Рішення

від 10.02.2014 по справі 910/20011/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20011/13 10.02.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Актів-ЛТД» доУправління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаДержавної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби в місті Києві простягнення 49 359,40 грн. Головуючий суддя Босий В.П.

Судді Котков О.В.

Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача:Кононенко Д.Ю. від відповідача:не з'явився від третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Актів-ЛТД» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (надалі - «Управління») про стягнення 49 359,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №3 від 14.01.2013 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 47 828,88 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 530,52 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.11.2013 р.

19.11.2013 р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на закінчення строку дії договору, що зумовлює відсутність у нього обов'язку з оплати поставленої продукції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2013 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державну казначейську службу України в особі Головного управління Державної казначейської служби в місті Києві, розгляд справи відкладено до 11.12.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2013 р. розгляд справи №910/20011/13 вирішено здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.12.2013 р. для розгляду справи №910/20011/13 призначено колегію суддів у складі: Босий В.П. (головуючий), Котков О.В., Ломака В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2013 р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: Босий В.П. (головуючий), Котков О.В., Ломака В.С. розгляд справи призначено на 10.02.2014 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №25966612, отриманим його представником 23.12.2013 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, 27.12.2013 р. на адресу господарського суду направив пояснення у справі, розгляд справи просив здійснювати за його відсутності.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2013 р. між Управлінням (замовник) та Товариством (виконавець) було укладено договір №3 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе оплату з придбання новорічно-різдвяних подарунків.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що вартість робіт складає 47 828,88 грн., а згідно з п. 2.3 Договору розрахунок з виконавцем проводиться замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця після підписання сторонами акту приймання-здачі робіт.

За замістом п. 7.4 Договору він вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором до 31.12.2013 р.

На виконання умов Договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботи з придбання новорічних подарунків загальною кількістю 2 970 шт. на суму 47 828,88 грн., що підтверджується актом прийому-здачі виконання робіт №3 від 14.01.2013 р. та видатковою накладною №АК-0000196 від 14.01.2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 47 828,88 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (акт прийому-здачі виконання робіт №3 від 14.01.2013 р. та видаткова накладна №АК-0000196 від 14.01.2013 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно умов Договору на загальну суму 47 828,88 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений вищезазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Аналогічні висновки щодо строку виконання грошового зобов'язання зі змісту ст. 692 Цивільного кодексу України містяться в постанові Вищого господарського суду України від 28.2.2012 р. у справі №5002-8/481-2011 та Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р.

З урахуванням положень ст.ст. 530, 692 Цивільного кодексу України та п. 2.3 Договору відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар на наступний день після його прийняття та підписання сторонами акту приймання-здачі робіт.

Отже, у відповідача існує заборгованість у розмірі 47 828,88 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент звернення позивача до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 47 828,88 грн. на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Твердження відповідача про відсутність обов'язку з оплати ним суми заборгованості за Договором у зв'язку з закінченням строку його дії судом не приймається до уваги з огляду на те, що пунктом 7.4 Договору передбачено його дію до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором до 31.12.2013 р., а позовну заяву у даній справі подано 16.10.2013 р. , тобто до моменту закінчення строку його дії.

Більш того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків від 15.10.2013 р., підписаний представником Управління та скріплений його печаткою, який свідчить про визнання відповідачем існування у нього заборгованості у розмірі 47 828,88 грн. станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Управлінням обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Управління заборгованості у розмірі 47 828,88 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 530,52 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 20.07.2013 р. по 15.10.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що за порушення строку розрахунку стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню за період з 20.07.2013 р. по 15.10.2013 р., проте суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Як встановлено судом, зобов'язання відповідача з оплати поставленого товару повинно було бути виконане на наступний день після підписання сторонами акту приймання-здачі робіт, тобто до 15.01.2013 р.

Відтак, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені припиняється 15.06.2013 р., тобто, через 6 місяців з від дня, коли зобов'язання за Договором мало бути виконано відповідачем (15.01.2013 р.)

Таким чином, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову, а тому нарахування пені за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання у період з 20.07.2013 р. по 15.10.2013 р. є безпідставним і у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Управління на користь Товариства заборгованості у розмірі 47 828,88 грн.

В іншій частині в задоволенні заявлених позовних вимог (пеня у розмірі 1 530,52 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Актів-ЛТД» задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 11; ідентифікаційний код 37448129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Актів-ЛТД» (02098, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 7; ідентифікаційний код 30580037) заборгованість у розмірі 47 828 (сорок сім тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 88 коп. та судовий збір у розмірі 1 667 (одна тисяча шістсот шістдесят сім) грн. 15 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.02.2014 р.

Головуючий суддя В.П. Босий

Судді О.В. Котков

В.С. Ломака