Рішення

від 17.02.2014 по справі 916/3569/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" лютого 2014 р.Справа № 916/3569/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

Представники:

від позивача: Нестерова І.В., за довіреністю від 31.12.13.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Баядера Логістик" (м. Горлівка, Донецька обл.);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фанконі-Весна" (м. Одеса)

про стягнення 12714,07грн.

24.12.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Баядера Логістик" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фанконі - Весна" про стягнення з останнього 12714,07грн. боргу, з яких 3865,44грнн. - основний борг, 4497,32грн. - 20% річних, 3191,68грн - пені та 1159,63грн - штрафу.

Ухвалою суду від 25 грудня 2013р. порушено провадження за зазначеним позовом у справі № 916/3569/13.

Представник позивача у судовому засіданні надав заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 3865,44грн. - основного боргу, 20% річних в сумі 4497,32грн., штрафу в сумі 1159,63грн. та пеню в сумі 2388,95грн. Просив прийняти зазначену заяву і розглядати справу в межах поданої заяви з підстав викладених в позовній заяві, просив закінчувати розгляд справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином за місцем реєстрації.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10.12.09.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

З врахуванням ст.22 ГПК України, суд приходить до висновку про прийняття до розгляду заяви про зменшення позовних вимог і розглядає справу в межах предмету, зазначеного в заяві про зменшення (уточнення) позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

29.01.13. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Баядера Логістик" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фанконі-Весна" (відповідачем) було укладено договір поставки №1710, згідно якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача товар (алкогольні напої та продукти народного споживання в асортименті), а відповідач - приймати і оплатити товар.

За умовами п.6.1 договору, відповідач повинен оплатити товар по кожній партії протягом 14 календарних днів з моменту отримання партії товару.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 37187,16грн., що підтверджується видатковими накладними: № 6564/5591 та №6565/5592 від 31.01.13. (а.с.18-19).

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фанконі-Весна" повернуло товар на загальну суму 33321,72грн., про що свідчать накладні №1210 від 30.10.13. та № 3943 від 24.10.13. (а.с.20-21).

Таким чином, залишився борг в сумі 3865,44грн., який відповідач не сплатив, хоча борг на зазначену суму визнав у акті звірки взаєморозрахунків, який підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи яких посвідчені печатками.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у томі числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку(ч.1 ст.173 ГК України).

З врахуванням приписів ст.175 Господарського кодексу України, майново -господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.265 ГК України, яка кореспондується із ст.712 ЦК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупеець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позов у частині стягнення основного боргу в сумі 3865,44грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач неналежно виконав зобов'язання за договором, бо не розрахувався за отриманий товар вчасно і не сплатив заборгованість у сумі 3865,44 грн. за отриманий товар.

У зв'язку із неналежним виконанням договору відповідачем, позивач просить стягнути із відповідача пеню у сумі 2388,95грн. з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог та штрафу в сумі 1159,63грн.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до п.7.1 договору, у випадку порушення строків оплати вартості товару, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати. А у випадку порушення покупцем строків оплати вартості отриманого товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі тридцять відсотків від суми боргу.

Перевіривши розрахунок пені, що доданий до уточнення (зменшення) позовних вимог та розрахунок штрафу, суд вважає, що розрахунки відповідають вимогам чинного закодавства і тому задовольняє позов у частині стягнення пені в сумі 2388,95грн. та штрафу в сумі 1159,63грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4497,32грн. - 20% річних.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п.9.2 договору у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 20% річних, суд приходить до висновку, що розрахунок теж відповідає вимогам чинного законодавства і тому задовольняє позов і в частині нарахування 20% річних в сумі 4497,32грн.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги не спростував, докази сплати заборгованості у повному обсязі не надав.

З врахуванням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, оскільки позов підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи, заявлений відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Фанконі-Весна" (65009, Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 11, код ЄДРПОУ 23216122) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Баядера Логістик" (65005, м. Одеса, вул. Колонічна, буд. 7 та м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2, Донецька область, код ЄДРПОУ 35871504):

- 3865,44грн. - основного боргу,

- 4497,32грн. - 20% річних,

- 1159,63грн. - штрафу,

- 2388,95грн. - пені,

- 1720,50 грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 19 лютого 2014р.

Суддя Брагіна Я.В.