Рішення

від 18.02.2014 по справі 912/62/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 рокуСправа № 912/62/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/62/14

за позовом: прокурора Петрівського району в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Український державний фонд підтримки фермерських господарств від імені якого діє Кіровоградське відділення, м. Кіровоград

до: селянського (фермерського) господарства "Каріна", Кіровоградська область, Петрівський район, с. Богданівка

про стягнення 39 370,90 грн.

за участю представників сторін:

від прокуратури - Чернієнко О.В., посвідчення № 023074 від 21.11.2013 р.;

від позивача - Яцканич М.І., довіреність № 325 від 20.09.2012 р.;

від відповідача - участі не брали.

Прокурор Петрівського району звернувся до господарського суду із позовною заявою в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Український державний фонд підтримки фермерських господарств від імені якого діє Кіровоградське відділення про стягнення з селянського (фермерського) господарства "Каріна" заборгованості по фінансовій допомозі в сумі 20 000,00 грн., з покладенням на відповідача судового збору.

03.02.2014 р. до господарського суду прокурором подано заяву про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якої прокурор просить стягнути з селянського (фермерського) господарства "Каріна" на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств від імені якого діє Кіровоградське відділення заборгованість в сумі 39 370,90 грн., з яких: 39 000,00 грн. заборгованості по фінансовій підтримці, 19,00 грн. інфляційних втрат та 351,90 грн. пені.

Відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає до розгляду вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог, подальший розгляд справи відбуватиметься з врахуванням цієї заяви.

Позивач в судовому засіданні заявлені прокурором позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач участі в судовому засіданні 18.02.2014 р. не приймав, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних документів не подав.

До суду була повернена копія ухвали про порушення провадження у справі від 15.01.2014 р., що спрямувалась на адресу селянського (фермерського) господарства "Каріна", яка зазначена прокурором у позовній заяві, а саме: 28332, Кіровоградська область, Петрівський район, с. Богданівка, з поміткою на поштовому конверті "на території с. Богданівка підприємство "Каріна" не існує".

Згідно витягу з ЄДРПОУ (а.с.25-27) станом на 27.12.2013 р. місцезнаходженням відповідача є: 28332, Кіровоградська область, Петрівський район, с. Богданівка, тобто адреса, яка була зазначена прокурором у позовній заяві.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарським процесуальним кодексом України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, копія ухвали про порушення провадження у справі від 15.01.2014 р., яка направлялась господарським судом за ще однією відомою адресою відповідача, а саме: 52160, Дніпропетровська область, П'ятихатський район, с. Миролюбівка, отримана відповідачем 25.01.2014 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 23.01.2014 р. № 0100765 0 (а.с.55).

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю представника відповідача за наявними документами, які містяться у матеріалах справи у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури та позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 10 Закону України "Про фермерське господарство" Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Згідно статті 11 Закону України "Про фермерське господарство" та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 №1102, Український державний фонд підтримки фермерських господарств на поворотній основі надає фермерським господарствам фінансову підтримку.

28.11.2008 р. керівником селянського (фермерського) господарства "Каріна" Зініч Олегом Михайловичем подано голові комісії Кіровоградського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств заявку на участь у конкурсі для отримання фінансової підтримки на поворотній основі (а.с.8).

В даній заявці, реєстраційний № 01/10 93 від 02.12.2008 р., викладене прохання керівника селянського (фермерського) господарства "Каріна" про допущення його до участі у конкурсі для отримання фінансової підтримки в сумі 150 000,00 грн. на поворотній основі для поповнення обігових коштів.

24.12.2008 р. між Кіровоградським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, в особі директора Яцканича Михайла Івановича, та селянським (фермерським) господарством "Каріна" укладено договір № 82 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству (а.с.9-11, далі - Договір).

За умовами пункту 1 Договору, позивач зобов'язався надати відповідачеві фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі в сумі 100 000,00 грн., а відповідач в свою чергу зобов'язався використати її за цільовим призначенням і повернути вказану фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

Пунктом 2 Договору фермерському господарству визначено цільове призначення суми фінансової підтримки (допомоги), а саме: для поновлення обігових коштів.

