Ухвала

від 17.02.2014 по справі 29/107(10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.02.2014 р. Справа№ 29/107(10)

За скаргою: Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго", на дії: Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, м. Львів, про: 1. визнання незаконною бездіяльність Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо невжиття заходів примусового стягнення заборгованості з боржника; 2. зобов'язання Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції вчинити передбачені чинним законодавством заходи для примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 30.08.2010 р. у справі №29/107(10). у справі За позовом: Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави: уповноваженого органу Львівської міської ради в особі: Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго", м. Львів, до відповідача: Приватного підприємства "Томіо", м. Львів, про: cтягнення 3' 226,67 грн. Суддя М.М. Синчук

при секретарі О. Гринчишин

За участю представників:

скаржника (позивача):Терех-Лагодюк О. М. - довіреність №10-02 від 02.01.2013 р. відповідача (боржник):не з'явився, відділу ДВС:Вітинський Т.М. - довіреність №2855 від 17.02.2014 р.

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла скарга Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго"на дії Франківського відділу державної виконавчої служби Львіввького міського управління юстиції про:

1. визнання незаконною бездіяльність Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо невжиття заходів примусового стягнення заборгованості з боржника;

2. зобов'язання Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції вчинити передбачені чинним законодавством заходи для примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 30.08.2010 р. у справі №29/107(10).

Ухвалою суду від 24.12.2013р. скаргу прийнято до розгляду, розгляд скарги призначено на 16.01.2014р.

В судове засідання 16.01.2014 р. представник заявника з'явився. Заявив, що наказ про примусове виконання рішення суду у справі №29/107(10) був 29.05.2013р. стягувачем повторно скерований у Франківський ВДВС ЛМУЮ для виконання. Рішення суду на момент подання скарги до суду не виконане, що і стало причиною для звернення до суду. На виконання вимог ухвали суду наддав довідку з ЄДРЮО та ФОП станом на 14.01.2014р. відповідно до якої Приватне підприємство «Томіо» перебуває в стані припинення.

В судове засідання 16.01.2014 р. представник відділу ДВС з'явився, надав пояснення по справі.

В судове засідання 16.01.2014 р. проедставник боржника з'явився, про перебування боржника в стані припинення підтвердив.

В судовому засіданні розгляд скарги відкладався на 21.01.2014 р., на 03.02.2014 р., на 10.02.2014 р. на 17.02.2014 р.

В судове засідання 17.02.2014 р. представник стягувача (скаржник) з'явився, вимоги за скаргою підтримали в повному обсязі. Через канцелярію суду 17.02.2014 р. подав пояснення по справі №29/107 (10), згідно яких встановлено, що постанова про повернення виконавчого документа від 28.06.2013 р. та наказ господарського суду від 30.08.2010 р., видані виконавчою службою 05.02.2014 р. представнику заявника під розписку про одержання.

В судове засідання 17.02.2014 р. представник відділу ДВС з'явився, просить у задоволенні скарги відмовити.

В судове засідання 17.02.2014р. представник боржника не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Вислухавши представників скаржника та відділу ДВС, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.08.2010р. вирішено стягнути з Приватного підприємства "Томіо" (адреса: вул. Горбачевського, 4/22 , м. Львів, 79044; код ЄДРПОУ 20832955 ) на користь Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" (адреса: вул. С.Петлюри, 4а, м. Львів, 79054; код ЄДРПОУ 20784943 ) 3' 081,34 грн. основного боргу, 44,56 грн. пені, 33,21 грн. - 3% річних, 67,56 грн. -інфляційних витрат та 102,00 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в дохід Державного бюджету України. Виконання рішення господарського суду відстрочено на три місяці з часу його проголошення.

30.08.2010 року на примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 18.08.2010 р. у справі №29/107(10) судом видано наказ та направлено стягувачу.

06.10.2010 р. стягувач звернувся до Залізничного відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ зі заявою від 20.09.2010 р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу, виданого господарським судом Львівської області 30.08.2010 р. у справі №29/107(10). Заяву зареєстровано у Залізничному відділі ДВС 06.10.2010 р., про що є відповідна відмітка. (а.с. 8)

24.06.2011 р. державним виконавцем Залізничного ВДВС ЛМУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу, виданого господарським судом Львівської області 30.08.2010 р. у справі №29/107(10). Як вбачається з постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП № 23439523 від 24.06.2011 р., згідно заяви стягувача та відмітки у виконавчому документі, юридична адреса боржника: м. Львів, вул. Горбачевського, 4/22, що відноситься до території Франківського ВДВС ЛМУЮ. (а.с.10)

10.10.2011 р. стягувач звернувся до Франківського відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ зі заявою №10-894 від 18.08.2011 р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу, виданого господарським судом Львівської області 30.08.2010 р. у справі №29/107(10). (а.с. 11)

17.10.2011 р. державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №29280504 з примусового виконання наказу, виданого господарським судом Львівської області 30.08.2010 р. у справі №29/107(10). В пункті 2 якої, боржнику встановлено строк для добровільного виконання рішення - до 24.10.2011 р. (а.с. 12 )

29.08.2012 р. державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. Згідно п. 1 якої встановлено, що згідно відповідей ЛОР ОКП «БТІ та ЕО», ВДАІ та акта державного виконавця в боржника відсутнє будь-яке майно на яке можна звернути стягнення боргу. (а.с. 13)

