Постанова

від 18.02.2014 по справі 816/328/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/328/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенка Ф.Ф.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шулик Н.І.,

представника відповідача - Кражана М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Карлівському районі Полтаської області про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

23 січня 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області звернулось до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Карлівському районі Полтаської області про стягнення витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві в розмірі 3 644,94 грн за період з 01.07.2013 по 31.12.2013 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті до відшкодування зазначених сум витрат, понесених Пенсійним фондом України.

Позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, надавши суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

В наданих до суду письмових запереченнях на позов, зазначав, що пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадян країн-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення та членів їх сімей, які здійснюються за законодавством держави, на території якої вони проживають, не повинні враховуватися при призначенні, проведенні перерахування сум щомісячних страхових виплат, а тим більше відшкодовуватись відповідачем Управлінню Пенсійного фонду України. Крім того, наполягав на тому, що Порядком встановлено здійснення розрахунків між фондами на централізованому рівні. Посилаючись на положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", постанови правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року №5-4/4, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до таблиць розбіжностей до довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за липень-грудень 2013 року відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Карлівському районі Полтавської області не прийнято до заліку: суми витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, призначених громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві в загальному розмірі 3 342,60 грн та суми витрат на виплату пенсій у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_7 в розмірі 302,34 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Що стосується відмови Відділення відшкодовувати суму основного розміру пенсій громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за період з 01 липня 2013 року по 31 грудня 2013 року в загальному розмірі 3 342,60 грн, необхідно зазначити наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_3 стався 06 жовтня 1987 року на підприємстві Міжгосподарському лісовому господарстві "Томське", с. Коріллове, Томського району, Томської області, РСФСР, про що свідчить акт про нещасний випадок на виробництві № 2 від 07 жовтня 1987 року (а.с.64-65).

З ОСОБА_4 нещасний випадок на виробництві стався 01 листопада 1962 року на 1-й східній лаві, пл.. К13, ділянки № 1 шахти № 2 тресту "Абайуголь", м. Абай-2, сел.. Н.-Караган, Шурубай-Нуринський регіон, РСФСР, про що свідчить акт про нещасний випадок на виробництві від 01 листопада 1962 року (а.с.75).

Нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_5 стався 14 листопада 1997 року на ВАТ "Кондпетролеум", Центральний мікрорайон, сел. Таллінське, м. Кягань-8, АО Ханти-Мансійський, Тюменська область, Російська Федерація, що підтверджується копією акта про нещасний випадок на виробництві №3 від 01 грудня 1997 року (а.с.58-60).

З ОСОБА_6 нещасний випадок на виробництві стався 26 лютого 1985 року на інженерних мережах (водовід) СМУ-1 тресту "Ямбургстройгаздобыча", сел. Ямбург, Надімського району, Тюменської області, РСФСР, про що свідчить акт про нещасний випадок на виробництві № 1 від 26 лютого 1985 року (а.с.70).

Даним особам УПФ України в Карлівському районі Полтавської області призначено та проводиться виплата пенсій по інвалідності, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

За приписами статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.

Як визначено статтею 25 Основ, за пенсійним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

За страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання відповідно до пункту 4 цієї статті надається, зокрема, такий вид соціальних послуг та матеріального забезпечення, як пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги в силу статті 25 Основ є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 2 статті 7 Закону "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", що набрав чинності з 01 квітня 2001 року, передбачено, що фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною другою статті 24 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року №1105-XIV закріплене аналогічне правило - якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Суд зазначає, що сфера дії вказаного Закону поширюється на таку категорію інвалідів, до якої належать ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Так, за приписами частини другої статті 2 згаданого Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення, що 13 березня 1992 року була підписана Україною і набрала для неї чинності, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

За таких обставин, неприйняття відповідачем до заліку витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, призначених громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за липень-грудень 2013 року є неправомірним.

Пунктами 5, 6, 7 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04 березня 2003 року №5-4/4, визначено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.

Враховуючи те, що відповідачем безпідставно відмовлено включити до заліку суму витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, призначених громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за липень-грудень 2013 року в розмірі 3 342, 60 грн, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Доводи відповідача про те, що Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання встановлено лише механізм відшкодування коштів на централізованому рівні між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та Пенсійним фондом України, суд вважає необґрунтованими, оскільки Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли в цьому випадку, тому що встановлене ним правило підписання актів звірки розраховано на відсутність спору, а у разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вирішується питання про стягнення спірних сум.

Щодо позовних вимог про стягнення витрати на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника на суму 302,34 грн, суд зазначає наступне.

1 січня 2004 року набув чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який в частині дублює норми раніше прийнятого, але ще чинного Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Оскільки за змістом вищевказаної норми дія Закону України «Про пенсійне забезпечення» не розповсюджується на визначення права на пенсію за втратою годувальника, ці відносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Згідно до статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадку, коли пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-ХІV, відповідно до якої останній зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 Закону № 1105-ХІV, Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми, в тому числі, складаються із страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Для визнання суми пенсії по втраті годувальника саме страховою виплатою в розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», підставою для такої виплати Закон визначає обов'язкову наявність страхового випадку.

За приписами статті 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці". Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

За змістом статей 8, 10, 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення громадян, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України з виплатою пенсій за рахунок його коштів.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого відповідно до статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_7 (на момент загибелі батька, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 року, який мав повних 17 років) призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника (ОСОБА_8), у випадку коли він на момент загибелі потерпілого перебував на його утриманні, а також був студентом денної форми навчання у Харківському технікумі залізничного транспорту (а.с. 33-39;90-102).

З ОСОБА_8 нещасний випадок на виробництві стався ІНФОРМАЦІЯ_1 року на території села Федорівка, Карлівського району, Полтавської області, на Фермерському господарстві "ІВК" він був уражений електрострумом про що свідчить акт про нещасний випадок на виробництві від 08 жовтня 2010 року (а.с.95).

Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 59 років про що в Книзі реєстрації смертей 2010 року серпня місяця 26 числа зроблено відповідний актовий запис за № 41 (а.с.94).

З огляду на вище викладене, враховуючи, що смерть потерпілого пов'язана із нещасним випадком на виробництві, а також те, що ОСОБА_7 на дату смерті потерпілого перебував на утриманні ОСОБА_8, що не заперечується сторонами, позовні вимоги щодо відшкодування виплаченої основної пенсії по втраті годувальника за осіб, смерть яких настала у зв'язку із страховим випадком у сумі 302,34 грн підлягають задоволенню.

Аналогічну правову позицію викладено в ухвалі Вищого адміністративного Суду України щодо зобов'язання Фонду відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми витрат на виплату пенсій у зв'язку із втратою годувальника тих осіб, які мають право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого відповідно до статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", висловлену в ухвалі від 12 червня 2013 року у справі №К/9991/3983/12.

Зважаючи на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 69-71, 86, 94, 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Карлівському районі Полтавської області про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Карлівському районі Полтавської області (код ЄДРПОУ 25940848) на користь Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області (код ЄДРПОУ 22534587) суму витрат на виплату пенсії громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, виплаченої за період з 01 липня 2013 року по 31 грудня 2013 року в загальному розмірі 3 644 (три тисячі шістсот сорок чотири) гривні 94 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2014 року.

Суддя Ф.Ф. Соколенко