Рішення

від 12.02.2014 по справі 916/3460/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" лютого 2014 р.Справа № 916/3460/13

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-ТМ "Мозаїка";

про стягнення 59 089 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - договір про надання правової допомоги від 20.11.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-ТМ "Мозаїка", в якій просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 59 089 грн., яка складається з основної заборгованості у сумі 57 000 грн. та 3% річних у сумі 2 089 грн., а також судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 1 720,50 грн. та витрат на оплату послуг адвоката у сумі 8 863,35 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем товару, поставленого ФОП ОСОБА_1 згідно видаткових накладних №77 від 20.01.2011р. та №78 від 21.01.2011р.

Ухвалою суду від 16.12.2013р. було порушено провадження у справі №916/3460/13 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні 12.02.2014р. на позовних вимогах наполягав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'явився, незважаючи на належне завчасне повідомлення про час та місце судових засідань, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал (а.с.18,33) про причини нез'явлення суд не повідомив, відзив на позов не надав.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, чинним законодавством обов'язкова письмова форма договору поставки не передбачена.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 було поставлено ТОВ "Тірас-ТМ "Мозаїка" тушки курчат-бройлера, філе курчат-бройлера 1/10 (суха заморозка), крило "3" курчат бройлера на загальну суму 114 506 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладним (а.с.7-8).

Таким чином, оцінюючи характер відносин між сторонами та факт поставки товару за накладними, суд доходить висновку, що дії сторін були наслідком надання та прийняття пропозиції та направлені на встановлення цивільних прав та обов'язків.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Разом з тим, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 57 506 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (а.с.11-15).

Як встановлено судом, 9.08.2012р. позивачем на адресу відповідача було направлено листа (а.с. 9), в якому зазначалось про необхідність погашення заборгованості у сумі 57 000 грн. у строк з 9.08.2012р. по 25.08.2012р. Зазначений лист 15.08.2012р. було отримано повноважним представником відповідача, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням (а.с.10).

Разом з тим, заборгованість у сумі 57 000 грн. відповідачем так і не була сплачена.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідачем, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з ТОВ "Тірас-ТМ "Мозаїка" суми основного боргу у розмірі 57 000 грн. цілком обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних у сумі 2 089 грн. суд вказує наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок 3 % річних (а.с.3), суд вважає його обґрунтованим, а вимоги щодо його стягнення такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на адвокатські послуги, суд вказує наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2013р. між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та адвокатом ОСОБА_2 (виконавець), який діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №1814 від 2.12.2010р., було укладено договір про надання правової допомоги (а.с.16), відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає доручення про надання правової допомоги в правовідносинах, що склались між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Тірас-ТМ "Мозаїка" з приводу неповернення заборгованості за поставлену продукцію.

Пунктом 3.1 вказаного договору встановлено, що винагорода виконавця по даному договору становить 15% від суми позовних вимог.

Як встановлено судом, позивач здійснив розрахунок за договором про надання правової допомоги від 20.11.2013р., сплативши адвокату винагороду у розмірі 8 863,35 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №16/12-13 від 16.12.2013 р. (а.с.25).

Відповідно до п.6.3. постанови Пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

При цьому, згідно п.6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, суд, при розгляді питання щодо стягнення з відповідача витрат на адвокатські послуги, бере до уваги те, що жодних доказів, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката у сумі 8 863,35 грн. суду надано не було.

З урахуванням вищезазначеного, враховуючи незначну тривалість та складність справи, а також ціну позову, суд вважає за необхідне обмежити розмір витрат на послуги адвоката до 5 000 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-ТМ "Мозаїка" (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 40, код ЄДРПОУ 32976040) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79059, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) основний борг у сумі 57 000 /п'ятдесят сім тисяч/ грн., 3% річних у сумі 2 089 /дві тисячі вісімдесят дев'ять/ грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 720 /одна тисяча сімсот двадцять/ грн. 50 коп. та витрат на оплату послуг адвоката у сумі 5 000 /п'ять тисяч/ грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.02.2014 р.

Суддя Щавинська Ю.М.