Відповідно до підпункту 3.4.2 Договору відповідач зобов'язаний повернути кошти Кіровоградському відділенню Українського державного фонду підтримки фермерських господарств згідно з встановленим графіком: 1 листопада 2009 року в сумі 20000,00 грн., до 1 листопада 2010 року в сумі 20000,00 грн., до 1 листопада 2011 року в сумі 20000,00 грн., до 1 листопада 2012 року в сумі 20000,00 грн., до 1 листопада 2013 року в сумі 20000,00 грн.

Фінансова підтримка (допомога) надається селянському (фермерському) господарству "Каріна" терміном до 01.11.2013 р. згідно пункту 4.1 Договору.

У відповідності до пункту 7 Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і діє до повного повернення селянсько фермерським господарством коштів фінансової підтримки (допомоги) та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених даним договором.

Умови Договору погоджені сторонами в результаті вільного волевиявлення, договір підписаний повноважними представниками сторін без будь-яких доповнень чи заперечень та їх підписи скріплено відтисками печаток.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами договір № 82 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 24.12.2008 р. за своєю правовою природою є договором позики, правовідносини за якими регулюються главою 71 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, позивачем на виконання умов Договору було перераховано відповідачу згідно платіжного доручення № 39 від 25.12.2008 р. на суму 100 000,00 грн. (а.с.14).

Згідно графіку, що міститься в пункті 3.4.2 Договору, відповідач у період до 01.11.2011р. повернув позивачу кошти в загальній сумі 61 000,00 грн., з яких 1 000,00 грн. зарахована в рахунок платежу зі строком погашення 01.11.2012 р.

Додатковою угодою від 20.12.2012 року (а.с.53) сторони, у зв'язку з неплатоспроможністю відповідача через форс-мажорні обставини, внесли зміни до пункту 3.4.2 до Договору щодо перенесення графіку повернення коштів в сумі 20 000,00 грн. з 01.11.2012 р. до 01.12.2013 р.

Відповідач не повернув позивачу обумовлену договором суму фінансової підтримки (допомоги) в розмірі 39 000,00 грн. в строк до 01.12.2013 р.

Відповідно до встановленого пунктом 3.4.2 Договору (з врахуванням положень додаткової угоди від 20.12.2012 року) графіку повернення коштів Кіровоградському відділенню Українського державного фонду підтримки фермерських господарств відповідач зобов'язаний у строк до 01.11.2013 р. погасити частину боргу в сумі 20 000,00 грн., в строк до 01.12.2013 р. - частину боргу в сумі 19 000,00 грн.

Проте, всупереч вимогам Договору та додаткової угоди до нього, доказів сплати заборгованості в сумі 39 000,00 грн. в строк до 01.12.2013 р. сторони не подали.

В матеріалах справи міститься підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 28.01.2014 р., відповідно до якого за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 39 000,00 грн. (а.с.54).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Слід зазначити, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до змісту статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань в частині повернення 39000,00 грн. фінансової допомоги в матеріалах справи відсутні, а тому позовні вимоги заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, пунктом 5.2 Договору № 82 від 24.12.2008 р. за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує позивачу пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Згідно розрахунку позивача сума пені за період з 01.12.2013 р. по 21.01.2014 р. складає 351,90 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання згідно частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За таких обставин, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 01.12.2013 р. по 21.01.2014 р. в сумі 351,90 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума заявлених інфляційних втрат за період з 01.12.2013 р. по 21.01.2014 р. згідно розрахунку позивача становить 19,00 грн. і підлягає стягненню на підставі вказаної вище норми.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Каріна" (28332, Кіровоградська область, Петрівський район, с. Богданівка; ідентифікаційний код 23695683) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (м. Київ, вул. Олени Теліги, 8, ідентифікаційний код 20029342), від імені якого діє Кіровоградське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (м. Кіровоград, вул. Тимірязєва, 84, ідентифікаційний код 22217705) 39 370,90 грн. заборгованості, з яких: 39 000,00 грн. заборгованості по фінансовій підтримці, 19,00 грн. інфляційних втрат та 351,90 грн. пені.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Каріна" (28332, Кіровоградська область, Петрівський район, с. Богданівка; ідентифікаційний код 23695683) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 19.02.2014 року.

Суддя С. Б. Колодій