плюс» з ПП «Ньютехнолоджи» призвели до змін у структурі активів (майна) та пасивів (зобов'язань та власного капіталу) ПП «Строй Сервіс Плюс». Матеріали придбані ПП «Строй Сервіс Плюс» у ПП «Ньютехнолоджи» придбані з метою використання у господарській діяльності ПП «Строй Сервіс Плюс» та фактично використані в його господарській діяльності.
Відповідно до ч. 5 ст. 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.
Згідно з ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд, дослідивши даний висновок судово-економічної експертизи в порядку ст. 86 КАС України, який складено судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384 КК України), яким під час дослідження використовувались методи документальної перевірки та співставлення (виконувались арифметичні розрахунки, проводилась перевірка правильності заповнення реквізитів бухгалтерських документів), а також зіставивши його з іншими доказами у справі, не знаходить підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів встановлених висновком експерта по даній справі. Дані про заінтересованість експерта в розгляді справи відсутні, його висновки об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам, відповідають первинним та додатковим документам позивача, наявним в матеріалах справи.
Відтак, оцінивши в порядку ст. 86 КАС України висновок судово-економічної експертизи № 37/13 від 21.01.2014р., суд зазначає, що висновок експерта узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами, тому суд погоджується з наведеним висновком судово-економічної експертизи та приймає його до уваги при винесенні рішення.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
На підставі викладеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим від 15.08.2013р. № 0001792200 та № 0001782200 є протиправним та підлягає скасуванню.
З урахуванням вказаного суд не приймає до уваги доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.
В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1423,13 грн., здійснення сплати яких документально підтверджено платіжним дорученням № 1 від 21.08.2013р.
У судовому засіданні, яке відбулось 04.02.2014 року, було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 05.02.2014 року.
Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим від 15.08.2013р. № 0001792200.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Головного управління Міндоходів в АР Крим від 15.08.2013р. № 0001782200.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Строй Сервіс Плюс" (ЄДРПОУ 33520426) судовий збір в розмірі 1423,13 грн. (одна тисяча двадцять три грн. тринадцять коп.).
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кузнякова С.Ю.
Суд | Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим |
Дата ухвалення рішення | 04.02.2014 |
Оприлюднено | 20.02.2014 |
Номер документу | 37220022 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Кузнякова С.Ю.
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Кузнякова С.Ю.
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Кузнякова С.Ю.
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Кузнякова С.Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні