Ухвала

від 11.02.2014 по справі 814/3943/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

11 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/3943/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка транс груп» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0001522203, №0001532203 від 30.08.2013р., -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка транс груп» (далі товариство) звернулось в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.08.2013р. за №0001522203, №0001532203.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в період з 07.08.2013р. по 09.08.2013р. ДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Маслоград» за період з 01.10.2012р. по 31.12.2012р., ТОВ «Квентін» за період з 01.04.2013р. по 30.04.2013р. За результатами перевірки складений акт від 16.08.2013р. за №402/14-04-22-03/36622412, в висновках якого зазначені порушення норм податкового законодавства України.

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 30 серпня 2013р. №0001522203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 454501,00грн. (303001,00грн. за основним платежем та 151500,50грн. за штрафними санкціями) та від 30 серпня 2012р. №0001532203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 574156,50грн. (382771,00грн. за основним платежем та 191385,00грн. за штрафними санкціями).

Позивач зазначає, що протиправна бездіяльність посадових осіб ДПІ, полягає у неврахуванні та не дослідженні первинних документів у сукупності із невірним застосуванням норм податкового законодавства, що призвело до прийняття протиправних податкових повідомлень-рішень, які підлягають скасуванню. Посилаючись на зазначені обставини позивач просить позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013р. позов задоволено.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0001522203, №0001532203 від 30.08.2013р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка транс груп» судові витрати зі сплати судового збору, в сумі 2294,00грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що платником податку надані усі необхідні первинні бухгалтерські та податкові документи, які підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Маслоград» та ТОВ «Квентін» у визначений період, а тому позивачем було правомірно визначені витрати та сформований податковий кредит по цим операціям.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 07.08.2013р. по 09.08.2013р. ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ніка Транс Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Маслоград» та ТОВ «Квентін» в період з 01.04.2013р. по 30.04.2013р.

У висновках акту перевірки ДПІ вказало на порушення п.п.134.1 ст.134, п.138.1 п.138.2,п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2012р. в сумі 303001грн., у т.ч. за ІУ квартал 2012р. в сумі 303001грн., на порушення п.198.3 п.198.6 ст.198, п.220.1, п.200.2 ст.200ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 382771грн., у т.ч. за жовтень 2012р. в сумі 94301грн., за листопад 2012р. в сумі 45724грн., за грудень 2012р. в сумі 14848грн., за квітень 2013р. в сумі 94198грн.

На підставі зазначених порушень 30.08.2013р. ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення за №0001522203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 454501,00грн. (303001,00грн. за основним платежем та 151500,50грн. за штрафними санкціями), за №0001532203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 574156,50грн. (382771,00грн. за основним платежем та 191385,00грн. за штрафними санкціями).

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, на думку ДПІ, стало неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів, у контрагентів відсутнє майно, матеріальні ресурси, необхідні умови для ведення господарських операцій, відсутній технічний персонал, крім того не підтверджено реальність господарських операцій по контрагентам у другому ланцюгу постачання.

Перевіряючи правомірність прийнятих рішень ДПІ, суд першої інстанції виходив з наступного.

В акті перевірки ДПІ зазначило, що ТОВ «Маслоград» не надало первинні документи, на підтвердження господарських операцій, у них не має майна, матеріальних ресурсів, приміщень, технічного персоналу, а тому вказане підприємство не мала можливості здійснювати господарські операції. По ТОВ «Квентін» не можливо провести зустрічну перевірку, не підтверджено постачання товару по другому ланцюгу постачання, а тому у підприємства відсутній об'єкт оподаткування. Наведені порушення призвели до того, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат вартість ТМЦ по операціям, які фактично не здійснювалися. Але не дивлячись на вказані порушення, ДПІ в акті перевірки вказало, що податкові накладні по цим контрагента оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства та включені до єдиного державного реєстру ПН.

Як визначено в п.138.2. статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Первинні документи повинні бути оформленні у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

До матеріалів справи позивачем надані необхідні первинні документи, які підтверджують факт поставки товару, його отримання, подальше використання в господарській діяльності, а саме: по ТОВ «Маслоград» - договір №03\10-12 від 01.10.2012р. (а.с.79-82); податкові накладні (а.с.89-101); платіжні документі (а.с.101-108); акти виконаних робіт (а.с.83-88); по ТОВ «Квентін» - договір №203-13 від 01.03.2013р. (а.с.112,113), податкові накладні (а.с.116), платіжні документі (а.с.117), рахунок на оплату №604 від 30.04.2013р. (а.с.115), акт надання послуг (а.с.114).

Отже, надані документи підтверджують обґрунтованість дій платника податку щодо формування валових витрат по взаємовідносинам з наведеними контрагентами.

В акті перевірки ДПІ посилається на те, що платником податку безпідставно сформований податковий кредит по операціям з ТОВ «Маслоград», ТОВ «Квентін», оскільки у цих контрагентів не має відповідного майна, складських приміщень, первинних документів, які б підтвердили операції з контрагентами у другому ланцюгу постачання, крім того, ними не підтверджений факт постачання товару/послуг, а тому у них відсутній об'єкт оподаткування.

Вирішуючи питання правомірності висновку ДПІ, суд першої інстанції виходив з того, що ст.198ПК України визначає порядок виникнення податкового кредиту, дата виникнення права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту. Вказаною статтею також визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з додатних до матеріалів справи первинних документів, перелічених вище, платник податку підтвердив факт постачання товару, його отримання та подальше використання у господарській діяльності. Крім того, ДПІ в акті перевірки зазначило, що податкові накладні по цим контрагента оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства та включені до єдиного державного реєстру ПН.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що позивачем надані усі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, що надає право на віднесення витрат по придбанню товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Що стосується висновків ДПІ про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 22 квітня 2011р. №236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого такий акт повинен містити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин.

Отже, в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання не можуть бути викладені висновки про порушення норм податкового законодавства цим суб'єктом.

Також слід зазначити, що неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, а також, посилання на ознаки фіктивності, не може бути доказами того, що ТОВ «Ніка Транс Груп» порушив норми податкового законодавства. Перевірка, яка проводилась працівниками ДПІ була документальною невиїзною, тобто в приміщенні ДПІ, а тому судова колегія вважає, що неможливо об'єктивно встановити безтоварність господарської операції, оскільки досліджуються лише документи надані позивачем. Працівники ДПІ можуть лише виходити з їх внутрішніх переконань, а це базується на їх суб'єктивній думці.

За таких обставин, судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки ТОВ «Ніка Транс Груп» доведено факт реальності операцій, договори про надання послуг позивачем виконано, товар отримано, кошти постачальникам сплачено та оформлені належним чином всі первинні документи. Вказане вище свідчить про те, що між ТОВ «Ніка Транс Груп» та зазначеними контрагентами відбулись реальні господарські операції з поставки товару.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія зазначає, що ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції представником відповідача не доведено належними доказами нікчемність господарських операцій та відповідно правомірність свого рішення.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду винесена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.197,198,200,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013р. - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

А.Г. Федусика