Постанова

від 31.10.2013 по справі 804/10636/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 р. Справа № 804/10636/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Бідник М.В.

представників позивача: Cкрипчук К.О., Дмитренка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Весташляхбуд»

до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Весташляхбуд» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 15 травня 2013 року №0000612220 та №0000622220, якими позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

В обґрунтування пред'явленого позову зазначалося, що відповідач за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача дійшов помилкового висновку про порушення останнім податкового законодавства та про заниження ним внаслідок цього податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки позивач правомірно включив до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств звітного податкового періоду відповідні суми витрат за господарськими операціями з ТОВ «Дніпротранснафта», а також правомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними цим контрагентом. Правочин, укладений з ТОВ «Дніпротранснафта», недійсним в судовому порядку не визнавався та є реальним, що посвідчується відповідними первинними документами, які були надані до перевірки, а акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цими первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами даного правочину. Певні недоліки в заповненні видаткової накладної не є підтвердженням нереальності самої господарської операції, тим більше, що всі основні реквізити в ній наявні. При цьому, основною підставою для визнання нереальними господарських операцій позивача з вказаним контрагентом, стали висновки акту від 28.05.2012р. №1295/55/22-206 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість ТОВ «Дніпротранснафта» під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Байкара» за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р., складеного Дніпродзержинською ОДПІ Дніпропетровської області, відповідно до якого встановлено, що ТОВ «Дніпротранснафта» здійснювало операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) без фактичної поставки товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання. Однак, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не впливають на реальність господарської операції між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом, тим більше, що платник податків не несе відповідальності за порушення іншими платниками податків вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні представники позивача підтримали пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просили повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач неправомірно завищив суму витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, а також неправомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпротранснафта», оскільки правочин, укладений з цим контрагентом не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого є висновки акту перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Дніпротранснафта» від 28.05.2012р. №1295/55/22-206, складеного Дніпродзержинською ОДПІ Дніпропетровської області, згідно якого встановлено, що ТОВ «Дніпротранснафта» здійснено операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) без фактичної поставки товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання ТОВ «Байкара» - ТОВ «Дніпротранснафта» - ТОВ «Весташляхбуд», що свідчить про те, що діяльність вказаного суб'єкта господарювання була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вигоди третім особам. Також відповідач зазначав, що позивачем не було надано до перевірки сертифікат якості на поставлений товар, а саме на придбаний у його контрагента бітум, а надані до перевірки видаткові накладні не містять відомостей про посади та ПІБ осіб, які відвантажили та отримали товар, та про їх довіреності, а також щодо місця здійснення господарської операції, що також свідчить про нереальність господарських операцій між цими суб'єктами господарювання.

Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти задоволення пред'явленого адміністративного позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Весташляхбуд» (далі - ТОВ «Весташляхбуд») (код ЄДРПОУ 31933268) перебуває на обліку в Криворізькій південній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Криворізька південна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) як платник податків.

На підставі наказу №552 від 02.04.2013р. та направлення №485/222 від 02.04.2013 року, виданих Криворізькою південною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, головним державним податковим ревізором-інспектором цього контролюючого органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Весташляхбуд» з питань дотримання податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Дніпротранснафта» (код ЄДРПОУ 34827716) за травень, червень, липень та вересень 2011 року; з ТОВ «Технолог ЛТД» (код ЄДРПОУ 36728128) за квітень 2011 року; з ПП «Оплот» за січень та червень 2011 року; з КП «Парковка та реклама» (код ЄДРПОУ 34811376) за січень та вересень 2011 року; з ПП «ОСОБА_3» (ідн.код НОМЕР_1) за січень та квітень 2010 року; з ТОВ «Телекомпанія «Гранд» (код ЄДРПОУ 32790433) за вересень 2009 року.

За результатами означеної перевірки було складено акт №492/222/31933268 від 15.04.2013р., яким, зокрема, зафіксовано допущення позивачем порушення п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.1, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого останнім занижено податок на прибуток приватних підприємств під час взаємовідносин з ТОВ «Дніпротранснафта» за травень, червень, липень та вересень 2011 року у загальному розмірі 561141,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року у сумі 191445,00грн. та за ІІІ квартал 2011 року у сумі 369696,00грн., а також порушення позивачем приписів ст.22, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 512043,10грн., з яких 487949,00 грн. - за період травень, червень, липень та вересень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпротранснафта» (т.1 а.с.28-79).

