Постанова

від 13.02.2014 по справі 812/10790/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2014 рокуЛуганськСправа № 812/10790/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кравцової Н.В.,

при секретарі: Олейнік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Провалля» до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2013 №0000542200, -

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного сільськогосподарського підприємства «Провалля» до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2013 №0000542200.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства «Провалля», код ЄДРПОУ 30007749, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Укрімпексгруп» (36410052). За результатами перевірки складено акт №135/22/30007749 від 29.11.2013.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2013 №0000542200, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем - 6443,07 грн. та за штрафними 9фінансовими) санкціями (штрафами) - 1610,77 грн.

Позивач вважає висновки акту безпідставними, такими, що не відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним.

Просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 17.12.2013 №0000542200.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічно викладеним у позовній заяві, просили задовольнити позов у повному обсязі та стягнути судові витрати з відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченні проти позову та просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Приватне сільськогосподарське підприємство «Провалля» зареєстровано виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області 15.12.1998 за № 1 391 120 0000 000321, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області та є платником податків.

На підставі службового посвідчення № 129348 серія ЛГ від 16.09.2013, виданого ДПІ у м. Свердловську, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Приватного сільськогосподарського підприємства «Провалля», код ЄДРПОУ 30007749, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Укрімпексгруп» (36410052). За результатами перевірки складено акт №135/22/30007749 від 29.11.2013 (а.с. 15-23).

Висновками акту перевірки встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПСП «Провалля» зменшено податковий кредит з податку на додану вартість у липні 2013 року на сум у ПДВ 6443,07 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 17.12.2013 винесено податкове повідомлення-рішення №0000542200, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем - 6443,07 грн. та за штрафними 9фінансовими) санкціями (штрафами) - 1610,77 грн. (а.с. 12).

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягають реальність господарських операцій, укладених між позивачем та ТОВ «Укрімпексгруп», що є підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит, визначення податкових зобов'язань та віднесення до валових витрат по операціям з придбання послуг (робіт, товарів).

Згідно пункту 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.п 54.3.2 п. 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно абз. 1 п. 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Із системного аналізу вказаних норм закону вбачається, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок про правомірність формування податкового кредиту, або визначити суму податкового зобов'язання із застосуванням штрафних санкцій.

Як встановлено у судовому засіданні, позивачем було подано до ДПІ у м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 року з реєстром виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 62-72).

Згідно вказаної декларації з податку на додану вартість (додаток №5) за липень 2013 року позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по контрагенту ТОВ «Укрімпексгруп» за липень 2013 року - 6443,07 грн.

Під час розгляду справи позивачем було надано суду засвідчені копії первинних документів, які відповідають оригіналам, досліджених під час розгляду справи, є документами первинного бухгалтерського обліку, та які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року по контрагенту ТОВ «Укрімпексгруп».

У судовому засіданні встановлено, що між позивачем та ТОВ «Укрімпексгруп» було укладено договір купівлі-продажу № Д 26071.1 від 26 липня 2013 року, предметом якого є купівля матеріалів в номенклатурі, кількості і за цінами, вказаними у рахунках до цього договору (а.с. 26).

Згідно п. 4.1 договору Товар поставляється Покупцем транспортом Продавця згідно ТТН, складеної Продавцем.

Згідно п. 4.2 договору датою переходу права власності вважається дата отримання Товару.

На виконання умов договору купівлі - продажу № Д 26071.1 від 26 липня 2013 року, позивачем було отримано від ТОВ «Укрімпексгруп» податкову накладну №73 від 26.07.2013 (а.с. 30).

На підтвердження факту отримання товару за вказаним договором позивачем надано рахунок - фактури № 26071 від 26.07.2013 та видаткову накладну № 26071 від 26.07.2013. Як вбачається із видаткової накладної від 26.07.2013, товар був отриманий представником позивача Єрмоленко С.М. на підставі довіреності № 68 від 26.07.2013.

Згідно витягу із журналу реєстрації довіреностей за 2013 рік, 26.07.2013 Єрмоленко С.М. було видано довіреність зі строком дії до 06.08.2013 (а.с. 80).

Факт отримання та приймання позивачем товару по вказаному договору підтверджується витягом із журналу приймання-видачі ПММ та звітом про рух продуктів матеріалів (а.с. 81-85).

Наявність у позивача ємкості для зберігання паливо - мастильних матеріалів підтверджується бухгалтерською довідкою № 130 від 12.02.2014 (а.с. 61).

