Постанова

від 18.02.2014 по справі 805/14414/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Старосуд І.М.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року справа №805/14414/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Шишова О.О., Попова В.В.

секретар судового засідання Запорожцева Г.В.

за участі представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Коріняко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у справі № 805/14414/13-а за позовом ОСОБА_4 до Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання довідки від 30.09.2013 №51 незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання довідки від 30.09.2013 №51 незаконною та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є ліквідатором аварії на Чорнобильській АЕС, виконував відповідне завдання та проходив кадрову службу у складі військової частини 36895 смт. Черкаський Новомосковського району Дніпропетровської області, яка була розформована у 1990 році.

Після набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 210, якою затверджений новий Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ОСОБА_4 звернувся до Міністерства оборони України з направленням копій всіх архівних документів щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період перебування у зонах небезпеки за вказаний вище період, та просив видати довідку про грошове забезпечення у зоні небезпеки, яка буде являтися підставою для проведення перерахунку його пенсії органами Пенсійного фонду України. На підставі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.2013 у справі № 826/239/13-а відповідачем була видана довідка про отримане ним грошове забезпечення за час знаходження в зонах небезпеки від 30.09.2013 № 51.

Позивач наполягає на тому, що відповідно до довідки від 07.06.2012 № 75887/1 він мав оклад за військовим званням 140,00 руб., відсоткова надбавка за вислугу років - 42,75 руб. Згідно довідки від 21.08.2010 № 42587/1 за роботу в третій зоні небезпеки було нараховане грошове забезпечення за вересень 1986 року - 256,18 руб., а за жовтень 1986 року - 641,97 руб. Відповідно до довідки від 30.09.2013 № 51, яка видана відповідачем, позивачу було нараховано за вересень 1986 року - 141,28 руб. із розрахунку 4 днів у третій зоні небезпеки, за жовтень 1986 року - 547,2 руб. із розрахунку 21 днів у третій та другій зоні небезпеки.

Проте, як вважає позивач, згідно архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 05.10.2010 № 42587, дні виїзду в зони небезпеки складали: у вересні 1986 року - 16, 17, 25, 26 (третя зона небезпеки), у жовтні 1986 року - 5 (третя зона небезпеки), 11 - 30 (друга зона небезпеки). Місце дислокації військової частини за період його знаходження в зонах небезпеки до 12.10.1986 - п. Диброва, з 13.10.1986 року - п. Рудня-Іллінецька. Згідно Переліку населених пунктів і виробничих об'єктів, де оплата праці провадилась відповідно до зон небезпеки, затвердженого рішеннями Урядової комісії СРСР від 07.08.1996 № 87, від 19.08.1986 № 108, від 18.09.1986 № 173, від 05.01.1987 № 339, п. Диброва та п. Рудня-Іллінецька відносяться до зони особового контролю, де оплата праці провадилась у підвищених на 100% розмірах тарифних ставок або посадових окладів. Також, згідно Директиви командуючого військами Київського Червонопрапорного військового округу від 01.07.1986 № Д-055, військовослужбовцям, виконуючим службові обов'язки у зонах ЧАЕС, за час роботи у зонах небезпеки встановлено виплату премії у розмірі 60%.

ОСОБА_4 вважає, що порядок розрахунку грошового утримання повинен бути проведений наступним чином:

- збережене грошове утримання за місцем служби з розраховується з урахуванням пункту 1 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195, пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР та Укрсовпрофу від 10.06.1986 № 207-7, та повинно складати 19 днів вересня 1986 року, 31 день жовтня 1986 року та за 3 дні листопаду 1986 року;

- оплата за роботу в зонах небезпеки повинна була нараховуватись виходячи з пункту 1 підпункту 1.4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС 05.06.1986 № 665-195, пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10.06.1986, № 207-7 (проводиться з урахуванням кратності зони небезпеки по тарифній ставці, посадовий оклад плюс оклад за спеціальне звання, підвищеної у два рази), Директиви командуючого військами Київського Червонопрапорного військового округу від 11.05.1986 № Д-035 та від 03.06.86 № Д-046 (подвійна денна тарифна ставка з урахуванням кратності у відповідності до зони небезпеки. Тобто, за вересень 1986 року - третя зона небезпеки - 4 дні, зона особового контролю - 15 днів; за жовтень 1986 року - третя зона небезпеки - 1 день, друга зона небезпеки - 20 днів, зона особового контролю - 10 днів; за листопад 1986 року - зона особового контролю - 3 дні);

- премія за роботу в зоні відчуження - 60% від суми нарахувань на підвищене грошове забезпечення згідно Положення про грошове забезпечення військовослужбовців, затвердженого наказом Міністра оборони СРСР від 14.08.1978 № 075, підпункту 1,4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10.06.1986 № 207-7, пункту 1 постанови Держкомпраці і ВЦРПС від 07.05.1986 № 153/10-43.

