Рішення

від 17.02.2014 по справі 915/2254/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року Справа № 915/2254/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ирбис.»

54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 61, кв. 12

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

54001, АДРЕСА_2

Про: стягнення заборгованості в сумі 160 406,10 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Баришніков А.О., за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 16.12.2013 року звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача 160406,10 грн. основного боргу.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору поставки № 1923 від 06.06.2012 року; видаткових накладних № 324908Д від 04.12.12 р., № 341457Д від 20.12.12 р., № 331849Д від 11.12.12 р., № 331851Д від 11.12.12 р., № 334468Д від 13.12.12 р., № 331857Д від 11.12.12 р. та № 341464Д від 20.12.12 р.; претензії № 15/1 від 15.01.13 р.; норм ст. ст. 629, 692, 526 Цивільного кодексу України, ст. 222 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що позивач письмово вимагав у відповідача сплати суми основного боргу, направивши претензію від 15.01.13 р., однак відповідач в порушення ст. 222 ГК України претензію не розглянув, вимогу про сплату заборгованості не задовольнив.

11.01.14 р. відповідач скерував на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просить розглянути справу за відсутністю представника та зазначив, що вмотивованих пояснень щодо відсутності оплати за товар не має.

17.02.2014 року за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -

встановив:

06.06.2012 року між сторонами був укладений договір поставки № 1923 згідно з предметом якого позивач, як постачальник, зобов'язався передати у власність покупця товар, а відповідач, як покупець, зобов'язався прийняти та сплатити його. Вартість та асортимент товару, що поставляється, визначається у специфікації (прайс-листі), по формі затвердженої наказом керівника постачальника.

Відповідно до умов пунктів 2.1. 2.2, 2.3, 2.4 та 2.5 договору поставки ціна цього договору складається з вартості всього товару, що поставляється по даному договору. Вартість окремих одиниць товару зазначається в специфікації. Вартість окремих партій товару визначається залежно від його асортименту і кількості згідно специфікації і заявки покупця, і фіксується при його передачі покупцеві відповідно до розділу 4 договору. Оплата за поставлену партію товару здійснюється впродовж 5 банківських днів з моменту поставки партії товару , шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, або шляхом внесення готівкових грошових коштів до каси постачальника, у розмірі 100% вартості партій товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, або внесення готівкових грошових коштів до каси постачальника.

Пунктом 4.3 цього договору сторони обумовили, що приймання - передача товару оформлюється шляхом складання видаткових накладних, які підписують уповноважені представники сторін, і передачі постачальнику відповідних довіреностей на отримання товаро-матеріальних цінностей згідно з Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р. із внесеними змінами та доповненнями.

За умовами пунктів 8.1 та 8.2 цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками. Якщо за місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не подасть іншій стороні заяви про розірвання цього договору, він вважається продовженим на 1 рік на тих самих умовах.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями цивільного законодавства про поставку.

Так, відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного договору позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар на загальну суму 160 406,10 грн . за наступними видатковими накладними:

№ 324908Д від 04.12.12 р. на суму 35842,50 грн.

№ 341457Д від 20.12.12 р. на суму 30284,10 грн.

№ 331849Д від 11.12.12 р. на суму 36887,40 грн.

№ 331851Д від 11.12.12 р. на суму 11947,50 грн.

№ 334468Д від 13.12.12 р. на суму 14185,80 грн.

№ 331857Д від 11.12.12 р. на суму 19126,80 грн.

№ 341464Д від 20.12.12 р. на суму 12132,00 грн.

Відповідно до умов п. 2.4 договору оплата за поставлену партію товару здійснюється впродовж 5 банківських днів з моменту поставки партії товару, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, або шляхом внесення готівкових грошових коштів до каси постачальника, у розмірі 100% вартості партій товару.

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідач в строки погоджені сторонами в даному договорі оплату товару, переданого йому постачальником, не здійснив.

15.01.13 р. позивач письмово звертався до боржника з претензією сплатити суму заборгованості за поставлену продукцію згідно договору поставки № 1923 від 06.06.12 р. в сумі 160 406,10 грн.

16.01.13 р. відповідач отримав цю претензію, але відповідь на неї не надав, борг в зазначений термін не сплатив.

Таким чином, як вбачається з наданих суду документів, відповідач прийнятий товар, всупереч умовам п. 2.4 договору, не оплатив позивачу.

Доказів, які спростовують наведені обставини відповідач суду не надав, а навпроти у відзиві та підписавши акт звірки взаєморозрахунків фактично підтвердив існуючу заборгованість в розмірі 160 406,10 грн. перед позивачем по спірним відносинам.

Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не навів суду обставин, які спростовують вимоги позивача, взагалі не висловив заперечень на позов.

Отже, борг відповідача перед позивачем за договором № 1923 від 06.06.12 р. дійсно складає в сумі 160 406,10 грн .

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, та з урахуванням вищенаведеного - задоволення їх в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (54001, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ирбис.» (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 61, кв. 12, код ЄДРПОУ 36271258) - 160 406,10 грн. основного боргу та 3208,12 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 19 лютого 2014 року.

Суддя О.Г.Смородінова