Рішення

від 18.02.2014 по справі 919/81/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року справа № 919/81/14 919/81/14/3744/14

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Грицай О.С. при секретарі Григор'євій К.Д. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: комунального закладу "Міська інфекційна лікарня"

(99003, м.Севастополь, вул. Комуністична, 40 )

до товариства з обмеженою відповідальністю "Медтранзит"

(99058, м. Севастополь, вул. Героїв Бреста, 19, кв. 51)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

про стягнення 60 218,86 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Нецвєтаєвої В.С., - довіреність №4 від 08.01.2014;

відповідача - Плешакова О.С., - довіреність б/н від 03.02.2014;

третьої особи - не прибула.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року комунальний заклад "Міська інфекційна лікарня" (далі -позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Медтранзит" (далі -відповідач) про стягнення 88 204,42 грн., з яких: заборгованість з орендної плати в розмірі 47 218,86 грн., 3% річних в сумі 1 567,92 грн., пеня - 3 417,64 грн., штраф за прострочення сплати орендної плати 36 000,00 грн., посилаючись на невиконання останнім умов договору № 782 від 14.10.2011 року оренди нерухомого майна.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.02.2014 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради.

Справа розглядалась у судових засіданнях 04.02.2014 та 18.02.2014 року.

У судовому засіданні 04.02.2014 судом був оглянутий оригінал договору № 782 від 14.10.2011 з додатками.

Представник позивача у судовому засіданні 18.02.2014 надала заяву про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував стосовно зменшення позовних вимог.

Зазначена заява відповідає вимогам ст.22 ГПК України, тому вона приймається судом, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 60 218,86 грн., з яких заборгованість за договором 47 218,86 грн., штрафні санкції на загальну суму 13 000,00 грн в межах якої розглядається спір.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 18.02.2014 прибули.

Третя особа свого повноважного представника у судове засідання 18.02.2014 не забезпечила, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно і належним чином.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абзацу першого пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явились у засідання.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника третьої особи не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника третьої особи за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім викладеного судом встановлено, що 14.10.2011 року між сторонами укладений договір оренди нерухомого майна № 782 (далі -договір) (а.с 20-21).

Відповідно до пункту 1.1 договору з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар приймає в оренду майно -вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 20,1 кв.м, розташоване в будівлі адміністративного корпусу літера «Е» на території Міської інфекційної лікарні за адресою: м. Севастополь, вул. Комуністична, 40, - яке перебуває на балансі комунального закладу "Міська інфекційна лікарня" (далі -об'єкт оренди), вартість якого, згідно із незалежною оцінкою станом на 30.04.2011 року, складає 35 450 (тридцять п'ять тисяч чотириста п'ятдесят) гривень без НДС (Додаток 1).

Пунктом 3.2 договору визначено, що орендна плата складає 12 000,00 (дванадцять тисяч) гривень (без НДС) за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата повинна перераховуватись на рахунок комунального закладу "Міська інфекційна лікарня".

Згідно з пунктом 3.3 договору розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

За умовами договору (підпункт 4.4.3 пункту 4.4 договору) орендар зобов'язався своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням об'єктом оренди в тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг, по рахунках виставлених орендодавцем.

Сторони домовились, що договір діє з моменту його підписання сторонами, але в будь-якому випадку не раніше дати узгодження договору Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради і діє до 28 вересня 2016 року (пункт 7.1 договору).

Згідно із пунктом 8.5 договору у разі порушення строку внесення орендної плати, встановленого пунктом 3.2 цього договору, орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків пеню у розмірі 200% від облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який буде нараховуватися пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 8.6 договору сторони встановили, що у разі прострочення внесення орендної плати понад 30 календарних днів, орендодавець має право вимагати, а орендар зобов'язаний оплатити на користь орендодавця 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 8.7 договору у разі прострочення внесення орендної плати більше 60 календарних днів орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків штраф у сумі рівній трикратному розміру річної орендної плати за договором.

Надання майна в оренду за договором позивачем підтверджується, зокрема, актом приймання-передачі орендованого майна від 14.10.2011, підписаним обома сторонами без зауважень (а.с 22) та розрахунком орендної плати до договору який був доданий до позовної заяви (а.с 23).

Натомість, відповідач умови договору порушив: орендну плату вносив несвоєчасно і не в повному обсязі, внаслідок чого за період з 21.11.2011 по 30.12.2013 рік у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 47 218,86 грн, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір оренди, згідно до положень статті 283 Господарського кодексу України, а також приписів статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами договору, внесення орендної плати здійснюється орендодавцю щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.2 договору).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов договору стосовно своєчасного внесення орендної плати, у зв'язку з чим у нього перед комунальним закладом "Міська інфекційна лікарня" утворилась заборгованість у розмірі 47 218,86 грн.

У зв'язку із заборгованістю, яка склалась на підставі неналежного виконання відповідачем умов договору, позивачем 12.03.2013 року було направлено лист товариству з обмеженою відповідальністю "Медтранзит" про розірвання договору оренди від 14.10.2011 року №782 (а.с 27).

Відповідачем 22.03.2013 було надано відповідь про можливість погашення заборгованості та додано графік погашення заборгованості (а.с 28-29).

Як встановлено матеріалами справи та не спростовувалось сторонами, договір №782 про оренду нерухомого майна від 14.10.2011 було розірвано 22.03.2013.

У підтвердження вищевикладеного позивачем надано копію акту приймання-передачі орендованого майна від 22.03.2013 з якого вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Медтранзит" передає орендодавцю з оренди нерухоме майно, а комунальний заклад "Міська інфекційна лікарня" приймає його (а.с 24).

Проте враховуючи, що договір між сторонами було розірвано, а майно повернуте орендодавцю, орендар свої зобов'язання за договором оренди нерухомого майна № 782 в частині оплати орендної плати не виконав, доказів погашення заборгованості по орендній платі за період з 2011 по 2013 рік в сумі 47 218,86 грн, відповідачем не надано.

На підтвердження належного виконання умов договору позивачем було надано виставлені відповідачу рахунки щодо оплати за орендну плату та відшкодування витрат на комунальні послуги за період з листопада 2011 р. по лютий 2013р. (а.с 30-44).

Доказами часткових проплат відповідачем служать надані позивачем копії виписок з банку, які містяться в матеріалах справи, та були оглянуті судом (а.с 45-78).

На час розгляду справи в суді, відповідачем взяті зобов'язання в повному обсязі не виконані, у зв'язку з чим заборгованість складає 47 218,86 грн, розрахунок якої був перевірений судом, відповідачем визнавався та має бути стягнута з відповідача.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивачем нараховані відповідачу 3% річних у сумі 1 684,35 грн. Періодом нарахування 3% річних позивач визначив з 21.11.2012 по 28.01.2014 року, у зв'язку з чим суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 8.5 договору, та зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки та частини другої цієї ж статті у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом було здійснено дослідження та перевірку розрахунку штрафу за договором від 14.10.2011, з якого вбачається сума штрафу 36 000 грн. (12000 х 3 міс), яка є обґрунтованою.

Під час розгляду справи сторони домовились, про зменшення розміру штрафних санкцій, у зв'язку з чим позивачем було надано заяву про зменшення позовних вимог, однак розрахунок суми штрафних санкцій на суму 13 000 грн. наданий не був.

У судовому засіданні сторони підтвердили що нова сума штрафних санкцій є значно меншою ніж та, що була заявлена у позові, однак необхідності щодо надання такого розрахунку не має, оскільки сума штрафних санкцій вже узгоджена сторонами та складає 13 000 грн. за період з 21.11.2012 по 31.12.2013 р. та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідачем було надано заяву про надання розстрочки виконання рішення суду строком на шість місяців, обґрунтовуючи тимчасовим тяжким фінансовим станом.

Представник позивача не заперечує задовольнити заяву відповідача та розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.

З приводу вказаної заяви відповідача суд зазначає, що враховуючи положення статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення має право відстрочити або розтрочити виконання рішення, крім того відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки як для боржника так і для стягувача у разі прийняття рішення про розстрочення виконання судового акту та не допустити їх настання.

Враховуючи згоду позивача з розстроченням виконання рішення суду, суд вважає за можливе задовольнити заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Медтранзит" про надання розстрочки на 6 місяців.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Медтранзит" (99058, м. Севастополь, вул. Героїв Бреста, 19, кв. 51, ідентифікаційний код 23449406, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь комунального закладу "Міська інфекційна лікарня" (99003, м.Севастополь, вул. Комуністична, 40, р/р 35419001026602, банк ГУДКСУ, м. Севастополь, ЄДРПОУ 05483730) заборгованість у розмірі 60 218,86 грн , з яких: основна заборгованість за договором 47 218,86 грн, штрафні санкції у розмірі 13 000,00 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Медтранзит" (99058, м. Севастополь, вул. Героїв Бреста, 19, кв. 51, ідентифікаційний код 23449406, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь комунального закладу "Міська інфекційна лікарня" (99003, м.Севастополь, вул. Комуністична, 40, р/р 35419001026602, банк ГУДКСУ, м. Севастополь, ЄДРПОУ 05483730) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 827,00 грн .

4. Розстрочити виконання рішення суду строком на 6 місяців, стягуючі щомісячно по 10 340,98 грн.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.02.2014

Суддя О.С. Грицай