14.02.2013 р. стягувач звернувся до Франківського відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ з повторною заявою №10-102 від 01.02.2013 р. про примусове виконання рішення суду та наказ, виданий господарським судом Львівської області 30.08.2010 р. у справі №29/107(10). (а.с.14 )

23.04.2013 р. державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ винесено постанову ВП № 36638334 про повернення виконавчого документа стягувачеві. Згідно п. 1 якої встановлено, що боржником заборгованість не погашена. При виході за адресою зазначеною у виконавчому документі встановлено, що боржник за даною адресою не знаходиться та господарської діяльності не проводить, про що складено акт державного виконавця. Згідно відповіді ДАІ у боржника на праві власності рухомого майна не зареєстровано. Згідно відповіді ДПС у боржника відкриті рахунки на які накладено арешт та скеровано в банківські установи для виконання. Згідно відповіді банківських установ кошти на рахунках боржника відсутні. Заходи вжиті державним, щодо виявлення майна та коштів боржника виявились безрезультатними. (а.с.15 )

27.05.2013 р. стягував звернувся зі заявою №10-630 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу, виданого господарським судом Львівської області 30.08.2010 р. у справі №29/107(10). Заяву зареєстровано у Франківському відділі ДВС 29.05.2013 р., про що є відповідна відмітка. (а.с.16 )

07.06.2013 р. державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№ 38349159 з примусового виконання наказу, виданого господарським судом Львівської області 30.08.2010 р. у справі №29/107(10). В пункті 2 якої, боржнику встановлено строк для добровільного виконання рішення - до 14.06.2013 р.

28.06.2013 р. державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ винесено постанову ВП № 38349159 про повернення виконавчого документа стягувачеві, яку було видано представнику заявника під розписку про одержання. Згідно п. 1 якої встановлено, що боржником заборгованість не погашена. При виході за адресою зазначеною у виконавчому документі встановлено, що боржник за даною адресою не знаходиться та господарської діяльності не проводить, про що складено акт державного виконавця від 20.06.2014 р. Згідно відповіді ДАІ від 19.03.2013 р. на запит від 12.02.2013 р. у боржника на праві власності рухомого майна не зареєстровано. Згідно відповіді ДПС у боржника відкриті рахунки на які накладено арешт та скеровано в банківські установи для виконання. Згідно відповіді банківських установ кошти на рахунках боржника відсутні. Заходи вжиті державним виконавцем щодо виявлення майна та коштів боржника виявились безрезультатними. (а.с.19 )

При винесенні ухвали суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Статтею 124 Конституції та статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копію документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову. У разі повного або часткового задоволення первісного і зустрічного позовів накази про стягнення грошових сум видаються окремо по кожному позову. Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом (ст. 116 ГПК України ).

Приписами статті 1 Закону України „Про виконавче провадження" (далі - Закон) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" та ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

У відповіднодності до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

27.05.2013 р. стягував звернувся до Франківського відділу ДВС зі заявою №10-630 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу, виданого господарським судом Львівської області 30.08.2010 р. у справі №29/107(10). Заяву зареєстровано у Франківському відділі ДВС 29.05.2013 р., про що є відповідна відмітка.

Як встановлено судом, 07.06.2013 р. державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№ 38349159 з примусового виконання наказу, виданого господарським судом Львівської області 30.08.2010 р. у справі №29/107(10). В пункті 2 якої, боржнику встановлено строк для добровільного виконання рішення - до 14.06.2013 р.

Згідно частини другої ст. 30 Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Як встановлено судом, державним виконавцем проведено наступні дії у процесі здійснення виконавчого провадження, а саме:

- вхід за адресою зазначеною у виконавчому документі та встановлено, що боржник за даною адресою не знаходиться та господарської діяльності не проводить, про що складено акт державного виконавця від 20.06.2014 р.;

- отримано відповідь на запит Франківського ВДВС ЛМУЮ від 12.02.2013 р., згідно якого ДАІ надало інформацію від 19.03.2013 р., що у боржника на праві власності рухомого майна не зареєстровано;

- отримано відповідь Державної податкової служби, згідно якої у боржника відкриті рахунки на які накладено арешт та скеровано в банківські установи для виконання;

- отримано відповідь від ПАТ «Райффайзен банк Аваль» від 12.04.2013 р. №р6-01-11-1/29-916, згідно якої зазначено, що постанову від 08.04.2013 р. про арешт коштів боржника ТОВ «Томіо» неможливо прийняти до виконання у зв'язку з тим, що всі рахунки у Львівській обласній дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» закриті.

28.06.2013 р. державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби ЛМУЮ винесено постанову ВП № 38349159 про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв'язку з відсутністю майна та коштів боржника. Заходи вжиті державним виконавцем, щодо виявлення майна та коштів боржника, виявились безрезультатними.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача (скаржника) визнати незаконною бездіяльність Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо невжиття заходів примусового стягнення заборгованості з боржника та про зобов'язання Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції вчинити передбачені чинним законодавством заходи для примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 30.08.2010р. по справі №29/107(10) необґрунтованими та не доведеними належними доказами.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні скарги Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" на дії Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про: визнання незаконною бездіяльність Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо невжиття заходів примусового стягнення заборгованості з боржника та про зобов'язання Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції вчинити передбачені чинним законодавством заходи для примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 30.08.2010р. по справі №29/107(10) відмовити.

Суддя Синчук М.М.