Вирок

від 19.02.2014 по справі 762/3044/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

19.02.2014

Апеляційний суд міста Севастополя

Провадження № 11кп/797/27/14 Головуючий в першій інстанції:

Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України Мурадян Р.П.

Доповідач: Коваленко О.Ю.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Севастополя у складі:

головуючого - судді КОВАЛЕНКА О.Ю.

суддів СОЛОВЙОВА Є.О., КАБАЛЬ І.І.

за участю секретаря: ЛАШКЕВИЧ Н.О.

прокурора СІМАК Ю.В.

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засідання в приміщенні апеляційного суду міста Севастополя апеляційну скаргу прокурора, обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Балаклавського районного суду міста Севастополя від 25 листопада 2013 року, яким

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Севастополя, громадянина України, маючого середньо-технічну освіту, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючого мотористом 1-го класу морського буксиру МБ-23 загону судів забезпечення Чорноморського флоту № 758 центру МТЗ, військовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не засудженого,

визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та засуджено до 5-ти років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки,

на підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням на 3 роки, з покладанням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію;

вироком ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь: ОСОБА_6 у рахунок відшкодування матеріальних збитків - 19580 грн., моральної шкоди - 100000 грн.; ОСОБА_7 - у рахунок відшкодування матеріальних збитків 96186 грн. 50 коп., моральної шкоди у сумі 50000 грн.,

цім же вироком ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь держави Україна судові витрати на проведення: експертизи технічного стану транспортного засобу № 172 від 19 листопада 2012 року у розмірі 1103 грн. 40 коп., автотехнічної експертизи № 96 у розмірі 586 грн. 80 коп., комісійної транспортно-трасологічної експертизи № 294 від 17 серпня 2013 року у розмірі 734 грн. 16 коп.,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком районного суду, ОСОБА_5 30 жовтня 2012 року приблизно о 20 години 20 хвилин керував автомобілем «Форд Скорпіо» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, і рухався в м. Севастополі по автодорозі Ялта-Севастополь з боку с. Гончарне у напрямку Ялтинського кільця.

Під час руху, водій ОСОБА_5 на 69 км.+ 300 м. автодороги Ялта-Севастополь, в порушення вимог пунктів 14.2 «в» та 14.6 «г» Правил дорожнього руху України, перед початком маневру обгону попереду рухомого транспортного засобу, не впевнився, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, і що дана ділянка дороги з обмеженою видимістю дозволяє здійснити даний маневр, не врахувавши дорожню обстановку (ділянка дороги з видимістю обмеженою геометричними параметрами місцевості), виїхав на зустрічну смугу, де допустив зіткнення з автомобілем «Опель Астра» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керування водія ОСОБА_7 на смузі руху останнього.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Форд Скорпіо» ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року в реанімаційному відділенні 1-ої міської лікарні міста Севастополя.

Пасажиру автомобіля «Опель Астра» ОСОБА_6, водію автомобіля «Опель Астра» ОСОБА_7, пасажирам автомобіля «Форд Скорпіо» ОСОБА_9 та малолітній ОСОБА_10 спричинені ушкодження середньої тяжкості.

В апеляційній скарзі і доповненнях до неї, прокурор просить скасувати вирок суду щодо ОСОБА_5, постановити новий вирок, за яким ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, на підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Апеляційна скарга прокурора мотивована тим, що, застосовуючи положення ст. 75 КК України при призначенні покарання ОСОБА_5, суд безпідставно звільнив його від відбування додаткового покарання.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить скасувати вирок районного суду в частині стягнення моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та постановити новий вирок, яким зменшити розмір моральної шкоди.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд ухвалив необґрунтоване рішення в частині стягнення на користь потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 сум моральної шкоди, вказує на те, що суд не врахував його матеріальне становище, яке становить 4252 грн. на склад родини з трьох чоловік, а також на мати и брата його дружини, які є інвалідами і також потребують матеріальної допомоги.

Крім того, апелянт посилається на те, що його родина також постраждала за наслідками ДТП, і на лікування і реабілітацію також необхідні грошові кошти.

На думку обвинуваченого ОСОБА_5 підтриманий прокурором розмір моральної шкоди: для ОСОБА_7 - 20000 грн., ОСОБА_6 - 40000 грн., є справедливим та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту оскарженого судового рішення та доводів, викладених в апеляційних скаргах, висловлення доводів прокурора, обвинуваченого ОСОБА_5, які наполягали на задоволенні поданих ними апеляційних скарг, думку інших учасників процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу прокурора у повному обсязі, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5, задовольнити частково, з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, досудове і судове слідство по ній проведені з дотриманням вимог розділів ІІІ, ІV КПК України. Викладені у вироку висновки про винність обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України при обставинах, вказаних у вироку суду, ґрунтуються на зібраних по справі доказах, відповідають фактичним обставинам справи, через що досліджувалися в порядку ч.3 ст.349 КПК України і ніким з учасників процесу не оскаржуються.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи, повністю визнав себе винним, не оспорював фактичні обставини справи.