Означений висновок акту перевірки обґрунтований тим, що позивачем було укладено з ТОВ «Дніпротранснафта» правочин, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого є висновки отриманого відповідачем від Дніпродзержинської ОДПІ Дніпропетровської області акту перевірки від 28.05.2012р. №1295/55/22-206 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість ТОВ «Дніпротранснафта» під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Байкара» за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, згідно якого встановлено, що ТОВ «Дніпротранснафта» здійснено операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) без фактичної поставки товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання ТОВ «Байкара» -ТОВ «Дніпротранснафта» - ТОВ «Весташляхбуд», що свідчить про те, що діяльність вказаного суб'єкта господарювання була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вигоди третім особам. Також відповідач зазначав, що позивачем не було надано до перевірки сертифікат якості на поставлений товар, а саме на придбаний у його контрагента, бітум, що також свідчить про нереальність господарських операцій між цими суб'єктами господарювання.

На підставі означеного акту перевірки Криворізької південної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 15.05.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000622220, яким ТОВ «Весташляхбуд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 561141,00грн. (за основним платежем), а також податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000612220, яким ТОВ «Весташляхбуд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 648687,50грн., в тому числі - 487949,00грн. - за основним платежем та 160738,50грн. - за штрафними санкціями (т.1 а.с.9-10).

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, суд зважає на наступне.

Так, відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодекс України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Весташляхбуд» та ТОВ «Дніпротранснафта» було укладено договір поставки №200511 від 20.05.2011р., згідно якого ТОВ «Дніпротранснафта», як постачальник, зобов'язався у відповідності з замовленнями передати у власність ТОВ «Весташляхбуд», як покупцю, бітум БНД в асортименті, а покупець зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно його оплатити на умовах даного договору. Кількість, асортимент та ціна товару вказується в заявках, рахунках та/або специфікаціях, що є додатками до цього договору і становлять його невід'ємну частину (т.1 а.с.82-83).

Відповідно до п.2.2 вказаного Договору поставка товару здійснюється автоцистернами постачальника - ТОВ «Дніпротранснафта» від терміналу наливу до пункту зливу, а саме: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Урожайна,1, ТОВ «Весташляхбуд».

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що передача власності на товар (підписання акту або накладної про приймання-здачу по кількості та якості) здійснюється в пункті зливу відповідальній особі покупця в порядку, що визначається чинним законодавством для даного типу товару.

Згідно п.2.7, п.2.8 цього Договору кожна партія товару супроводжується відповідними відвантажувальними документами (товаросупроводжуюча накладна, податкова накладна) та паспортами якості виробника. Загальна кількість відвантажуваного товару може відрізнятись від передбаченої заявкою, але не більше ніж на 0,8%.

Як вбачається з видаткових накладних №2305 від 23.05.2011 року, №1106 від 11.06.2011 року, №1306 від 13.06.2011 року, №2506 від 25.06.2011 року, №30061 від 30.06.2011 року, №1107 від 11.07.2011 року, №1207 від 12.07.2011 року, №1307 від 13.07.2011 року, №16071 від 16.07.2011 року, №2707 від 27.07.2011 року, №2807 від 28.07.2011 року, №04081 від 04.08.2011 року, №0508 від 05.08.2011 року, №0808 від 08.08.2011 року, №1008 від 10.08.2011 року, №13081 від 13.08.2011 року, №2508 від 25.08.2011 року, №29081 від 29.08.2011 року, №0609 від 06.09.2011 року, №09091 від 09.09.2011 року, №17091 від 17.09.2011 року та №19091 від 19.09.2011 року ТОВ «Дніпротранснафта» на виконання умов договору поставки №200511 від 20.05.2011р. поставило ТОВ «Весташляхбуд» протягом травня-вересня 2011 року бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 на загальну суму 4550032,23грн. (з ПДВ), з якого, за даними акту перевірки №492/222/31933268 від 15.04.2013р., частину становить бітум, отриманий по ланцюгу постачання ТОВ «Байкара» - ТОВ «Дніпротранснафта» - ТОВ «Весташляхбуд» на суму 4316359,30грн., в тому числі податок на додану вартість 729315,70грн. (т.1 а.с.171,177,180,186,192,201,204,207,216,219,222,228,231,234,237,240, т.2 а.с.6,9,18,21,27,30).

