Постанова

від 12.02.2014 по справі 907/864/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2014 р. Справа № 907/864/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Д.Новосад

суддів О.Михалюк

Г.Мельник

розглянувши апеляційні скарги Головного управління юстиції у Закарпатській області, м. Ужгород, № 8474/07-11 від 09.12.2013 та Відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції, м. Виноградів Закарпатської області, № 06-36/20477 від 05.12.2013

на рішення господарського суду Закарпатської області від 22.11.2013

у справі № 907/864/13

за позовом: Приватного консалтингового підприємства „Консульт", м. Хуст

до відповідача 1 : Головного управління юстиції в Закарпатській області, м. Ужгород

до відповідача 2 : Відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції, м. Виноградів

про стягнення 40 000 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1 : Жулінська О.А.- представник (довіреність №07-21 від 23.01.2014);

від відповідача 2: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 22.11.2013 у справі № 907/864/13 (суддя О. Йосипчук) позов задоволено; стягнуто з відділу ДВС Виноградівського районного управління юстиції в Закарпатській області суму 40 000 грн. витрат на проведення оцінки майна та суму 1 720, 50 грн. витрат на сплату судового збору. Головне управління юстиції у Закарпатській області від відповідальності звільнено.

З даним рішенням не погоджуються відповідачі, Головне управління юстиції в Закарпатській області та відділ державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції, оскаржили його в апеляційному порядку. З наведених підстав у апеляційній скарзі №8474/07-11 від 09.12.2013, відповідач 1, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 22.11.2013 у даній справі частково, а саме п.1 резолютивної частини та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції суми 40 000 грн. витрат на проведення оцінки майна та суми 1 720, 50 грн. витрат на сплату судового збору-відмовити. Також, просить пункт 2 резолютивної частини рішення залишити без змін.

Відповідач 2, не погоджується з прийнятим рішенням з підстав наведених у апеляційній скарзі №06-36/20477 від 05.12.2013 та просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Закарпатської області у даній справі в частині стягнення з відділу ДВС Виноградівського РУЮ на користь ПКП «Консульт» суми 40 000 грн. витрат на проведення оцінки майна та 1 720,50 грн. витрат на сплату судового збору та прийняти нове рішення про стягнення вказаної суми з спеціального реєстраційного рахунку для обліку коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами, відкритими на ім'я відділу ДВС Виноградівського районного управління юстиції.

16.12.2013 автоматизованою системою документообігу суду апеляційні скарги Головного управління юстиції у Закарпатській області та Відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції, розподілено до розгляду судді-доповідачу Новосад Д.Ф.

З урахуванням положень ст. 4-6 ГПК України, п. 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 6 рішення зборів суддів (протокол № 6 від 28.12.2010) зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів (протокол № 13 від 03.08.2012), розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 в склад колегії по розгляду апеляційних скарг Головного управління юстиції у Закарпатській області та Відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції введено суддів - Михалюк О.В., Мельник Г.І.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2013 подані скаржниками матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 05.02.2014 та відстрочено сплату судового збору відповідачу 2 до дня судового засідання. У судовому засіданні 05.12.2014 відстрочено сплату судового збору відповідачу 2 до прийняття рішення по справі та оголошено перерву до 12.02.2014

Позивач, Приватно консалтингове підприємство „Консульт" - з доводами скаржника, наведеними в апеляційній скарзі, не погодився з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судове засідання 12.02.2014 з'явився представник відповідача 1, якому права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено. Відводів складу суду не заявлено. Позивач, відповідач 2 явки повноважених представників у судове засідання не забезпечили, хоча про час та місце засідання суду були належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи.

Розглянувши апеляційні скарги, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, заслухавши пояснення прокурора, в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, рішення господарського суду Закарпатської області від 22.11.2013 у справі № 907/864/13 слід залишити без змін.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 30.03.2012, винесеною заступником начальника відділу ДВС Виноградівського районного управління юстиції на підставі ст. 13 Закону України „Про виконавче провадження", призначено експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання Бондар Єлизавету Юріївну, директора і експерта ПКП „Консульт". Цією постановою, зобов'язано експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання надати письмовий звіт з питань визначення вартості автотранспортних засобів та попереджено про відповідальність за відмову або ухилення від дачі звітів чи за дачу за відомо неправдивих звітів.