Дії засудженого правильно кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також спричинило загибель потерпілого ОСОБА_8

Разом с цим, відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно ст.75 КК України, при звільнені від відбування покарання, обвинувачений звільняється лише від призначеного судом основного покарання.

Додаткове покарання у такому випадку застосовується на підставі ст.77 КК України, згідно якої, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Проте, як вбачається з резолютивної частини вироку, суд першої інстанції визнав винним ОСОБА_5 за ч.2 ст.286 КК України та призначив йому покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки, на підставі ст.75 КК України, звільнив ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки та поклав обов'язки передбачені п.п.3, 4 ч.1 ст.76 КК України.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним скасувати вирок суду першої інстанції, в частині призначення покарання ОСОБА_5, як незаконний та ухвалити новий вирок, яким призначити йому покарання у відповідності з чинним законодавством.

Колегія суддів також вважає слушними і доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 щодо необґрунтованості судового рішення в частині вирішення цивільного позову потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7

Так, відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи цивільній позови потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7, суд першої інстанції задовольнив їх у повному обсязі для ОСОБА_6 і частково - для ОСОБА_7, стягнувши з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 у відшкодування матеріальних збитків - 19580 грн., моральної шкоди 100000 грн., на користь ОСОБА_7 96186 грн. 50 коп. у рахунок відшкодування матеріальних збитків і 50000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

При цьому визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню, суд врахував перенесені потерпілими ОСОБА_6 и ОСОБА_7 фізичні, душевні, психічні страждання, характер немайнових витрат, матеріальне становище винного.

В той же час, на думку колегії суддів апеляційного суду, позивачами не доведено обґрунтованість вимог щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі саме 100000 грн. для ОСОБА_6 і 50000 грн. - для ОСОБА_7

Крім того судом першої інстанції не враховано вимоги розумності і справедливості та матеріальне становище винного, щомісячний дохід якого становить 4252 грн., та який має на утриманні дружину та малолітню дочку, які також постраждали за наслідками ДТП.

Таким чином, колегія суддів, знаходить підстави для часткового задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 в частині вирішення цивільного позову і зміни вироку суду щодо нього на підставі ч. 1 ст. 408 КПК України, а суму відшкодованої моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_6 і ОСОБА_7, зменшенню відповідно до 60000 грн. і 30000 грн.

Заслуговують уваги, на думку колегії суддів і доводи апеляційної скарги прокурора щодо помилково стягнення судом з обвинуваченого ОСОБА_5 судових витрат на проведення комісійної транспортно-трасологічної експертизи № 230/16 від 25 липня 2013 року у розмірі 2448 грн. саме на користь держави Україна, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що вказану комісійну експертизу окрім держаного експертної установи, проводила ЕК «Кримська незалежна експертиза» (т.1 а.с. 68-73), яка повідомила органи слідства, що витрати на її проведення становлять 2448 грн. (т.1 а.с.67), при відсутності якого-небудь розрахунку від НДЕКЦ при УМВС України у місті Севастополі в матеріалах провадження.

Отже судові витрати на проведення вказаної експертизи у сумі 2448 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь ЕК «Кримська незалежна експертиза».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити у повному обсязі, обвинуваченого ОСОБА_5 - частково.

Вирок Балаклавського районного суду міста Севастополя від 25 листопада 2013 року щодо ОСОБА_5 скасувати в частині призначення йому покарання та ухвалити новий вирок.

Визнати винним ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5-ти років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_5 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням на 3 роки, з покладанням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цій же вирок районного суду змінити в частині вирішення цивільних позовів та судових витрат:

Зменшити суму стягнутих з обвинуваченого ОСОБА_5, на користь потерпілім ОСОБА_6, ОСОБА_7 моральної шкоди до 60000 грн. і 30000 грн. відповідно.

Виключити з вироку вказівку на стягнення з ОСОБА_5 судових витрат на проведення комісійної транспортно-трасологічної експертизи № № 230/16 від 25 липня 2013 року у розмірі 2448 грн., цю суму стягнути з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Експертна компанія «Кримська незалежна експертиза» (П/Р 26001054805196, МФО 324935, ЄДРПОУ 38761261, банк отримувач ПриватБанк).

В решті вирок суду щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Головуючий: О.Ю.КОВАЛЕНКО

Судді: Є.О. СОЛОВЙОВ

І.І. КАБАЛЬ