Рішення

від 13.02.2014 по справі 910/24804/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24804/13 13.02.14

За позовом Інституту хімії поверхні ім. О. О. Чуйка Національної академії наук України;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агуна"; про стягнення 18 100,32 грн.

О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Безвенюк В. П., представник, довіреність № б/н від 14.01.2014 р.;

Від відповідача: Бондаренко Г. М., представник, довіреність № б/н від 28.01.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2013 р. порушено провадження у справі №910/24804/13, розгляд справи призначено на 23.01.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2014 року відкладено розгляд справи до 13.02.2014 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 17 588,52 грн. боргу, 87,16 грн. трьох відсотків річних, 379,00 грн. пені, 45,64 грн. інфляційнирх втрат, а також 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні 13.02.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем 03.02.2014 р. до відділу діловодства суду подано заяву, в якій відповідач зазначає, що ним 30.01.2013 р. на рахунок позивача було сплачено кошти в розмірі 1 705,69 грн. Позивачем вказані кошти були зараховані в рахунок погашення боргу за договором оренди № 23-В від 01.06.2013 р. Відповідач зазначає, що вимоги позивача відповідачем в частині сплати основного боргу виконані у повному обсязі. У зв'язку з відсутністю предмету спору відповідач на підставі п. 1-1 ст. 80 господарського процесуального кодексу України просить провадження у справі припинити.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Інститутом хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агуна" (орендар) 01.06.2013 р. було укладено договір № 23-В про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою; вул. Генерала Наумова, 17, загальною площею 872 кв. м (стендовий корпус № 3) та загальною площею 3408,60 кв.м. (лабораторний корпус № 1), а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих орендодавцем за цим договором.

Згідно з п. 2.1.1 договору, балансоутримувач зобов'язується забезпечити обслуговування та утримання будівлі і прибудинкової території, та створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності, у тому числі орендарю і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями.

Розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача.

Також балансоутримувач зобов'язується забезпечити надання орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами (п. 2.1.2 договору).

Відповідно до п. 2.2.3. договору, орендар зобов'язується сплачувати рахунки балансоутримувача за обслуговування та утримання будівлі і прибудинкової території, а також за комунальні послуги протягом 5 днів після їх отримання, але не пізніше 20 числа кожного місяця.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг за період з липня по грудень 2013 року, тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 17 588,52 грн. За неналежне виконання зобов'язань позивачем нарахована пеня в розмірі 379,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 45,64 грн. та 3% річних в сумі 87,16 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено матеріалами справи, згідно рахунків та актів виконаних робіт, доданих до матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невиконання позивачем умов договору не заявлялось та суду не надано.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за надані послуги, в результаті чого у останнього виникла заборгованість, яка на момент звернення позивача з позовом до суду становила 17 588,52 грн.

Проте, відповідачем подано копію акту звірки взаємних розрахунків, укладений та скріплений печатками обох сторін, з якого вбачається, що станом на грудень 2013 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 705,69 грн.

Відповідач, 03.02.2014 року долучив до матеріалів справи платіжне доручення від 30.01.2014 р. № 915 на суму 1 705,69 грн., яке підтверджує сплату відповідачем основного боргу.

Надані відповідачем докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 17 588,52 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК), зокрема, у таких випадках, як спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Відповідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України, судом прийнято рішення про припинення провадження в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 17 588,52 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у вигляді 45,64 грн. інфляційних втрат, 87,16 грн. трьох відсотків річних та 379,00 грн. пені.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 2 Інформаційного листа від 17.07.2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Судом здійснено перерахунок штрафних санкцій та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 379,00 грн. пені, 87,16 грн. трьох відсотків річних та 45,64 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги Інституту хімії поверхні ім. О. О. Чуйка Національної академії наук України частково.

При розподілі судового збору судом враховану ту обставину, що борг був сплачений відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, а отже витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України та Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 року за № 7, оскільки спір виник з вини відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись п. 1-1. ст. 80, ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 17 588,52 грн. припинити.

3. Решту частину позовних вимог задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агуна" (інд. 02222, м. Київ, вул. Пухівська, 4, код ЄДРПОУ 36464312) на користь Інституту хімії поверхні ім. О. О. Чуйка Національної академії наук України (інд. 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 17, код ЄДРПОУ 03291669) 379 (триста сімдесят дев'ять) грн. 00 коп. пені, 87 (вісімдесят сім) грн. 16 коп. трьох відсотків річних з простроченої суми, 45 (сорок п'ять) грн. 64 коп. інфляційних втрат, 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 20.02.2014 р.