Рішення

від 18.02.2014 по справі 927/50/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 лютого 2014 року справа №927/50/14

за позовом : прокурора Коропського району,

вул. Поштова, 9, смт. Короп, Чернігівська область, 16200, в інтересах держави

в особі позивача: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств,

вул. Олени Теліги, 8, к. 58-а, 59, м. Київ, 04112

в особі: Чернігівського відділення Українського державного фонду підтримки

фермерських господарств,

пр. Миру, 14, м. Чернігів, 14000,

до відповідача:фермерського господарства „Максименко Михайла Петровича",

вул. Леніна, 2, с. Риботин, Коропський район, Чернігівська область, 16240

про стягнення 10410,00 грн.

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: Плевако В.М. - директор, довіреність №165 від 15.04.2011 року,

від відповідача: не з'явився,

за участю: Лазоренко М.М. - старшого прокурора відділу прокуратури м. Чернігова, посвідчення №015041 від 05.02.2013 року

СУТЬ СПОРУ:

Прокурором Коропського району в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Чернігівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств подано позов до фермерського господарства „Максименко Михайла Петровича" про стягнення 10000 грн. неповернутої фінансової допомоги, отриманої відповідачем згідно договору №11 від 26.08.2008 року про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, 310,00 грн. пені, 40,00 грн. інфляційних нарахувань та 60,00 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а всього 10410,00 грн.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні підтримують позовні вимоги в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Відповідач заяв, клопотань та відзиву на позов не надіслав, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, правом на приймання участі у господарських засіданнях, на подання відзиву на позов, заяв, клопотань, на подачу доказів та іншими правами.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір №11 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству (далі - Договір).

Згідно розділу 1 договору позивач зобов'язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі відповідачу в сумі 50000 грн., а відповідач зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

Відповідно до п. 3.4.2 договору відповідач зобов'язаний повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Чернігівському відділенню Укрдержфонду згідно з встановленим графіком:

- до 20 вересня 2009 року в сумі 10000 грн.;

- до 20 вересня 2010 року в сумі 10000 грн.;

- до 20 вересня 2011 року в сумі 10000 грн.;

- до 20 вересня 2012 року в сумі 10000 грн.;

- до 20 серпня 2013 року в сумі 10000 грн.

Прокурором заявлені позовні вимоги за неповернення коштів фінансової підтримки, строк по поверненню яких передбачений до 20 серпня 2013 року.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що фінансова підтримка (допомога) надається відповідачу терміном до 20 серпня 2013 року.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 50 000 грн. фінансової підтримки, що підтверджується копією платіжного доручення №11 від 03.09.2008 року, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідач не виконав свої зобов'язання в повному обсязі та в строк, передбачений умовами договору.

Позивачем направлялись відповідачу листи №53-25/61 від 29.08.2013 року та №53-25/115 від 28.10.2013 року з вимогою сплатити заборгованість.

Станом на день звернення з даним позовом до суду доказів повернення фінансової підтримки в сумі 10000 грн., термін сплати якої передбачений до 20.08.2013 року, відповідач не надав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином".

Статтею 525 Цивільного кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Суд доходить висновку про те, що за своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором позики, а тому до спірних правовідносин застосовуються вищевикладені норми права.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем від позивача фінансової підтримки, виходячи з вищевикладених норм законодавства та договору, у відповідача виникло зобов'язання повернути надану фінансову підтримку в строки, передбачені договором.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення борг по поверненню наданої фінансової підтримки в сумі 10000 грн., термін оплати якої передбачений до 20.08.2013 року.

Відповідно до п. 5.2 договору сторони домовилися, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) відповідач сплачує позивачу пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Враховуючи, що відповідачем не сплачено суму фінансової підтримки в сумі 10000 грн. у термін, визначений умовами договору, а саме до 20 серпня 2013 року, позивачем на підставі п. 5.2 договору нараховано та пред'явлено до стягнення відповідачу пеню за період прострочення платежу з 21.08.2013 року по 01.11.2013 року в сумі 310,00 грн.

Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені, заявленої до стягнення позивачем, дійшов висновку про неправомірність її нарахування.

За період прострочення платежу з 21.08.2013 року по 01.11.2013 року позивач має право нараховувати пеню в сумі 260,00 грн.

Частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Згідно п. 5.1 договору відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) позивачу відповідач зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення суму боргу з урахуванням 3% річних з простроченої суми за період з 21.08.2013 року по 01.11.2013 року в сумі 60,00 грн. та інфляційних нарахувань за період з вересня 2013 року по листопад 2013 року в сумі 40,00 грн.

Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування пені інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних і в разі, якщо обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Господарський суд Чернігівської області здійснив перевірку розрахунку інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, заявлених до стягнення позивачем, та дійшов висновку про правомірність їх нарахування.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 10360,00 грн., а саме з відповідача підлягає стягненню 10000 грн. боргу, 260,00 грн. пені, 40,00 грн. інфляційних нарахувань та 60,00 грн. 3% річних.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відтак, господарські витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства „Максименко Михайла Петровича" (вул. Леніна, 2, с. Риботин, Коропський район, Чернігівська область, р/р 260012686 „Райффайзен Банк Аваль" м. Чернігів, МФО 353348, ідентифікаційний код 22816009) на користь Чернігівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (пр. Миру, 14, м. Чернігів, р/р 37125017000996 ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, ідентифікаційний код 21402205) 10 000 грн. боргу, 260,00 грн. пені, 40,00 грн. інфляційних нарахувань та 60,00 грн. 3% річних.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Фермерського господарства „Максименко Михайла Петровича" (вул. Леніна, 2, с. Риботин, Коропський район, Чернігівська область, р/р 260012686 „Райффайзен Банк Аваль" м. Чернігів, МФО 353348, ідентифікаційний код 22816009) до державного бюджету (р/р 31217206783002, отримувач - УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, МФО 853592, ідентифікаційний код 38054398, Банк - ГУДКСУ у Чернігівській області, призначення платежу: „Судовий збір, код 03500068 пункт 2.1", код бюджетної класифікації 22030001) 1827 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Суддя Ж.В. Блохіна