На означену суму поставленого товару ТОВ «Дніпротранснафта» було виписано податкові накладні №21 від 23.05.2011р., №18 від 10.06.2011р., №21 від 11.06.2011р., №22 від 13.06.2011р., №38 від 21.06.2011р., №53 від 30.06.2011р., №10 від 11.07.2011р., №12 від 12.07.2011р., №13 від 13.07.2011р., №19 від 16.07.2011р., №32 від 27.07.2011р., №34 від 28.07.2011р., №8 від 12.08.2011р., №11 від 13.08.2011р., №12 від 15.08.2011р., №16 від 16.08.2011р., №17 від 17.08.2011р., №27 від 23.08.2011р., №29 від 25.08.2011р., №36 від 29.08.2011р., №15 від 06.09.2011р., №17 від 09.09.2011р., №34 від 17.09.2011р. та №36 від 19.09.2011р. (т.1а.с.88,90,91,92,94,96,99,100,101,104,105,106,111-117,121,122,124,125).

Сума податку на додану вартість у розмірі 729315,70грн. згідно перелічених вище податкових накладних була включена ТОВ «Весташляхбуд» до складу податкового кредиту в наступних періодах: у травні 2011 року у сумі 29790,00грн., у червні 2011 року у сумі 136683,80грн., у липні 2011 року у сумі 199706,70грн., у серпні 2011 року у сумі 241367,30грн. та у вересні 2011 року у сумі 121768,62грн.

Проте суму податкового кредиту за серпень 2011 року у розмірі 241367,30грн. було зменшено у повному обсязі за результатами попередньої перевірки позивача за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р.

Таким чином, до складу податкового кредиту за травень, червень, липень та вересень 2011 року ТОВ «Весташляхбуд» було включено суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «Дніпротранснафта» згідно договору поставки №200511 від 20.05.2011р. на поставку бітуму нафтового дорожнього в'язкого БНД 60/90, який постачався по ланцюгу постачання ТОВ «Байкара» - ТОВ «Дніпротранснафта» - ТОВ «Весташляхбуд» на суму 487949,12грн.

Вищеозначені податкові накладні оформлені з дотриманням вимог ст.201 Податкового кодексу України, що відповідачем не заперечується. Ці податкові накладні також були відображені у відповідності до приписів п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду та відображено в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період, про що зазначено в акті перевірки ТОВ «Весташляхбуд».

Транспортування товару від ТОВ «Дніпротранснафта» до позивача підтверджується товарно-транспортними накладними, відповідно до яких автопідприємство ТОВ «ТК«Дніпротранснафта» та вантажовідправник - ТОВ «Дніпротранснафта» з пунктів навантаження: м. Лисичанськ, м. Кременчук, м. Дніпродзержинськ автомобілями під керуванням водіїв ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 здійснювали перевезення бітуму БНД 60/90, вид пакування - налив, до пункту розвантаження: м. Кривий Ріг, вантажоодержувач - ТОВ «Весташляхбуд», вантаж прийняв ОСОБА_14 (т.1 а.с.172,178,181,187,193,202,205,208,217,220,223,229,232,235,238,241,т.2 а.с.7,10,19,22,28,31).

Як пояснили представники позивача у судовому засіданні, ТОВ «Дніпротранснафта» не є виробником бітуму, тому якість товару, що постачався ним, підтверджується паспортами якості виробника - Кременчуцького та Лисичанського нафтопереробних комбінатів, які були надані позивачем до перевірки. Транспортування бітуму здійснювалося автоцистернами на територію ТОВ «Весташляхбуд», на якій розташовані дві асфальтні установки, в які цей бітум і зливався для виготовлення асфальтобетонної суміші. Приймав товар начальник цеху ОСОБА_14, оскільки це входить в його посадові обов'язки, він розписувався у видаткових та товарно-транспортних накладних.

Облік бітуму, отриманого від ТОВ «Дніпротранснафта», здійснено в Журналі приходу нафтобітуму ТОВ «Весташляхбуд», в якому також міститься розписка начальника асфальтобетонного цеху ОСОБА_14 про його отримання та наявна інформація відносно того на якій автомашині було завезено прийнятий товар (т.2 а.с.102-105).

Розрахунки між ТОВ «Весташляхбуд» та ТОВ «Дніпротранснафта» за операціями згідно договору поставки №200511 від 20.05.2011р. проводилися в безготівковій формі, що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями (т.1 а.с.128-163).

Таким чином, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Дніпротранснафта» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, а саме: договору поставки, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних щодо перевезення товару, паспортів якості товару, а також платіжних доручень.

Означені первинні документи були надані і до перевірки, що відповідачем не заперечується.

