Постанова

від 18.02.2014 по справі 904/9290/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2014 року Справа № 904/9290/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.

секретар судового засідання Назаренко С.Г.

представники сторін:

від позивача: Сорокіна І.Л. - представник ( дов. № 04/11 від 14.11.2013 р. )

від відповідача: Маслак К.П. - представник ( дов. № 13/12 від 02.12.2013 р. )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Дочірнього підприємства "Кристал"

Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2014 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія води "Трітон"

( м. Дніпропетровськ )

до Дочірнього підприємства "Кристал" Комунального підприємства

Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал"

( м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області )

про стягнення 44 706,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2014 року ( суддя Мілєва І.В.) у справі № 904/9290/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія води "Трітон" задоволено частково - стягнуто з Дочірнього підприємства "Кристал" Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія води "Трітон" - 42 098,02 грн., з яких: 37 600,00грн. - основний борг; 3 322,27 грн. - пені, 1175,75 - 3 % річних. В решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин доведеності не виконання Відповідачем перед Позивачем зобов'язань за договором поставки б/н від 27.06.2012 р., укладеним між сторонами, в частині оплати поставленого товару. Судом проведено перерахунок пені, здійсненого Позивачем на підставі п. 5.2 договору за період з 03.12.2012 р. по 20.11.2013 р., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у вказаний період ( а. с.9) та визначено, що її розмір ставить 3 322,27 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Дочірнє підприємство "Кристал" Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати, як незаконне та необґрунтоване, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Студія води „ТРІТОН" залишити без задоволення.

В обгрунтування апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, а також те, що судом першої інстанції не були всебічно перевірені обставини справи, не оцінено всіх доданих до матеріалів справи доказів.

Так, на думку Відповідача, суд прийняв рішення без врахування того факту, що установка за якісними характеристиками не відповідає умовам договору, також судом не було враховано факту не виконання Позивачем умови договору визначеної в п. п. 3.4 п. 3 в частині передачі належної документації на обладнання. Відповідач зазначає на тому, що на даний час установка, що є предметом Договору, є несправною, що не дозволяє використовувати її за призначенням. Установка вийшла з ладу у грудні 2012 року. Тобто у відповідності до видаткової накладної № 434 від 03.10.2012р., на підставі якої товар був отриманий відповідачем, установка працювала лише два місяці. Причини несправності установки не встановлені. Окрім того, Відповідач вважає, що господарським судом позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3 322, 27 грн. були задоволені неправомірно, оскільки пеню обраховано не у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України . Скаржник зазначає на тому, що суд взяв для перерахунку пені період з 24.05.2013 р. по 11.06.2013р. та 18 днів прострочення., тоді як повинен був взяти період з 24.05.201 3р. по 02.06.2013р. та 10 днів прострочення, оскільки перебіг позовної давності починається 02.12.2012 р.

Позивач вважає, що справа вирішена у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Враховуючи вищевикладене, а також те, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, Позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування своїх заперечень, Позивач посилається на те, що твердження апелянта стосовно обладнання, яке на даний час є несправним нібито з вини Відповідача є безпідставними, недоведеними та необґрунтованими. Поломка, як стверджує Відповідач відбулася у грудні 2012 року, тобто через два місяця після отримання товару. Після здійснення часткових оплат за вказаний період, заборгованість Відповідача перед Позивачем, станом на 26.07.2013 року, становить суму в розмірі 37 600,00 грн. Здійснюючи розрахунок пені Позивач посилався на п. 5.2 Договору яким передбачено відповідальність покупця за прострочення терміну оплати за фактично поставлений Товар. Стосовно стягнення пені, остання нарахована на суму заборгованості у розмірі 45 365,30 грн. з 04.12.2012 року по 17.05.2013 року, на підставі п. 5.2 Договору та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня ).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 року у справі № 904/9290/13, апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 13.02.2014 року.

По справі оголошувалася перерва з 13.02.2014 р. по 18.02.2014 р.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Студія води "Трітон" ( Постачальник ) та Дочірнім підприємством "Кристал" Комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" (Покупець ) укладено Договір поставки товару, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, на умовах цього договору ( п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору, оплату за товар Покупець проводить на умовах передоплати у розмірі 50 % від загальної суми договору протягом 10 днів з моменту підписання договору. Решту, у розмірі 50 % покупець сплачує протягом 2-х банківських місяців з моменту підписання накладної представником покупця та отримання товару.

За прострочення терміну оплати за фактично поставлений товар, встановленого п. 2.3 договору, Покупець повинен сплатити Постачальнику штраф у розмірі 0,01 % від суми прострочення, але не більш ніж подвійна ставка НБУ що діяла на момент поставки ( п. 5.2 договору ).

Цей договір, відповідно до п. 9.1 договору набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року.

Відповідно до видаткової накладної № 434 від 03.10.2012 р. ( а. с. 13 ), довіреності № 38 від 03.10.2012 р. ( а. с. 18-19 ) та акту звіряння взаємних розрахунків ( а. с. 20 ), Постачальник, на виконання умов договору, здійснив поставку товару Покупцеві на загальну суму 129 365,30 грн.

Відповідач у порушення умов договору поставлений товар оплатив частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 45 365,30 грн.

18.03.2013 р. Позивач звернувся до Відповідача з листом № 02/03, в якому просив сплатити заборгованість в сумі 45 365,30 грн. ( а. с. 21 ).

08.04.2013 р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією, в якій вимагав сплатити заборгованість в сумі 45 365,30 грн. протягом 10 календарних днів з дати отримання претензії ( а. с. 22-23 ).

У відповідь на претензію Відповідач направив на адресу Позивача гарантійний лист № 5 від 16.04.2013 р., в якому зобов'язався протягом 6-ти місяців здійснити повний розрахунок за надані послуги згідно договору поставки від 27.06.2012 р., укладеного між ТОВ "Студія води "Трітон" та ДП "Кристал" КВП ДМР "Міськводоканал", у сумі 45 365,30 грн. ( а. с. 24 ).

Відповідач оплатив заборгованість частково, на загальну суму 7 765,30 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: № 146 від 17.05.2013 р. на суму 1000,00 грн. ( а. с. 25 ); № 153 від 23.05.2013 р. на суму 2365,30 грн. ( а. с. 26 ); № 193 від 11.06.2013 р. на суму 2000,00 грн. ( а. с. 27 ); № 219 від 25.06.2013 р. на суму 700,00 грн. ( а. с. 28 ); № 251 від 12.07.2013 р. на суму 700,00 грн. ( а. с. 29 ); № 269 від 25.07.2013 р. на суму 1000,00 грн. ( а. с. 30 ).

08.10.2013 р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією, в якій вимагав сплатити заборгованість в сумі 37 600,00грн. протягом 10 календарних днів з дати отримання претензії.

Отже, заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 37 600,00 грн.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 Цивільного кодексу України ).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України ).

Позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмір 37 600,00 грн.

Доказів оплати поставленого товару в сумі 37 600,00 грн. Відповідач не надав, факт наявності заборгованості не спростував.

На суму основного боргу, з урахуванням часткових проплат, Позивач нарахував за період з 03.12.2012 р. по 20.11.2013 р. та просить стягнути з Відповідача суму 3% річних у розмірі 1 175,75 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведені вище обставини справи та приписи законодавства, місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу у сумі 37 600,00 грн., та суми 3 % річних у розмірі 1175,75 грн.

Поданим позовом, окрім вимог про стягнення основного боргу, 3 % річних, Позивач заявив вимоги про стягнення з Відповідача на свою користь пені розрахованої на суму основного боргу на підставі п. 5.2 договору за період з 03.12.2012 р. по 20.11.2013 р., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у вказаний період

Місцевий господарський суд оскаржуваним рішенням у даній справі частково відмовив Позивачу у задоволенні вимог про стягнення пені, здійснивши перерахунок пені, розмір якої ставить 3 322,27 грн., пославшись на ті обставини, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України), а Відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на те, що пеня нарахована не у відповідності до вимог ч.6 ст.232 ГК України.

Застосування судом пені відбулося з посиланням на п. 5.2 договору та приписи ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", які передбачають, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, апеляційний господарський суд вважає такий висновок місцевого господарського суду необґрунтованим у зв'язку з наступним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом ( ст. 548 Цивільного кодексу України ).

У разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки ( п.3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства ( ст. 551 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до п. 5.2 договору за прострочення терміну оплати за фактично поставлений товар, встановленого п. 2.3 договору, Покупець повинен сплатити Постачальнику штраф у розмірі 0,01 % від суми прострочення, але не більш ніж подвійна ставка НБУ що діяла на момент поставки.

Отже, умовами договору за порушення зобов'язання встановлені правовi наслiдки, пов'язані зі сплатою штрафу, а не пені, як зазначив в своєму позові Позивач.

Проте, місцевий господарський суд, погодився з Позивачем та необґрунтовано застосував правовi наслiдки порушення зобов'язання у вигляді пені, які не передбачені умовами договору, здійснивши розрахунок, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, в той час як п. 5.2 договору встановлені правовi наслiдки, пов'язані зі сплатою саме штрафу, сума якого обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Отже, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права господарський суд дійшов необґрунтованого і помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вбачає підстави для скасування рішення місцевого господарського суду у цій частині та відмові в задоволені позовних вимог пов'язаних зі стягненням з відповідача на користь позивача пені.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.

З урахуванням зміни розміру суми, що підлягає задоволенню за позовною заявою, підлягає скасуванню рішення місцевого господарського суду і в частині розподілу судових витрат, а саме судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1 492,26 грн. підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Доводи апеляційної скарги стосовно обладнання, яке на даний час є несправним нібито з вини Відповідача не є доведеними та не звільняють Відповідача щодо зобов'язання виконати умови договору пов'язані з оплатою поставленого товару.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Кристал" Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2014 р. у справі № 904/9290/13 в частині частково задоволення позовних вимог пов"язаних зі стягненням 3 322,27 грн. пені, та в частині розподілу судового збору за подання позовної заяви скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог пов"язаних зі стягненням 3 322,27 грн. пені - відмовити.

Резолютивну частину рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2014 р. у справі № 904/9290/13 викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Дочірнього підприємства "Кристал" Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія води "Трітон" - 38 775, 75 грн., з яких: 37 600,00 грн. - основний борг; 1 175,75 - 3 % річних, про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Кристал" Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія води "Трітон" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 492,26 грн., про що видати наказ.»

Стягнути з Дочірнього підприємства "Кристал" Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія води "Трітон" суму судового збору за подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в розмірі 72 грн. 09 коп., про що видати наказ.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 19.02.2014 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя Р.М. Бахмат

Суддя О.С. Євстигнеєв