Рішення

від 12.02.2014 по справі 910/21589/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21589/13 12.02.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Садівничого товариства "Гідромеханізатор 2" Дарницького району м. Києва

про стягнення заборгованості по Угоді № 77-12-е про реструктуризацію заборгованості за актом порушення № 13079 від 02.03.2012 р.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Іващенко О.В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - позивач) до Садівничого товариства "Гідромеханізатор 2" Дарницького району м. Києва (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по Угоді № 77-12-е про реструктуризацію заборгованості за актом порушення № 13079 від 02.03.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/21589/13, розгляд справи призначено на 11.12.2013 р.

У судове засідання 11.12.2013 р. представник позивача з'явився та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 11.11.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/21589/13 позивач виконав частково.

Позивачем також було подано заяву про уточнення позовних вимог, якою фактично було зменшено розмір позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 (далі - Постанова) передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Відповідно до п. 3.11 Постанови ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як, зокрема, збільшення або зменшення розміру позовних вимог.

Вивчивши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що дана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог, а тому справа повинна розглядатись з урахуванням вищезазначеної заяви позивача.

У судове засідання 11.12.2013 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 11.11.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/21589/13 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 11.12.2013 р. не з'явився, а також у зв'язку із частковим виконанням позивачем та невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/21589/13 від 11.11.2013 р., розгляд справи було відкладено на 25.12.2013 р.

25.12.2013 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 25.12.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/21589/13 було передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2013 р. справа № 910/21589/13 була прийнята до провадження суддею Гавриловською І.О. та призначена до розгляду на 22.01.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 13.01.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/21589/13 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2014 р. справа № 910/21589/13 була прийнята до провадження суддею Нечаєм О.В. та призначена до розгляду на 22.01.2014 р.

У судове засідання 22.01.2014 р. представник позивача з'явився та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 22.01.2014 р. представник відповідача не з'явився.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 22.01.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/21589/13 від 11.11.2013 р. розгляд справи було відкладено на 12.02.2014 р.

У судове засідання 12.02.2014 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 12.02.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2005 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Київенерго», далі - постачальник, позивач) та Садівничим товариством «Гідромеханізатор 2» Дарницького району м. Києва (далі - відповідач, споживач) було укладено Договір на постачання електричної енергії № 10036 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (п. 1.1 Договору).

Відповідно п. 2 Договору сторони домовились про те, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, не обумовлених цим Договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема, Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28 (далі - Правила).

Згідно з п. 6.41 Правил у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.

02.03.2012 р. позивачем у присутності представника відповідача було оформлено акт про порушення № 13079, яким було зафіксовано пошкодження пломб Держспоживстандарту та корпусу електролічильників.

В подальшому, позивачем було проведено засідання комісії з розгляду актів порушення Правил та умов договорів про постачання електричної енергії і нарахувань за ними, оформленого Протоколом № 75 від 02.03.2012 р., на якому було прийнято рішення щодо проведення нарахування по акту порушень № 13079 від 02.03.2012 р. згідно з п. 2.5 Методики (формула 2.4), виходячи з договірної потужності (530 кВт) та режимом роботи 7 днів на тиждень, 8 год. на добу (вказано в договорі), за період з 03.09.2011р. по 02.03.2012р.

Відповідно до Розрахунку вартості електроенергії, спожитої без обліку (договору) за Актом порушень Правил користування електричною енергією № 13079 від 02.03.2012 р., вартість спожитої без обліку електроенергії складає 97 840,08 грн.

05.04.2012 р. відповідач звернувся до позивача з листом № 20935, яким просив реструктуризувати заборгованість в сумі 97 840,07 грн.