Наявний в матеріалах справи Договір №07-1131/12 від 05.07.2012 про надання послуг по організації і проведенні аукціону з реалізації конфіскованого рухомого майна (п.1.4. договору) та Протоколу №07-0131/12-2 проведення аукціону з реалізації конфіскованого майна, затвердженого Директором Закарпатської філії ТОВ „ТД Еліт Сервіс" 06.07.2012 свідчить про використання державним виконавцем звітів суб'єкта оціночної діяльності при встановленні стартової ціни (144 897,32 грн.) предмета аукціону. Сума вартості предмета Лоту за цим договором у розмірі 145 000 грн. була перерахована 01.08.2012 та 08.08.2012, на депозитний рахунок відділу ДВС Виноградівського районного управління юстиції, що підтверджується матеріалами справи.

У виконавчому провадженні відповідачем 2 використовувалися звіти про оцінку вартості конфіскованого майн, також Актом приймання-передачі від 13.07.2012 (позиція 17) замовник - відділ ДВС Виноградівського районного управління юстиції підтвердив отримання від виконавця - ПКП „Консульт" звіти про вартість 100 одиниць утилізаційних конфіскованих автотранспортних засобів із зазначенням про те, що вартість послуг по оцінці становить 40 000 грн. (з позиції 400 грн. за оцінку однієї одиниці майна), яка і підлягає оплаті. Таким чином, що у даній ситуації державний виконавець відділу ДВС Виноградівського районного управління юстиції владним приписом зобов'язав позивача здійснити оцінку 100 одиниць транспортних засобів, що підлягають конфіскації, встановивши вартість оцінки однієї одиниці у розмірі 400 грн. Позивач, у зв'зку із відсутністю правових підстав для відводу, здійснив оцінку майна, а результати оцінки, у вигляді звітів, - передав державному виконавцю для використання у виконавчому провадженні. У зв'язку з викладеним, конфісковане майно, оцінене позивачем, реалізовано на користь держави.

Згідно з ч.3 ст.3 Закону України „Про державну виконавчу службу" районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами і зв'язку з чим, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, гербову печатку.

Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснює керівництво органами державної виконавчої служби та контроль за їх діяльністю, добір кадрів, методичне керівництво діяльністю державних виконавців, підвищення їх професійного рівня, фінансове і матеріально-технічне забезпечення органів державної виконавчої служби, розглядає скарги на дії державних виконавців, організовує виконання рішень відповідно до закону, надає роз'яснення та рекомендації щодо виконання державними виконавцями рішень у порядку, встановленому законом (ч.1 ст.5 Закону України „Про державну виконавчу службу").

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України „Про державну виконавчу службу", державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Частиною 1 статтею 18 Закону України „Про державну виконавчу службу" передбачено, що Фінансове і матеріальне забезпечення діяльності працівників органів державної виконавчої служби та фінансування витрат на проведення та організацію виконавчих дій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, порядок формування яких встановлюється Законом

України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується із застосуванням до спірних правовідносин редакцію Закону України „Про виконавче провадження", що діяла з 25.12.2011 по 19.11.2012, зокрема, Перехідні положення якими передбачено, що зобов'язання передбачити в проектах законів про Державний бюджет України на 2011 рік та наступні роки видатки на забезпечення виконання цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону, та прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавче службу, а інші органи, органи, організації і посадові особи проводять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом , у тому числі і у відповідності до ст.5 цього закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

У відповідності до ст.7 Закону України „Про виконавче провадження", спеціальний суб'єкт господарювання - суб'єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, якого залучається до участі не в силу господарського договору, а на підставі владного припису - Постанови, відповідно до ст.13 Закону України „Про виконавче провадження".

Відповідно до п.2.9. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5, для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), для оцінки майна (майнових прав) - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача.

Згідно з ст.58 Закону України „Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". При цьому, п.4 ст.13 Закону України „Про виконавче провадження", експерт, спеціаліст і суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги, розмір якої визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Винагорода та інші витрати, зумовлені проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання належать до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що відповідно до ст.3 ГК України, правовідносини, що виникають у сфері господарського управління (владні приписи господарським суб'єктам), є організаційно-господарськими відносинами (ст.176 ГК України), в той час, як договір на надання послуг з оцінки майна, що укладається згідно з ст.10 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність", як юридичне явище та породжує господарсько-виробничі відносини (ст.175 ГК України). Зміст такого зобов'язання визначається домовленістю сторін згідно з законом, іншим нормативно-правовим актом або актом управління господарською діяльністю. В даній ситуації виникли організаційно-господарські правові відносини, і Закон України „Про виконавче провадження" є спеціальним законом, по відношенню до Закону України „Про здійснення державних закупівель", відповідно до п.2 Перехідних положень Закону України „Про виконавче провадження" (яким дозволено застосовувати норми спеціального закону над іншими законами, доки їх не буде приведено у відповідність із нормами спеціального закону).