Таким чином, позивач вважає, що Донецьким обласним військовим комісаріатом Міністерства оборони України при складанні та видачі спірної довідки від 30.09.2013 № 51 не було враховано всі діючі у 1986 році нормативні акти стосовно оплати праці, внаслідок чого було занижено розмір його грошового утримання, та відповідно до цього, він буде отримувати пенсію у меншому розмірі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у позов задоволено в повному обсязі. Визнано незаконною довідку Донецького обласного військового комісаріату від 30 вересня 2013 року № 51 про грошове забезпечення, одержане за роботу у зоні відчуження, виданої ОСОБА_4 та зобов'язано Донецький обласний військовий комісаріат Міністерства оборони України провести у відповідності з діючими у 1986 році нормативними актами перерахунок грошового утримання ОСОБА_4 за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 12 вересня 1986 року по 03 листопада 1986 року та видати довідку встановленого зразку про грошове утримання з урахуванням перерахунку для подання її до управління Пенсійного фонду України для нарахування пенсії.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів перед судом правомірність своєї довідки від 30.09.2013 № 51, тобто не виконав обов'язок, покладений на нього частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що спірна довідка про заробітну плату (грошове утримання), одержану особою за роботу (службу) у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках, видана з дотриманням вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів колишнього СРСР. При розрахунку грошового забезпечення для проведення в подальшому перерахунку пенсії береться до уваги кількість фактично відпрацьованих днів ліквідації аварії на ЧАЕС. Згідно архівної довідки від 05.10.2010, у вересні 1986 року позивач знаходився на території ЧАЕС 4 дні, в жовтні 1986 року - 1 день, в жовтні 1986 - 20 днів. Крім того, премія, у розмірі 60 %, не вказувалася і не бралася до уваги при наданні довідки позивачу у зв'язку з тим, що відповідно до Наказу Міністра і СРСР № 075 від 14.08.1978, до складу грошового забезпечення військовослужбовців премія не включалась, що підтверджується і архівною довідкою, де не вказано, що позивачу виплачувалася премія. При встановленні кратності комісія керувалась нормами розпорядження Ради міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964-рс, Постановою Міністрів УРС професійних спілок від 10.06.1986 № 207-7. Крім того, Постановою ЦК КПРС Президії ВР СРСР Ради міністрів і ВЦРПС від 07.05.1986 № 524-156 і Постановою РМ СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195, якими надано право, а не обов'язок проводити оплату працівників, безпосередньо зайнятих на роботах з усунення наслідків аварії на ЧАЕС за підвищеними до 100 % тарифних ставок і посадових окладів. Конкретні розміри підвищення зазначених ставок і окладів встановлювалося з урахуванням складності і терміновості виконуваних робіт. З архівних документів, наданих для розгляду комісії, вбачається, що позивачу за період роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС посадовий оклад не підвищувався, відповідно і не було рішення керівника щодо підвищення посадового окладу позивачеві.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, проти чого заперечувала представник позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується паспортом громадянина України Серії НОМЕР_1 (а.с.13).

ОСОБА_4 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, Серія НОМЕР_2 (а.с.8).

Згідно з архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 05.10.2010 № 42587, ОСОБА_4 у період з 12.09.1986 по 03.11.1986 виконував роботи на території ЧАЕС (а.с.7).

Зазначені обставини підтверджуються випискою з наказу по управлінню військової частини 36895 від 11.09.1986 № 159, згідно з якою командира роти хімзахисту ОСОБА_4 вважати відрядженим з 11.09.1986 до м. Чорнобиль для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та випискою з наказу по управлінню військової частини 36895 від 14.11.1986 № 209, відповідно до якого ОСОБА_4, командира роти хімзахисту, - вважати прибувшим 13.11.1986 з району ліквідації аварії на ЧАЕС (а.с.25,26).

Позивачу було виплачено грошове утримання за період з 12.09.1986 по 03.11.1986 у розмірі:

вересень - 150,16 руб.; вересень за зони 2-га половина - 106,02 руб.; жовтень (1.10. - 03.11) - 341,93 руб.; жовтень за зони 2-га половина - 273,54 руб., що підтверджується довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 05.10.2010 № 42587/1 (а.с.6).

30.09.2013 Донецький ОВК Міністерства оборони України видав ОСОБА_4 довідку № 51 про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, з якою позивач не погоджується, у зв'язку з чим він звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з даним позовом.

Спірним в даній справі є питання щодо правомірності нарахування позивачу грошового забезпечення за період роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

В листі Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2001 № 03-3/1652-018-2 "Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" зазначено, що листом Держкомпраці УРСР від 13.06.1989 № 10-769 повідомлено, що Рада Міністрів СРСР зняла гриф "секретно" з постанов ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986 № 524-156, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 № 665-195, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987 № 1497-378, розпоряджень від 03.09.1986 № 1767-рс і від 11.12.1986 № 2488-рс. Повідомлялось також, що розсекречуються прийняті до виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 №168-5, від 10.06.1986 №207-7, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 10.09.1986 №530-рс, від 16.12.1986 року №694-рс, від 06.01.1988 №12-рс та листи Держкомпраці УРСР, якими доводились зазначені рішення Ради Міністрів УРСР: №4с від 09.05.1986, №58с від 11.06.1986, №132с від 16.09.1986, №179с від 25.12.1986, №8с від 22.01.1988. Знято гриф секретності з низки інших нормативних актів, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

При встановленні кратності комісія керувалася нормами розпорядження Ради міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964-рс, Постановою Ради Міністрів УРС професійних союзів від 10.06.1986 року № 207-7, якими передбачено, що оплата праці працівників, які зайняті на роботах в третій, другій та першій зонах небезпеки здійснюється відповідно в чотирьох-, трьох- та двократному розмірах, понад середньомісячної заробітної плати, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленому за основним місцем роботи. Тобто, за роботу в третій зоні небезпеки, встановлено оплату праці в п'ятикратному розмірі, із яких один крат - це заробітна плата за основним місцем служби, а чотири крата розраховуються за дні роботи в зоні небезпеки.

Премія в розмірі 60% не вказувалася та не враховувалась в розрахунок при оформленні довідки позивачу, оскільки відповідно Наказу Міністра оборони СРСР № 075 від 14.08.1978 року в склад грошового забезпечення військовослужбовців премія не входила, що підтверджується архівною довідкою, де не вказано, що позивачу виплачувалася премія.

В роз'ясненнях Держкомпраці УРСРРАДПРОФ № 05/1-9-19 ДСП від 28.06.1988 року та № 03-49-129 ДСП від 28.06.1988 року, на які посилається позивач, мова йде про працівників, а не військовослужбовців, яким проводилось нарахування та виплата заробітної плати з іншого розрахунку.

В листі Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2001 року № 03-3/1652-018, дається роз'яснення, що преміювання проводилося за діючими на цих підприємствах і організаціях положеннями про преміювання з використанням граничних розмірів премій, передбачених Положенням. Позивач, при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС був у складі військової частини 73413, відповідно в цій частині не було Положення про преміювання і премія не виплачувалася (згідно ПМВ СРСР № 075). Будь яких додаткових документів, які б підтверджували отримання позивачем премії в період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на розгляд комісії не було надано, у зв'язку, з чим Комісія не має правових підстав брати в розрахунок премію, яка фактично не виплачувалася.

Всі виплати, що проводилися під час ліквідації аварії на ЧАЕС, фіксувалися на Роздавальних відомостях. Проте, ні в такій відомості, ні в архівній довідці, яку надано позивачем, немає підтвердження того, що він отримував заробітну плату з урахуванням вищевказаної премії.

Постановою ЦК КПРС Президії ВР СРСР ради міністрів СРСР і ВЦРПС від 07.05.1986р. № 524-156 і Постановою РМ СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986р. № 665-195 надано право (але не обов'язок) проводити оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих на роботах з усунення наслідків аварії на ЧАЕС, за підвищеними до 100 % тарифних ставок і посадових окладів. Конкретні розміри підвищення зазначених ставок і окладів встановлювалося з урахуванням складності і терміновості виконуваних робіт. З архівних документів, наданих для розгляду комісії, видно, що позивачу, за період роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, посадовий оклад не підвищувався, відповідно і не було рішення керівника щодо підвищення посадового окладу позивачеві.

Такі ж висновки Верховного Суду України в аналогічній за своєю суттю справі (ухвала від 13 серпня 2003 року за позовом М. до колективного сільськогосподарського підприємства «Єнакієвська птахофабрика» про перерахунок заробітної плати та з проханням зобов'язати відповідача видати довідку про заробітну плату).

Суд першої інстанції не повністю дослідив обставини справи, не перевірив, видавався чи відповідний наказ про виплату відповідних премій та підвищення посадового окладу відповідно вищевказаних нормативних актів, не встановив в якому розмірі вона повинна була бути виплачена, так як в нормативних актах вказано лише максимальний розмір, який міг бути виплачений особам, що брали участь в ліквідації на ЧАЕС.

Також судом не враховано той факт, що фактично позивачу не виплачувалися ні премія, ні підвищення посадового окладу.

У відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідач у даних правовідносинах діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством, у зв'язку із чим судова колегія вважає апеляційну скаргу обґрунтованою, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції не обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена без додержанням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

В повному обсязі постанову виготовлено 19 лютого 2014 року.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, п.4 ч.1 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України - задовольнити повністю.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року у справі № 805/14414/13-а - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Донецького обласного військового комісаріату Міністерства оборони України про визнання довідки від 30.09.2013 №51 незаконною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

В.В.Попов