Рішення

від 18.02.2014 по справі 906/56/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" лютого 2014 р. Справа № 906/56/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Челядін С.В. (довіреність №146 від 20.12.13)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас" (м.Суми)

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Троянда" (с.Троянів, Житомирська область)

про стягнення 101140,50 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 101140,50 грн. заборгованості за договором №250/713 від 25.07.13., з яких: 100000,00 грн. - основний борг, 890,50 грн. - пеня, 250,00 грн. - 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлас" (постачальник/позивач) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Троянда" (покупець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу №250713, за умовами якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його вартість.

На виконання умов вказаного договору, позивач передав відповідачу, за Актом №2 від 23.08.13, товар - Сівалка рядкова Pottinger тип Terrassem TS 6000L вартістю 200000,00грн., що підтверджується довіреністю на отримання товару №85 від 22.08.13 та видатковою накладною №РН-0000002 від 23.08.13 (а.с.10-12).

За умовами п.2.3 договору, покупець повинен оплатити 50% вартості товару до 20.08.13, а решту до 20.12.13.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Але відповідач всупереч умовам договору оплату з позивачем за отриманий товар провів частково, сплативши 50% його вартості у строк до 15.08.13, тому на день звернення з позовом до суду та на час розгляду справи у суді сума боргу становить 100000,00 грн., які відповідач зобов'язаний був сплатити у строк до 20.12.13.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 100000,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 4.3 договору просить стягнути з відповідача 890,50 грн. пені, яка згідно розрахунку позивача обрахована за період з 21.12.13 по 14.01.13 (а.с.3).

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За п.4.3 договору, за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в двократному розмірі облікової ставки НБУ за весь період прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, вважає його правильним та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за один місяць прострочення платежу в розмірі 250,00грн.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Троянда" (12460,Житомирська область, Житомирський район,с.Троянів, вул.Баранова,45; код 32576986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас" (40034, м.Суми, вул.Інтернаціоналістів,22, кв.330; код 21114446) - 100000,00 грн. боргу, 890,50 грн. пені, 250,00 грн. 3% річних, 2022,80грн. витрат на оплату судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)