Рішення

від 12.02.2014 по справі 921/1223/13-г/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" лютого 2014 р.Справа № 921/1223/13-г/15

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Галамай О.З. при секретарі Вербовській М.І.

розглянув матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "ОККО - БІЗНЕС", м. Львів

до відповідача: Управління у справах сім'ї, молодіжної політики і спорту Тернопільської міської ради, м. Тернопіль

про стягнення 13 631,01 грн.

За участю представників:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст.81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору : На розгляд Господарського суду Тернопільської області подано позов Приватним підприємством "ОККО - БІЗНЕС" до Управління у справах сім'ї, молодіжної політики і спорту Тернопільської міської ради про стягнення 13 631,01 грн., з яких: 12 493,90 грн. - заборгованість за поставлений товар, 262,54 грн. - пеня та 874,57 грн. - штраф.

Ухвалою суду від 02.12.2013р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.12.2013р.

В судовому засіданні 23.12.2013р. суд перейшов до розгляду справи по суті та оглянув оригінали документів, доданих до позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених в позовній заяві, матеріалах справи та пояснень, наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання (вх. № 21106 від 23.12.2013р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити в судове засідання явку уповноваженого представника. Враховуючи викладене, розгляд справи відкладено на 15.01.2014р.

Представник позивача в судове засідання 15.01.2014р. не з'явився. Через канцелярію суду подав клопотання (вх. № 3072 від 09.01.2014р.) про розгляд справи без його участі.

Представники відповідача через канцелярію суду подали клопотання (вх. № 3488 від 15.01.2014р.) про залучення до участі у справі в якості відповідача Головне управління державної казначейської служби України в Тернопільській області. В зв'язку з викладеним розгляд справи відкладено на 29.01.2014р.

В судовому засіданні 29.01.2014р. представники відповідача в підтримали попереднє клопотання (вх. № 3488 від 15.01.2014р.) та заявили клопотання (вх. № 4232 від 29.01.2014р.) про залучення у справу Головне управління державної казначейської служби України в Тернопільській області в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Також подали клопотання (вх. № 4231 від 29.01.2014р.) про продовження строку розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України на 15 днів для надання можливості врегулювати спір в добровільному порядку.

Розглянувши клопотання представників відповідача, суд ухвалою від 29.01.2014 року відмовив в задоволенні клопотань відповідача про залучення до участі у справі іншого відповідача та про залучення у справу Головне управління державної казначейської служби України в Тернопільській області в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача з підстав, викладених у ній. Цією ж ухвалою суду продовжено строк та відкладено розгляд справи на 12.02.2014р. для надання можливості сторонам врегулювати спір в добровільному порядку.

Представник позивача в судове засідання 12.02.2014р. не з'явився, однак через канцелярію суду подав пояснення (вх. № 4416 від 03.02.2014р.), в якому заперечив проти залучення до участі у справі в якості відповідача ГУ ДКС в Тернопільській області.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 12.02.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Між ПП "ОККО - БІЗНЕС" (Продавець) та Управлінням у справах сім'ї, молодіжної політики і спорту Тернопільської міської ради (Покупець) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 06ОБСК-504 від 23.08.2013р. (надалі - договір), за умовами якого Продавець зобов'язується у 2013р. поставити Покупцеві товар в асортименті, зазначеному в п. 1.2. договору та додатках до договору по смарт-картках, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі товари.

Ціна цього договору становить 23 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ) і складається із вартості (ціни) окремих партій товару, що підлягають поставці за цим договором (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору № 06ОБСК-504 від 23.08.2013р. розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем після пред'явлення Продавцем рахунку на оплату товару та підписання Сторонами видаткової накладної. Покупець зобов'язується повністю оплатити вартість (ціну) переданої у його власність (поставленої) партії товару протягом 20 календарних днів з моменту підписання сторонами накладної (видаткової накладної) на переданий у власність (поставлений) товар, шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок Продавця.

На виконання умов договору про закупівлю товарів за державні кошти № 06ОБСК-504 від 23.08.2013р. позивач за період з 01.08.2013р. по 03.09.2013р. передав відповідачеві товар на загальну суму 13 493,90 грн., що підтверджується накладними на відпуск товарів № 06ОБСК-504-9024561414 за період з 01.08.2013р. по 31.08.2013р. на суму - 12 527,07 грн. та № 06ОБСК-504-9024561928 за період з 01.09.2013р. по 03.09.2013р. на суму - 966,83 грн., які скріплені підписами і печатками обох сторін.

