Постанова

від 10.02.2014 по справі 817/4510/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/4510/13-а

10 лютого 2014 року 14год. 59хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Вавелюк А.І та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Караваєв І.І.

відповідача: представник Якимчук Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державне підприємство "Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів"

до Державна податкова інспекція у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , - ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство «Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів» (далі - ДП «Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів») звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі ГУ Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ у Рівненському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2013 року №0000742251 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 135338 грн. 00 коп., в тому числі 90225 грн. 00 коп. - за основним платежем та 45113 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 09.08.2013 року №0000752251 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 128882 грн. 00 коп., в тому числі 85928 грн. 00 коп. - за основним платежем та 42964 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позову заперечує висновки податкового органу про ознаки нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентом ТОВ "Орбіс Еліт", як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки даний висновок виходить за межі повноважень податкового органу. Збільшення грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій вважає неправомірним.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав, просив задовольнити повністю.

Представник відповідача позов не визнав, подав письмові заперечення у справі та, зокрема, пояснив, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Орбіс Еліт» підприємствам - покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Орбіс Еліт» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.

Крім того, згідно акту №248/22-05/37723162 від 25.07.12 року ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва ДПС було встановлено порушення ТОВ «Орбіс Еліт» ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Орбіс Еліт" (код за ЄДРПОУ 37723162) при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України. Просив суд в задоволені позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з матеріалами справи ДП "Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів" зареєстроване як юридична особа Рівненською районною державною адміністрацією 24.10.1994р., підпорядковується Міністерству аграрної політики України, взяте на облік як платник податків ДПІ у Рівненському районі з 22.09.1995р., є платником ПДВ згідно свідоцтва серія НБ № 410849 від 31.07.2006р.; види діяльності за КВЕД згідно з довідкою про включення до ЄДРПОУ: виробництво інших основних органічних хімічних речовин; виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування (а.с.46-48).

Судом встановлено, що ДПІ у Рівненському районі ГУ Міндоходів у Рівненській області було проведено позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів» (код ЄДРПОУ 00375020), з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 29.02.2012р., по взаємовідносинах з ТОВ «Орбіс Еліт» (код ЄДРПОУ 37723162) в січні 2012р.

За результатами перевірки складено акт від 31.07.2013 року №81/22-141/00375020 (а.с.25-33), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення (які стосуються предмета спору): - п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2012р. у сумі 90225 грн. - п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 85928 грн., в тому числі: за січень 2012р. в сумі 47067 грн., за лютий 2012р. в сумі 38861 грн. Державною податковою інспекцією у Рівненському районі ГУ Міндоходів у Рівненській області на підставі акта перевірки від 31.07.2013 року №81/22-141/00375020 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.08.2013 року №0000742251 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 135338 грн. 00 коп., в тому числі 90225 грн. 00 коп. - за основним платежем та 45113 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та від 09.08.2013 року №0000752251 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 128882 грн. 00 коп., в тому числі 85928 грн. 00 коп. - за основним платежем та 42964 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями. (а.с.13,14).

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, за наслідками якої Головним управлінням Міндоходів у Рівненській області було прийнято рішення №240/10с/10-210/242 від 16.10.2013 року, про відмову в задоволенні скарги. В подальшому позивач вищезазначені податкові повідомлення-рішення оскаржив до Міністерства доходів і зборів України. За результатами розгляду скарги позивача Міністерством доходів і зборів України було прийнято рішення №15499/6/99991001-15 від 18.11.2013 року про відмову у задоволенні скарги.

З дослідженого судом акта перевірки та рішення податкового органу за наслідками адміністративного оскарження встановлено, що висновку про порушення податкового законодавства, який оспорюється позивачем, податковий орган дійшов за результатами дослідження взаємовідносин між Державним підприємством "Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів" з ТОВ «Орбіс Еліт». Зокрема, відповідач вважає, що в порушення п.44.1 ст.44, пп.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, ДП "Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів" завищено валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Орбіс Еліт».

Враховуючи доводи та заперечення сторін, в ході судового розгляду справи підлягали до перевірки фактичні обставини щодо реальності господарських операцій ДП "Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів" з контрагентом ТОВ «Орбіс Еліт» стосовно правомірності формування позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту від таких взаємовідносин, їх реальності та використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності позивача, підставності висновку податкового органу щодо допущених позивачем порушень податкового законодавства, що мали наслідком заниження податкових зобов'язань.

Судом встановлено, що відповідно до договору поставки від 10.01.2012 року №01/12-1 (а.с.49-51) з ТОВ «Орбіс Еліт», ДП «Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів» отримав товари (висівки) згідно видаткових накладних: №РН-060201 від 06.02.2012 року, №РН-020201 від 02.02.2012 року, №РН-030201 від 03.02.2012 року, №РН-070201 від 07.02.2012 року, №РН-090201 від 09.02.2012 року, №РН-010204 від 01.02.2012 року, №РН-080201 від 08.02.2012 року, №РН-100201 від 10.02.2012 року, №РІМ90101 від 19.01.2012 року, №РН-180101 від 18.01.2012 року, №РН-130101 від 13.01.2012 року, №РН-250101 від 25.01.2012 року, №РН-230102 від 23.01.2012 року, №РН-260101 від 26.01.2012 року, №РН-200101 від 20.01.2012 року, №РН-240101 від 24.01.2012 року, №РН-170101 від 17.01.2012 року, №РН-160101 від 16.01.2012 року та прибуткових ордерів: від 06.02.2012 року №19, від 02.02.2012 року №17, від 03.02.2012 року №18, від 07.02.2012 року №20, від 09.02.2012 року №22, від 01.02.2012 року №16, від 08.02.2012 року №21, від 10.02.2012 року №23, від 19.01.2012 року №10, від 18.01.2012 року №9, від 13.01.2012 року №6, від 25.01.2012 року №14, від 23.01.2012 року №12, від 26.01.2012 року №15, від 20.01.2012 року №11, від 24.01.2012 року №13, від 17.01.2012 року №8, від 16.01.2012 року №7 (а.с.52-65). Від контрагента ТОВ «Орбіс Еліт» ДП «Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів» були отримані податкові накладні: від 13.01.2012 року №12, від 16.01.2012 року №16, від 17.01.2012 року №22, від 18.01.2012 року №30, від 19.01.2012 року №36, від 20.01.2012 року №44, від 23.01.2012 року №54, від 24.01.2012 року №66, від 25.01.2012 року №70, від 26.01.2012 року №80, від 02.02.2012 року №13, від 03.02.2012 року №21, від 06.02.2012 року №25, від 07.02.2012 року №27 (а.с.66-82).

Доказів стосовно транспортування вищезазначених товарно-матеріальних цінностей позивачем надано не було, та, зокрема, у позові зазначено, що товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення, а тому безпідставним є твердження податкового органу про те, що внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей не мали місце (не здійснювалися).

На підтвердження використання товару (висівок) позивачем були долучені до матеріалів справи акти списання (висівок) на їх спалення в котлі ДКВР 6,5/10 (а.с.83-84). Також позивачем була надана режимна карта роботи котла ДКВР 6,5/10 з показниками його роботи (а.с.136). Проте, згідно показників режимної карти роботи котла ДКВР 6,5/10, зокрема з розділу «примітка» вбачається, що режимна карта складена при роботі котла на природному газі, що спростовує використання висівок для спалювання у вищезазначеному котлі, в межах господарської діяльності позивача.

Судом, на виконання п.4 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, було запропоновано надати позивачу додаткові докази на підтвердження правомірності своїх дій та спростування висновків податкового органу технічний паспорт на котел ДКВР 6,5/10 для дослідження технічних особливостей даного котла, з метою встановлення фактичних обставин справи, зокрема, стосовно можливості спалення висівок у вищевказаному котлі.

Позивач даним правом не скористався, надав лише копію аркушу на якому зазначено «Технічний паспорт на котел ДКВР 6,5/10», проте встановити технічні характеристики даного котла, а також вид палива, яке даний котел може використовувати при своїй роботі, не є можливим (а.с.146-147). Наданий позивачем робочий проект модернізації котла, не свідчить про те, що роботи з модернізації були проведенні. Крім того, цей документ не може підтвердити технічні характеристики котла, оскільки він за своєю юридичною природою не є документом, який засвідчує як технічні особливості так і режим роботи вищезазначеного котла.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведеного випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності останнього відсутні підстави для врахування відповідних сум при визначенні об'єкта оподаткування.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України - Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

П.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, а також підтверджують їх використання у власній господарській діяльності.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх подальшого використання в господарській діяльності платника податків, який має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та податковими накладними, що є підставою для формування податкового обліку.

Враховуючи те, що позивачем не надано суду достатніх доказів того, як саме вищезазначений товар - висівки був використаний ДП «Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів» у власній господарській діяльності, неоднозначність та суперечливість документів, які були надані позивачем, суд дійшов висновку, що господарські операції між Державним підприємством «Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів» та ТОВ «Орбіс Еліт» є такими, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, зокрема на їх використання позивачем у власній господарській діяльності.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 р. у справі № 21-37а10. Зокрема, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Таким чином, судом встановлено, позивач умовно придбавав товар у контрагента, що не використовувався та не міг використовуватись у власній господарській діяльності останнього з підстав, описаних вище.

Також, Верховний Суд України конкретизував предмет доказування у відповідній категорії спорів, та, зокрема, зазначив, що дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинення ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (постанова Верховного Суду України від 24.03.2009 року у справі №21-1616во089, постанова Верховного Суду України від 08.09.2009 року).

Таким чином, суд на підставі досліджених матеріалів адміністративної справи дійшов висновку про відсутність факту проведення господарських операцій між ДП «Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів» та ТОВ «Орбіс Еліт».

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що ДПІ у Рівненському районі повністю доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, а відтак суд у задоволенні позовних вимог відмовляє повністю.

Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України та ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» суд стягує з ДП «Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів» до Державного бюджету України недоплачену суму судового збору у розмірі 4129 грн. (4588,00-459,00).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з позивача - Державного підприємства "Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів" (код ЄДРПОУ 00375020) до Державного бюджету України недоплачену суму судового збору у розмірі 4129 (чотири тисячі сто двадцять дев'ять) грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.