Рішення

від 19.02.2014 по справі 910/24967/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24967/13 19.02.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернофіш»

про повернення товару за Договором зберігання № 6/2012

суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Гуйда Д.М. - представник за довіреністю від 18.12.13

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 19.02.14, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Україна» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернофіш» про повернення товару за Договором зберігання № 6/2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.01.2012 між сторонами був укладений Договір зберігання № 6/2012, на виконання якого позивач за Актом № 1562 від 25.10.2012 та Актом № 1577 від 29.10.2012 передав на зберігання товар, загальною вартістю 297 330, 00 грн. Оскільки актами не був встановлений строк зберігання, товар підлягав поверненню за першою вимогою позивача. Як зазначає позивач, 08.11.2013 та 21.11.2013 на адресу відповідача були направлені вимоги про повернення товару, проте останній на день звернення позивача до суду, вимоги не виконав, товар не повернув. У зв'язку з чим, позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути продукцію, що була передана на зберігання за Договором зберігання № 6/2012 від 20.01.2012, а саме: філе оселедця 5-8 (herring flaps) - 4 520,000 кг; скумбрію с/м 300-500 (нову) - 4500 кг; мойву с/м (capelin) 35-45 (лютий) - 1000 кг; оселедець с/м (herring) 350+ (prod) - 4 300 кг; мойву с/м (capelin) 35-45 (лютий) - 1000 кг.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.12.2013 порушено провадження у справі № 910/24967/13 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 29.01.2014.

У судове засідання, призначене на 29.01.2014, з'явився представник позивача, який вимоги ухвали суду виконав, надав документи для долучення до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 29.01.2014 розгляд справи відкладено на 19.02.2014 р.

У судове засідання, призначене на 19.02.2014 р., з'явився представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом, який було повернуто підприємством зв'язку із посиланням про повернення за закінченням встановленого строку зберігання.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 та 29.01.2014 було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві - 04116, м. Київ, вул. Маршала Рибалка, буд. 11, оф. 205 та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що наданий позивачем, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

20 січня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Егерзунд-України» (далі - поклажодавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тернофіш» (далі - зберігач, відповідач) було укладено договір зберігання № 6/2012 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах , визначених цим договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання продукцію: рибу свіже морожену та морепродукти. Надання послуг по зберіганню продукції здійснюється на платній основі.

Продукція буде зберігатися в складських приміщеннях зберігача за адресою: Тернопіль, вул.. Бродівська, 33 (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 1.4. договору передача продукції на зберігання (із зберігання) оформляються актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін цього договору.

Відповідно до п.п. 2.1.1.,2.1.3. зберігача зобов'язався приймати продукцію поклажодавця згідно акта приймання-передачі та відповідати за збереження продукції.

У п. 2.1.2. договору сторони домовилися, що продукція вважається прийнятою на збереження з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі продукції зберігачем.

Згідно з п. 2.1.8 зберігач також зобов'язався видавати продукцію поклажодавцеві на його вимогу вказану в акті приймання-передачі продукції, з оформленням всіх необхідних документів на відпуск продукції.

Відповідно до п.п. 2.3.1., 2.3.4. договору поклажодавець має право без попереднього погодження із зберігачем - перевіряти стан приміщення, де зберігається продукція, порядок дотримання і умов зберігання продукції, та кількість продукції, переданої на зберігання. Пред'являти вимогу повернення продукції, переданої на зберігання.

Зберігач здійснює приймання продукції на зберігання в присутності уповноваженого представника поклажодавця про що складається акт приймання-передачі продукції, який підписується уповноваженими представниками сторін (п. 3.2. договору).

Продукція передається на зберігання на строк до вимоги поклажодавця на її видачу або на строк вказаний в акті приймання-передачі (п. 3.5. договору).

Як свідчать матеріали справи за Актом передачі товару на відповідальне зберігання № 1562 від 25.10.2012 позивач передав на зберігання відповідачу товар, а саме: філе оселедця 5-8 (herring flaps) - 4 520,000 кг; скумбрію с/м 300-500 (нову) - 4500 кг; мойву с/м (capelin) 35-45 (лютий) - 1000 кг на загальну суму 220 870,00 грн та за Актом передачі товару на відповідальне зберігання № 1577 від 29.10.2012 передано на зберігання товар відповідачу: оселедець с/м (herring) 350+ (prod) - 4 300 кг; мойву с/м (capelin) 35-45 (лютий) - 1000 кг на суму 76 460,00 грн.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріпленні їх печатками.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, ТОВ«Егерзунд Україна» зверталося до відповідача із вимогами повернути товар, що перебуває на зберіганні в останнього на підставі договору та актів, проте відповідачем товар не повернуто, відповіді на вимоги позивача не надано.

Отже, спір виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання щодо повернення товару за договором зберігання.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором зберігання.

Відповідно до ч.1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 938 вказаного Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України ). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Як свідчать матеріали справи відповідно до договору зберігання № 6/2012 від 20.01.2012 р. та на підставі актів передачі товару на відповідальне зберігання № 1562 від 25.10.2012 р. та № 1577 від 29.10.2012 р. ТОВ «Егерзунд Україна» передало, а ТОВ «Тернофіш» прийняло на відповідальне зберігання товар, загальною вартістю 297 330, 00 грн., саме: філе оселедця 5-8 (herring flaps) - 4 520,000 кг; скумбрію с/м 300-500 (нову) - 4500 кг; мойву с/м (capelin) 35-45 (лютий) - 1000 кг; оселедець с/м (herring) 350+ (prod) - 4 300 кг; мойву с/м (capelin) 35-45 (лютий) - 1000 кг.

Відповідно до п. 3.5. договору продукція передається на зберігання на строк до вимоги поклажодавця на її видачу або на строк вказаний в акті приймання-передачі.

В матеріалах справи наявні листи-вимоги позивача № 4/11/13-1 від 04.11.2013 р. від 04.11.2013 р. та від 21.11.2013 р., адресовані відповідачу (докази направлення наявні в матеріалах справи) щодо повернення товару, переданого на зберігання на підставі актів передачі товару на відповідальне зберігання № 1562 від 25.10.2012 р. та № 1577 від 29.10.2012 р.

Приписами ст.ст. 33 , 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не спростовано доводів позивача як і не надано доказів повернення товару за договором зберігання на вимогу позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути товар прийнятий на зберігання за договором зберігання № 6/2012 від 20.01.2012 року та актів передачі товару на відповідальне зберігання № 1562 від 25.10.2012 р. та № 1577 від 29.10.2012 р. на загальну суму 297 330, 00 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернофіш» (04116, м. Київ, вул.. Маршала Рибалка, буд. 11, оф. 205 ідентифікаційний код 37556655) повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Україна» (08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул.. Леніна, буд. 20-Г, ідентифікаційний код 36230096) продукцію, що була передана на зберігання за договором зберігання № 6/2012 від 20.01.2912 р., саме: філе оселедця 5-8 (herring flaps) - 4 520,000 кг; скумбрію с/м 300-500 (нову) - 4500 кг; мойву с/м (capelin) 35-45 (лютий) - 1000 кг; оселедець с/м (herring) 350+ (prod) - 4 300 кг; мойву с/м (capelin) 35-45 (лютий) - 1000 кг.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернофіш» (04116, м. Київ, вул.. Маршала Рибалка, буд. 11, оф. 205 ідентифікаційний код 37556655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Егерзунд Україна» (08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул.. Леніна, буд. 20-Г, ідентифікаційний код 36230096) судовий збір у розмірі 5 947 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 00 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.02.2014 року

Суддя Пукшин Л.Г.