Апеляційна інстанція зазначає, що посилання відповідача 1, на правила Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 є безпідставними. Адже, як вірно зазначено місцевим господарським судом, спірна ситуація відбулася протягом 2012 року, коли застосовувалася, зокрема, і Інструкції про проведення виконавчих дій, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 (дію якої частково припинено Наказом Міністерства юстиції України від 30.11.2012 №1765/5).

Приймаючи звіти позивача та визначаючи вартість робіт по оцінці майна з розрахунку 400 грн. за одиницю предмета оцінки, державним виконавцем правомірно застосовано правила п.2.2.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999, згідно з якими експерт або спеціаліст та суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання має право на винагороду за надані ним послуги, розмір якої визначає начальник відповідного органу державної виконавчої служби за розрахунком, поданим експертом або спеціалістом (у разі, якщо розмір винагороди не перевищує 500 грн.).

Враховуючи вищенаведені норми вбачається, що господарський договір не є єдиною правовою підставою для здійснення суб'єктом оціночної діяльності оплатних дій, спрямованих на оцінку майна та майнових прав. Оцінка майна проводиться і у інших випадках, встановлених законодавством України, що передбачено ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність".

Згідно з ст.ст. 10, 11 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" відносини із суб'єктом оціночної діяльності можуть бути побудовані на підставі договору, який визначає права і зобов'язання його контрагентів. Наявність такого договору є обов'язковою умовою, коли між суб'єктами права мають виникнути майново-господарські відносини.

Апеляційна інстанція погоджується з висновками місцевого суду щодо правильності посилань відповідача 1 на відсутність у спірній ситуації правових підстав для виникнення у нього грошового зобов'язання перед позивачем. Адже, договір на здійснення оцінки між відповідачем 1 та позивачем не укладено, що свідчить про відсутність замовлення оцінки та зобов'язання оплатити її вартість.

Спірні правовідносини виникли на підставі припису державного виконавця і регламентуються не умовами договору, а Законом України „Про державну виконавчу службу", законом України „Про виконавче провадження", Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. №512/5 та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999.

Відповідно до п.4 ст.13 Закону України „Про виконавче провадження", експерт, спеціаліст і суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги. Розмір винагороди визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Винагорода та інші витрати, зумовлені проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання належать до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Вірним є висновок суду першої інстанції про безпідставність посилання відповідача 1 про те, що наслідками конкурсного торгу 10.10.2012 ним укладено угоди про закупівлю за державні кошти послуг суб'єкта оціночної діяльності із контрагентами, серед яких позивача не має. При цьому угоди укладено 10.10.2012, а події, що призвели до виникнення даного спору, відбулися у березні-травні 2012. У зв'язку з чим такі заперечення проти позову є неправильним.

Слід звернути увагу, що відповідач 2, відділ державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції, подав Львівському апеляційному господарському суду лист, у якому повідомлено суд, що відкритий рахунок на ім'я Головного управління юстиції у Закарпатській області закрито 31.12.2013 та відкрито новий рахунок. Однак, відповідачем 2 не доведено належними та допустимими доказами, що суму витрат на проведення оцінки майна слід стягувати із поданого ним рахунку.

Колегія суддів зазначає, що посилання скаржників, викладені ними в апеляційних скаргах, є безпідставними, документально не обґрунтованими, такими, що не ґрунтуються на законодавстві, а відтак, скаржники, в порушення вимоги ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довели тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. Крім того апеляційна інстанція звертає увагу, що Головне управління юстиції у Закарпатській області в апеляційній скарзі посилається на те, що у рішенні суду написано судовий виконавець, а не державний виконавець. Однак вказане не впливає на суть рішення.

На підставі викладеного місцевим господарським судом вірно проаналізовано та надано оцінку обставинам справи. Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Закарпатської області від 22.11.2013 у справі № 907/864/13 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Посилання скаржників, викладені ними в апеляційних скаргах, висновків господарського суду Закарпатської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 22.11.2013 у справі № 907/864/13 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Стягнути з відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції в Закарпатської області (м. Виноградів, вул. Миру, 16, код 34991720) в доход Державного бюджету 860,25 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Господарському суду Закарпатської області видати наказ.

4. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

5. Матеріали справи скерувати до господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлено: 17.02.2014

Головуючий-суддя Д. Новосад

Суддя О. Михалюк

Суддя Г. Мельник