Рішення

від 12.02.2014 по справі 916/3552/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2014 р.Справа № 916/3552/13

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Князєвій К.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Кіценко О.Ю. за довіреністю від 15.08.2013р.

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Елітвинпром" до товариства з додатковою відповідальністю „Комсомолець" про стягнення 27 134,26 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Елітвинпром" (далі по тексту - ТОВ „Елітвинпром") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з додатковою відповідальністю „Комсомолець" (далі по тексту - ТДВ „Комсомолець") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 27 134,26 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 23 893,60 грн. та трьох відсотків річних в сумі 3 240,66 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № 7 від 14.03.2012р. щодо передання у власність позивача товару, вартість якого була передплачена останнім.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень суду під розписку, проте жодного разу його повноважний представник в судові засідання по даній справі не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. Оскільки ТДВ „Комсомолець" не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

14.03.2012р. між ТОВ „Елітвинпром" (Покупець) та ТДВ „Комсомолець" (Продавець) було укладено договір № 7, у відповідності до п. 1.1 якого Продавець зобов'язується продати Покупцю 4000 кв.м. дорожньої плити, що іменуються в подальшому товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п.п. 2.1 - 2.3 договору № 7 від 14.03.2012р. ціна товару складає 84 грн. за 1 кв.м., в т.ч. ПДВ. Розрахунки проводяться у безготівковій формі протягом 3 днів після виставлення рахунку. Загальна сума за даним договором складає 336 (триста тридцять шість) тисяч гривень.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з положеннями ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу положень ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із платіжних доручень № 188 від 14.03.2012р., № 189 від 15.03.2012р., № 230 від 30.03.2012р., позивачем було перераховано на користь ТДВ „Комсомолець" грошові кошти в сумі 145 000 грн. із призначенням платежу - плата за плиту дорожню, тобто в якості плати за товар, який є предметом укладеного між сторонами по справі договору № 7 від 14.03.2012р.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору № 7 від 14.03.2012р. поставка товару за даним договором здійснюється за рахунок Продавця. Товар вважається поставленим Продавцем та прийнятим Покупцем з моменту підписання сторонами товарної накладної, яка засвідчує момент передачі товару та момент переходу права власності.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору № 7 від 14.03.2012р. відповідачем було передано у власність ТОВ „Елітвинпром" товар загальною вартістю 91 106,40 грн., що підтверджується видатковими накладними № 41 від 12.04.2012р., № 267 від 28.09.2012р. Поставка решти товару на суму 53 893,60 грн. , вартість якого була передбачена позивачем, відповідачем не здійснювалась. При цьому, відповідно до гарантійного листа від 26.12.2012р. № 251 ТДВ „Комсомолець" зобов'язалось в строк до 01.04.2013р. поставити позивачу дорожні плити у кількості 642 кв.м.

Відповідно до ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

В силу положень ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В свою чергу, виходячи з положень ч. 1 ст. 251, ч. 3 ст. 254 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту передачі з боку ТДВ „Комсомолець" у власність позивача товару, який є предметом укладеного між сторонами по справі договору № 7 від 14.03.2012р., в строк до 01.04.2013р., суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення прийнятих на себе грошових зобов'язань за вказаною угодою у встановлений строк не здійснив передачу у власність ТОВ „Елітвинпром" товару, вартість якого була передплачена останнім.

В свою чергу, у зв'язку із невиконанням відповідачем прийнятого на себе обов'язку здійснити поставку товару, вартість якого була передплачена позивачем, останній звернувся до ТДВ „Комсомолець" із вимогою, викладеною у листі № 57 від 21.06.2013р, про повернення суми попередньої оплати в розмірі 53 893,60 грн. Як свідчать матеріали справи, після отримання даної вимоги, відповідач повернув ТОВ „Елітвинпром" грошові кошти в сумі 30 000,00 грн., які були раніше отримані ТДВ „Комсомолець" як передплата вартості непоставленого ним товару, що й зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати

З огляду на викладене, керуючись положеннями ч. 2 ст. 693 ЦК України суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із ТДВ „Комсомолець" на користь ТОВ „Елітвинпром" грошових коштів в сумі 23 893,60 грн., що були сплачені останнім в якості попередньої оплати вартості товару, який, в порушення договору № 7 від 14.03.2012р. та зобов'язань за гарантійним листом № 251 від 26.12.2012р., не був переданий відповідачем як продавцем у визначений строк. У зв'язку з викладеним, позовні вимоги ТОВ „Елітвинпром" у вказаній частині підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати три відсотки річних в сумі 3 240,66 грн. у зв'язку із простроченням виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо здійснення поставки товару, передбаченого ТОВ „Елітвинпром". Проаналізувавши позовні вимоги у названій частині, господарський суд вважає за необхідне зазначити.

У постанові Верховного Суду України від 15.10.2013р. по справі № 5011-42/13539-2012, ухваленій в порядку ст. 111-16 ГПК України у зв'язку із неоднаковим застосуванням судом (судами) касаційної інстанції положень частини 2 ст. 625 ЦК України, висловлено правову позицію, згідно із якою стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим неправомірним є стягнення із продавця у такому випадку суми індексу інфляції та трьох процентів річних. За такі дії продавець несе відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару.

Відповідно до ст. 3 ст. 82 ГПК України обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу. Згідно зі ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Підсумовуючи викладене, приймаючи до уваги висловлену Верховним Судом України правову позицію щодо порядку застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до правовідносин щодо стягнення із продавця суми, отриманої в якості попередньої оплати непоставленого товару, у відповідності до якої визначений ч. 2 ст. 693 ЦК України обов'язок продавця повернути суму попередньої оплати не вважається грошовим зобов'язанням, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення із ТДВ „Комсомолець" трьох відсотків річних в сумі 3 240,66 грн., нарахованих на суму несвоєчасно повернутої попередньої оплати. У зв'язку з викладеним, позовні вимоги у названій частині не підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування обов'язку ТДВ „Комсомолець" повернути позивачу суму попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 23 893,60 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог частково на суму 23 893,60 грн. Таким чином, із ТДВ „Комсомолець" слід стягнути на користь ТОВ „Елітвинпром" суму попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 23 893,60 грн. відповідно до ст.ст. 11, 251, 254, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 662 - 664, 629, 692, 693, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення із ТДВ „Комсомолець" трьох відсотків річних в сумі 3 240,66 грн. слід відмовити відповідно до ст.ст. 625, 693 ЦК України, ст.ст. 82, 111-28 ГПК України.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 251, 254, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 662 - 664, 629, 692, 693, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 111-28 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю „Комсомолець" /68400, Одеська область, Арцизький район, м. Арциз, вул. Комсомольська, 30, код ЄДРПОУ 00413133, р/р 2600230993 в АБ „Укргазбанк" м. Арциз, МФО 320478 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Елітвинпром" /65496, Одеська область, Овідіопольський район, смт Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, 1, код ЄДРПОУ 36362114, р/р 26008170684 в АТ „Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805 суму попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 23 893 грн. 60 коп. /двадцять три тисячі вісімсот дев'яносто три грн. 60 коп./, судовий збір в сумі 1 515 грн. 02 коп. /одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять грн. 02 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 17.02.2014р.

Суддя С.П. Желєзна