Щодо посилання відповідача відносно того, що видаткові накладні за правочином із вищеозначеним контрагентом позивача складені з порушенням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, оскільки в видаткових накладних не зазначено ПІБ та посади осіб, що відвантажили та отримали товар та відсутнє посилання на довіреності цих осіб, за якими отримано та відвантажено товар, суд зазначає наступне.

Зі змісту наведених вище приписів ст.ст.138,139,198 Податкового кодексу України вбачається, що у платника податку виникає право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та на віднесення до складу витрат відповідного звітного періоду вартості отриманого товару та послуг лише за умови підтвердження відповідними первинними документами здійснення господарських операцій, на підставі яких платником податків було сформовано податковий кредит та здійснено такі витрати.

Наявність незначних недоліків первинних документів є обставинами, які самі по собі не позбавляють правового значення виданих контрагентом підприємства видаткових накладних та інших первинних документів, що виключає відповідальність платника податків. У разі підтвердження дійсного виконання операції недоліки правореалізуючих документів є порушенням порядку заповнення цих документів, допущених постачальником, а відтак такі недоліки не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на податковий кредит та на віднесення до складу витрат відповідного звітного періоду вартості отриманого товару. Тим більше, що податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит, та інші первинні документи за правочином з ТОВ «Дніпротранснафта» складені з дотримання обов'язкових вимог до первинних документів.

При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача відносно нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Дніпротранснафта», оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладеним вказаного правочину. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означеного договору, фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, відсутності зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Так, необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

При цьому зміст укладеного позивачем з ТОВ «Дніпротранснафта» договору не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цієї угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Як на час укладення угод між позивачем та його означеним вище контрагентом, так і на час їх виконання, останні знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також, були платниками податків, що відповідачем не заперечується.

Посилання відповідача на те, що позивач неправомірно занизив податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств по взаємовідносинам ТОВ «Дніпротранснафта», оскільки правочин, укладений з цим контрагентом не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлений ним, підтвердженням чого є висновки отриманого відповідачем від Дніпродзержинської ОДПІ Дніпропетровської області акту перевірки від 28.05.2012р. №1295/55/22-206 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість ТОВ «Дніпротранснафта» під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Байкара» за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, згідно якого встановлено, що ТОВ «Дніпротранснафта» здійснено операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) без фактичної поставки товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання ТОВ «Байкара» -ТОВ «Дніпротранснафта» - ТОВ «Весташляхбуд», судом до уваги не приймаються, оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його безпосереднім контрагентом. Крім того, навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на віднесення до складу витрат відповідних сум за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови і має документальне підтвердження розміру своїх витрат.

При цьому жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платників податків - одержувачів товарів - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

До того ж, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року у справі №2а/0470/6811/12 адміністративний позов ТОВ «Дніпротранснафта» до Дніпродзержинської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, встановлення відсутності компетенції та зобов'язання утриматися від певних дій, задоволено частково та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.06.2012р. №0000160220 та №0000170220, прийняті Дніпродзержинською ОДПІ Дніпропетровської області на підставі акту перевірки ТОВ «Дніпротранснафта» від 28.05.2012р. №1295/55/22-206 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість ТОВ «Дніпротранснафта» під час здійснення господарських відносин з ТОВ «Байкара» за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року.

Означене судове рішення відповідно до приписів ст.254 КАС України є таким, що набрало законної сили.

При цьому ч.1 ст.72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, з постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 року у справі №2а/0470/6811/12 вбачається, що судом було встановлено, що ТОВ «Дніпротранснафта» доведено реальність здійснення господарської операції з ТОВ «Байкара», зокрема, надано суду бухгалтерські та податкові документи, а саме: видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, акти, виписки з рахунків, товарно-транспортні накладні, договори схову, договори експедирування, сертифікати відповідності; також надано інформація ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» щодо отримання продукції, яка продавалась позивачу контрагента, а саме ТОВ «Байкара»; надано висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи придбаного у ТОВ «Байкара» бітуму,сертифікати відповідності та паспорти (т.2 а.с.106-108).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивач правомірно відніс до складу витрат та до складу податкового кредиту відповідні суми за правочином, укладеним з ТОВ «Дніпротранснафта», на підставі належним чином оформлених первинних документів, отриманих в ході реального виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 2294 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи (т.1 а.с.2), а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 2294 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Весташляхбуд» до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 15 травня 2013 року №0000622220 та №0000612220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Весташляхбуд» (код ЄДРПОУ 31933268) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова