Постанова

від 13.02.2014 по справі 801/10599/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2014 року о 14:28 Справа №801/10599/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Лоза М.С., за участю представників позивача: Вакулич Т.В., Майорової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського підприємства "Вода Криму" в особі Феодосійської філії Кримського республіканського підприємства "Вода Криму"

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: Кримське республіканське підприємство "Вода Криму" в особі Феодосійської філії Кримського республіканського підприємства "Вода Криму" (далі - позивач) звернулось 18.11.2013 року до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними а скасування податкових повідомлень-рішень: №0000831503 від 01.03.2013 року на суму 8438,20 грн., №0000841503 від 01.03.2013 року на суму 10,00 грн., №0000851503 від 01.03.2013 року на суму 10,06 грн., №0000901503 від 01.03.2013 року на суму 11721,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач самостійно змінив призначення платежів, що спрямовані позивачем на погашення поточних платежів в рахунок сплати боргу позивача, що виник раніше. Позивач вважає, що вказані дії відповідача є незаконними.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АРК від 19.11.2013 року відкрито провадження по справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Провадження у справі зупинялось та в судовому засіданні оголошувалась перерва для надання сторонами витребуваних судом доказів.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, надали пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання 13.02.2014 року не з'явився, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином; надіслав документи, необхідні для розгляду справи.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Феодосійська філія Кримського республіканського підприємства "Вода Криму" є відокремленим підрозділом Кримського республіканського підприємства "Вода Криму". Згідно з положенням про Феодосійську філію Кримського республіканського підприємства "Вода Криму" не є юридичною особою, усю діяльність здійснює від імені Кримського республіканського підприємства "Вода Криму", ідентифікаційний код 38498940, знаходиться на обліку у Феодосійській об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим як платник окремих видів податку, зокрема: збору за забруднення навколишнього природного середовища та екологічного податку (а.с. 46, 66).

Посадовою особою податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку своєчасності сплати податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, екологічного податку Кримським Республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» за період з 19.11.2010 року по 27.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.02.2013 року №375/15.3/03348086 (далі - Акт) (а.с. 36-39).

За висновками акту встановлено порушення:

- п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ зі змінами та доповненнями, п. 10 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» №303 від 01.03.1999 року, п.п. 57.1 ст. 57, п.п. 250.1 ст. 250 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями не дотримано термінів сплати податкових зобов'язань за збору за забруднення навколишнього природного середовища по строку сплати 19.11.2010 року, екологічного податку по строкам сплати 10.08.2012 року, 19.08.2012 року, 19.11.2012 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0000831503 від 01.03.2013 року про нарахування штрафу у розмірі 20% у сумі 8438,20 грн.; №0000841503 від 01.03.2013 року про нарахування штрафу у розмірі 10% у сумі 10,00 грн., №0000851503 від 01.03.2013 року про нарахування штрафу у розмірі 20% у сумі 10,06 грн., №0000901503 від 01.03.2013 року про нарахування штрафу у розмірі 20% у сумі 11721,00 грн. (а.с. 8, 19, 21, 23).

Перевіряючи правомірність застосування до позивача штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Порядок погашення податкового боргу до 01.01.2011 року визначався Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року (далі - Закон №2181), а з 01.01.2011 року - Податковим Кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Пунктами 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року № 1251-XII (далі - Закон №1251), що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

В свою чергу підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

При цьому за загальним правилом, визначеним підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону №168 податковим періодом є один календарний місяць.

Підпунктом "а" підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 закріплено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181).

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Таким чином, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити визначене ним податкове зобов'язання у строки, встановлені статтями 4, 5 Закону України №2181.

Суд зауважує, що податковий орган до 01.01.2011 року не мав права самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов'язання.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Виходячи із змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Таким чином, позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суму податку, вважається таким, що виконав своє зобов'язання з його сплати за визначеними ним періодами, що, у випадку своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання, виключає застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені.

У Законі №2181, який був спеціальним законом з питань оподаткування і який встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п.п. 7.7 ст. 7 Закону №2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

Таким чином, суд приходить до наступного висновку: якщо податкове зобов'язання виникло у платника податків до 01.01.2011 року та платник податків до 01.01.2011 року сплатив суму податку, зазначивши в призначенні платежу певний податковий період, тоді органи податкової служби не мають право без узгодження з платником податків змінювати призначення платежу за податковим зобов'язанням та зараховувати такі суми на погашення податкового боргу в порядку календарної черговості.

У той же час, з 01.01.2011 року, коли набрав чинності Податковий кодекс України, зазначені правовідносини врегульовані іншим чином.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відтак, суд приходить до висновку, що якщо платник податків має податковий борг, у тому числі і той, що виник до 01.01.2011 року, але погашення його здійснюється після 01.01.2011 року, органи державної податкової служби мають право зараховувати такі кошти в рахунок погашення попереднього податкового боргу, незалежно від призначення платежу, що визначений платником податків.

Але суд звертає увагу на те, що таке право виникло у податкових органів лише з 01.01.2011 року.

Судом встановлено, що згідно з податковим розрахунком зі збору за забруднення навколишнього середовища за дев'ять місяців 2010 року (а.с. 10-12) сума збору за звітний 3-й квартал, самостійно визначеного платником податку, становить 74881,88 грн., граничний строк погашення податкового зобов'язання - 19.11.2010 року.

Сплата позивачем зазначеного збору підтверджується платіжними дорученнями: №2590 від 14.10.2010 року на суму 10000,00 грн.; №2699 від 29.10.2010 року на суму 33000,00 грн.; №2771 від 10.11.2010 року на суму 10000,00 грн.; №2779 від 11.11.2010 року на суму 7727,00 грн.; №2789 від 12.11.2010 року на суму 10000,00 грн.; №2814 від 16.11.2010 року на суму 10000,00 грн. із зазначенням призначення платежу «збір за забруднення навколишнього середовища за 3 кв. 2010 року» (а.с. 13-18), а також карткою особового рахунку позивача (зв.бік а.с. 135, а.с. 136, зв.бік а.с. 136, а.с. 137) та витягом з електронного реєстру розрахункових документів органу державної казначейської служби з оплати позивачем збору за забруднення навколишнього середовища (а.с. 140, 141).

Таким чином, позивач своєчасно погасив податкове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього середовища за дев'ять місяців 2010 року.

Відповідачем не було враховано призначення платежу «збір за забруднення навколишнього середовища за 3 кв. 2010 року», а зазначені суми були віднесені на рахунок погашення наявної у позивача заборгованості за попередні періоди, який самостійно позивачем не погашався.

Суд звертає увагу на те, що сума збору була повністю сплачена позивачем у 2010 році. У зв'язку з тим, що позивачем суми податкових зобов'язань були сплачені платіжними дорученнями з зазначенням призначення платежу «збір за забруднення навколишнього середовища за 3 кв. 2010 року», до набрання чинності Податкового кодексу України, у відповідача не було правових підстав для зміни призначення платежу, оскільки такі дії не ґрунтуються на положеннях Закону №2181, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, та саме яким мав керуватися податковий орган.

Відтак, відповідачем безпідставно застосовані до позивача штрафні санкції в сумі 8438,20 грн. визначені у податковому повідомленні-рішенні №0000831503 від 01.03.2013 року, а отже зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Судом також встановлено, що позивачем самостійно визначена сума екологічного податку за 2 кв. 2012 року у розмірі 397,03 грн. у податковій декларації екологічного податку від 27.07.2012 року (а.с. 93-94), а також за 3 кв. 2012 року у розмірі 37335,63 грн. у податковій декларації екологічного податку від 25.10.2012 року (а.с. 95-96).

13.07.2012 року позивачем платіжним дорученням №1301 було сплачено 2270,00 грн. (а.с. 28) з зазначенням платежу «екологічний податок водні об'єкти за 2 кв. 2012 року». Сплата позивачем зазначеної суми податку також підтверджується карткою особового рахунку позивача (а.с. 155) та витягом з електронного реєстру розрахункових документів органу державної казначейської служби з оплати позивачем екологічного податку (зв.бік а.с. 155).

Платіжними дорученнями №2259 від 24.10.2012 року та №3394 від 26.10.2012 року позивачем сплачено 10000,00 грн. та 7000,00 грн. з зазначенням платежу «екологічний податок водні об'єкти за 3 кв. 2012 року» (а.с. 33. 34). Сплата позивачем зазначених сум підтверджується карткою особового рахунку позивача (а.с. 160, зв.бік а.с. 160) та витягом з електронного реєстру розрахункових документів органу державної казначейської служби з оплати позивачем екологічного податку (зв.бік а.с. 162).

Відповідачем зазначені суми були зараховані в рахунок боргу позивача за попередні періоди, без врахування призначення платежів.

Враховуючи той факт, що позивач здійснював платежі у 2012 році, тобто в період чинності пункту 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, відповідач мав право зарахувати поточний платіж в рахунок боргу позивача незалежно від призначення платежу, визначеного позивачем.

У зв'язку з тим, що відповідач правомірно, у 2012 році, зарахував суми сплаченого позивачем екологічного податку за 2 та 3 квартали 2012 року в рахунок боргу позивача за попередні періоди, у позивача утворився борг за відповідні періоди, а саме за 2 та 3 квартали 2012 року, який був сплачений позивачем з порушенням строків.

Відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях від 01.03.2013 року №0000841503 про нарахування штрафу у розмірі 10% у сумі 10,00 грн. за затримку на 24 календарних дні сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 100,00 грн., №0000851503 про нарахування штрафу у розмірі 20% у сумі 10,06 грн. за затримку на 68 календарних дні сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 50,28 грн., №0000901503 про нарахування штрафу у розмірі 20% у сумі 11721,00 грн. за затримку на 68 календарних дні сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 58605,00 грн., а відтак, позовні вимоги в частині визнання зазначених податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 13.02.2014 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 18.02.2014 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції №0000831503 від 01.03.2013 року про нарахування Кримському Республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» (ідентифікаційний код 03348086) штрафу у розмірі 20% у сумі 8438,20 грн.

3.В задоволенні решти частини позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.