Використання отриманого товару позивачем у своїй господарській діяльності підтверджено свідоцтвом № 200097005 від 03.01.2013 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та Статутом підприємства, з яких вбачається, що основною діяльністю позивача є вирощування зернових та технічних культур, розведення тварин тощо (а.с. 88, 91-108). Тобто, позивач при здійснені своєї господарської діяльності безпосередньо використовує сільськогосподарську техніку, для експлуатації якої використовується дизельне паливо, яке і було придбане позивачем у ТОВ «Укрімпексгруп».

Повна сплата позивачем податку на додану вартість за отриманий товар підтверджена платіжними дорученнями від 26.07.2013 (а.с. 73).

На підтвердження факту поставки товару по договору позивачем надано товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №26071 від 26 липня 2013 року (а.с. 29). Згідно ТТН від 26.07.2013 товар поставлявся автопідприємством - «Лутінвест» на замовлення ТОВ «Укрімпексгруп». Найменування, вид нафтопродукту, об'єм, маса та густина нафтопродукту відповідає характеристикам, вказаним у податковій та видаткові накладних від 26.07.2013. Пунктами навантаження та розвантаження товару є адреси, за якими знаходяться ПСП «Провалля» та ТОВ «Укрімпексгруп».

Таким чином, судом було встановлено, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку достовірно підтверджено реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Укрімпексгруп» у липні 2013 року.

Посилання податкового органу на те, що ТТН була оформлена не належним чином, оскільки в ній не вказано повне найменування пункту розвантаження товару і час прибуття, суд вважає безпідставним, оскільки згідно установчих документів позивача, юридичною адресою підприємства є Луганська область, Свердловський район, с. Провалля ( а.с. 87-88, 90,91). Таким чином, вказаний у ТТН пункт розвантаження фактично є юридичною адресою, за якою зареєстровано ПСП «Провалля».

Також суд вважає незмістовним посилання податкового органу на те, що позивачем не було підтверджено факт поставки товару, оскільки відсутній документ, який підтверджує узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечних вантажів (дизельного палива) ТОВ «Укрімпексгруп» з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, умовами договору, укладеного між позивачем та його контрагентом передбачено, що поставка товару здійснюється автотранспортом Продавця. Тобто, умови перевезення та порядок оформлення маршруту перевезення товару покладено саме на ТОВ «Укрімпексгруп». Як вбачається із ТТН перевізником нафтопродуктів (бензин А-80) є ПП «Лутінвест», а тому саме це підприємство відповідає за порядок оформлення необхідних документів під час перевезення небезпечних вантажів. Таким чином, правильність оформлення товаро - супровідних документів під час перевезення товару покладено саме на контрагента позивача, у зв'язку з чим, наявність у позивача ТТН, яка на думку податкового органу складена не належним чином та відсутність необхідних документів під час перевезення небезпечних вантажів ніяким чином не спростовує фактичне отримання позивачем товару за вказаним договором.

Посилання податкового органу в акті перевірки від 29.11.2013 на акт перевірки від 01.10.2013 № 76/12-36-22-03/10/36410052 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрімпексгруп» як одну із підстав для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість суд вважає необґрунтованим, оскільки норми Податкового кодексу України визначають, що порушення норм податкового законодавства платником податків породжує наслідки та відповідальність саме відносно даного платника податків і ніяким чином не тягне наслідків для його контрагентів.

Відповідно до п. 4 - п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість суд зазначає, що акт перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, був складений без врахування усіх фактичних обставин, що потягло за собою необґрунтовані висновки та безпідставне рішення податкового органу.

Також суд зауважує, що податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту регламентований нормами Податкового кодексу України, згідно якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

У судовому засіданні відповідачем не було доведено, а судом не було встановлено порушення вимог податкового законодавства з боку позивача, яке б позбавило його права на формування податкового кредиту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її завершення.

З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за договором, укладеним між позивачем та ТОВ «Укрімпексгруп» настали, позивачем та його контрагентом виконані договірні обов'язки, податкові накладні видані у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Аналізуючи викладені обставини, враховуючи надану правову оцінку доказам, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними під час розгляду справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання щодо судових витрат вирішено у відповідності до вимог статті 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 71, 94, 158-163, 257 КАС України, Податковим кодексом України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства «Провалля» до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2013 №0000542200 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області від 17.12.2013 №0000542200, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем - 6443,07 грн. та за штрафними 9фінансовими) санкціями (штрафами) - 1610,77 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Провалля» судові витрати в сумі 1827,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 18 лютого 2014 року.

Суддя Н.В. Кравцова