11.04.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено Угоду № 41-12-е про реструктуризацію заборгованості за Актом порушення № 13079 (особовий рахунок № 10036016) (далі - Угода - 1), відповідно до умов якої боржник (відповідач) визнає та підтверджує заборгованість перед кредитором (позивачем) за Актом про порушення № 13079 від 02.03.2012 р. сумою 97 840,07 грн., у тому числі ПДВ 16 306,68 грн., станом на 01.04.2012р. та зобов'язується сплатити зазначену суму в період з квітня 2012 р. по вересень 2012 р., відповідно до такого графіку:

Строк оплатиСума, грн.у т.ч. ПДВ до 25.04.2012 16 300,07 2 716,68 до 25.05.2012 16 300,00 2 718,00 до 25.06.2012 16 300,00 2 718,00 до 25.07.2012 16 300,00 2 718,00 до 25.08.2012 16 300,00 2 718,00 до 25.09.2012 Всього: 16 300,00 97 840,07 2 718,00 16 306,68

Проте, відповідачем у зазначений в Угоді - 1 період було частково сплачено заборгованість, тому листом № 62785 від 18.10.2012 р. відповідач звернувся до позивача з заявою про розгляд питання щодо продовження терміну сплати боргу за Актом про порушення № 13079 від 02.03.2012 р.

29.10.2012 р. між сторонами було укладено Угоду № 77-12-е про реструктуризацію заборгованості за Актом порушення ПКЕЕ № 13079 (особовий рахунок № 10036016) (далі - Угода - 2), відповідно до умов якої боржник визнає та підтверджує заборгованість перед кредитором за Актом порушення ПКЕЕ № 13079 від 02.03.2012 року сумою 62 840,07 грн., у т.ч. ПДВ 10 473,34 грн., станом на 29.10.2012 р. та зобов'язується сплатити зазначену суму в період з листопада 2012 року по квітень 2013 р., відповідно до такого графіку:

Строк сплатиСума, грн.У т.ч. ПДВ до 22.11.2012 10 460,07 1 743,34 до 22.12.2012 10 476,00 1 746,00 до 22.01.2013 10 476,00 1 746,00 до 22.02.2013 10 476,00 1 746,00 до 22.03.2013 10 476,00 1 746,00 до 22.04.2013 10 476,00 1 746,00 Всього 62 840,07 10 473,34

Станом на 20.09.2013 р. відповідачем не було сплачено позивачу заборгованість у порядку та розмірі, визначеному Угодою - 2, що підтверджується Довідкою про надходження коштів від відповідача за спожиту від позивача електроенергію за Актом порушень ПКЕЕ від 02.03.2012 р. № 13079.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Під час розгляду даної справи, відповідачем було частково погашено заборгованість за Актом порушень ПКЕЕ від 02.03.2012 р. № 13079, а саме сплачено на користь позивача 7 000,00 грн. 24.10.2013 р. та 5 000,00 грн. 25.11.2013 р., що підтверджується наданою позивачем Довідкою, підписаною уповноваженими представниками позивача 11.12.2013 р., про надходження коштів від відповідача за спожиту від позивача електроенергію за Актом порушень ПКЕЕ від 02.03.2012 р. № 13079.

Таким чином, з урахуванням сплаченої відповідачем заборгованості за Актом порушень ПКЕЕ від 02.03.2012 р. № 13079 в загальному розмірі 12 000,00 грн., станом на поточну дату розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 29 920,07 грн.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування тверджень позивача про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за Актом порушень ПКЕЕ від 02.03.2012 р. № 13079.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Актом порушень ПКЕЕ від 02.03.2012 р. № 13079 в розмірі 29 920,07 грн. підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 1 352,12 грн. та 3 % річних в розмірів 675,42 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5 Угоди - 2 у разі порушення строків та/або розмірів погашення заборгованості боржник сплачує кредитору пеню в розмірі 0.1 % від суми боргу за кожен день прострочення.

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем розміру пені та встановлено, що позивачем було дотримано вимог чинного законодавства України щодо порядку нарахування неустойки, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 352,12 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявленої позивачем суми 3 % річних та встановлено, що позивачем було вірно розраховано зазначений показник, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 675,42 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Актом порушень ПКЕЕ від 02.03.2012 р. № 13079 з урахуванням пені та 3 % річних у загальному розмірі 31 947,61 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Садівничого товариства "Гідромеханізатор 2" Дарницького району м. Києва ( 02132, м. Київ, вул. Садова 121-130, Набережна 1-10; ідентифікаційний код: 23494000 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 00131305) основний борг в розмірі 29 920 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 07 коп., пеню в розмірі 1 352 (одна тисяча триста п'ятдесят дві) грн. 12 коп., 3 % річних в розмірі 675 (шістсот сімдесят п'ять) грн. 42 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Повне рішення складено 17.02.2014 р.

Суддя О.В. Нечай