Рішення

від 18.02.2014 по справі 909/96/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 р. Справа № 909/96/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А.,

при секретарі судового засідання Максимів Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр",

вул. Незалежності, 9, м. Івано-Франківськ, 76018;

адреса для листування: вул. Чорновола, 7, офіс 302,

м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія Де-Юре

вул. Д.Донцова, 2, офіс 1,м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення 2 818,28грн. заборгованості, з яких 2 712,39 грн. - основний борг, 81,55грн.-

пеня та 24,34грн. -3% річних

за участю представників сторін:

Від позивача: Григорчук Мар'яна Василівна - представник, (довіреність №01-10/363 від 26.12.13);

Від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Єдиний розрахунковий центр" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія Де-Юре про стягнення 2 818,28грн. заборгованості, з яких 2 712,39 грн. - основний борг, 81,55грн.- пеня та 24,34грн. -3% річних

Ухвалою про порушення провадження у справі від 27.01.14 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 11.02.14.

Ухвалою суду від 11.02.14р. відкладено розгляд справи на 18.02.14р. у зв'язку із не явкою представника відповідача.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, явки уповноваженого представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином ухвалами суду від 27.01.14 та 11.02.14, що підтверджується відмітками відділу документального забезпечення суду на зворотному боці зазначених ухвал.

На момент винесення судом рішення заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представника позивача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю в особі директора Кавацюка Л.В. та Комунальним підприємством "Єдиний розрахунковий центр" укладено договір про надання послуг з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій №232 від 01.04.12р. Відповідно до даного договору ТзОВ "Правнича компанія Де-Юре" є споживачем житлово- комунальних послуг, а КП "Єдиний розрахунковий центр" виконавець наданих послуг.

Рішенням Івано-Франківської міської ради "Про організацію та забезпечення роботи КП "Єдиний розрахунковий центр" від 02.06.11р. №212-Х затверджено: визначити з 01.11.11р. для житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська КП "Єдиний розрахунковий центр" виконавцем послуг: - з управління будинком, спорудою або групою будинків; - з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; - з ремонту приміщень, будинків , споруд.

Прийнявши будинок №1 , що знаходиться на вул. Д.Донцова в м. Івано-Франківську на балансі КП "Єдиний розрахунковий центр" згідно Акту прийняття - передачі об'єкта в управління з управління ( з балансу) позивач почав виконувати послуги відповідно до структури періодичності та строків їх надання затвердженої рішенням Івано-Франківської міської ради №383-14 від 15.09.11р. зі змінами від 29.12.11р. №546-18 від 29.05.12р. №763-25.

Відповідно до ст. 20 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, крім цього такий обов'язок власника квартири передбачено п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.92р. №572.

Однак ТзОВ "Правнича компанія Де-Юре" свої обов"язки покладені на нього чинним законодавством та Договором не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед КП "Єдиний розрахунковий центр" станом на 31.12.13р. в сумі 2 712,39 грн.

П.7.1. договору про надання послуг з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій встановлено , що місячна плата складається з вартості кожної з послуг, що надаються для жилого будинку споживача, розрахованої відповідно до встановленого тарифу, структури та періодичності послуг, включаючи вартість робіт з поточного ремонту, відповідно до затверджених умов надання послуг.

Відповідно до п. 8.1 оплата послуг за кожен розрахунковий період здійснюється (платежі вносяться) не пізніше 29 числа звітного місяця.

Згідно ст. 1 ЗУ "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій " передбачено , що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності:

- сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території;

- за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Також обґрунтованою є вимога щодо стягнення 24,34 грн. 3% річних, оскільки відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо стягнення 81,55 грн. пені, нарахованої за період прострочки з січня 2013р. по грудень 2013р., суд зазначає наступне:

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 8.3. договору сторони погодили, що за прострочення оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочення виконання, якщо інше не встановлено законом та розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період, за який стягується пеня.

Разом з тим, частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Враховуючи наведене, в стягненні 81,55 грн. пені належить відмовити.

Таким чином, до стягнення підлягають 2 712,39 грн. основного боргу та 24,34 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В контексті вищенаведеного позов слід задоволити частково.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати.

Керуючись т.ст.8, 124 Конституції України,ст. ст. 253,525, 526,530,549,611,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 218, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 33,43,49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія Де-Юре про стягнення 2 818,28грн. заборгованості, з яких 2 712,39 грн. - основний борг, 81,55грн.- пеня та 24,34грн. -3% річних - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Правнича компанія Де-Юре ( вул. Д.Донцова, 2, офіс 1,м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 35517127) на користь комунального підприємства "Єдиний розрахунковий центр", ( вул. Незалежності, 9, м. Івано-Франківськ, 76018; адреса для листування: вул. Чорновола, 7, офіс 302, м. Івано-Франківськ, 76018 код код ЄДРПОУ 35277442 ) 2 712,39 ( дві тисячі сімсот дванадцять грн. тридцять дев'ять коп.) основного боргу , 24,34 (двадцять чотири грн. тридцять чотири коп.) 3% річних та 1 827,00 ( одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судових витрат.

Наказ видати після набранням рішенням законної сили.

В частині стягнення 81,55 грн. пені в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.02.14

Суддя Шкіндер П. А.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"