Однак відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати за одержаний товар виконав частково, оплативши позивачеві 08.11.2013р. лише 1 000,00 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 12 493,90 грн.

Відповідно до п. 7.3. Договору за порушення строку оплати за поставлений товар, позивачем за період з 24.09.2013р. по 21.11.2013р. нараховано пеню в розмірі 262,54 грн. та за непогашення грошової заборгованості протягом більш як 30 (тридцяти) календарних днів нараховано 7 % штрафу від вартості неоплаченого товару в розмірі 874,57 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати в сумі 1 720,50 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного між сторонами договору про закупівлю товарів за державні кошти № 06ОБСК-504 від 23.08.2013р., позивач поставив відповідачеві товар (нафтопродукти в асортименті) на загальну суму 13 493,90 грн., що підтверджується накладними на відпуск товарів № 06ОБСК-504-9024561414 за період з 01.08.2013р. по 31.08.2013р. на суму - 12 527,07 грн., № 06ОБСК-504-9024561928 за період з 01.09.2013р. по 03.09.2013р. на суму - 966,83 грн., та актами звірки взаєморозрахунків від 08.11.2013р. та від 03.09.2013р., належно завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

П. 4.1. даного Договору сторони передбачили, що покупець зобов'язується повністю оплатити вартість (ціну) переданої у його власність (поставленої) партії товару протягом 20 календарних днів з моменту підписання сторонами накладної (видаткової накладної) на переданий у власність (поставлений) товар, шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок Продавця.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, оплативши позивачеві 08.11.2013р. лише 1 000,00 грн.

Відповідач доказів оплати решти суми боргу суду не представив.

Відтак, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар по договору про закупівлю товарів за державні кошти № 06ОБСК-504 від 23.08.2013р. становить 12 493,90 грн. та підлягає до стягнення з відповідача.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 7.3. договору № 06ОБСК-504 від 23.08.2013р., покупець, який неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлений (переданий у власність) товар) за цим договором, повинен сплатити на вимогу продавця і у встановлений ним строк пеню в розмірі 0,1 % відсотка від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми), а у випадку непогашення грошової заборгованості протягом більш як 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь продавця штраф у розмірі 7 % (семи відсотків) від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Однак, відповідно до ст. 3 даного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, за порушення строків виконання грошових зобов'язань, відповідно до п. 7.3. договору та з врахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за період з 24.09.2013р. по 21.11.2013р. позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 262,54 грн.

При перевірці правильності нарахування позивачем пені судом встановлено, що розмір пені, який підлягає до стягнення становить 291,96 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи). Проте, не виходячи за межі позовних вимог, враховуючи заявлену позивачем до стягнення суму нарахованої пені, суд вважає, що до задоволення та стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 262,54 грн.

Відповідно до п.7 3 Договору за прострочення платежу понад 30 календарних днів позивачем нараховано штраф у розмірі 7 % від вартості неоплаченого товару, що становить 874,57 грн. та підлягає до стягнення.

Твердження відповідача про те, що заборгованість перед позивачем виникла внаслідок невиконання Головним управлінням державної казначейської служби України в Тернопільській області поданого відповідачем платіжного доручення №990 від 19.11.2013р. спростовується тим, що така обставина не звільняє Управління у справах сім'ї, молодіжної політики і спорту Тернопільської міської ради від виконання зобов'язань щодо оплати за одержаний ним товар, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.

Так ст. 218 Господарського кодексу України прямо передбачено, що порушення зобов'язань контрагентами правопорушника чи відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до п.1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись cт.ст. 3, 4, 4 1 , 4 2 , 4 3 ,4 4 , 4 5 ,4 6 , 12, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Управління у справах сім'ї, молодіжної політики і спорту Тернопільської міської ради (46001, м. Тернопіль, бульв. Т.Шевченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 26428273) на користь Приватного підприємства "ОККО - БІЗНЕС" (79056, м. Львів, вул. Пластова, буд. 1, код ЄДРПОУ 37278249) - 12 493 (дванадцять тисяч чотириста дев'яносто три) грн. 90 коп. основного боргу, 262 (двісті шістдесят дві) грн. 54 коп. - пені, 874 (вісімсот сімдесят чотири) грн. 57 коп. - 7% штрафу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.02.2014р.

Суддя Галамай О.З.